Ухвала

від 28.12.2022 по справі 240/6387/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 240/6387/21

адміністративне провадження № К/990/34852/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі №240/6387/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Дагаз Лайт" до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, позов ТОВ "Дагаз Лайт" задоволено.

09.12.2022 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, ГУ ДПС не вказує, яку норму матеріального та/або процесуального права неправильно застосували суди першої та апеляційної інстанцій, однак, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду в постановах від 21.03.2021 у справі №826/373/18, від 02.02.2021 у справі №826/13307/17, від 27.02.2020 у справі №440/1503/19, від 16.03.2021 у справі №580/2490/19, від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, від 31.05.2019 у справі №808/2359/17, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 16.06.2020 у справі №400/987/19.

У постановах від 21.03.2021 ( справа №826/373/18) та від 02.02.2021 (справа №826/13307/17) Верховний Суд зробив висновок, що обов`язок платника податків зберігати документи й надати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

У постанові від 27.02.2020 у справі №440/1503/19 Верховний Суд виснував, що реалізація товару нижче виробничої собівартості призвела до визначення бази оподаткування на рівні цієї собівартості та, як наслідок, для донарахування податку на додану вартість контролюючим органом.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 (справа №580/2490/19) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин господарської операції.

У постанові від 15.05.2020 у справі №823/1538/16 Верховний Суд зробив висновок, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен надати контролюючому органу відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, мати всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, щодо можливості здійснення господарюючими суб`єктами господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення цих операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей податкового обліку, а покупця - права на податкову вигоду, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг. Відсутність ділової мети в господарській операції також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Згідно з висновком Верховного Суду у постановах від 06.08.2019 (справа №520/8681/18), від 11.09.2019 (справа №814/1932/17) право платника податку на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження операції з придбання товару (послуг) розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Надання таких документів є визначеним пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України обов`язком платника податків.

У постанові від 31.05.2019 у справі №808/2359/17 Верховний Суд вказав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Однак, від цього висновку, який був сформульований Верховним Судом України та застосований в зазначеній постанові, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 відступила.

В постанові від 16.06.2020 в справі №400/987/19 Верховний Суд зробив висновок, що наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично полягають в оспорюванні висновку суду апеляційної інстанції щодо достатності наданих ТОВ "Дагаз Лайт" до перевірки документів (договорів поставки та додаткових угод до них, актів приймання-передачі нафтопродуктів і скрапленого газу, актів приймання передачі паливно-мастильних матеріалів на зберігання, договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом, актів здачі-приймання виконаних робіт до договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом) для підтвердження задекларованих показників податкового обліку з податку на додану вартість за вересень 2020 року за господарськими операціям з придбання товару у ПАТ "Укртатнафта", ТОВ "Елевант Інвест Компані", ТОВ "Юністен", ТОВ "Евіденс Трейд", ТОВ "Торговий Дім Карпатинафтотрейд", ТОВ "Прайм Оіл Гарант", ТОВ "Октан Лімітед", ТОВ "Нафтасіті", ТОВ "Прайм Оіл Гарант", ТОВ "Торговий Дім "Кременчукнафтопродуктсервіс». Тобто, доводи відповідача стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів у справі.

В чому полягає не врахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду у наведених вище постановах, а також подібність правовідносин у справі №240/6387/21 та у справах №826/373/18, №826/13307/17, №440/1503/19, №580/2490/19, №823/1538/16, №520/8681/18, від №808/2359/17, №814/1932/17 та №400/987/19, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтовує.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко