Рішення

від 22.12.2022 по справі 126/2808/20

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2808/20

Провадження № 2/126/49/2022

"22" грудня 2022 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

за участі представника позивача адвоката Панченка Д.І., представника

відповідача адвоката Куцяка Ф.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом довідповідача ПСП«Еліта» проусунення перешкодв користуванніземельною ділянкоюта скасуваннядержавної реєстраціїдоговору орендиземельної ділянкиз тихпідстав,що якстверджує,її мама ОСОБА_2 булавласником земельноїділянки зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,площею 2,8225га,кадастровий номер520485800:01:004:0093,яка розташованана територіїВійтівської сільськоїради Бершадськогорайону Вінницькоїобласті,на підставідержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯО№ 555826,виданого Бершадськоюрайонною державноюадміністрацією Вінницькоїобласті 29грудня 2012року.Право власностіна дануземельну ділянкумама набулав порядкуспадкування післясвого чоловіка ОСОБА_3 .Згідно здоговором орендиземельної ділянкивід 29 травня 2008 року земельна ділянка площею 2,8225 га, що на той час належала ОСОБА_3 , строком на 10 років була передана в оренду ПСП «Еліта». Даний договір був зареєстрований у Бершадському РВ Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 27 серпня 2010 року за № 041003600138. ОСОБА_3 був її батьком і після його смерті її мама ОСОБА_2 прийняла спадщину після нього на вказану земельну ділянку. За взаємною домовленістю з мамою вони вирішили, що після прийняття мамою спадщини, вони не будуть укладати з ПСП «Еліта» нового договору і після закінчення договору оренди, який укладений батьком, будуть обробляти земельну ділянку власними силами. Про це було відомо відповідачу, якому були надані документи, підтверджуючі перехід права власності на спірну земельну ділянку до нового власника, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом, державний акт про право власності на земельну ділянку, паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_2 . Її мама ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона, ОСОБА_1 , як її єдиний спадкоємець, прийняла спадщину, подавши заяву до приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу. На даний час вона є власником земельної ділянки площею 2,8225 га кадастровий № 0520485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району. Дана земельна ділянка отримана нею 01.09.2015 в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після мами ОСОБА_2 від 01.09.2015, серія НОМЕР_1 . Також це підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.09.2015, серія ЕЕН 925288. Згідно витягу з Державного земельного кадастру на належну їй земельну ділянку, площею 2,8225 га, кадастровий № 0520485800:01:004:0093 ця земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача - ПСП «Еліта» і 09.07.2015 реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції було зареєстровано договір оренди строком на 15 років. При цьому договір було укладено 29 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Еліта», в особі директора ОСОБА_4 . В 2018 році вона звернулась до відповідача та повідомила йому, що бажає обробляти належну їй земельну ділянку разом із членами своєї сім`ї, проте їй було відмовлено з підстав, що 29 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Еліта» було укладено договір оренди на дану земельну ділянку строком на 15 років, який було зареєстровано реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції 09.07.2015. Договір оренди їй відповідачем надано не було. Відносно договору оренди землі, який нібито було укладено 29 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Еліта», в особі директора Пшик С., то його ОСОБА_2 не підписувала і волевиявлення щодо укладення говору у неї не було, і не могло бути, так як ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ні на день підписання договору, ні на день його реєстрації ОСОБА_2 , як померла особа, не мала цивільної право- та дієздатності. Відповідно до ст. 203 ЦК України: ч. 1 - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; ч.2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і повідати його внутрішній волі. За ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України). За ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту права, позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Згідно даного висновку негаторний позов можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Відповідно до абз.2 ч.1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер 0520485800:01:004:0093) на час подання позову є позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.09.2015 року, серія ЕЕН №925288, що відповідає вимогам ЦК України, ЗК України. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання майном (ч.1 ст. 317 ЦК України). Отже, реєстрація права оренди ПСП «Еліта»» на земельну ділянку кадастровий № 0520485800:01:004:0093, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Тому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8225 га кадастровий № 052 485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської Бершадського району Вінницької області шляхом зобов`язання приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта», код ЄДРПОУ Т'683 повернути власнику ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 30 від 29 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП «Еліта», зареєстрований Реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції, 09.07.2015 щодо спірної земельної ділянки, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача ПСП «Еліта» надав відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Стверджує, що позивачка сплатила судовий збір не у встановленому законом розмірі, оскільки звернулася з двома позовними вимогами, а судовий збір сплатила як за одну вимогу. Що стосується безпосередньо позовних вимог, то твердження позивачки про намір припинити договірні відносини з відповідачем після смерті батька нічим не підтверджено. Також стверджує, що в 2014 році між ОСОБА_2 особисто та ПСП «Еліта» був підписаний договір оренди землі на спірну земельну ділянку. За усною згодою сторін у договорі була вказана дата 29 квітня 2015 року, та домовлено, що після настання цієї дати договір оренди землі буде зареєстрований відповідно до чинного законодавства, що він, як орендар і здійснив. Причина, чому ОСОБА_2 не повідомила про факт підписання договору оренди свою доньку (позивача), їм невідома. ПСП «Еліта», як орендар був повідомлений про смерть ОСОБА_2 в момент виплати орендної плати (відповідно до договору оренди землі від 29 квітня 2015) в кінці 2015 року, раніше ніхто ПСП «Еліта» про смерть ОСОБА_2 не повідомляв, хоча підприємство, як орендар, при зверненні спадкоємців орендодавця, надає одноразову допомогу при похованні власника земельної ділянки. Так як даний договір оренди землі підписувався особисто власником земельної ділянки ОСОБА_2 , то вони вважають, що даний договір відповідає усім чинним нормам законодавства, і в тому числі нормам ст.ст. 203, 205, 207 , 627, 638 ЦК України. Щодо державної реєстрації даного договору оренди слід зазначити: якщо договір оренди було укладено (підписано) особисто власником земельної ділянки, а право оренди зареєстровано після його смерті, то такий договір не є недійсним (є дійсним), а позов про визнання його недійсним задоволенню не підлягає. Такої думки дійшов Верховний Суд у постанові в цивільній справі від 14.02.2019 року в справі №709/1658/17-ц, згідно з якою реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору, а тому причини скасування державної реєстрації договору оренди землі відсутні. Окрім того, смерть орендодавця, за загальним правилом, не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов. Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до його спадкоємця, який зобов`язаний продовжувати виконувати всі умови договору оренди землі. Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.12.201 8 р. у справі № 514/136/17. Стверджує, що позивачка регулярно, розпочинаючи з 2015 року по сьогодні отримує орендну плату відповідно до раніше зазначеного договору і до моменту подачі позовної заяви претензій щодо даного договору у позивачки не було, в якості доказу позивачка додала до позовної заяви другий екземпляр договору оренди земельної ділянки, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 .. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та всі судові витрати віднести на сторону позивачку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8225 га кадастровий № 052 485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської Гайсинського (колишнього Бершадського) району Вінницької області.

Цього факту ніхто з учасників справи не оспорює, у суду відсутні сумніви у достовірності цього факту та добровільності його визнання, цей факт підтверджується також свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданому позивачці після смерті матері ОСОБА_2 . 01.09.2015 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області.

Судом встановлено, що 2014 року між відповідачем та матір`ю позивачки спадкодавцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди спірної земельної ділянки № НОМЕР_3 строком на 15 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3% грошової оцінки земельної ділянки щорічно, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, речове право оренди земельної ділянки зареєстроване 09.07.2015.

Ці факти підтверджується наданими сторонами екземплярами договору оренди земельної ділянки, витягом з Держаного земельного кадастру про спірну земельну ділянку.

Факт отримання позивачкою орендної плати з часу смерті матері ОСОБА_2 і до цього часу ніким не оспорюється, у суду відсутні сумніви у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Також факт укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ПСП «Еліта» підтверджується показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що договір на спірну земельну ділянку спочатку був оформлений на батька позивачки ОСОБА_3 . Коли він помер, земля була переоформлена на його тещу, мати позивачки, ОСОБА_2 , і договір діяв до кінця 2017 року. Ніякого договору з відповідачем вона не укладала, він з позивачкою отримували орендну плату також і після смерті ОСОБА_2 , матері позивачки. Вона казала, що договір, укладений тестем ОСОБА_3 , діє тільки до кінця 2017 року, в 2018 році можете землю забрати.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що в 2014 році ОСОБА_2 була в конторі відповідача, приходила сама, заходила до керівника, вона в бухгалтерії оформляла, дата не була записана, вона погодилася, що дата укладення договору буде записана пізніше. Копія договору з ОСОБА_2 була надана ОСОБА_5 на його прохання в 2017 році.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що в бухгалтерії відповідача мати позивачки підписувала договір в 2014 році. Вона її запам`ятала тому, що в 2014 році вона вийшла з декретної відпустки, також тому, що ОСОБА_2 вона остерігалась, щоб про підписання цього договору не взнав зять.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що 2014 року укладався договір ОСОБА_2 з ПСП «Еліта». Вона цей випадок запам`ятала тому, що бабка остерігалась, щоб про це не взнав її зять, тому вона перепитала її прізвище і їй співробітники сказали « ОСОБА_9 ».

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Дані про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Показання свідка ОСОБА_5 суд розцінює критично, оскільки він є чоловіком позивачки, відсутність у нього відомостей про укладення його тещею ОСОБА_2 договору оренди спірної земельної ділянки не виключає такого укладення, його показання суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно висновку судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів від 03.09.2021 № 4601/4602/21-21 підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 24.04.2015 виконаний рукописним способом кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі № 30 від 29.04.2015 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні роз`яснив, що він писав клопотання про надання додаткових зразків вільних підписів ОСОБА_2 , але таких йому надано не було. Згідно методичних рекомендацій мінімальна кількість вільних зразків підписів повинна бути в межах п`яти. Методичні рекомендації створені для того, щоб виключити можливість помилок. Вважає, що існують істотні розбіжності між підписом, що досліджується і усіма вільними зразками підписів, тому він дав таку категоричну відповідь. Також можна стверджувати, що і всі вільні підписи різняться між собою, але можна стверджувати, що ці підписи виконувалися в різний час однією людиною. В його наглядовому провадженні відсутні запити на додаткові вільні підписи і, відповідно, відповідь про неможливість надати такі підписи.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи документів від 16.09.2022 № СЕ-19/102-22/12046-ПЧ вирішити питання «Чи виконаний підпис у договорі оренди землі № 30 від 29 квітня 2015 року в графі «Орендодавець» ОСОБА_2 чи іншою особою?» не виявилось можливим, тому що при оцінюванні результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіги, ні розбіжності не можуть служити підставою для позитивного або негативного висновку. Пояснюється це тим, що збіги ознак не утворюють індивідуальної або близької до неї сукупності, оскільки часто зустрічаються в почерках різних осіб. Розбіжності ознак могли з`явитися як в результаті виконання підпису самою особою ОСОБА_2 , в якихось незвичайних умовах (незвична поза, хворобливий стан, хвилювання і т.д.), так і внаслідок виконання його іншою особою (з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2 ) І в тому і в іншому випадку порушується нормальний процес письма, що проявляється в зниженні рівня координації рухів, уповільнення темпу. Це, в свою чергу обмежує можливості виявлення ознак і ускладнює їх оцінку. Крім того, ускладнення в оцінці ознак були викликані недостатньою кількістю вільних зразків підпису ОСОБА_2 , які не були надані на клопотання експерта. Відсутність однозначності в оцінці розходжень не дозволило вирішити питання про виконавця ні в категоричній, ні в ймовірній формі.

У відповідності до п. 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5-8 аркушів.

Оскільки висновок судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів від 03.09.2021 № 4601/4602/21-21 зроблений з порушеннями вищевказаних Науково-методичних рекомендацій на підставі дослідження всього п`яти вільних підписів, клопотання про надання додаткових зразків вільних підписів експертом не заявлялось, тому суд оцінює критично цей висновок. Крім того, цей висновок не узгоджується з іншими матеріалами справи, тому у відповідності до ст. 110 ЦПК України він повинен бути відхилений.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції 11.08.2013 року, тобто станом на 2014 рік, дата укладення договору оренди землі не була істотною умовою, відсутність якої у договорі оренди землі була підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

В постановіВеликої ПалатиВерховно Судувід 26.10.2022в справі№ 227/3760/19-цвказано,що у разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Згідно зі ст.ст. 12 ч.3, 60, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тому суд вважає позов в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та поверненню її власнику з підстав відсутності договору оренди цієї земельної ділянки незаконним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.

Оскільки позов у цій частині задоволенню не підлягає, то і позов в частині скасування державної реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки також задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачка просить стягнутои з відповідача на її користь 1681,60 грн. витрат зі сплати судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищезазначені норми закону, приймаючи до уваги, що в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, ст. 6, 203, 205, 207, 627, 638 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції 11.08.2013 року, п. 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначеннясудових експертизта експертнихдосліджень,затверджених наказомМіністерства юстиціїУкраїни 08.10.1998року №53/5(уредакції наказуМіністерства юстиціїУкраїни 26.12.2012№ 1950/5), керуючисьст.ст.4,5,11-13,76-83,89,110,133,141,258,259,263-265,268,273,354,355ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (код ЄДРПОУ 31968683, вул. Народна 1, с. Війтівка Гайсинського району Вінницької області) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлений 28.12.2022.

Суддя В. І. Гуцол