Постанова

від 22.02.2023 по справі 126/2808/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/2808/20

Провадження № 22-ц/801/513/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 рокуСправа № 126/2808/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №126/2808/20 запозовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року та на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року про поновлення строків для приєднання доказів, які ухвалені суддею Гуцолом В.І. в Бершадському районному суді Вінницької області,

в с т а н о в и в:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, мотивуючи позов тим, що її мама ОСОБА_3 була власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8225 га, кадастровий номер 520485800:01:004:0093, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 555826, виданого Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області 29 грудня 2012 року. Право власності на дану земельну ділянку мама набула в порядку спадкування після свого чоловіка ОСОБА_4 .

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 29 травня 2008 року земельна ділянка площею 2,8225 га, що на той час належала ОСОБА_4 , строком на 10 років була передана в оренду ПСП «Еліта». Даний договір був зареєстрований у Бершадському РВ Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 27 серпня 2010 року за № 041003600138.

За взаємною домовленістю з мамою вони вирішили, що після прийняття мамою спадщини, вони не будуть укладати з ПСП «Еліта» нового договору і після закінчення договору оренди, який укладений батьком, будуть обробляти земельну ділянку власними силами. Про це було відомо відповідачу, якому були надані документи, підтверджуючі перехід права власності на спірну земельну ділянку до нового власника.

Її мама ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , як її єдиний спадкоємець, прийняла спадщину. На даний час позивач є власником земельної ділянки площею 2,8225 га кадастровий № 0520485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру на належну їй земельну ділянку, площею 2,8225 га, кадастровий № 0520485800:01:004:0093 ця земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача - ПСП «Еліта» і 09 липня 2015 року реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції було зареєстровано договір оренди строком на 15 років. При цьому договір було укладено 29 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП «Еліта», в особі директора ОСОБА_5 .

В 2018 році вона звернулась до відповідача та повідомила йому, що бажає обробляти належну їй земельну ділянку разом із членами своєї сім`ї, проте їй було відмовлено з підстав, що 29 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП «Еліта» було укладено договір оренди на дану земельну ділянку строком на 15 років, який було зареєстровано реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції 09 липня 2015 року. Договір оренди їй відповідачем надано не було.

Договір оренди землі, який нібито було укладено 29 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП «Еліта», в особі директора Пшик С., то його ОСОБА_3 не підписувала і волевиявлення щодо укладення договору у неї не було, і не могло бути, так як ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ні на день підписання договору, ні на день його реєстрації ОСОБА_3 , як померла особа, не мала цивільної право та дієздатності.

Отже, реєстрація права оренди ПСП «Еліта»» на земельну ділянку кадастровий № 0520485800:01:004:0093, коли договір оренди ОСОБА_3 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

Таким чином, просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8225 га кадастровий №0520485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської Бершадського району Вінницької області шляхом зобов`язання приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта», повернути власнику ОСОБА_1 , вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 30 від 29 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП «Еліта», зареєстрований Реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції, 09 липня 2015 року щодо спірної земельної ділянки, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказів в цивільній справі задоволено. Поновлено Приватному сільськогосподарському підприємству «Еліта» строк на подання доказів.

Прийнято до розгляду висновок судово-почеркознавчої експертизи Вінницького НДЕКЦ МВС України від 16 вересня 2022 року № СЕ-19/102- 22/12046-ПЧ.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням та ухвалою про поновлення строків для приєднання доказів представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини справи, неналежно оцінено докази. Крім того, вважає, що ухвала від 22 грудня 2022 року про поновлення строків для приєднання доказів є незаконною та необґрунтованою, порушено норми процесуального права.

Таким чином, просив апеляційний суд скасувати ухвалу від 22 грудня 2022 року про поновлення строків для приєднання доказів та рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір оренди землі №30 від 29 квітня 2015 року є неукладеним, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до його підписання.

У відзив на апеляційну скаргу Приватне сільськогосподарське підприємство «Еліта» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що позивач є власницею земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8225 га кадастровий № 052 485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської Гайсинського (колишнього Бершадського) району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданому 01 вересня 2015 року позивачу після смерті матері ОСОБА_3 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області (т.1 а.с.19, 20).

Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 грудня 2014 року (т.1 а.с.15).

29 квітня 2015 року між відповідачем та матір`ю позивачки спадкодавцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди спірної земельної ділянки № НОМЕР_2 строком на 15 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3% грошової оцінки земельної ділянки щорічно, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, речове право оренди земельної ділянки зареєстроване 09 липня 2015 року (т.1 а.с.24 - 27).

Тобто договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 укладений після смерті ОСОБА_3 .

Згідно висновку судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів від 03 вересня 2021 рок № 4601/4602/21-21 підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі від 29 квітня 2015 року виконаний рукописним способом кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів, підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі № 30 від 29 квітня 2015 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.1 а.с.80 - 82).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на положення ч. 4 ст. 25, ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільна правоздатність та цивільна дієздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, договір оренди землі №30 від 29 квітня 2015 року є неукладеним, а правовідносини за ним не виникли.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2007 року №7 власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 71) констатувала, що зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, пункт 7.26).

Спірний договір не міг бути підписаний ОСОБА_3 29 квітня 2015 року, а отже, вона не виражала своєї волі на укладення вказаного договору, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, враховуючи, що між відповідачем і ОСОБА_3 договір оренди землі №30 від 29 квітня 2015 року не укладався, оскільки остання померла (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до дати його укладення, правовідносини за ним не виникли, а позивач набула права власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, тому апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання відповідача про те, що договір оренди був укладений у 2014, а не в 2015 році, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки останнім не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цих своїх доводів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою… За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди проведеної щодо земельної ділянки.

Одним із способів захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону)проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону (пункт 113 постанови № 12-83гс21).

Так як договір оренди землі №30 від 29 квітня 2015 року є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за відповідачем на підставі договору оренди, який не укладався, заявлені нею позовні вимоги про скасування державної реєстрації такого договору опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 656/242/19).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним. Задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів ч.6, 7 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до положень статтей 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог частин 2, 3, 4, 5, 8 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Постановляючи ухвалу від 22 грудня 2022 року про поновлення строків для приєднання доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що причину пропуску строку для надання доказу є поважними.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає ухвалу незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 178 ЦПК України визначено, що до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

З матеріалів справи видно, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року відкрито провадження у справі. Постановлено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 04 березня 2021 року о 11 годині 00 хв. Запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (т.1 а.с.33).

До суду першої інстанції відповідач відзив на позов подав 03 березня 2021 року (т.1 а.с.37 - 42).

Підготовче судове засідання закрито 09 листопада 2021 року (т.1 а.с.108).

Враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву не ставило питання про надання висновку експерта, клопотання про приєднання доказів висновок судово-почеркознавчої експертизи Вінницького НДЕКЦ МВС України від 16 вересня 2022 року № СЕ-19/102- 22/12046-ПЧ надійшло поза межами строків, визначених ЦПК України, для вчинення такої процесуальної дії, а також беручи до уваги те, що вказане клопотання не містило обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк із причин, що не залежали від волі заявника, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку задоволення вказаного клопотання.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи постановою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2022 року, ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи від 19 квітня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу як незаконну, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не навів жодних обставин, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта № 4601/4602/21-21 від 03 вересня 2021 року, не обґрунтував необхідність призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, що призвело до порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Позивач в позовній заяві просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати понесені нею на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн. На підтвердження цих витрат надала укладений з адвокатом Панченко Д.І. договір про надання правничої допомоги від 04 серпня 2020 року, акт приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги та розрахунок витрат від 21 грудня 2020 року, згідно якого розмір витрат складає 2000 грн, які замовник сплатила адвокату.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта»на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 2000 грн.

Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, з Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1681,60 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3059,20 грн, а всього 4740,80 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року та ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року про поновлення строків для приєднання доказів скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8225 га кадастровий №0520485800:01:004:0093, що розташована на території Війтівської сільської Бершадського району Вінницької області шляхом зобов`язання Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта», повернути власнику ОСОБА_1 , вказану земельну ділянку.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 30 від 29 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Еліта», зареєстрований Реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції, 09 липня 2015 року щодо земельної ділянки площею 2,8225 га кадастровий №0520485800:01:004:0093.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта»(код ЄДРПОУ 31968683) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП) сплачений судовий збір в сумі 4740,80 грн (чотири тисячі сімсот сорок грн 80 коп.) та 2000 грн (дві тисячі грн) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2023 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.