Рішення

від 27.12.2022 по справі 243/2255/22

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/1330/2022

Номер справи 243/2255/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 грудня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації частки вартості статутного капіталу внесеного в товариство з обмеженою відповідальністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації частки вартості статутного капіталу внесеного в товариство з обмеженою відповідальністю, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 12 липня 2008 року, який було розірвано у жовтні 2020 року.

Під час перебування в шлюбі на основі спільного сумісного майна, за спільно нажиті кошти подружжя було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про яке 04 липня 2019 року, номер запису 12671020000001649.

Засновником товариства було зазначено ОСОБА_4 , розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) визначено 1113550,00 грн., товариство було створене шляхом внесення грошового внеску засновником (учасником) і участі його в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

04 лютого 2020 року було збільшено розміру статутного капіталу юридичної особи до 1295000,00 грн.

Вважає, що статутний капітал у розмірі 1295000,00 грн., внесений ОСОБА_4 в ТОВ «Виробнича компанія «Ізоляція» за рахунок спільних коштів подружжя та є спільним сумісним майном подружжя, отже підлягає поділу в рівних частках, оскільки відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, долі майна дружини і чоловіка є рівними.

Просить суд, визнати частку внесеного до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція», сплачену фактично у розмірі 1295000,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та стягнути з ОСОБА_4 на його користь 1/2 частину вартості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція» в загальному розмірі 647500,00 грн., а також стягнути понесені ним судові витрати.

Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Поляцько О.Ю., яка діє на підставі Ордеру на надання правової допомоги, серія АН №1078595 від 25 жовтня 2022 року до судового засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. До суду надали Заяви, в яких просили суд розглянути справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.

У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України «У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації частки вартості статутного капіталу внесеного в товариство з обмеженою відповідальністю підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно дост.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2008 року виконкомом Мирненської сільської ради Слов`янського району Донецької області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний Актовий запис за №5.

04 липня 2019 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено 04 липня 2019 року, номер запису 12671020000001649.

Засновником товариства зазначено ОСОБА_4 , розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) визначено 1113550,00 грн.,

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція» визначено Україна, 84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Обухова, будинок 9, код ЄДРПОУ юридичної особи 43090972.

Види економічної діяльності товариства: 27.90 Виробництво іншого електричного устаткування (основний); 20.16 Виробництво пластмас у первинних формах; 22.19 Виробництво інших гумових виробів; 23.43 Виробництво керамічних електроізоляторів та ізоляційної арматури; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Засновник (учасник) юридичної особи: кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .

04 лютого 2020 року було збільшено розміру статутного капіталу юридичної особи до 1295000,00 грн.

07 жовтня 2020 року Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, справа № 243/1433/20, шлюб, зареєстрований 12 липня 2008 року виконкомом Мирненської сільської ради Слов`янського району Донецької області між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно зіст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарств догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута залає шлюбу, крім релей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1ст. 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідност. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3ст. 368 ЦК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із положення ч.1 та 2ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними і у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно дост. 70 Сімейного кодексу України, та за змістомст. 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, законом.

Згідност. 71 ч. 1 СК Українимайно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.

Згідно з абз. 1 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Згідно з п. 26 цієї постанови при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб`єктом.

В п. 28 постанови № 11 зазначено, що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Абзацами 1,2 пункту 30 зазначеної постанови визначено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/2813/18 зробила аналіз законодавства з урахування висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17- рп/2012 (справа 1-8/2012) у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України. Зокрема в п. 8.45 постанови ВП ВС зазначено, що проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить стаття 368 ЦК України. Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

В п. 8.52 постанови ВП ВС у справі N 916/2813/18 резюмовано, що зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, таке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до п. 8.58 постанови ВП ВС у справі N 916/2813/18 аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

В п. 8.59 постанови ВП ВС у справі № 916/2813/18 зазначено, що ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 569/6236/16-ц та від 12.11.2019 у справі № 918/598/18, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним з них без згоди іншого.

Надалі в цій постанові ВП ВС дійшов також наступних висновків: 8.81. СК України закріплює як право спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте подружжям під час шлюбу (стаття 60 СК України), так і право поділу цього майна (стаття 70), а також право подружжя на укладання між собою договорів щодо поділу цього майна (стаття 9, частина перша статті 65, частина друга статті 69 СК України).

8.82. У статті 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім`єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам СК України, інших законів України та моральним засадам суспільства.

8.83. У частині першій статті 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою.

8.84. Також частина друга статті 69 СК України передбачає принцип розподілу майна

подружжя за взаємною згодою.

8.85. За змістом статті 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох із подружжя одночасно. При цьому статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до єдиного державного реєстру (ЄДР).

Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження N 11-576апп18), від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19), від 01.09.2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20). Отже, наявність у ЄДР відомостей про належність частки у статутному капіталі юридичної особи лише одному з подружжя не позбавляє іншого з подружжя доводити наявність прав спільної сумісної власності на частку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що статутний капітал у розмірі 1295000,00 грн., внесений ОСОБА_4 у ТОВ «Виробнича компанія «Ізоляція» за рахунок спільних коштів подружжя та є спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає поділу в рівних частках, оскільки відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, долі майна дружини і чоловіка є рівними.

Оскільки статутний капітал ТОВ «Виробнича компанія «Ізоляція» в розмірі 1295000,00 грн. було внесено ОСОБА_4 - в час коли вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , за рахунок грошових коштів, які з врахування положень ст.ст. 60-61 СК Українивідносяться до спільного майна подружжя, та на які було придбано основні засоби підприємства, а тому суд враховуючи вищевказане рішення Конституційного Суду України, дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_3 про визнання за ним право власності на Ѕ частку в статутному капіталі підприємства вартістю 647500,00 грн., як частку у спільному сумісному майні подружжя є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З витребуваних судом доказів, вбачається, що 14 грудня 2021 року ОСОБА_4 згідно Акту приймання передачі частки ТОВ «Виробнича компанія «Ізоляція», посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Бігун В.В. продала та передала 100 % частки від загального розміру капіталу ТОВ «Виробнича компанія «Ізоляція».

Таким чином, ОСОБА_3 має право на компенсацію у вигляді половини статутного капіталу товариства, яка повинна бути стягнута з відповідача на його користь.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС у справі № 916/2813/18.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу позивач сплатила судовий збір у сумі 6475,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 6475,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст.ст. 177, 355, 368 ЦК України, ст.ст.60, 61, 63, 65, 68, 69, 70 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації частки вартості статутного капіталу внесеного в товариство з обмеженою відповідальністю - задовольнити повністю.

Визнати частку внесеного до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція», місцезнаходження Україна, 84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Обухова, будинок 9, код ЄДРПОУ, юридичної особи 43090972, сплачену фактично у розмірі 1295000,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , 1/2 частину вартості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Ізоляція» в загальному розмірі 647500,00 грн. (шістсот сорок сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6475,00 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят п`ять грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2022 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області О.В. Агеєва