Рішення

від 27.12.2022 по справі 624/904/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/904/21

№ провадження 2/624/17/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Союзагро», ОСОБА_1 , третьої особи Кегичівської селищної ради Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Союзагро», Кегичівської селищної ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки, а саме просить зобов`язати Кегичівську селищну раду Харківської області, як державного реєстратора, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельної ділянки площею 6,2561 га кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, належної ОСОБА_1 :

- про припинення іншого речового права оренди цієї земельної ділянки з ТОВ Агрофірма «Союзагро» (згідно з договором №90 від 21.02.2018 зі строком дії 20 років, дата закінчення дії 21.02.2028) рішення про державну реєстрацію індексний номер 39918602 від 28.02.2018;

- про державну реєстрацію (відновлення) іншого речового права оренди земельної ділянки з ПСП ім. Щорса (згідно з договором від 01 лютого 2007 року зі строком дії 15 років) рішення про державну реєстрацію індексний номер 39667138 від 14.02.2018.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії орендодавця є незаконними та такими, що порушують його право орендаря.

В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України було витребувано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1

02.12.2021 на адресу суду надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2021 року у справі було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09 грудня 2021 року на адресу суду надійшло пояснення відповідача Кегичівської селищної ради Харківської області. В обґрунтування своїх пояснень зазначив, що Кегичівська селищна рада Харківської області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Тому просив провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

28 грудня 2021 року позивачем надіслана на адресу суду заява щодо виключення з числа відповідачів Кегичівську селищну раду Харківської області.

Також 28.12.2021 позивач надав суду заяву щодо зміни предмету позову, в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки, а саме просить скасувати рішення сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації, індексний № 39918602 від 28.02.2018, про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки площею 6,2561 га кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, належної ОСОБА_1 , з ТОВ Агрофірма «Союзагро» (згідно з договором №90 від 21.02.2018 зі строком дії 20 років, дата закінчення дії 21.02.2038). Крім цього, просив скасувати рішення сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації, індексний № 57582339 від 12.04.2021, про державну реєстрацію іншого речового права припинення оренди земельної ділянки площею 6,2561 га кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, належної ОСОБА_1 , з приватним підприємством ім. Щорса (згідно з договором від 01 лютого 2007 року зі строком дії 15 років, дата закінчення дії 17.03.2023). Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії орендодавця є незаконними та такими, що порушують його право орендаря, оскільки відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з ПСП ім. Щорса.

Не погоджуючись із позовною заявою представником відповідачів ТОВ Агрофірма «Союзагро» та ОСОБА_1 адвокатом Коваленко О.В., яка діє на підставі договорів про надання правової допомоги за № 12 від 22 червня 2021 року та № 22 від 22 грудня 2021 року, 28 грудня 2021 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 2561 га, кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, на підставі державного акта на право приватної власності серії Р2 № 769216 від 05 липня 2002 року, виданого на підставі розпорядження Кегичівської райдержадміністрації від 11 травня 2002 року № 129, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. 21.02.2018 ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку у користування ТОВ Агрофірма «Союзагро», уклавши договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, рішення про державну реєстрацію прав №39918602 від 28.02.2018. Позивач звернувшись з позовом до суду умисно чинить перешкоди законним власнику та користувачу земельної ділянки у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Основною підставою звернення до суду з позовом позивач наводить договір від 01 лютого 2007 року оренди земельної ділянки площею: 6,2561 га, кадастровий номер: 6323183700:10:001:0013, який нібито було укладено Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Щорса з ОСОБА_1 , строком на 15 років. Позивач просить зобов`язати державного реєстратора, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди цієї земельної ділянки за ПСП ім. Щорса. При цьому позивач посилається на рішення Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 624/679/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПСП імені Щорса про визнання недійсним договору оренди землі від 01 лютого 2007 року, яким були скасовані рішення у цій справі: рішення Апеляційного суду у Харківській області від 29.11.2017 та рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2017, яким було визнано недійсним договір від 01 лютого 2007, а ПСП ім. Щорса зобов`язано повернути земельну ділянку власнику. В підтвердження необґрунтованості даної позовної вимоги зазначила, що саме в процесі судового розгляду Кегичівським районним судом Харківської області справи №624/679/16-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу, відповідно висновку якої № 1110/8332, складеного 26 травня 2017 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що підписи в договорі оренди землі від 01 лютого 2017 року б/н, акті приймання-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2017 року № 025 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оспорюваний договір укладений без відповідного волевиявлення власника, а тому суд зробив висновок про його недійсність. 29 листопада 2017 ухвалою Апеляційного суду Харківської області рішення суду першої інстанції у справі №624/679/16-ц залишено без змін. Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26.08.2020 задоволено касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2017 по справі №624/679/16-ц скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову. Але постанова Верховного Суду була мотивована тим, що у справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 фактичними підставами позову визначив факт непідписання договору оренди землі, а правовою підставою позову - правила статей 15,203,207,215 ЦК України, статтей 15,27 Закону України «Про оренду землі». Про повернення земельної ділянки з інших підстав позивачем не заявлялося, а тому, застосовуючи положення частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року, суди зобов`язані були перевірити та надати оцінку визначеним позивачем вимогам виключно у визначених позивачем межах позову. Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не заявляв негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, просив повернути земельну ділянку у зв`язку з недійсністю договору оренди, на підставі якого земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача. Суд зазначив, що у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Тобто підставою скасування рішень попередніх інстанцій став лише не вірно обраний спосіб захисту своїх прав. Судовими рішеннями по цивільній справі №624/679/16-ц, було достеменно встановлено обставини за якими договір оренди ОСОБА_1 з ПСП ім. Щорса не підписував, та відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував, а відтак ці обставини не підлягають доведенню. Мотивуючи свою позицію по даній справі судова палата Верховного Суд робить висновок, що у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Суд зазначає, що цей договір оренди від 01 лютого 2007 року, як правовий документ не може створювати будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямовані його умови. ПСП ім. Щорса відсутні будь-які права відносно земельної ділянки: кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, а відповідно і право на звернення до суду з даним позовом. Зазначила, що одночасно і вимоги про припинення іншого речового права оренди земельної ділянки з ТОВ Агрофірма «Союзагро» є необґрунтованими та незаконними.

27 січня 2022 року позивачем надана до суду заява про залучення Кегичівської селищної ради Харківської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

04 лютого 2022 року ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області задоволено клопотання представника відповідачів щодо проведення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon.

07 лютого 2022 року ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області задоволено клопотання позивача, Кегичівська селищна рада Харківської області виключена з числа відповідачів та залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а також прийнято до провадження уточнена позовна заява.

11 травня 2022 року ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності представника, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі та просив їх задовольнити на підставі доказів, які надані до позовної заяви.

Представник відповідача ТОВ Агрофірма «Союзагро» та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Представник відповідачів адвокат Коваленко О.В. у судове засідання не з`явилася, але надавала суду заяви, в яких просила розглядати справу без її участі та участі її довірителів, при винесені рішення просила врахувати доводи, викладені у відзиві та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Кегичівської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Кегичівського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за № 624/679/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса (далі - ПСП ім. Щорса) про визнання недійсним договору оренди землі. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 2561 га, кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, на підставі державного акта на право приватної власності серії Р2 № 769216 від 05 липня 2002 року, виданого на підставі розпорядження Кегичівської райдержадміністрації від 11 травня 2002 року № 129, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

01 лютого 2007 року укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як орендодавець надає, а ПСП ім. Щорса як орендар приймає в строкове платне користування згадану земельну ділянку.

Договір зареєстровано в Кегичівському відділі Харківської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року за № 040869600185.

Невід`ємними частинами договору є акт приймання-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2017 року № 025 та акт визначення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1110/8332, складеним 26 травня 2017 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що підписи в договорі оренди землі від 01 лютого 2017 року б/н, акті приймання-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2017 року № 025 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 .

В зв`язку з чим, суд визнав недійсним договір оренди землі від 01 лютого 2007 року б/н, зареєстрований у Кегичівському відділі Харківської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року №040869600185, укладений між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса; зобов`язав ПСП ім. Щорса повернути позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 2561 га, кадастровий № 6323183700:10:001:0013, що розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії Р2 № 769216, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 ; стягнув з ПСП ім. Щорса на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 1102,40 грн та за проведення експертизи в сумі 8606,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2017 залишено без змін.

14 лютого 2018 року державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Топовим Я.В. за індексним номером 39667138 були внесені відомості до реєстру щодо припинення оренди земельної ділянки площею 6,2561 га, кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, належної ОСОБА_1 з приватним сільськогосподарським підприємством ім. Щорса на підставі рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2017, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282672143 від 03.11.2021.

28.02.2018 державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Степаненко Д.І. за індексним номером 39918602 були внесені відомості до реєстру про державну реєстрацію іншого речового майна договору оренди земельної ділянки площею 6,2561 га, кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, належної ОСОБА_1 з ТОВ Агрофірма «Союзагро» на підставі договору оренди № 90 від 21.02.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282672143 від 03.11.2021.

26 серпня 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12 вересня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасовані та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 2535,53 грн. Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не заявляв негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, просив повернути земельну ділянку у зв`язку з недійсністю договору оренди, на підставі якого земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача. Суд зазначив, що у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Тобто підставою скасування рішень попередніх інстанцій став лише не вірно обраний спосіб захисту своїх прав. Також судом зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-49цс19)). Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У відповідності із ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт не підписання договору оренди між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса та не погодження істотних умов договору є встановленим та не підлягає доведенню.

Щодо вирішення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із засобів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Так, дана позовна вимога обґрунтована тим, що рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2017 на підставі якого було проведено припинення, скасовано постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateosv. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbataniv. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. theUnitedKingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (OlujicvCroatia), №22330/05, п. 77).

В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов`язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов`язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenkv. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «GarciaRuizv. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spangv. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (DomboBeheerB.V. v. TheNetherlands), заява №14448/88, п. 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.8та ч.9ст.83ЦПК Українидокази,не поданіу встановленийзаконом абосудом строк,до розглядусудом неприймаються,крім випадку,коли особа,яка їхподає,обґрунтувала неможливістьїх поданняу вказанийстрок зпричин,що незалежали віднеї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Так, позивачем разом з подачею позовної заяви до суду не додано доказів позасудового врегулювання спору в частині скасування державної реєстрації щодо припинення права оренди. Лише 03 жовтня 2022 року, в порушення вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивачем на адресу суду надано лист державного реєстратора Кегичівської селищної ради Харківської області Топова Я.В. з якого вбачається, що представник ПСП ім. Щорса 17.11.2021 звертався до сектору державної реєстрації з приводу ухвалення Верховним Судом рішення про скасування (та зупинення виконання) судових рішень Кегичівського районного суду Харківської області та апеляційного суду Харківської області у справі щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ПСП ім. Щорса, а також ОСОБА_1 . Представнику було роз`яснено про неможливість скасування державної реєстрації іншого речового права (припинення оренди земельної ділянки) між орендодавцем та ПСП ім. Щорса, а також державної реєстрації нового договору з іншим орендарем та вирішення даного питання в судовому порядку. Підтвердження щодо направлення даного доказу іншим учасникам судового провадження матеріали справи не містять.

В зв`язку з вищевикладеним суд не приймає до уваги наданий позивачем доказ щодо позасудового врегулювання спору та наявності порушеного права.

Також позивачем не надано жодного доказу щодо позовної вимоги про скасувати рішення сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації, саме індексного № 57582339 від 12.04.2021, про державну реєстрацію іншого речового права припинення оренди земельної ділянки площею 6,2561 га кадастровий номер 6323183700:10:001:0013, належної ОСОБА_1 , з приватним підприємством ім. Щорса, оскільки в матеріалах справи міститься лише Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282672143 від 03.11.2021 щодо індексного номеру 39667138 від 14 лютого 2018 року вчиненого державним реєстратором Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області Топовим Я.В., тому перевірити доводи позивача судом не представляється можливим.

Крім цього, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявність порушеного права, а саме те, що договір оренди землі б/н від 17.03.2008, укладений між ПСП ім. Щорса та ОСОБА_1 є укладеним на час звернення до суду, оскільки в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 зазначено, що відсутність підпису ОСОБА_1 у договорі оренди землі та інші обставини справи свідчать про те, що між сторонами не досягнуто домовленості з приводу усіх істотних умов договору оренди землі з позивачем. Позивач не є стороною тієї домовленості, яка втілена в тексті оспорюваного договору, а, відповідно, цей договір як правовий документ не може створювати для позивача будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямовані його умови. А тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора щодо оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (тут і надалі, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 4 ст.18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст.18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.

Так, позовна вимога про скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки обґрунтовано тим, що рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2017 на підставі якого було проведено припинення попереднього договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса, скасовано постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020. Зазначає, що оскаржуване рішення державного реєстратора порушує інтереси позивача.

Слід зазначити,що постановоюВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 26.08.2020були скасованірішення попередніхінстанцій взв`язку обраннямпозивачем неефективногоспособу захиступрав.Але вмотивувальній частиніпостанови зазначено,що договіроренди земельноїділянки б/нбув непідписаний позивачем ОСОБА_1 та зним неузгоджені умовидоговору,а тому договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Так власник (орендар) не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки.

Позивач, звертаючись до суду, вимог про усунення перешкод не заявляв.

При цьому, за змістом положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази, а саме постанову по справі № 624/679/16-ц не є беззаперечним доказом того, що відповідачі перешкоджають йому у користуванні земельною ділянкою та договір оренди земельної ділянки є укладеним.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23.09.2021 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПСП ім. Щорса про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою було відмовлено. Підставою для відмови слугувало те, що позивачем не доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні земельною ділянкою.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У даному аспекті суд звертає увагу на поведінку позивача, який при розгляді справи № 624/517/21 зазначав, що 25.01.2018 року речове право ПСП ім. Щорса щодо оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , припинене, ПСП ім. Щорса відношення до неї не має, оскільки більш ніж 3 роки укладений новий договір оренди земельної ділянки, натомість після винесення рішення Кегичівським районним судом Харківської області від 23.09.2021 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на порушення його інтересів та прав. Отже поведінка ПСП ім. Щорса явно суперечить його попередній вищезазначеній поведінці. А тому є підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Скасування судом державної реєстрації права оренди та припинення права оренди на земельну ділянку не вирішує спір, який існує між сторонами та подальшими власниками майна.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Союзагро», ОСОБА_1 , третьої особи Кегичівської селищної ради Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки вони не є ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Союзагро», ОСОБА_1 , третьої особи Кегичівської селищної ради Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цьогоКодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Щорса, код ЄДРПОУ 10100707975, юридична адреса: с. Нова Парафіївка, Красноградський район, Харківська область, 64052.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Союзагро», код ЄДРПОУ 30142214, юридична адреса: вул. Садова, 19, смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачів адвокат Коваленко Олена Василівна, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю №002269 від 10.10.2018, ІПН НОМЕР_4 , місцезнаходження: вул. Соснова, 8, с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області, 62020.

Третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області, код ЄДРПОУ 04396963, місцезнаходження: вул. Волошина, 50, смт. Кегичівка, Харківська область, 64003.

Суддя Т.В. Крапівка