Рішення

від 26.12.2022 по справі 320/9602/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2022 року м.Київ №320/9602/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РОМАШКИ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "РОМАШКИ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області форми "С" №32444/0901 від 28.12.2021 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері ліцензування діяльності із функціонування акцизних складів у сумі 500 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем грубо порушено порядок оформлення документів, які стали підставою для проведення перевірки. Зокрема, вказує, що виготовлення контролюючим органом документу під назвою «Витяг з додатку №1 до наказу про призначення фактичних перевірок» не передбачено жодною нормою ПК України, а відтак, у відповідача не було правових підстав для проведення перевірки. Крім того, наказ на проведення перевірки не містить дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а підстава для проведення перевірки вказується лише поверхнево та без зазначення конкретних відомостей. Позивач вважає, що наказ від 01.11.2021 №2495-П прийнятий відповідачем незаконно, без наявності на те правових підстав, що свідчить про незаконність проведеної перевірки та оформлення її результатів у вигляді складання акту перевірки та винесення на його підставі податкового повідомлення-рішення. Окрім того, вказує, що висновки відповідача про порушення позивачем ст. 15 Закону України №481/95-ВР є безпідставними та спростовуються наданими позивачем письмовими доказами. Також, представник позивача вказує на відсутність в акті перевірки будь-яких посилань на факти та/або докази, які б підтверджували факт зберігання СТОВ «РОМАШКИ» пального за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Покровська, 23. Натомість, посадові особи відповідача дійшли таких висновків виключно на підставі первинних бухгалтерських документів: видаткової накладної, ТТН, акцизної накладної, в яких зазначено адреса розвантаження: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Покровська, 23, що є юридичною адресою позивача і там розміщені лише адміністративні приміщення. У той же час, підприємство отримало ліцензію на зберігання пального за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Покровська, 38, за якою розміщені резервуари для зберігання пального, паливно-роздавальні колонки в кількості 3 штук, де і зберігається пальне для власних потреб. Проте, під час перевірки цей факт лишився поза увагою відповідача. З наведених підстав просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ГУ ДПС у Київській області позов не визнав про що подав відзив на позовну заяву, він зазначає, що наказ про проведення перевірки оформлено належним чином та підписано керівником контролюючого органу; як вбачається з Витягу з Додатку до зазначеного Наказу, позивач підлягав перевірці згідно зазначеного Наказу. Окремо зауважує, що певні недоліки оформлення наказу про призначення перевірки не можуть бути беззаперечним та безумовним наслідком скасування її результатів. Стверджує, що підставою для винесення наказу від 01.11.2021 №2495-П став підпункт 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Вказує, що норма даного підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. Звертає увагу, що перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області заступнику директора СТОВ «РОМАШКИ» Якименко О.М. пред`явлені документи, визначені п.81.1.ст. 81 ПК України. Вказана особа ознайомилася з направленнями на перевірку та отримала копію наказу з витягом додатку до нього про проведення перевірки, про що свідчить її особистий підпис. Щодо «Витягу з додатку до наказу» зазначає, що зазначений додаток є невід`ємною частиною наказу ГУ ДПС у Київській області, що дає право відповідачу на проведення перевірки. Щодо порушення позивачем ст. 15 Закону України №481/95-ВР, зазначає, що під час перевірки встановлено, що 29.05.2020 від постачальника ТОВ "ЕНЕРГАУМ" згідно видаткової накладної №81 та ТТН №ЕУ81 СТОВ «РОМАШКИ» придбало дизельне пальне ДП-Л-Євро 5-ВО у кількості 30500л, паливо було доставлено на адресу СТОВ «РОМАШКИ» (Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Покровська, 23). Пальне, відвантажене за вищезазначеною адресою, зберігалось без наявної ліцензії. А відтак, винесене за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним та законним.

Ухвалою суду від24.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

СТОВ «РОМАШКИ» є офіційно зареєстрованою юридичною особою-суб`єктом господарювання (дата запису в ЄДРПОУ від 22.02.2000 року № 13451200000000018). Місцезнаходження юридичної особи: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 23.

Як платник податків та інших обов`язкових зборів СТОВ «РОМАШКИ» взяте на облік 13451200000000018 року за № 23/1, як платник єдиного внеску взяте на облік: 22.02.2000 року за № 1018040022.

СТОВ «РОМАШКИ» має статус платника податку на додану вартість від 28.06.1997 року та індивідуальний податковий номер 001317310195, товариство зареєстроване та знаходиться за своєю податковою адресою.

Основними видами діяльності СТОВ «РОМАШКИ» за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.81 Виробництво цукру; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство.

Підприємство зареєстроване та здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільськогосподарського товарного виробництва (вирощування зернових та інших культур) за своєю юридичною адресою. При цьому, для забезпечення безперервності виробничого процесу та оптимізації логістичних маршрутів (зменшення витрат на перевезення та постачання пального) СТОВ «РОМАШКИ» (використовує обладнання, ємності та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38).

СТОВ «РОМАШКИ» на виконання вимог Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, далі ПК України) 21.02.2020 подало до контролюючих органів засобами електронного зв`язку Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, в якому серед рухомого майна (спеціальних автотранспортних засобів, обладнання та іншої спеціальної техніки для обробітку ґрунту і збирання врожаю) вказані резервуари ємністю 10.5 м3, 25,2 м3, 25,7 м3, 20,7 м3, 50,4 м3, 10,5 м3. Паливо-роздавальні колонки Геркон 01-1 КЕД20-0,25-1-1-1 в кількості трьох одиниць, розташовані за адресою Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38.

На підставі підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями, далі ПК України), у відповідності до наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган) від 01 листопада 2021 року № 2495-П, направлень на проведення перевірки №8178/10-36-09-00 від 18 листопада 2021 року та №8179/10-36-09-00 проведено фактичну перевірку дотримання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РОМАШКИ» (далі СТОВ «РОМАШКИ») вимог Закону України від 19.12.1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 481) та іншого відповідного законодавства.

Перевіркою встановлено, що СТОВ «РОМАШКИ» отримало ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 19.02.2020 року № 10190414202000243 з терміном дії з 19.02.2020 по 19.02.2025 року включно, за адресою місця зберігання: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38.

Згідно із видатковою накладною № 81 від 29.05.2020, товарно-транспортною накладною №ЕУ 81 від 29.05.2020, акцизною накладною від 29.05.2020 №79, СТОВ «РОМАШКИ» придбало у ТОВ «ЕНЕРГАУМ» дизельне паливо ДП-Л-Євро-5-ВО в кількості 30 500, 00 літрів на суму 415 044,00 грн. для потреб власного споживання. Адреса місця зберігання пального згідно зазначених документів: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 23.

Таким чином, посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивач здійснював зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини першої ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державі регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольні напоїв, тютюнових виробів та пального".

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 26 листопада 2021 року №20505/10-36-09-00-10/00131736.

На підставі висновків вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 32444/0901 від 28 грудня 2021 року про застосування до СТОВ «РОМАШКИ» суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500 000,00 грн за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Не погоджуючись з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, позивачем в порядку статті 56 Податкового кодексу України подано скаргу до Державної фіскальної служби України на спірне податкове повідомлення-рішення.

Однак, рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 14.09.2022 №11048/6/99-00-06-03-02-06, скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно абз. абз. 1-2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У постановах від 01.06.2022 (справа №520/7331/21), від 17.05.2022 (справа №520/592/21), від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У свою чергу, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №320/8042/21, від 19.10.2022 у справі №560/4883/21, від 06.07.2022 у справі № 420/1242/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що фактична перевірка СТОВ «РОМАШКА» проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області 01.11.2021 №12495-п «Про проведення фактичних перевірок», в якому зазначено, що відповідно до вимог ст. ст. 20, 75, 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального приписано в.о. начальника управління контролю за підакцизними товарами у листопаді 2021 року організувати проведення фактичних перевірок. Працівникам управління контролю за підакцизними товарами на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (об`єктів) згідно з додатком №1.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до зазначеного наказу у переліку суб`єктів, які підлягають фактичним перевіркам у листопаді 2021 року, зазначено СТОВ «РОМАШКА» (код ЄДРПОУ 131736), адреса об`єкта перевірки: Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Покровська, 38, дата початку і тривалість перевірки 18.11.2021 - 10 діб, посада та П.І.Б. перевіряючих - завідувач сектору Савченко О.Ф., ГДРІ Костюк В.В.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідно до направлень на перевірку від 18.11.2021 №8178/10-36-09-00 та №38189/10-36-09-00 розпочалася фактична перевірка позивача та у зазначених направленнях директор СТОВ «РОМАШКА» - Якименко О.М. зазначив про те, що йому пред`явлено службове посвідчення та відповідні направлення й вручено йому копію наказу на проведення фактичної перевірки від 01.11.2021 № 2495-п, а в акті перевірки від 26.11.2021 зазначено, що перевірку здійснено у присутності представника Якименка О.М. ( заступник директор). Тобто, контролюючим органом було дотримано вимоги щодо призначення і проведення перевірки позивача, встановлених положеннями чинного податкового законодавства.

Указані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03.11.2022 у справі №320/8042/21 та від 19.10.2022 у справі №560/4883/21.

При цьому, зважаючи на те, що наказ від 01.11.2021 №2495-п підписано заступником начальником ГУ ДПС у Київській області Валерією Буділовською, тобто уповноваженою особою, й скріплено печаткою контролюючого органу, а в тексті наказу є посилання на додаток №1, а в додатку - на наказ, то такий додаток є невід`ємною частиною оформленого у відповідності до вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України наказу, а відтак є таким, що відповідає нормативно визначеним вимогам.

Таку ж за змістом позицію навів у своїй постанові від 20.05.2022 Верховний Суд у справі № 826/8284/17.

З урахуванням наведеного суд вважає помилковою та безпідставною позицію представника позивача про порушення контролюючим органом порядку призначення та початку проведення фактичної перевірки платника податків.

Судом враховується, що Верховний Суд, у випадку встановлення обставин проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, висловлював і протилежні висновки, але за обставин, коли перевірка призначалася у зв`язку із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства (зокрема, постанови від 18.04.2022 у справі № 440/6887/20, від 10.11.2022 у справі № 440/1074/21). Поряд з цим, указані позиції суду касаційної інстанції не є релевантними до спірних правовідносин, позаяк у згаданих справах перевірялися виробники спиртовмісної продукції, у той час СТОВ «РОМАШКА» до таких не належить.

Крім того, суд звертає увагу на неодноразове зазначення безпосередньо самим позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив про те, що 18.11.2021 до початку проведення фактичної перевірки відповідачем був пред`явлений Витяг з додатка № 1 до Наказу №2494-п, в якому зазначаються реквізити Наказу, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (платника податку, який перевіряється), адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета та вид перевірки, підстави для її проведення перевірки, визначені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, дата початку і тривалість перевірки, чим забезпечено право товариства на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та можливість позивача реалізувати свої права на їх захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску службових осіб до перевірки та оскарження процедурних порушень Головного управління ДПС у Київській області, допущених при призначенні та проведенні відповідної перевірки, а також рішень керівника (в.о. керівника/начальника) контролюючого органу, оформленого Наказом № 2495-п та/або витягом з його додатка № 1.

Відносно суті встановленого актом перевірки правопорушення, що слугувало підставою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 28.12.2022 №32444/0901, прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481).

У розумінні абз. 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Частиною 7 ст. 15 Закону № 481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частиною 16 ст. 15 Закону № 481 встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Частиною 44 ст. 15 Закону №481 передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою підприємницьку діяльність у сфері сільськогосподарського товарного виробництва за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

При цьому, як зазначає представник позивача у позовній заяві, для забезпечення безперервності виробничого процесу та оптимізації логістичних маршрутів (зменшення витрат на перевезення та постачання пального) СТОВ «РОМАШКИ» використовує обладнання, ємності та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38.

Зазначене підтверджується Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, в якому серед рухомого майна (спеціальних автотранспортних засобів, обладнання та іншої спеціальної техніки для обробітку ґрунту і збирання врожаю) вказані резервуари ємністю 10.5 м3, 25,2 м3, 25,7 м3, 20,7 м3, 50,4 м3, 10,5 м3. Паливо-роздавальні колонки Геркон 01-1 КЕД20-0,25-1-1-1 в кількості трьох одиниць, розташовані за адресою Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38.

Перевіркою встановлено, що СТОВ «РОМАШКИ» отримало ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 19.02.2020 року № 10190414202000243 з терміном дії з 19.02.2020 по 19.02.2025 року включно, за адресою місця зберігання: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38.

Згідно із видатковою накладною № 81 від 29.05.2020, товарно-транспортною накладною №ЕУ 81 від 29.05.2020, акцизною накладною від 29.05.2020 №79, СТОВ «РОМАШКИ» придбало у ТОВ «ЕНЕРГАУМ» дизельне паливо ДП-Л-Євро-5-ВО в кількості 30 500, 00 літрів на суму 415 044,00 грн. для потреб власного споживання. Адреса місця зберігання пального згідно зазначених документів: Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 23.

Як зазначає позивач у позовній заяві, зазначення адреси розвантаження пального у первинно-бухгалтерських контрагентом ТОВ «ЕНЕРГАУМ» не є стверджувальним фактом його зберігання за зазначеною адресою, оскільки за юридичною адресою знаходяться лише офісні приміщення.

У той же час, ємності та паливо-роздавальні колонки Геркон 01-1 КЕД20-0,25-1-1-1, де зберігається у таких об`ємах паливо, розташовані за адресою Україна, Київська область, Рокитнянський район, село Ромашки, вулиця Покровська, 38.

Суд погоджується з такими доводами позивача та зазначає наступне.

Верховний суд у в постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20 (адміністративне провадження №К/9901/34873/21) вказав, що системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт придбання пального та зазначення в ньому адреси, на яку відсутня ліцензія, не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Суд зазначає, що в акті перевірки не відображено спосіб зберігання позивачем пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постановах від 07 червня 2022 року справа №360/4140/20 адміністративне провадження №К/9901/28010/21, від 07 червня 2022 року справа №520/2347/21 адміністративне провадження №К/990/1742/22, від 09 червня 2022 року справа № 200/11093/20-а адміністративне провадження № К/9901/27480/21, від 15 червня 2022 року справа №260/3859/20 адміністративне провадження № К/9901/39846/21.

При цьому, при здійсненні перевірки ревізори обмежились лише описом факту придбання СТОВ "РОМАШКИ" пального, не встановивши на підставі належних та допустимих доказів наявність або відсутність можливості його зберігання за адресою, зазначеною в акцизній накладні, факту та місця такого зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок їх використання. Водночас, суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні факту зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке останній не отримав ліцензії.

На думку суду, Головне управління ДПС у м. Києві допустило підміну понять «придбання» та «зберігання», ототожнивши пальне на балансі із тим, яке зберігається у розумінні Закону № 481.

Суд звертає увагу, що у акті перевірки від 26.11.2021 відповідачем встановлено порушення частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині зберігання дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, проте, з наданих пояснень та документів судом встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів факту зберігання позивачем палива дизельного пального у місці зберігання, а тому наявні підстави для висновку про недоведеність допущених позивачем порушень вимог законів, що стали підставою для застосування відповідальності та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, відсутність встановлення Головним управлінням ДПС у м. Києві конкретного факту (події) зберігання пального позивачем підтверджує неповноту проведення фактичної перевірки та обґрунтування висновків на підставі суб`єктивних непідтверджених припущень.

Тож, фактів, які в сукупності становлять передбачений частиною першою статті 15 ЗУ №481/95-ВР склад порушення, фактичною податковою перевіркою не встановлено та не підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування фінансових санкцій №32444/0901 від 28 грудня 2021 року, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору, у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн, що підтверджується квитанцією від 13.10.2022 №63363329.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області форми "С" №32444/0901 від 28.12.2021 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері ліцензування діяльності із функціонування акцизних складів у сумі 500 000 грн.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РОМАШКИ" (код ЄДРПОУ - 00131736) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.