Рішення

від 29.12.2022 по справі 480/5970/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2022 року Справа № 480/5970/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Бондаря С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5970/22 за позовом ОСОБА_1 до Глухівського міського голови Вайло Надії Олексіївни, Управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Глухівського міського голови Вайло Н.О., Управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради (далі по тексту - Управління), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Глухівського міського голови Вайло Н.О. від 19.07.2022 № 164-К "Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ".

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 управлінням житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської за липень 2022 року з 19.07.2022.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з розпорядженням Глухівського міського голови від 15.12.2017 № 210-К позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за благоустроєм територій управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради.

22.12.2021 позивач вступив до лав Збройних Сил України за контрактом, у зв`язку з чим 24.12.2021 Глухівським міським головою ОСОБА_2 було видано розпорядження № 544-К «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби за контрактом», згідно якого позивача було увільнено від роботи на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта відділу контролю за благоустроєм територій управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби.

Проте, 19.07.2022 Глухівським міським головою ОСОБА_2 видано розпорядження № 164-К «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_3 », згідно з яким Управління зобов`язано припинити виплату позивачу середнього заробітку з 19.07.2022, а також внесено зміни до розпорядження Глухівського міського голови від 24.12.2021 № 544-К, змінивши у цьому розпорядженні слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку», словами «із збереженням місця роботи і посади». Як підставу для винесення оскаржуваного розпорядження вказано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі по тексту - Закон № 2352-ІХ) та частина третя статті 119 КЗпП України.

На думку позивача, таке розпорядження відповідача є протиправним, оскільки Закон № 2352-ІХ повинен застосовуватися лише на перспективу, тобто до працівників, які будуть мобілізовані на військову службу після набрання ним чинності, тоді як на позивача, який поступив на військову службу у момент, коли діяла попередня редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП України, він не поширюється.

Ухвалою суду від 14.09.2022 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Глухівський міський голова ОСОБА_2 та Управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської радиподали до суду відзиви на позов, у яких зазначають, що 01.07.2022 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.

Відповідно до Закону, були внесені зміни до Кодексу законів про працю України, а саме: в частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада, і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 119 Бюджетного кодексу України. нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

На підставі норм Закону №2352-ІХ, з метою недопущення нецільового використання бюджетних коштів та порушення бюджетного законодавства, відповідно до Бюджетного кодексу України, розпорядженням міського голови від 19.07.2022 №164-К зобов`язано Управління припинити виплату позивачу середнього заробітку з 19.07.2022 та внесено зміни до розпорядження міського голови від 24.12.2021 №544-К, змінивши слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку» словами «із збереженням місця роботи і посади».

Враховуючи, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352-ІХ не визначено особливостей застосування норми частини третьої статті 119 КЗпП, то з дня набрання чинності цього Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Закону №2352-ІХ на військову службу, зокрема позивача, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Суд, вивчивши письмові матеріали справи та дослідивши всі докази у справі, встановив таке.

Згідно з розпорядженням Глухівського міського голови від 15.12.2017 № 210-К ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за благоустроєм територій управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради.

22.12.2021 позивач вступив до лав Збройних Сил України за контрактом, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2021 № 598.

Глухівським міським головою ОСОБА_2 було видано розпорядження від 24.12.2021 № 544-К «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби за контрактом», згідно з яким позивача було увільнено від роботи на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта відділу контролю за благоустроєм територій управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби.

19.07.2022 Глухівський міський голова ОСОБА_2 видала розпорядження № 164-К «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_3 », згідно з яким Управління зобов`язано припинити виплату позивачу середнього заробітку з 19.07.2022, а також внесено зміни до розпорядження Глухівського міського голови від 24.12.2021 № 544-К, змінивши у цьому розпорядженні слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку», словами «із збереженням місця роботи і посади». Підставою винесення оскаржуваного розпорядження вказано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи таке розпорядження відповідача протиправним ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Глава VII Закону №2232-XII врегульовує особливості призову під час мобілізації. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

01.07.2022 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.

Відповідно до Закону №2352-ІХ внесені зміни до Кодексу законів про працю України, а саме: в частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада, і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, з 19.07.2022 частина третя статті 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржуване розпорядження відповідача порушує його права та інтереси, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, набрав чинності 19.07.2022 тобто після зарахування його на військову службу за контрактом, а тому не повинен до нього застосовуватися, суд зазначає наступне.

Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ був прийнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у п. 2. 3. Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої: «На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово - економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.»

У пункті третьому вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

Наразі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ неконституційним не визнавався, є чинним та обов`язковим до виконання.

Стосовно посилання позивача на те, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу вже після набрання чинності таких змін, суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ не містить таких вимог. З огляду на вказане суд вважає посилання позивача у цій частині необґрунтованим.

Частиною другою ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про правомірність розпорядження Глухівського міського голови Вайло Н.О. від 19.07.2022 № 164-К "Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ", у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Глухівського міського голови Вайло Надії Олексіївни, Управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар