ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2554/21 пров. № А/857/14672/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючого судді Хоми О.П., ухвалену у підготовчому засіданні о 14 год. 14 хв. в м. Львів повний текст ухвали складено 23.09.2022) у справі №380/2554/21 за позовом Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до Львівської обласної державної адміністрації, Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627», Приватне підприємство «Веставто», Приватне підприємство «Транс-Спорт», Приватне акціонерне товариство «Львівське АТП-14630», Приватне підприємство «ЛІОН-ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» про визнання протиправними дій, визнання недійсними та розірвання договорів,-
ВСТАНОВИВ:
Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради звернулося в суд з урахуванням уточненої позовної заяви до Львівської обласної державної адміністрації, Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації судом залучено третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627», Приватне підприємство «Веставто», Приватне підприємство «Транс-Спорт», Приватне акціонерне товариство «Львівське АТП-14630», Приватне підприємство «ЛІОН-ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» в якому просить визнати протиправною бездіяльність ЛОДА як сторону договору перевезення на приміських маршрутах щодо непогодження місць зупинок на території м. Львова та схем проходження територією м. Львова автобусів приміських маршрутів №111, 114, 131, 133, 133А, 138, 156, 180А, 183, 184, 184А, 277, 1004 з відповідними виконавчими органами Львівської міської ради; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №28/18 від 18.12.2018 укладеного з ЛОДА та ПП «ВестАвто»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №03/20 від 03.01.2020 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Львівське АТП-14631»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №75/17 від 13.03.2017 укладеного з ЛОДА та ПП «Транс-Спорт»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №16/20 від 03.01.2020 укладеного з ЛОДА та ПП «ВестАвто»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №249/17 від 02.11.2017 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Миколаївське АТП-14627»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №07/17 від 02.02.2017 укладеного з ЛОДА та ПП «ЛІОН-ТРАНС»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №69/18 від 29.12.2018 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Миколаївське АТП-14627»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №246/17 від 31.07.2017 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Львівське АТП-14631»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №18/18 від 18.12.2018 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Успіх БМ»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №19/18 від 18.12.2018 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Успіх БМ»; - розірвати договір з організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №191/14 від 19.12.2014 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Успіх БМ» (зі змінами); - розірвати договір з організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №52/11 від 07.04.2011 укладеного з ЛОДА та ПП «Рудно-Транс» (зі змінами); - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №69/17 від 13.03.2017 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Успіх БМ»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №70/17 від 13.03.2017 укладеного з ЛОДА та ТзОВ «Успіх БМ»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №67/17 від 13.03.2017 укладеного з ЛОДА та ПАТ «Львівське АТП-14630»; - розірвати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №32/20 від 03.01.2020 укладеного з ЛОДА та ПАТ «Львівське АТП-14630».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року №795-IX на 25 жовтня 2020 року було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які проводились серед іншого на території Львівської територіальної громади, а 04.12.2020 року відбулася перша сесія депутатів Львівської міської ради, тобто із цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, таким чином стало можливо лише після утворення таких громад та набуття відповідних повноважень Львівської ОТГ 04.12.2020 звернутися до суду, тому висновок суду першої інстанції щодо можливості оскарження позивачем договорів перевезення в період 2016-2017 року є помилковим.
Відповідачі та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом позову у даній справі є протиправна бездіяльність на думку Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради поведінка Львівської обласної державної адміністрації, Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації при укладенні і виконанні договорів перевезення на приміських маршрутах №111, №114, №131, №133, №133А, №138, №156, №180А, №183, №184, №184А, №277, №1004.
Оскаржувані договори укладались в 2016-2017 роках щодо перевезення на приміських маршрутах, які мають початок відправлення та/або кінцеву зупинку у м. Львові, що не заперечується сторонами.
Вважаючи протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації як сторону договору перевезення на приміських маршрутах щодо непогодження місць зупинок на території м. Львова та схем проходження територією м. Львова автобусів приміських маршрутів №111, 114, 131, 133, 133А, 138, 156, 180А, 183, 184, 184А, 277, 1004 з відповідними виконавчими органами Львівської міської ради позивач зверувся до суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом без поважних причин.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд зазначає, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Предметом позову у даній справі є протиправна, на думку позивача, поведінка відповідачів при укладенні і виконанні договорів перевезення на приміських маршрутах №111, №114, №131, №133, №133А, №138, №156, №180А, №183, №184, №184А, №277, №1004 та сторони визнають, що оскаржувані договори укладались в 2016-2017 роках щодо перевезення на приміських маршрутах, які мають початок відправлення та/або кінцеву зупинку у м. Львові.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-ІІІ), автобусний маршрут міський автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; автобусний маршрут приміський автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км.
За змістом статті 6 Закону №2344-III органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо організації пасажирських перевезень» від 07.09.2021 №1712-IX, який набрав чинності 02.10.2021 внесені зміни щодо забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади.
До жовтня 2021 року дана норма Закону №2344-ІІІ діяла в наступній редакції: забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: - на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на раду Міністрів автономної республіки Крим або обласні державні адміністрації; - на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації.
Таким чином, організація перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області, в тому числі і укладення відповідних договорів у 2016-2017 роках, протиправність поведінки відповідачів при укладенні останніх є предметом даного позову, до жовтня 2021 року покладалась на обласні та районні державні адміністрації.
Суд звертає увагу, що позивач згідно з пунктом 4.1.25 Положення про Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (далі Положення) наділений основними завданнями, котрі полягають у реалізації політики органів місцевого самоврядування у галузі міського пасажирського транспорту, паркування автотранспорту та організації дорожнього руху, зокрема здійснює системне планування та прогнозування розвитку автомобільної інфраструктури, визначення потреби моделювання транспортних потоків, збирання та ведення транспортної аналітики.
Відповідно до пункту 5.1.2 Положення, Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, повинно здійснювати контроль, проводити перевірки та аналітичну роботу з питань, які належать до його компетенції.
Виходячи із вище вказаних пунктів Положення, обізнаність позивача та його посадових осіб про укладення відповідачами протягом 2016-2017 років договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №111, №114, №131, №133, №133А, №138, №156, №180А, №183, №184, №184А, №277, №1004 та курсування автобусів по території м. Львова та місця їх зупинок у місті входило до завдань Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на час укладення таких договорів.
Відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, конкурси з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області (внутрішньо обласні), за наслідком проведення яких і були укладені договори, протиправність поведінки при цьому відповідачів є предметом оскарження у даній справі є публічними, доступними для загалу, протилежного апелянтом не наведено, а оскільки Організатор (Управління транспорту та зв`язку ЛОДА) публікує в друкованих засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку конкурсу оголошення про конкурс, яке повинне містити таку інформацію: 1) найменування організатора та робочого органу; 2) порядковий номер та основні характеристики кожного об`єкта конкурсу: на міжміському маршруті номер рейсу, початковий та кінцевий пункти маршруту, протяжність, час відправлення з кінцевих пунктів та прибуття до них, особливості періодичності виконання перевезень, рекомендовану кількість зірочок за параметрами комфортності; на міському та приміському маршруті номер маршруту, найменування кінцевих зупинок, кількість оборотних рейсів або кількість автобусів для забезпечення перевезень, режим руху та інтервал, особливості періодичності; 3) умови конкурсу; 4) порядок одержання необхідної інформації про об`єкт конкурсу; 5) кінцевий строк прийняття документів для участі в конкурсі; 6) найменування організації, режим її роботи та адреса, за якою подаються документи для участі у конкурсі; 7) місце та дата одержання бланків документів для участі в конкурсі; 8) місце, дата та час початку проведення засідання конкурсного комітету; 9) розмір плати за участь у конкурсі; 10) телефон для довідок (електронна адреса або адреса веб-сайту) з питань проведення конкурсу.
Таким чином, позивачу було відомо про проведення конкурсів з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, оскільки такі були опубліковані та доведені до відому в засобах масової інформації.
Окрім цього, суд зазначає, що рішенням Львівської міської ради «Про впорядкування роботи та ліквідацію стихійних кінцевих зупинок автобусних маршрутів приміського і міжміського сполучення на території м. Львова» від 28.09.2007 №754 (далі Рішення №754), заборонено на території м. Львова рух автобусів і мікроавтобусів, які здійснюють перевезення пасажирів без договору, укладеного з департаментом житлового господарства та інфраструктури, із відхиленням від погоджених схем маршрутів з відділом Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції ГУ МВСУ у Львівській області (пункт 1 Рішення №754).
Разом з тим, пунктом 5 Рішення №754 доручено Управлінню транспорту та зв`язку департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР спільно з ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області забезпечити виконання пункту 1 цього рішення та про хід виконання щомісячно інформувати виконавчий комітет, а відповідно до пункту 6 вказаного рішення доручено звернутись у ЛОДА з вимогою зобов`язати перевізників, які працюють на приміських маршрутах, виконувати це рішення та Закон України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обізнаність позивача про існування оскаржуваних договорів з часу їх укладення відповідачами дії яких оскаржуються до суду.
Таким чином, строк звернення з позовними вимогами, заявленими у цій позовній заяві, повинен обчислюватися з моменту укладення відповідних договорів з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування.
Доводи апелянта, що 04.12.2020 відбулася перша сесія депутатів Львівської міської ради, тобто із цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах та набула відповідних повноважень Львівська ОТГ є необґрунтованими з урахуванням наступного.
Згідно ухвали Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади», Львівську міську територіальну громаду визначено правонаступником всього майна прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської ради, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про те, що незважаючи на те, що Львівська територіальна громада набула повноваження 04.12.2020 та розпочала діяти 01.01.2021, договори з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №111, №114, №131, №133, №133А, №138, №156, №180А, №183, №184, №184А, №277, №1004 були укладені ще у 2016-2017 роках, що не перешкоджало позивачу їх оскаржити в межах строку звернення до суду, оскільки Львівська ОТГ виступає правонаступником прав та обов`язків Львівської міської ради та позивачем не надано жодних пояснень чи обґрунтувань оскарження частини із спірних договорів, які стосуються перевезення пасажирів на автобусних маршрутах до населених пунктів, які не ввійшли до Львівської ОТГ, зокрема договори з ТзОВ «Успіх БМ», ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» тощо.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до матеріалів справи позивачем не подавалася заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, оскільки він вважає, що право на звернення до суду з цим позовом виникло з 04.12.2020, тобто з дати набуття повноважень Львівською ОТГ, тому подання позову 23.02.2021 свідчить про своєчасність звернення до суду, що як встановлено вище судом є помилковим висновком.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно залишив подану позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду, враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20.08.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/2554/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2022 |
Оприлюднено | 30.12.2022 |
Номер документу | 108145856 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них транспорту та перевезення пасажирів |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні