Рішення

від 15.11.2022 по справі 727/6131/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6131/22

Провадження № 2/727/1424/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ЧЕРНІВЦІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 рокуШевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

Головуючого судді:Слободян Г.М.

секретар судових засідань:Івасишин О.І.

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці, справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Чернівецької філії приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ ВП 25811900, адреса місця знаходження: м.Чернівці, вул. Головна, буд. 138) про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Чернівецької філії приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 13.05.2022 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volvo V50 д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням та автомобіля Volksvagen Polo д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Вказує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volksvagen Polo д.н.з. НОМЕР_3 застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС». Посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася з вини водія ОСОБА_2 , було пошкоджено його автомобіль, у зв`язку із чим йому завдано матеріальну шкоду. Обґрунтовує, що 30.05.2022 року страховою компанією йому було виплачено 6347,32 грн., в той час як згідно Висновку експерта №108 від 22.06.2022 року вартість матеріального збитку (шкоди) становить 18724,21 грн. Просить суд стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» 12376,89 грн. у якості невиплаченого страхового відшкодування; 2740,00 грн. у якості відшкодування вартості висновку експерта №108 за результатами проведення авто товарознавчої експертизи; 3000,00 грн. витат на професійну правову допомогу; понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рух справи та позиція сторін. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.07.2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02.09.2022 року представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» Ніколаєв В. скерував до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volvo д.н.з. НОМЕР_2 згідно звіту вих. №34270 від 09.06.2022 року становить 6347,32 грн., без ПДВ.

Посилаючись на норми законодавства зазначає, що якщо страховик відшкодовує оцінену шкоду, визначену автотоварознавчим дослідженням, як вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, на рахунок потерпілої особи рахунок потерпілої особи то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Що стосується Висновку №108, на який посилається позивач ОСОБА_1 , то стверджує, що даний висновок є некоректним, оскільки виконаний з урахуванням ПДВ, яке згідно абз. 2 п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодовується страховою компанією поки позивач не надасть акт виконаних робіт у станції, яка є платником ПДВ. Обґрунтовує, що звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу, однак позивач ОСОБА_1 не надає жодних доказів того, що суми страхового відшкодування йому не вистачило на проведення відновлювального ремонту автомобіля Volvo д.н.з. НОМЕР_2 ,зокрема відсутніакти виконанихробіт таплатіжні документина підтвердженняпроведених відновлювальнихробіт.Вважає вимоги позивача ОСОБА_1 простягнення зАТ «СГ«ТАС» (приватне)матеріальної шкодиє безпідставнимита необгрунтованими,оскільки АТ «СГ «ТАС»(приватне)діяло виключнов межахнорм спеціальногоЗУ «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспоптнихзасобів»,сплативши позивачустрахове відшкодуванняпо дорожньо-транспортнійпригоді,яка сталася13.05.2022року уповному обсязіу розмірі 6347,32 грн. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Чернівецької філії приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд зважає на наступне.

Відповідно дост.55 Конституції Україникожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 3 Цивільного кодексу Українивстановлює загальні засади цивільного законодавства, відповідно загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією Українита законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Частина 1ст.11 Цивільного кодексу Українивизначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За положеннями ч.2ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідност. 16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Досліджені докази та застосовані норми права.

Судом належнимита допустимимидоказами посправі,встановлено,що 13.05.2022року сталасьдорожньо-транспортнапригода заучастю автомобіляVolvoV50д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля Volksvagen Polo д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу Volksvagen Polo д.н.з. НОМЕР_3 застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», якою згідно ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспоптних засобів» було сплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування по дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 13.05.2022 року у повному обсязі у розмірі 6347,32 грн. Наведені обставини підтверджуються повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 13.05.2022 року (а.с.8), роздруківкою про отримання страхового відшкодування у сумі 6347,32 грн. (а.с.9), полісом №ЕР-208534364 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.10)

Згідно Висновку експерта №108 від 22.06.2022 року вартість матеріального збитку (шкоди) власнику транспортного засобу Volvo V50 д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 13.05.2022 року на момент проведення дослідження складає становить 18724,21 грн. (а..с11-36) Відповідно до квитанції №102 від 21.06.2022 року вбачається, що позивачем ОСОБА_1 за проведення вказаного експертного дослідження сплачено 2740,00 грн.

Відповідно до повідомлення (а.с.57) вбачається, що 18.05.2022 року позивач ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Страхова група «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 13.05.2022 року. (а.с.57-60)

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.06.2022 року (а.с.61-93) встановлено, що сума страхового відшкодування матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volvo д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.05.2022 року, без ПДВ на запчастини, становить 6347,32 грн.

Відповідно до частин першоїстатті 1166 ЦК Українишкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою, другою та п`ятоюстатті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першоїстатті 1188 ЦК України).

Положеннямистатті 1192 ЦК Українивстановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

За змістомстатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно дост. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.ст.1,8-10,16,20,25 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

До обов`язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до пункту 3 ч. 1ст. 998 ЦК Українистраховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права), інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Частиною 1ст. 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно дост. 1192 ЦК Українимає відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної потерпілій стороні встановленіст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положеньст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2013 р. Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Відповідно дост. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16-ц, якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

З урахуванням наведеного, правильним є стягнення із винного різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Такого ж висновку дійшов й Верховний Суд у Постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 761/41395/16-ц, де, крім зазначеного, вказав, що саме з винуватця ДТП підлягає стягненню різниця між заподіяним розміром майнової шкоди та розміром страхового відшкодування, враховуючи наявність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Пунктом 33.3ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що суми виплаченого відповідачем ПАТ «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування не вистачило на проведення відновлювального ремонту автомобіля Volvo д.н.з. НОМЕР_2 , зокрема відсутні акти виконанихробіт таплатіжні документина підтвердження проведених відновлювальних робіт.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18). У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

У ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованогоЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то суд зважає на наступне.

Згідно положеньст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи. Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч.3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначенихЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано суду договір про надання правової допомоги від 05.07.2022 року (а.с. 38), детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом Самуляк М. (а.с.39), акт приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2022 року (а.с.40). Відповідно до Довідки вих№10 від 15.07.2022 року позивач ОСОБА_1 поніс витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката в сумі 3000,00 грн. (а.с. 41) Таким чином, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового розгляду, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак є обґрунтованими вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст.12,13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновок. На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76,141,259,263,265,273, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрованемісцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )доПриватного акціонерноготовариства«Страхова група«ТАС»вособі Чернівецькоїфіліїприватногоакціонерного товариства«Страховагрупа«ТАС» (ЄДРПОУВП25811900,адреса місцязнаходження:м.Чернівці,вул.Головна,буд.138)провідшкодування завданоїшкодивнаслідок дорожньо-транспортноїпригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства«Страховагрупа «ТАС»вособіЧернівецької філіїприватногоакціонерноготовариства «Страховагрупа«ТАС»(ЄДРПОУВП25811900,адресамісцязнаходження:м.Чернівці,вул.Головна,буд.138) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2740,00 (дві тисячі сімсот сорок) грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення автотоварознавчої експертизи згідно висновку експерта №108 від 22.06.2022 року; судові витрати в рахунок повернення сплаченого судового зборуу розмірі 992,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., документально підтверджені.

В решта позовних вимогах - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25.11.2022 року.

Суддя Слободян Г.М.