Рішення

від 20.12.2022 по справі 397/240/22

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/240/22

н/п : 2/397/186/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.12.2022 смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Івченко П.О.,

за участю: секретаря судового засідання Іваненко Н.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Черкаса Ю.П.,

представника відповідача адвоката Сібілєвої Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який 21.06.2022 був уточнений, та в якому просить:

-стягнути з КП «Лісове» Олександрівської селищної ради та Олександрівської селищної ради на його користь не виплачену заробітну плату за квітень-травень 2022 року в розмірі 6590 грн., а також середній заробіток за період затримки розрахунку за травень 2022 в розмірі 3295 грн., та за весь час затримки розрахунку;

-поновити його на роботі на посаді електромонтера КП «Лісове» Олександрівської селищної ради, з якої був незаконно звільнений наказом в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради №12 від 20.04.2022;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

-стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 992, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивач обгрунтовує позовну заяву тим, що 01.11.2018 був прийнятий на роботу в КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на посаду електромонтера з обслуговування електроустановок по сумісництву в період з 18 год. до 22 год., згідно з посадовою інструкцією електромонтера, з якою був ознайомлений 01.11.2018.

Наказом в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради за № 12 від 20.04.2022 його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України 29.04.2022 без зазначення підстав для звільнення та без попередження про звільнення з роботи не пізніше ніж за два місяці, та без зазначення згоди сесії виконкому Олександрівської селищної ради на зміну штатного розкладу КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з узгодженням його звільнення з профкомом.

Вважає своє звільнення незаконним з огляду на те, що не був повідомлений заздалегідь про те, що будуть звільняти по ініціативі роботодавця, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України.

Після отримання копії наказу про своє звільнення 29.04.2022, звертався до КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з проханням виплатити невиплачену заробітну плату за березень-квітень 2022 у розмірі 6590,00 грн., однак підприємство не відреагувало.

Невиплата заробітної плати є порушенням ст. 47, 116 КЗпП України.

Крім того, на підставі ст. 116 КЗпП України, звільненому працівникові підлягають виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с.26-27).

18.07.2022 селищним головою Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області Безпечним О. подано відзив на позовну заяву. У відзиві останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як відповідно до статуту КП «Лісове»Олександрівської селищноїради Кропивницького району Кіровоградської області (нова редакція), затвердженого рішенням Олександрівської селищної ради від 28.01.2021 № 34:

- підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, а також інші реквізити;

- підприємство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від імені укладати угоди, набувати майнових і немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді.

Безпосереднє керівництво КП «Лісове» здійснюєдиректор. Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області лише є засновником даного підприємства, а органом управління є виконавчий комітет Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

На підставі викладеного, Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області заперечує щодо позовних вимог в повному обсязі, оскільки не є належним відповідачем по справі (а.с.36-38).

Позивач та його представник адвокат Черкас Ю.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідачаКП«Лісове» Олександрівськоїселищної ради Кропивницького району Кіровоградської області адвокат Сібілєва Л.Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 було допущено помилку, оскільки звільнення було здійснено не на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули без поважних причин. Відсутність на роботі ОСОБА_1 з 23.02.2022 підтверджується відповідними актами комісій, табелями реєстрації виходу працівників на роботу та витягом з журналу реєстрації викликів електромонтера. Зупинення роботи КП «Лісове» Олександрівськоїселищної радине було,підприємство продовжуєпрацювати. Помилка в наказі про звільнення була виявлена відповідачем вже після подання позовної заяви ОСОБА_1 до суду.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з 2018 року працює головним бухгалтером КП «Лісове» Олександрівської селищної ради. ОСОБА_1 з 23.02.2022 був на роботі, однак чи щось робив на роботі не знає, оскільки його роботу контролює директор. В березні директор КП «Лісове» надала новий штатний розпис, де посада електромонтера була відсутня. Тому, вона зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила йому, що не буде нараховувати йому аванс, оскільки його посада відсутня у новому штатному розписі. Не була присутня при складенні актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумностіта справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, уважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 81 ЦПК України,кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, № 63566/00Л).

Судом встановлено, що наказом начальника КП «Лісове» Ніколенко В.С. № 49 від 26.10.2018, позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду електромонтера КП «Лісове» Лісівської селищної ради за сумісництвом на 0,5 ставки згідно штатного розпису з 01.11.2018 з почасовим обліком у вільний від основної роботи час (а.с.63).

Наказомв.о. директора КП «Лісове» В. Ніколенко № 12 від 20.04.2022 «Про звільнення з посади» позивача ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнено з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок комунального підприємства з 29.04.2022, з виплатою компенсації за невикористану відпустку 12 календарних днів за період з 01.11.2021 по 29.04.2022. З наказом ознайомлений___/підпис/ ОСОБА_1 (а.с.4).

Згідно з довідкою про доходи, виданою КП «Лісове» Олександрівської селищної ради 04.05.2022, ОСОБА_1 дійсно працював у КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з 01.11.2018 по 29.04.2022 за сумісництвом на посаді електромонтер з обслуговування електроустановок; нарахована заробітна плата за січень 2022 - 3295 грн., за лютий 3295 грн., за березень - 0,00 грн., квітень (компенсація за невикористану відпустку при звільненні ) 1154, 88 грн.; загальна сума доходу з урахуванням виплат по тимчасовій непрацездатності за період з 01.05.2021 по 29.04.2022 без урахування аліментів становить 25686,07 грн. (а.с.5).

04.05.2022 позивач ОСОБА_1 звертався до КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з заявою в якій просив виплатити заробітну плату за березень-квітень 2022 року, або надати письмові пояснення з підтверджуючими документами щодо причин її невиплати (а.с.7).

Посадовою інструкцією електромонтера, затвердженою 01.11.2018 начальником КП «Лісове» Ніколенко В.С., передбачені права, відповідальність, завдання та обов`язки електромонтера. З інструкцією ознайомлений ОСОБА_1 з 01.11.2018 (а.с.12).

Крім того, матеріали справи також містять подані представником відповідача адвокатом Сібілєвою Л.Г. копії документів:

-лист в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Ніколенко В. №15 від 25.03.2022 начальнику відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Олександрівської селищної ради Панченку Я. в якому йдеться, про те, що останній робочий день ОСОБА_1 22.02.2022, а з 01.03.2022 останній не з`являвся на робочому місці, про що складені відповідні акти (а.с.56);

-запити в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Ніколенко В. №16 від 30.03.2022, №25 від 06.07.2022 та №б/н від 21.03.2022 начальнику КЕВ м. Кропивницький та головному інженеру РЕМ КЕВ м. Кропивницький, в яких КП «Лісове» Олександрівської селищної ради просить надати інформацію за період з 01.03.2022 по 01.04.2022 щодо виходу та графіку робочого часу працівника ОСОБА_1 , який працює за основним місцем роботи електромонтером в КЕВ м. Кропивницький, оскільки останній з 01.03.2022 на роботу не з`являється (а.с.57,58, 58 зворот);

-наказ в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Ніколенко В. №10 від 24.03.2022 згідно з яким, призупинено нарахування та виплату заробітної плати електромонтеру КП «Лісове» ОСОБА_1 з 01.03.2022 у зв`язку з відсутністю працівника на роботі, згідно табеля виходу на роботу та згідно акту підписаного працівниками підприємства про відсутність на роботі працівника з невідомих причин з 01.03.2022 (а.с.57 зворот);

-відомість на виплату готівки № 26 за квітень 2022 складеною бухгалтером ОСОБА_2 , згідно з якою електромонтеру з обслуговування електроустановок ОСОБА_1 виплачено 656,40 грн. (а.с.59 зворот);

-акти №б/н від 23.02.2022, № 2 від 28.02.2022, № 3 від 01.03.2022, № 4 від 10.03.2022 та № 5 від 25.03.2022, складені комісією КП «Лісове», згідно з якими ОСОБА_1 з невідомих причин відсутній на роботі з 23.02.2022 по час складення актів (а.с. 60-62);

-табелі реєстрації виходів працівників КП «Лісове» Олександрівської селищної ради на роботу за березень-лютий 2022, згідно з якими в березні 2022 працівник ОСОБА_1 в колонці працівників відсутній, в квітні 2022 підписи працівника ОСОБА_1 в колонках за 23-25 квітня 2022 року відсутні (а.с.64, зворот).

Суд звертає увагу на те, що предметом заявлених позовних вимог у даній справі є наказ про звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Пунктом 1ст.40КЗпП Українипередбачено, трудовийдоговір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадках:змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відтак, суд не може прийняти до уваги в якості доказів надані представником відповідача документи, оскільки вони в своїй сукупності вказують на звільнення позивача по іншій причині, а саме за прогули, на що також вказувала представник відповідача адвокат Сібілєва Л.Г. в судовому засіданні.

Щодо позовної вимоги про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.1ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно дост. 141 КЗпП України,власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно п. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно положеньст. 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до п.19постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9суди при розгляді трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, з`ясовують наступне: чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11, скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників - це різні поняття. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості, тобто зменшується певна кількість працюючих однієї професії. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Наприклад, скорочується посада водія, посада інспектора з кадрів тощо.

Скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці (наприклад, вдосконалення, покращення процесу виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо).

Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає:

1. повідомлення первинних профспілкових організацій про заплановане скорочення чисельності або штату працівників;

2. видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників;

3. попередження працівників про наступне вивільнення, пропонування переведення на іншу роботу;

4. отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників;

5. інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників;

6. звільнення працівників.

Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01.11.2018 та був звільнений з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок з 29.04.2022.

У виданому КП «Лісове» Олександрівської селищної ради наказі про звільненні ОСОБА_1 №12 від 20.04.2022 та жодному з документів, що містяться в матеріалах справи, не вказано про скорочення чисельності або штату працівників підприємства, а також те, що скорочується посада яку займає ОСОБА_1 .

Крім того,звільнення позивача відбулося із порушенням вимогстатті 49-2 КЗпП України, оскільки при звільненні йому не було запропоновано жодної з вакантних на підприємстві посад, тобто роботодавцем не виконаний обов`язок з працевлаштування працівника.

В постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20 формовано висновок, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 сформовано висновок, що Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпПтрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно частини другоїстатті 40 КЗпПзвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було дотримано порядку тапроцедури звільнення позивача з роботи, а відтак судом встановлено недоведеність підстав для розірвання трудового договору КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з позивачем ОСОБА_1 .

Також, суд звертає увагу на те, що в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України відповідачем не повідомлено позивачапро наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Доказів протилежного суду не надано.

Отже, наказ в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області №12 від 20.04.2022 про звільнення з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок комунального підприємства ОСОБА_1 з 29.04.2022 був виданий з порушенням вимог законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з 02.05.2022, тобто з першого робочого дня після звільнення.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати, суд зазначає наступне.

Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України«Про оплату праці»та Кодекс законів про працю України.

Так, згідно ст.43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив,що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Визначення терміну «заробітна плата» надано в Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (ратифікована Україною 30.06.1961), статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці». Під заробітною платою, зокрема, розуміється будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому виразі, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При цьому, поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використовуються у трудовому законодавстві, є рівнозначними в аспекті прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

В силу вимог ч.1 ст.47КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з 29.04.2022. Проте роботодавцем в день звільнення не проведено розрахунок з позивачем та наявна заборгованість з заробітної плати за березень-квітень 2022 в розмірі 6590,00 грн. (за березень 3295,00 грн.+за квітень 3295, 00 грн), оскільки в графі «за березень» вказано що нарахована заробітна плата у розмірі 0,00 грн., а в графі «за квітень» нарахована тільки компенсація за невикористану відпустку при звільненні, що підтверджується вищевказаною довідкою про доходи та свідчить про порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Дана довідка не спростована відповідачем і є належним та допустимим доказом, що підтверджує дійсний розмір заборгованості відповідача по заробітній платі позивача.

А тому, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушені відповідачем, у зв`язку із чим вони підлягають захисту судом шляхом стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати в сумі 6590,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цьогоКодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У правовійпозиції Верховногосуду Україниу справі№ 6-788цс16від 14.12.2016року,яка враховується судомвідповідно доч.4ст.263ЦПК України,зазначено,щоз урахуванням висновків, що викладені вРішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, є підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 цього Порядку середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № 643/14838/16-ц (провадження № 61-25535св18) при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось з 29.04.2022, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за січень та лютий 2022.

Відповідно до довідки про доходи від 04.05.2022 №б/н, виданої в.о. директора КП «Лісове» заробітна плата позивача за січень 2022 становить 3295,00 грн.; за лютий 2022 3295,00 грн.

Кількість робочих днів у січні 19.

Кількість робочих днів у лютому 20.

Таким чином,середньоденна заробітнаплата становить168,97грн.

Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.05.2022 (наступного робочого дня після звільнення) по 31.10.2022 року (граничний шестимісячний строк стягнення даного виду виплати) становить 22135,07 грн. (131 робочий день х 168, 97 грн.).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.6 ст.6 Закону України № 2136-IX від 15.03.2022 « Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст.73 КЗпП України (щодо встановлення святкових і неробочих днів).

Таким чином, кількість робочих днів у травні 2022 року 22 дні, у червні 2022 року 22 дні, у липні 2022 року 21 день, у серпні 2022 року 23 дні, у вересні 2022 року 22 дні, у жовтні 2022 року 21 день.

Тобто, загальна кількість робочих днів за період з травня по жовтень 2022 року становить 131 день.

Відповідно до абз. 5 п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування законодавства про оплату праці»судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п.171.1ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

З огляду на викладене, оскільки судом встановлено порушення трудового законодавства та законних прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та стягнути з відповідача на користь позивача вказаний заробіток у сумі 22135,07 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

З огляду на положення п. 2,4 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність допустити до негайного виконання поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 6590,00 грн., при цьому судовий збір не сплачувався.

Враховуючи, що судом вимога позивача про стягненння заборгованості по заробітній платі задоволена, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн. (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Окрім того позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, та за дану вимогу сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн. (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Позовна вимога в цій частині задоволена в повному обсязі. Отже, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Зважаючи на викладене, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. за вимогу про стягнення заробітної плати, та на користь позивача за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 992,40 грн.

Також позивачем надано суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Черкасом Ю.П. серії ВА №1029798 від 18.08.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Черкасом Ю.П. №116 від 09.08.2004; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 17.08.2022; розрахункову квитанцію серії БААА №899932 від 28.05.2022 про отримання адвокатом Черкасом Ю.П. від позивача суми гонорару в розмірі 5000,00 грн. (а.с.49,50,51,52).

Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До інших судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не надано. Отже, з відповідача КП «Лісове» Олександрівськоїселищної радиКропивницького районуКіровоградської області на користь позивача необхідно також стягнути 5000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо позовних вимог позивача до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області суд вважає на необхідне відмовити зважаючи на те, що КП «Лісове» Олександрівськоїселищної радиКропивницького районуКіровоградської області є самостійною юридичною особою, а відтак не є належним відповідачем по справі.

До вказаноговисновку суддійшов зважаючина те,що позивачне заперечувавщодо аргументіввикладених відповідачем-Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області у відзиві та не скористався правом подати відповідь на відзив.

Керуючись ст. 141, 259, 264-265, 268, 354, 430 ЦПК України,суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити частково.

Визнати протиправнимта скасувати наказ в.о. директора Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області №12 від 20.04.2022 про звільнення з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок комунального підприємства ОСОБА_1 з 29.04.2022.

Поновити ОСОБА_1 на посаді по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з 02.05.2022.

Стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за березень-квітень 2022 року в розмірі 6590 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 22135 (двадцять дві тисячі сто тридцять п`ять) гривень 07 (сім) копійок, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 cудові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок, та cудові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь держави cудові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 гривні 40 копійок.

В частині позовних вимог до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Черкас Юрій Петрович, адреса робочого місця адвоката: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул. Пушкіна, 2, ордер серії ВА №1029798 від 18.08.2022, свідоцтво №116 від 09.08.2004.

Відповідач: Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 78, ЄДРПОУ 04364035.

Відповідач: Комунальне підприємство «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, місце знаходження: 27346, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Лісове, ЄДРПОУ 34791051.

Представник відповідача: адвокат СібілєваЛюбов Григорівна, адреса робочого місця адвоката: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул. Ватутіна, 51, ордер серії ВА №1037609 від 17.08.2022, свідоцтво №32 від 30.12.2003.

Суддя: П.О.Івченко