Рішення

від 13.12.2022 по справі 520/8184/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 грудня 2022 р. Справа № 520/8184/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Шаркової А.В.,

за участю:

представника позивача - Виноградова В.О.,

представника відповідача - Ринденко М.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (вул. Конторська, 35, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34467793) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (надалі за текстом - КП «Жилкомсервіс», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд, з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.10.2022:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2021 №00208000702 формою Р, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 4007971,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2021 №00209000702 формою Р, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 4808043,75 грн..

На час складання повного тексту вплинуло знаходження суді у відпустках.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника відповідача 27.10.2022 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 14.11.2022 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про безпідставність позиції відповідача та необґрунтованість рішень суб`єкта владних повноважень.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника відповідача 21.11.2022 надійшли заперечення, згідно зі змістом якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі підтримавши позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, з підстав та мотивів які викладені у відзиві на позовну заяву та матеріалів податкової перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП «Жилкомсервіс» щодо дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість січень-лютий 2019 року, квітень-грудень 2019 року, січень 2020 року та податку на прибуток за 2019 рік, І квартал 2020 року по взаємовідносинам з ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» (код за ЄДРПОУ 40216114).

Висновками Акту перевірки встановлено порушення КП «Жилкомсервіс»:

- п. 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», норми параграфу 15 розділу «Призначення фінансової звітності - Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1)». підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. п. 135.1 от. 135 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 221 357 грн. в тому числі по періодах: за І квартал 2019 року на 304 049 грн., за 1 півріччя 2019 року на 1 085 749 грн., за 3 квартали 2019 року - 2 162 993 грн., за 2019 рік - 3 146 459 грн., за І квартал 2020 року - 74 898 грн.;

- п. 198.1. п. 198.3. п 198.6 ст. 198. п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 846 435 грн., у тому числі по періодах: у червні 2019 року у сумі 333 319 грн.; у липні 2019 року у сумі ПДВ 337 832 грн.,у серпні 2019 року у сумі ПДВ 487 736 грн., у вересні 2019 року у сумі ПДВ 928 309 грн., у жовтні 2019 року у сумі ПДВ 666 498 грн., у листопаді 2019 року у сумі ПДВ 561 669 грн., у грудні 2019 року у сумі 531 072 грн..

В подальшому за результатами перевірки та враховуючи виявлені порушення податковим органом було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2021 №00208000702 формою Р, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 4007971,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2021 №00209000702 формою Р, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 4808043,75 грн..

Вважаючи вищевказані висновки Акту перевірки такими, що не відповідають ані фактичним обставинам господарської діяльності позивача, ані положенням чинного законодавства, було з боку позивача подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 08.11.2021 № 00208000702 та № 00209000702 до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2022 № 11258/6/99-00-06-01-02-06 скаргу КП «Жилкомсервіс» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 08.1 1.2021 № 00208000702 та № 00209000702 без змін.

Пунктом 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПКУ) визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошовою зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Рішення Державної податкової служби України від 19.09.2022 № 11258 6/99-00-06-01-02-06 було отримано КП «Жилкомсервіс» 26.09.2022, окреслена обставина не заперечувалась з боку представника податкового органу в ході розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі за текстом - Закон) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі за текстом - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Зі змісту Акту перевірки судом встановлено, що доводи контролюючого органу про заниження податку па прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на дослідженні господарських взаємовідносин КП «Жилкомсервіс» з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДПРОМСИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 40216114. надалі за текстом - ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА») які виникли на підставі договорів від 10.04.2019 № 9-ВТ/19, від 07.05.2018 № 11-ВТ/18, від 12.08.2019 № 17-ВТ/19.

Крім того суд зазначає, що в ході розгляду справи зміст та обсяг первинної документації, що стала предметом перевірки, з боку представників сторін під сумнів не ставився, та відповідає дослідженому обсягу документів, що відображено в акті податкового органу у розділі ІІІ описова частина та кореспондується з наявними матеріалами справи.

Враховуючи зміст акту перевірки суд констатує, що податковий орган дійшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій на підставі вказаних договорів, в обґрунтування чого контролюючий орган посилається виключно на відсутність у контрагентів ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для надання послуг і усунення аварійних конструктивів. Окреслену позицію підтвердив уповноважений представник податкового органу в ході розгляду справи. Крім того зазначив про існування кримінальних проваджень у контрагентів контрагента позивача по декриміналізованим положенням законодавства, зазначив про відсутність вироків суду та не проведення зустрічних звірок в рамках вище окресленої податкової перевірки.

Разом з цим суд зазначає, про направлення в ході проведення перевірки ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» відповідних листів про проведення зустрічних звірок контрагентів, проте результати перевірки оформлені актом без отримання окреслених результатів.

Отже, в основу здійсненних донарахувань покладено дослідження не безпосередньо господарських взаємовідносин між КП «Жилкомсервіс» та ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА», а взаємовідносин ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» з контрагентами третьої, четвертої ланки.

Стосовно посилань на наявність у Єдиному реєстрі судових рішень процесуальних ухвал у кримінальних провадженнях, у описовій частині яких згадуються контрагенти ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА», то наявна виключно констатація окресленої інформації.

З урахуванням окресленого податковий орган прийшов до висновку про безоплатне отримання послуг від невстановлених постачальників на загальну суму 17 896 431 грн. та на підставі п. 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід» Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вважає, що КП «Жилкомсервіс» повинно було відобразити вказану суму у складі доходу, що вплинуло б на фінансовий результат до оподаткування та відповідно збільшило б податок на прибуток на суму 3221357 грн..

Вказану аргументацію Північним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків також покладено в обґрунтування висновку про заниження податку на додану вартість на загальну суму 3846435 грн..

Разом з цим суд вважає за доцільне зазначити, що у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.

Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, то необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання відсутня.

Враховуючи окреслений правовий висновок Верховного суду, суд принагідно зазначає, що пунктом 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. відповідно до якої установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок па період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), крім перевірок, згідно з переліком.

Документальні позапланові перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ не віднесено до виключень, закріплених у вказаному пункті, що свідчить про відсутність законодавчого механізму та підстав для призначення такої перевірки до завершення дії карантину.

Окресленого висновку дійшов у своїй постанові Верховний Суд 01.09.2022 у справі №640/16093/21.

Принагідно суд зазначає, що на підставі наказу Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 18.01.2018 № 43, КП «Жилкомсервіс» було проведено закупівлю послуг за кодом ДК 021: 2015-70330000-3 «Послуги з управління нерухомістю, надавані та платній основі чи на договірних засадах (послуги з усунення аварійних конструкти вів на підставі ст. 2 та ст. 12 Закону України «Про публічні закупівлі» та наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 17.03.2016 № 454 «Про затвердження Порядку визначення процедури закупівлі».

Між КП «Жилкомсервіс» та переможцем відкритих торгів ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» 07.05.2018 було укладено договір № 11 -ВТ/18.

У 2019 році на підставі наказу Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 05.01.2019 № 1 КП «Жилкомсервіс» було проведено закупівлю послуг за кодом ДК 021:2015-70330000-3 «Послуги з управління нерухомістю, надавані на платній основі чи на договірних засадах (послуги з усунення аварійних копструктивів)» на підставі ст. 2 та ст. 12 Закону України «Про публічні закупівлі» та наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України віл 17.03.2016 № 454 «Про затвердження Порядку визначення процедури закупівлі».

Між КП «Жилкомсервіс» та переможцем відкритих торгів ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» 10.04.2019 було укладено договір № 9-ВТ/19.

Крім того, між КП «Жилкомсервіс» та переможцем відкритих торгів ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» 12.08.2019 було укладено договір № 17-ВТ/19.

В рамках окреслених господарських відносин за вказаними договорами ТОВ «БУДПРОМСИСТЕМА» надано КП «Жилкомсервіс» послуги за кодом ДК 021:2015:70330000-3 «Послуги з управління нерухомістю, надавані на платній основі чи на договірних засадах (послуги з усунення аварійних конструктивів)», на підтвердження чого до перевірки було надано: безпосередньо договори про закупівлю послуг від 10.04.2019 № 9-ВТ /19, від 07.05.2018 № 11-ВТ/18 та від 12.08.2019 № 17-ВТ/19 із всіма додатками (калькуляції, технічні завдання, протоколи погодження ціни, переліки житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкові: тощо) та додатковими угодами; акти виконаних послуг; виписки по рахунках; платіжні доручення; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 у справі № 826/2325/14 вказав, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту і податку на додану вартість необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг). понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надані до перевірки первинні документи повною мірою розкривають суть господарської операції та свідчать як про фактичне надання послуг, так і про беззаперечний факт сплати повної вартості за такі послуги. Факт понесення витрат внаслідок списання коштів з рахунку КП «Жилкомсервіс» у якості оплати придбаних послуг повністю спростовує твердження податкового органу про намір отримання безпідставної податкової вигоди з боку позивача.

Стосовно посилань податкового органу на інформації інформаційно-аналітичних баз відносно контрагентів позивача суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 808/1996/18, від 30.09.2021 у справі № 826/12528/17, від 21.09.2021 у справі № 640/19437/19 зроблено висновок, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства.

Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення господарських операцій можуть бути довідки за результатами зустрічних звірок.

Разом з цим суд зазначає, що з боку представника податкового органу в ході розгляду справи не надано будь-яких пояснень щодо направлення відповідних листів на проведення зустрічних звірок та складання акту перевірки позивача без отримання відповідних результатів за ними.

Стосовно доводів податкового органу про неможливість надання відповідних послуг з огляду на недостатність трудових ресурсів як у самого позивача, так і у його контрагентів, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податків матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Принагідно суд зазначає, що окреслена позиція знайшла своє закріплення у численних постановах Верховною Суду (зокрема, у постановах від 11.08.2022 у справі №826/10153/17, від 24.08.2022 у справі № 640/16576/19, від 18.10.2021 у справі № 813/1300/18, від 11.08.2021 у справі № 809/1560/17, від 27.07.2021 у справі № 822/990/18) та по суті є усталеною судовою практикою.

Крім того, у постанові від 22.06.2022 у справі № 440/1740/20 Верховний Суд вказав, що факти недостатньої кількості у таких контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Разом з цим суд констатує, що акт перевірки податкового органу не містить інформації про те, що ним досліджувалась можливість залучення додаткових трудових ресурсів за договорами цивільно-правового характеру, відповідних пояснень з боку уповноваженого представника податкового органу в ході розгляду справи не надано, в письмовій правовій позиції не відображено.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Суд зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не в ході проведення перевірки, не в ході розгляду справи не надано.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій та як наслідок зміни їх майнового стану.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Протилежного з боку податкового органу в судовому засіданні не доведено, а в матеріалах перевірки не відображено.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж отримання товару, послуги, та, відповідно, отримання прибутку, шляхом їх подальшої реалізації.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами ґрунтуються, на результатах опрацьованої зібраної податкової інформації.

Суд з цього приводу зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вуліч проти Швеції», суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.

Суд констатує, що в ході розгляду справи з боку контролюючого органу не виконано окреслений обов`язок.

Серед іншого суд зазначає, що окреслена позиція суду узгоджується з Постановою Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 812/8245/13-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду та беручи до уваги зміст ч.5 ст. 242 КАС України, зазначає, що вони підлягають застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/8184/22.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) від 08.11.2021 №00208000702 формою Р, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 4007971,75 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) від 08.11.2021 №00209000702 формою Р, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 4808043,75 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (вул. Конторська, 35, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34467793) судовий збір у сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2022.

СуддяЮ. О. Супрун