Рішення

від 28.12.2022 по справі 140/6723/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року ЛуцькСправа № 140/6723/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ-АГРО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ-АГРО» (далі ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2021 № 0008460703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управління ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВЕСЕЛЕ-АГРО з питань бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2021 року та складено Акт перевірки від 16.06.2022 №2143/07-01/34973979 на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2022 0020360701, яким позивачу зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 622 339 грн.

ТзОВ ВЕСЕЛЕ-АГРО не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки висновок контролюючого органу про заниження платником податку податкових зобов`язань з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки поставка товару на ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» була здійснена за договором від 02.08.2021 №EXW-BCAДЕ/0208201, а на ТзОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» за договором від 16.11.2021 №140338.

Між датами укладання договорів із ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» та ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» минуло майже 3,5 місяця, договір із ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» по суті є форвардним договором, оскільки укладався на поставку майбутнього врожаю і при формуванні ціни сторони виходили із очікування ринку щодо цін на майбутній врожай, які склалися на дату укладання договору. Договір із ТзОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» вже був договором на поставку насіння соняшника в найближчі дати по спотовим цінам на дату його укладання, відтак договори на поставку насіння соняшника на ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» та ТзОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» не є укладеними в тих самих економічних (комерційних) умовах і ціни за такими договорами не є співставними.

Поставка товару для ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» та ТзОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» по договорам відбувалась в один і той же період, однак ціна залежить не від дати передачі товару покупцеві, а від дати укладення договору.

Зазначає, що листопаді 2021 року відбулось стрімке зростання цін на насіння соняшника, тобто у серпні-жовтні був один рівень цін на ринку, а листопаді він суттєво змінився. Це саме і є ринком зернових та його реакцією на валовий збір певної культури, коливання світових цін на масло тощо. Натомість у листопаді (після завершення збирання насіння соняшника та доведення його на елеваторі до товарних кондицій) виконувались як попередні, так і поточні контракти і порівняння цін на дату переходу права власності є порушенням принципу співставності економічних (комерційних) умов.

За таких обставин, ціна на соняшник, що був поставлений товариством у листопаді 2021 року на користь ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» за договором від 02.08.2021 №EXW-BCAДЕ/0208201, відповідає рівню ринкових цін, що був сформований на дату договору і визначений за результатами проведення тендерів за участю непов`язаних осіб, а також підтверджено цінами фактичних поставок між непов`язаними особами в аналогічний період.

Щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ («умовного» продажу) по послугам оренди оприскувача, який згідно шляхових листів у грудні не використовувався в сільськогосподарському виробництві,то представник позивача обгрунтовує це тим, що між ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО» та ТзОВ «КУРЛАНД» було укладено договори від 01.03.20 №31/03-20 та від 01.01.21 №28/01-21 оренди самохідного оприскувача CASE SPX-4430, що діяли у 2020 та 2021 роках. Оренда цього оприскувача продовжена і на 2022 рік.

Так, чинним законодавством передбачено, що орендар має вносити плату за весь період знаходження речі в його володінні і плата не залежить від результатів його діяльності. Те, що в певні місяці року оприскувач не може бути використаний через сезонність виробництва аж ніяк не звільняє орендаря від обов`язку вносити орендну плату і ніяк не означає, що ця оренда плата не пов`язана із господарською діяльністю підприємства.

Згідно із Розрахунком вартості оренди сільськогосподарської техніки, наданим орендодавцем ТзОВ «КУРЛАНД», розмір щомісячної орендної плати розрахований як амортизаційні відрахування за місяць (строк корисного використання 7 років) + покриття процентів по кредиту на придбання техніки + 5% маржа.

Відтак просить позов задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с.88).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11.11.2022 №695/03-20-05 (а.с.92-95) представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Так в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» занижено податкові зобов`язання всього в сумі 579445 грн, в т. ч. за листопад 2021 в сумі 579445 грн внаслідок продажу 23.11.2021 соняшника для виробництва олеїнової кислоти в кількості 1077 т за ціною 13969,21 грн без ПДВ пов`язаній особі ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», втой же час 19.11.2021 реалізовано соняшник (з високим вмістом олеїнової кислоти) в кількості 865 т за ціною 7 812,19 грн без ПДВ ТОВ «Ді ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН».

Між ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» (продавець) та ТОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (покупець) укладено договір №ЕХW-ВСА-ДЕ/0208201 від 02.08.2021, згідно якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію соняшник для виробництва олеїнової кислоти, врожаю 2021 в кількості 1077 метричних тон +/- 10% за вибором покупця (на умовах зазначених у цьому договорі). Термін поставки товару з 01.11.2021 по 30.11.2021 включно.

Умови поставки та якісні показники соняшника для виробництва олеїнової кислоти реалізованого для ТзОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» практично тотожні, однак ціна реалізації соняшника на ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» пов`язана особа становить 13969,21 грн без ПДВ (15924,9 грн з ПДВ), а ТзОВ «Ді ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» становить 17812,19 грн без ПДВ (20305,90 грн з ПДВ).

Відповідно до пп. 3.4. п. З Договору №ЕХW-ВСА-ДЕ/0208201 остаточна ціна визначається як сума вартості прийнятого покупцем товару за остаточною (кінцевою) ціною, визначеною згідно з Договором.

Згідно з Протоколом визначення кінцевої вартості товару до №ВН 23.11.2021 до договору поставки від 02.08.2021 № ЕХW-ВСА-ДЕ/0208201 від 23.11.2021 переглянута загальна базова вартість товару в гривнях (без ПДВ) визначена в розмірі 12969,21 грн.

Зазначає, що під час проведення перевірки направлено запит від 15.06.2022 №3626/5/03-20-07-02-05 на адресу Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації. Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації згідно листа від 27.06.2022 №438/15/2-22, закупівельна ціна на соняшник в межах Волинської області в листопаді 2021 становила 18600 грн/т. Інформацією про середньомісячні ціни реалізації, які діли на території Волинської області у період з листопада 2021 по грудень 2021 на соняшник (з високим вмістом олеїнової кислоти), соняшник для виробництва олеїнової кислоти управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації не володіє.

Згідно даних сайту graintrade.com.ua ціна соняшника високоолеїнового на умовах EXW елеватори становить 19800 грн з ПДВ.

Враховуючи викладене ринковою ціною для реалізації соняшника для виробництва олеїнової кислоти в розумінні п.п.14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI є ціна, за якою соняшник для виробництва олеїнової кислоти реалізований для ТзОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН».

Вказує на те, що згідно умов договору від 02.08.2021 №ЕХW-ВСА-ДЕ/0208201 відсутня інформація, що даний договір є форвардним, а також позивачем не наведено та не обґрунтовано інформацію щодо ідентичності товару, умов поставки, якісних та кількісних показників та інше.

Щодо самохідного оприскувача зазначає, що згідно договорів оренди від 01.01.2021 №28/01-21 та, №31/03-20 від 01.03.2020 укладених ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» з ТзОВ «КУРЛАНД», передбачено використання ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» сільськогосподарської техніки виключно за її цільовим призначенням, з метою провадження сільськогосподарської діяльності в межах України. Однак згідно наданих дорожніх листків трактора за грудень 2020 та грудень 2021 самохідний обприскувач CASE SPX-4430 №4 не використовувався для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі зав по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень виданих Головним управлінням ДПС у Волинській області від 18.02.2022 №355, від 21.02.2022 №366, від 21.02.2022 №367, 03.06.2022 №1224 на підставі наказу від 17.02.2022 №231-п відповідно до п.п.191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 15.12.2020 №2783, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро» (код ЄДРПОУ 34973979) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9421544413 від 18.01.2022), про що складено акт перевірки №2143/07-01/34973979 від 16.06.2022 (а.с.34-45).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО», зокрема: п.п 14.1.36, пп. 14.1.71, п. 14.1.219, п.14.1 ст.14, ст.185, п.п.187.1 ст.187, п.п.188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» занижено податкових зобов`язань з ПДВ всього в сумі 622339 грн, в т. ч.: за грудень 2020 в сумі 21447 грн, за листопад 2021 в сумі 579445 грн, грудень 2021 в сумі 21447 грн.

В результаті вищевикладених порушень ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду (р.21) за грудень 2021 на суму 622 339 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове-повідомлення рішення №0020360701 від 12.07.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму (а.с.70-72)

Позивач не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від №0020360701 від 12.07.2022 оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

ДПС України, розглянувши скаргу ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО», своїм рішенням №10440/6/99-00-06-03-02-06 від 06.09.2022 оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0020360701 від 12.07.2022 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с.66-67).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -»віднімання», і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «ВЕСЕЛЕ- АГРО» (Постачальник) та ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (Покупець) було укладено Договір поставки ЕХW-ВСА-ДЕ/020821 від 02.08.2021 (а.с.12-14) за змістом якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження - соняшник для виробництва олеїнової кислоти, врожаю 2021 року у кількості 1077 метричних тон +/-10% за вибором Покупця (надалі - Товар) на умовах, зазначених у цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

Ціна товару за одну метричну тону без ПДВ складає 14052,00 грн., що є еквівалентом 524 дол. США. Ціна товару за одну метричну тону з ПДВ складає 16019,28 грн., що є еквівалентом 597,36 дол. США (п. 1.2 Договору).

Термін поставки товару з 01.11.2021 по 30.11.2021 включно (пункт 2.1 Договору).

Умови поставки: EXW франко-елеватор: ТзОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», адреса елеватора: 35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова, будинок № 28 у відповідності із правилами «Інкотермс-2020». У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами «Інкотермс-2020» пріоритет мають умови Договору (п. 2.3. Договору).

Оплата 100% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступнихза датою отримання покупцем таких документів: рахунку-фактури, складського документу, що видається покупцю елеватором після переоформлення Товару; видатковою накладною, що виписується постачальником в день підписання трьохстороннього акту приймання-передачі згідно з Інструкцією №661 (п. 3.1.1 Договору).

Факт постачання продукції підтверджується видатковою накладною №89 від 23.11.2021 (а.с.10).

Операція з постачання оформлена тристороннім актом приймання-передачі №2100068 від 23.11.2021 (а.с.68), а зерновим складом видано складську квитанцію ББ №739270 (а.с.65 зворот).

Пунктом 3.2 Договору поставки ЕХW-ВСА-ДЕ/020821 від 02.08.2021 встановлено, що у разі зміни курсу гривні до дол. США згідно з даними НБУ, остаточна (кінцева) ціна Товару без ПДВ визначається шляхом перерахування еквіваленту ціни товару без ПДВ в іноземній валюті в гривню за формулою. Сторони домовились, що зміна ціни товару в гривні у зв`язку зі зміною курсу НБУ, не потребує укладання додаткових угод. Однак сторони вправі укласти акт (протокол) фіксації остаточної ціни.

Остаточна вартість реалізованого соняшника згідно Протоколу визначення кінцевої вартості від 23.11.2021 у зв`язку зі зміною курсу долара по відношенню до гривні, була визначена у розмірі 17 151 116,65 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2 106 277, 48 грн (а.с.62).

Також ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО» уклало Договір поставки №140338 від 16.11.2021 з ТзОВ «ДІ ЕНД АИ ЕВОЛЮШН» (Покупець) (а.с.27-28), за змістом якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачувати соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2019 з показниками якості не гіршими ніж визначені у п.2.5 Договору у кількості 1903,00 т +/- 5% за вибором покупця

Ціна за одиницю товару 17812,1*9 грн., крім того ПДВ (14%) 2493,71 грн., загальна ціна за одиницю товару з ПДВ 20305,90 грн., що еквівалентно на дату підписання даного Договору 771 долар США за курсом 2633,71 грн. за 100 дол. США (п. 1.1 Договору).

Поставка всієї партії Товару за даним Договором здійснюється в термін до 30.11.2021 включно (пункт 2.1 Договору).

Умови поставки: EXW франко-елеватор: ТОВ «Радивилівський елеватор», адреса елеватора: 35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова, будинок № 28 (надалі - Елеватор) у відповідності із правилами «Інкотермс-2020». У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами «Інкотермс-2020» пріоритет мають умови Договору (п. 2.3. Договору).

Факт постачання продукції підтверджується видатковою накладною №87 від 19.11.2021 (а.с.9).

Також операція з постачання оформлена тристороннім актом приймання-передачі №66 від 19.11.2021, а зерновим складом видано складську квитанцію ББ №739241 (а.с.65).

Остаточна вартість реалізованого соняшника згідно Коригування реалізації №1 від 22.11.2021 (а.с.58) до видаткової накладної №87 від 19.11.2021р. становить 17 719 536,59 грн., в тому числі ПДВ 2 176 083,44 грн.

Отже, оглянуті судом первинні документи (договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО» є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюють вони його на власний ризик.

Таким чином, суд зазначає, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадку обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності), укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Згідно із підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

З наведеного слідує, що позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами.

При цьому, з аналізу акту перевірки слід прийти до висновку, що податковий орган фактично не погоджується із ціною, за якою ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО» реалізовувало товар ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

Посилання контролюючого органу в Акті на інформацію з мережі Інтернет із сайту graintrade.com.ua відносно ціни соняшника високоолеїнового, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення та носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на інформацію яка була надана Управлінням агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації згідно листа від 27.06.2022 №438/15/2-22, закупівельна ціна на соняшник в межах Волинської області в листопаді 2021 становила 18600 грн /т., оскільки договір із ТзОВ «ДУБОВ`ЯЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» був укладений в серпні 2021 року на поставку майбутнього врожаю і ціна товару уже була встановлена у пункті 1.2. Договору та не змінювалась.

Проте, чинне податкове законодавство України надає право податковим органам не погодитися із договірною ціною лише у випадку її відхилення у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків (пункт 39.15 статті 39 ПК України), дотримавши при цьому відповідну процедуру, чого в даному випадку відповідачем не було зроблено.

Таким чином, чинне законодавство України гарантує суб`єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Перевіркою також встановлено, що ТзОВ "ВЕСЕЛЕ АГРО" до складу податкового кредиту у грудні 2020 року та грудні 2021 віднесено ПДВ в загальній сумі 42894,00 грн з оренди самохідного обприскувача CASE SPX-4430 №4, який не використовувався для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Так судом встановлено, що ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО» укладено договори від 01.03.2020 №31/03-20 (а.с.15-17) та від 01.01.2021 №28/01-21 (а.с.20-22) щодо оренди сільськогосподарської техніки з ТзОВ «КУРЛАНД» (орендодавець). Предметом зазначених договорів є те, що Орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку згідно Додатку №1 до даного Договору, а Орендар зобов`язується прийняти сільськогосподарську техніку та сплачувати Орендодавцеві орендну плату (далі орендна плата) за її використання (п. 1.1 Договорів).

Строк оренди починає свій перебіг з дати отримання орендарем сільськогосподарської техніки за актом приймання-передачі і триватиме до 31.12.2021 (за договором №28/01-21 від 01.01.2021) та до 31.12.2020 (за договором №31/03-20 від 01.03.2020) включно (п. 4.2 Договорів).

Загальний розмір орендної плати, яку орендар повинен сплачувати на користь орендодавця за користування усією сільськогосподарською технікою, відображеною в Додатку №1 до цього Договору становить 128680,00 грн. за один повний календарний місяць, в тому числі ПДВ 21446,70 грн (п. 5.1 Договорів).

Відповідно до Додатку №1 до Договору оренди №31/03-20 від 01.03.2020 (а.с.23) та Додатку №1 до Договору оренди №28/01-21 від 01.01.2021 (а.с.18) орендодавець передає орендарю в оренду сільськогосподарську техніку, а саме: самохідний обприскувач CASE SPX-4430 №4.

Відповідно до податкових накладних, виписаних орендодавцемТзОВ «КУРЛАНД» віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2020 року ПДВ в сумі 21446,70 грн. та у грудні 2021 року ПДВ в сумі 21446,70 грн. з оренди самохідного обприскувача CASE SPX-4430 №4, який не пов`язані у даному звітному періоді із процесом здійснення сільськогосподарської діяльності.

Відтак, відповідно до умов вказаних договорів, орендар зобов`язується: дотримуватись належного режиму експлуатації, обслуговування та зберігання сільськогосподарської техніки у відповідності до технічної документації та норм і правил, встановлених законодавством України, здійснювати поточний ремонт, забезпечувати заправку пальним та мастильними матеріалами.

Відповідно до п.198.5ст.198 ПК Україниплатник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1статті189цьогоКодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7пункту196.1статті196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом197.1.28пункту197.1статті197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом197.11статті197цьогоКодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом189.9статті189цьогоКодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно доЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, оскільки при здійсненні операцій щодо ремонту орендованого майна таке майно не використовується в операціях, перерахованих у пункті 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, а так як і раніше продовжує перебувати у статусі призначеного для використання в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до вказаногопункту Кодексу не нараховуються.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що первинними документами позивача підтверджується правомірність віднесення платником сум ПДВ 42894,00 грн за договорами укладеними з ТзОВ «КУРЛАНД» до податкового кредиту.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в відзиві аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Суд також звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2021 № 0008460703.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у загальній сумі 9335,08 грн., та що підтверджується платіжним дорученням №1437 від 11.10.2022 (а.с.86).

Таким чином, враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 9335,08 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 19.02.2021 № 0008460703.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ АГРО» (45611, Волинська область, Луцький район, село Веселе, вулиця Торчинська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34973979) судові витрати в сумі 9335,08 грн. (дев`ять тисяч триста тридцять п`ять гривень вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський