Ухвала

від 28.12.2022 по справі 620/1755/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа №620/1755/22

адміністративне провадження № К/990/36383/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС) на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати (далі - ДП «Профіт Хаб») до ГУ ДПС про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.10.2021: 1) №6445/25010700 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 326 134 грн; 2) №6446/25010700 про зменшення суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 672 355 грн; 3) №6447/25010700 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 818 474 грн; 4) №6448/25010700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 67 809 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 952 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення: стягнуто на користь ДП «Профіт Хаб» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 492, 50 грн.

19.12.2022 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022, в якій підставами касаційного оскарження вказало пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 КАС).

Частиною першою статті 13 КАС визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, ГУ ДПС зазначило про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 132, 134, 139, 242 КАС) та не врахування висновків Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 17.12.2020 у справі №808/1849/18, від 20.12.2018 у справі №316/1923/16-а, від 05.05.2018 у справі №821/1594/17, від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 полягає в тому, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (до прикладу, договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про сплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновки Верховного Суду в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 17.12.2020 у справі №808/1849/18, від 20.12.2018 у справі №316/1923/16-а, від 05.05.2018 у справі №821/1594/17, від 19.02.2019 у справі №803/1032/18, якщо їх узагальнити, полягають в тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Задовольняючи заяву ДП «Профіт Хаб» про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини щодо понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 492,50 грн підтверджуються договором від 12.10.2021 про надання правової допомоги; додатковою угодою від 12.10.2021 №1; рахунком від 28.10.2022 про оплату за надану правову допомогу на суму 4 952,50 грн; актом приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2022; платіжним дорученням від 28.10.2022 №613.

Апеляційний суд зазначив, що заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі направлялася відповідачу, про дату і час розгляду цієї заяви відповідач належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка є в матеріалах справи.

Врахувавши, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, тоді як ГУ ДПС не заявило такого клопотання, суд апеляційної інстанції виснував про обґрунтованість та пропорційність таких витрат з врахуванням предмета спору.

Застосування судом апеляційної інстанції норм статей 134, 139 КАС не суперечить висновкам Верховного Суду в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 17.12.2020 у справі №808/1849/18, від 20.12.2018 у справі №316/1923/16-а, від 05.05.2018 у справі №821/1594/17, від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 та Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі. Відповідає таке правозастосування і висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (відповідно до цих висновків при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо межі співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Однак, ці доводи лежать у площині оцінки судами доказів щодо розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу, а не у площині іншого застосування апеляційним судом норм статей 134, 139 КАС, у порівнянні з висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС, ГУ ДПС доводів не наводить, оскільки у касаційній скарзі відповідач не зазначає, які докази не дослідив суд апеляційної інстанції, так само як і не вказує, які обставини, що маються істотне значення, апеляційний суд встановив на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтею 248, пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко