Постанова

від 21.12.2022 по справі 682/50/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 682/50/22

Провадження № 22-ц/4820/1639/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/50/22 за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства «Манятин» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою та відшкодування збитків (упущеної вигоди), за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Манятин» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року (суддя Зеленська В.І.)

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Манятин» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою та відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником земельної ділянки, площ. 3,79 га, кадастровий номер 6823980700:02:013:0309, яка розташована на території Бачманівської сільської ради Славутського району Хмельницької області.

В листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно для реєстрації договору оренди землі та отримала витяг з Державного земельного кадастру з інформацією про те, що її земельна ділянка перебуває в оренді СФГ «Манятин».

Проте, як вказувала позивач, ніякого договору оренди з СФГ «»Манятин» вона не укладала, тому звернулась до органу поліції із заявою про вчинення посадовими особами СФГ «Манятин» кримінального правопорушення. В ході досудового розслідування була проведена судова почеркознавча експертиза, за результатами якої встановлено, що підпис на договір оренди земельної ділянки від 10.03.2016 вчинений не ОСОБА_2 .

Зазначає про те, що між позивачем і керівником СФГ «Манятин» була усна домовленість про те, що господарство користується земельною ділянкою та коли ОСОБА_2 буде потрібно, СФГ «Манятин» припинить користуватись нею.

З 2019 року по день подачі позову позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатись своєю земельною ділянкою, укласти договір про оренду землі та отримувати прибуток у вигляді орендної плати. А тому, просила суд усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою.

На підставі ст. 22 ЦК України, позивач також просила стягнути з відповідача на її користь збитки в розмірі 20370 грн 14 коп. як сума неотриманої орендної плати за землю за 2019-2021 роки.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 6823980700:02:013:0309, яка розташована на території Бачманівської сільської ради Славутського району та скасовано рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 29875548 від 02.06.2016 року. Стягнуто з Селянського фермерського господарства «Манятин» на користь ОСОБА_2 20370 грн 14 коп та 1816 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі СФГ «Манятин» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру збитків, які стягнуто з СФГ «Манятин» на користь позивача, просить його змінити в цій частині та стягнути з СФГ «Манятин» грошові кошти в сумі 5092 грн. 82 коп. Посилається на неправильне застосуванням судом норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції помилково стягнуто максимальний розмір орендної плати за 3 роки, у розрахунок якої покладено 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказує, що відповідно до умов договору оренди, який оспорюється, орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сукупності за 3 роки становить 5092 грн 80 коп., що є правомірним та підлягає до стягнення з СФГ «Манятин». Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував даних обставин, припустивши можливість доказування понесеної шкоди саме як упущена вигода, чим порушив та неправильно застосував норми матеріального права.

Рішення в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, місце і час слухання справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 2019 року по 2021 рік упущена вигода, з урахуванням положень п. 288.5 ст. 288 ПК України та нормативно-грошової оцінки землі в розмірі 56586 грн 73 коп, становить 20370 грн. 14 коп.

Разом з тим, колегія суддів суду не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 3,79 га, для ведення товарного сільськогосподарського використання, кадастровий номер 6823980700:02:013:0309, що розташована на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області (а.с. 29-30).

З урахуванням того, що позивач не підписувала договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий договір є неукладеним і відповідач СФГ «Манятин» без будь-яких правових підстав користується належною позивачці земельною ділянкою.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Таким чином, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Слід також зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами того, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи в розмірі 20370,14 грн, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток, крім того, не довела вжиття нею певних заходів щодо одержання таких доходів.

Разом з тим, колегія суддів приймає визнання представником відповідача СФГ «Манятин» позовних вимог ОСОБА_2 в розмірі 5092 грн 80 коп. При цьому, враховує, що право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності. У разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні, розмір стягнутої з СФГ «Манятин» на користь ОСОБА_2 шкоди підлягає зменшенню до 5092 грн 80 коп.

Згідно з частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір визначений рішенням суду першої інстанції підлягає зменшенню до 1135грн,а накористь відповідачаслід стягнутиз позивачасудовий збірв розмірі1021грн 50коп (сплаченийпри подачіапеляційної скарги)пропорційно розмірупозовних вимогу задоволенніяких відмовлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Манятин» задовольнити.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з СФГ «Манятин» на користь ОСОБА_2 шкоди до 5092 грн 80 коп та судового збору до 1135 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Селянського фермерського господарства «Манятин» 1021 грн 50 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2022 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай