Ухвала

від 28.12.2022 по справі 160/9210/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа №160/9210/18

адміністративне провадження № К/990/35828/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року у справі №160/9210/18 за адміністративним позовом Східного офісу Держаудитслужби до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Східний офіс Держаудитслужби у грудні 2018 року звернувся до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому просив суд:

- стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації в дохід бюджету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 263589,46 гривень на реєстраційний рахунок № 31419535004029 в УК у м. Нікополі Казначейства України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38033121, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 21080500 «Інші надходження».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення сторонами не оскаржувалося, набрало законної сили 13 жовтня 2020 року.

Східний офіс Держаудитслужби в грудні 2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року в адміністративній справі № 160/9210/18 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви Східного офісу Держаудитслужби про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року у справі № 160/9210/18 по суті.

Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року, Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 14 грудня 2022 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року у справі №160/9210/18 скасувати, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року залишити без змін.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З касаційної скарги убачається, що Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року, прийняту за результатами перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Виходячи з того, що частина друга статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду касаційному оскарженню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 10 червня 2019 року у справі № 826/24648/15, від 14 листопада 2019 року у справі № 620/273/19.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не зобов`язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.

- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.

- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, отже у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 328, 333 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року у справі №160/9210/18 за адміністративним позовом Східного офісу Держаудитслужби до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду