Рішення

від 26.12.2022 по справі 593/1752/21

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/206/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2022 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

В складі:

головуючогосудді Музики Я.М.

при секретарі Лещук Л.Б.

з участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

та представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення незаконно отриману допомогу по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

ПозивачТернопільський обласний центр зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості 23.12.2021р. звернувся досуду ізпозовом до відповідачки ОСОБА_5 та проситьстягнути ізнеї незаконноотриману допомогупо безробіттюна суму67884,71грн. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_5 за сприянням у працевлаштуванні звернулася до Бережанського районного центру зайнятості 02.05.2018 р. Згідно запису трудової книжки 30.04.2018 року звільнена згідно п.1 ст.40 КЗпП України (ліквідація ПОУ) з посади сестри медичної стаціонару Бережанського обласного протитуберкульозного диспансеру, статус безробітної їй надано з 02.05.2018 р., заяву про призначення виплати на допомогу по безробіттю підписано нею 02.05.2018 р. Рішення про призначення допомоги по безробіттю прийнято 09.05.2018 р., цією ж датою прийнято рішення про відкладення виплати допомоги по безробіттю у зв`язку з наданням компенсаційних виплат при звільненні відповідно до ч.4 ст.31 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога. Розпочато виплату допомоги по безробіттю 31.05.2018 р. Реєстрація припинена 27.06.2018 р. згідно поданої заяви про відмову від послуг Служби зайнятості. Виплату допомоги по безробіттю припинено 27.06.2018 р.

Вдруге ОСОБА_5 у пошуках роботи зареєструвалася у Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості 02.07.2018р., статус безробітної поновлено 02.07.2018 р., виплату допомоги по безробіттю поновлено та розпочато 02.07.2018 р. Реєстрація припинена 31.05.2019 р. згідно поданої заяви про відмову від послуг Служби зайнятості. Допомогу по безробіттю припинено 31.05.2019 р.

При заповненні заяв про надання статусу безробітного від 02.05.2018 р. та 02.07.2018 р. ОСОБА_5 ознайомлена зі змістом, а саме, інформує, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, а також пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує.

ОСОБА_5 була ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.

Зазначену інформацію, відображену у заявах про надання статусу безробітного ОСОБА_5 засвідчила власноручно підписами та датами. В ході виконання звірки даних з державним реєстром у липні 2019 р. по вказаній особі відображено ознаку отримання доходу 301 - «пенсія за вислугу років» - дата призначення 30.05.2017р.

Тому,на виконаннявимог Порядкурозслідування страховихвипадків таобґрунтованості виплатматеріального забезпеченнябезробітним,затвердженого наказомМіністерства праціта соціальноїполітики України,Державної податковоїадміністрації Українивід 13.02.2009р.№60/62,Постановою правлінняПенсійного фондуУкраїни 13.02.2009р.№ 7-1,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 12.03.2009р.за №232/16248,Бережанською районноюфілією Тернопільськогообласного центрузайнятості надіслано запитдо ГУПФУв Тернопільськійобласті (№15-01/1133від 01.10.2021р.).Отримано відповідь(№933 від 08.11.2021 р.), де вказано, що ОСОБА_5 у відповідності до поданої нею заяви з 30.05.2017 р. призначено пенсію за вислугу років (заява від 30.05.2017 р.). З 19.06.2017 р. виплату пенсії припинено (заява від 19.06.2017 р.) та з 31.05.2019 р. виплату поновлено (заява від 06.06.2019 р.). Також ГУПФУ в Тернопільській області прийнято рішення про перегляд дати поновлення виплати пенсії за вислугу років. З врахуванням норм чинного законодавства, виплату пенсії поновлено з 01.05.2018 р., яку було призначено з 30.05.2017 р.

У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. У даному випадку дата звільнення з роботи - 30.04.2018 р.

За результатами перевірки оформлено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.11.2021 р. № 73, який підписано посадовою особою, що її проводила та з актом ознайомлено ОСОБА_5 10.11.2021 р.

Згідно вказаного акту встановлено, що під час реєстрації, надання статусу безробітної особи в Бережанському районному центрі зайнятості 02.05.2018 р. та під час реєстрації та надання статусу безробітної особи у Бережанській районній філії Тернопільського ОЦЗ 02.07.2018 р. ОСОБА_5 було вже призначено пенсію за вислугу років з 30.05.2017 р. Про призначення пенсії за вислугу років з 30.05.2017 р. відповідачка не повідомила позивача у періоди перебування на обліку у пошуках роботи з 02.05.2018 р. по 27.06.2018 р. та з 02.07.2018 р. по 31.05.2019 р.

Отже, на момент реєстрації у Службі зайнятості ОСОБА_5 являлася особою, якій призначено пенсію за вислугу років та не мала права на набуття статусу безробітного згідно ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення». Під час перебування на обліку у пошуках роботи в Бережанському районному центрі зайнятості, ОСОБА_5 отримала з 31.05.2018 р. по 26.06.2018р. допомогу по безробіттю на суму 6 313 грн. 43 коп. та в Бережанській районній філії Тернопільського ОЦЗ отримала з 02.07.2018 р. по 30.05.2019 р. допомогу по безробіттю на суму 61 571 грн. 28 коп.

Рішення про повернення коштів відповідачем оформлено наказом Тернопільського обласного центру зайнятості № 307 «Д» від 10.11.2020 р., у якому зазначено, що ОСОБА_5 протягом 15-ти календарних днів необхідно повернути кошти в сумі 67 884,71 грн., а тому позивачем 11.11.2021 р. відповідачці надіслано повідомлення про повернення коштів з копією наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 10.11.2021р. №307 «Д» «Про повернення коштів», яке вона отримала 12.11.2021р., однак відповідачка у добровільному порядку незаконно отриману допомогу по безробіттю не повернула.

Представник відповідачки адвокат Дарморіс О.М. із позовними вимогами Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості не погодилася, подала суду відзив на позов, у якому зазначила, що після звільнення відповідачки із роботи дійсно вона двічі 02.05.2018р. та 02.07.2018р. ставала наоблік уцентрі зайнятостідля пошукуроботи таостання,отримавши статусбезробітного отримувала допомогу як безробітна.

При заповненні заяв про надання статусу безробітного відповідачка повідомила позивача, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість» та через відсутність роботи немає заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не отримує пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Згідно із частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів фонду та зупиняти виплати з фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду, стягувати відповідно до закону кошти фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно допункту 1розділу IIПорядку наданнядопомоги побезробіттю,у томучислі одноразовоїїї виплатидля організаціїбезробітним підприємницькоїдіяльності,затвердженого наказомМіністерства соціальноїполітики Українивід 15червня 2015року №613(діявна моментпризначення допомогиВідповідачці)(далі-Порядок),допомога побезробіттю призначаєтьсяцентрами зайнятостіз восьмогодня післяреєстрації безробітногоза йогоособистою заявоюза формою,наведеною вдодатку 1до цьогоПорядку.Розмір допомогипо безробіттювизначається напідставі відомостейДержавного реєструзагальнообов`язкового державногосоціального страхування залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2011 року, з урахуванням: за період з 01 січня 2011 року - страхового стажу, обчисленого центрами зайнятості за даними Державного реєстру.

Згідно із пунктом 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час надання відповідачці статусу безробітного) Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно доп.3ч.3ст.21вказаного Законучастина персональноїелектронної обліковоїкартки,яка відображаєвиплату зарахунок коштівПенсійного фондупенсії застрахованійособі замісяцями включає:номер електронноїпенсійної справи;номер архівноїелектронної пенсійноїсправи велектронному архівіпенсійних справ;дата,з якоїпризначено пенсію;поточний місяцьнарахування (перерахунку,індексації) пенсії; сума періодів страхового стажу; коефіцієнт страхового стажу; коефіцієнт заробітної плати (доходу, грошового забезпечення); заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент; поточний розмір пенсії для виплати; відомості про членів сім`ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи, та її дітей; інформація про уповноважену особу, яка одержала звернення про призначення (перерахунок) пенсії.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 7-1, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 7-1 перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття проводиться, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (визначає умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю).

Таким чином, у Порядку № 7-1 прямо встановлено обовязок позивача проводити перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної під час її реєстрації у центрі зайнятості, що позивачем зроблено не було.

Крім того,постановою КабінетуМіністрів Українивід 18.02.2016№ 136, якою затвердженоПорядок здійсненняверифікації тамоніторингу достовірностіінформації,поданої фізичнимиособами длянарахування таотримання соціальнихвиплат,що здійснюютьсяза рахуноккоштів державногота місцевогобюджетів,коштів Пенсійногофонду України,фондів загальнообов`язковогодержавного соціальногострахування,запроваджено механізмверифікації соціальнихвиплат,які здійснюютьсяза рахуноккоштів загальнообов`язковогодержавного соціальногострахування,зокрема виплатидопомоги побезробіттю,що здійснюєтьсяіз коштівФонду загальнообов`язковогодержавного соціальногострахування навипадок безробіття (частина 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Таким чином, Бережанський районний центр зайнятості 02.05.2018року та 02.07.2018р. при взятті відповідачки на облік з наданням статусу безробітного і призначенні допомоги по безробіттю зобов`язаний був перевірити, чи не призначено цій особі пенсію за вислугу років, оскільки ці відомості впливають як на отримання статусу безробітного, так і на одержання допомоги по безробіттю.

У поданому відзиві представник відповідачки, посилаючись на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.02.2020 у справі № 302/66/17, просила застосувати до вказаних позовних вимог строк позовної давності, оскільки у справах про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю, початок перебігу строку позовної давності починається від дня надання особі статусу безробітного і отримання допомоги по безробіттю.

Вказаний висновок також відображений у постанові Тернопільського апеляційного суду від 29 вересня 2021 за наслідками розгляду апеляційної скарги Тернопільського обласного центру зайнятості на рішення Бережанського районного суду від 09 липня 2021 у справі № 593/1169/20.

А так як відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015року у справі № 6- 154цс15, тому, враховуючи вказане, у поданому відзиві на позов представник відповідачки просила відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у звязку із спливом позовної давності строк якого сплив ще в червні 2021 року та в серпні 2021 року, а з позовом позивач звернувся 23.12.2021 р.

Отримавши відзив на позов, сторона позивача подала суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, позивачем не пропущено, оскільки перебіг строку давності почався лише 8 листопада 2021 року, тобто з часу отримання підтверджуючої відповіді з Головного Управління пенсійного фонду України в Тернопільській області на запит Бережанської районної філії Тернопільського ОЦЗ.

Крім цього, при вирішенні заявлених позовних вимог просили також врахувати, що відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбчених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед фондом, не застосовується.

У судовому засіданні представники позивача Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості - юрисконсульт Козівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості Куйбіда Н.О., начальник юридичного відділу Тернопільського обласного центру зайнятості Франчук М.М., начальник відділу організації сприяння працевлаштуванню Тернопільського обласного центру зайнятості Нікуліна В.А. позов підтримали в повному обсязі та просять його задоволити.

Також представники позивача просили суд не приймати до уваги посилання сторони відповідача на те, що відповідно до «Порядку» перевірка та розслідування достовірності даних центром зайнятості повинна була бути здійснена під час реєстрації та протягом періоду перебування особи на обліку як безробітної, оскільки вказане спростовуються ч.3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким відповідальність за подання відомостей на підставі яких були прийняті рішення про реєстрацію особи та призначення матеріальної допомоги по безробіттю законодавець поклав саме на зареєстрованого безробітного, тобто на відповідачку.

Вважають, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» має вищу юридичну силу ніж Порядок розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним. А оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосувати норми закону, які мають вищу юридичну силу, тому при вирішенні вказаних вимог суд має врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати кошти виплачені особам, зареєстрованим як безробітні у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою. А так як 02.05.2018 року та 02.07.2018 р. у поданих заявах ОСОБА_5 вказала, що пенсії на пільгових умовах та за вислугу років їй не призначено і вказані відомості завірила своїм підписом, тому представники позивача просили їх вимоги задоволити та стягнути із відповідачки безпідставно отриману нею допомогу по безробіттю у розмірі 67884,71 грн.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_5 не з`явилася, про слухання справи була повідомлена належним чином, однак прибула її представник - адвокат Дарморіс О.М., яка заявлено позову не визнала, просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

У своїх усних поясненнях представник відповідачки фактично визнала, що відповідачка ОСОБА_5 отримала допомогу по безробіттю в сумі 67884,71 грн.,однак вважає,що сторонапозивача маламожливість перевіритидостовірність поданихнею відомостейще втравні 2018року, а тому вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, оскільки повинен був довідатися про незаконність таких виплат відповідачці з дня надання їй статусу безробітного і отримання нею допомоги по безробіттю.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідачки зазначила, що згідно положень Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №-7-1 (далі Порядок 7-1), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

А тому,вважає,що самез датиподання відповідачкоюзаяви проотримання статусубезробітного таправа отриманняпов`язаних ізцим статусомвиплат,у сторонипозивача буламожливість таправо перевірятивсі,без винятку,відомості,вказані ОСОБА_5 при поданнінею заявипро отриманнявказаного статусу, а тому, саме з часу подання відповідачкою заяви про отримання статусу безробітного, сторона позивача мала змогу перевірити достовірність відомостей, які зазначила відповідачка у своїй заяві й відповідно прийняти рішення про виплату чи про відмову у виплаті заявниці цього виду допомоги.

Представник відповідачки вважає, що на час подання цього позову до суду, визначений ст. 257 ЦК України 3-х річний строк на звернення до суду із вимогами за вказаний період, для сторони позивача закінчився й клопотань про його поновлення не заявлено. З вказаних підстав, при вирішенні заявлених позовних вимог, просила суд застосувати до вимог позивача про стягнення з відповідачки незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 31.05.2018р.по 26.06.2018р.та з 02.07.2018р.по 30.05.2019р. всумі 67884,71 грн. наслідки спливу строку позовної давності, передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України, та відмовити позивачу у задоволенні зазначених вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, взявши до уваги зміст поданих ними заяв по суті справи, всебічно дослідивши у судовому засіданні подані сторонами докази в обґрунтування як заявлених вимог, так і заперечень проти позову, прийшов до висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості слід залишити без задовлення, виходячи із наступного.

Пунктом 1 частини 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії ( зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 за сприянням у працевлаштуванні звернулася до Бережанського районного центру зайнятості 02.05.2018 р. Згідно запису трудової книжки 30.04.2018 року звільнена згідно п.1 ст.40 КЗпП України (ліквідація ПОУ) з посади сестри медичної стаціонару Бережанського обласного протитуберкульозного диспансеру, статус безробітної їй надано з 02.05.2018 р., заяву про призначення виплати допомогу по безробіттю підписано нею 02.05.2018 р. Рішення про призначення допомоги по безробіттю прийнято 09.05.2018 р., цією ж датою прийнято рішення про відкладення виплати допомоги по безробіттю у зв`язку з наданням компенсаційних виплат при звільненні відповідно до ч.4 ст.31 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога. Розпочато виплату допомоги по безробіттю 31.05.2018 р. Реєстрація припинена 27.06.2018 р. згідно поданої заяви про відмову від послуг Служби зайнятості. Виплату допомоги по безробіттю припинено 27.06.2018 р.

Вдруге ОСОБА_5 у пошуках роботи зареєструвалася у Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості 02.07.2018р., статус безробітної поновлено 02.07.2018 р., виплату допомоги по безробіттю поновлено та розпочато 02.07.2018 р. Реєстрація припинена 31.05.2019 р. згідно поданої заяви про відмову від послуг Служби зайнятості. Допомогу по безробіттю припинено 31.05.2019 р.

При заповненні заяв про надання статусу безробітного від 02.05.2018 р. та 02.07.2018 р. ОСОБА_5 ознайомлена зі змістом, а саме, інформує, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, а також пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує.

ОСОБА_5 була ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.

Зазначену інформацію, відображену у заявах про надання статусу безробітного ОСОБА_5 засвідчила власноручно підписами та датами. В ході виконання звірки даних з державним реєстром у липні 2019 р. по вказаній особі відображено ознаку отримання доходу 301 - «пенсія за вислугу років» - дата призначення 30.05.2017р.

Тому,на виконаннявимог Порядкурозслідування страховихвипадків таобґрунтованості виплатматеріального забезпеченнябезробітним,затвердженого наказомМіністерства праціта соціальноїполітики України,Державної податковоїадміністрації Українивід 13.02.2009р.№60/62,Постановою правлінняПенсійного фондуУкраїни 13.02.2009р.№ 7-1,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 12.03.2009р.за №232/16248,Бережанською районноюфілією Тернопільськогообласного центрузайнятості надіслано запитдо ГУПФУв Тернопільськійобласті (№15-01/1133від 01.10.2021р.).Отримано відповідь(№933 від 08.11.2021 р.), де вказано, що ОСОБА_5 у відповідності до поданої нею заяви з 30.05.2017 р. призначено пенсію за вислугу років (заява від 30.05.2017 р.). З 19.06.2017 р. виплату пенсії припинено (заява від 19.06.2017 р.) та з 31.05.2019 р. виплату поновлено (заява від 06.06.2019 р.). Також ГУПФУ в Тернопільській області прийнято рішення про перегляд дати поновлення виплати пенсії за вислугу років. З врахуванням норм чинного законодавства, виплату пенсії поновлено з 01.05.2018 р., яку було призначено з 30.05.2017 р.

У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. У даному випадку дата звільнення з роботи - 30.04.2018 р.

За результатами перевірки оформлено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.11.2021 р. № 73, який підписано посадовою особою, що її проводила та з актом ознайомлено ОСОБА_5 10.11.2021 р.

Згідно вказаного акту встановлено, що під час реєстрації, надання статусу безробітної особи в Бережанському районному центрі зайнятості 02.05.2018 р. та під час реєстрації та надання статусу безробітної особи у Бережанській районній філії Тернопільського ОЦЗ 02.07.2018 р. ОСОБА_5 було вже призначено пенсію за вислугу років з 30.05.2017 р. Про призначення пенсії за вислугу років з 30.05.2017 р. відповідачка не повідомила позивача у періоди перебування на обліку у пошуках роботи з 02.05.2018 р. по 27.06.2018 р. та з 02.07.2018 р. по 31.05.2019 р.

Отже, на момент реєстрації у Службі зайнятості ОСОБА_5 являлася особою, якій призначено пенсію за вислугу років та не мала права на набуття статусу безробітного згідно ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення».

Під час перебування на обліку у пошуках роботи в Бережанському районному центрі зайнятості, ОСОБА_5 отримала з 31.05.2018 р. по 26.06.2018р. допомогу по безробіттю на суму 6 313 грн. 43 коп. та в Бережанській районній філії Тернопільського ОЦЗ отримала з 02.07.2018 р. по 30.05.2019 р. допомогу по безробіттю на суму 61 571 грн. 28 коп.

Рішення про повернення коштів відповідачем оформлено наказом Тернопільського обласного центру зайнятості № 307 «Д» від 10.11.2020 р., у якому зазначено, що ОСОБА_5 протягом 15-ти календарних днів необхідно повернути кошти в сумі 67 884,71 грн., а тому позивачем 11.11.2021 р. відповідачці надіслано повідомлення про повернення коштів з копією наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 10.11.2021р. №307 «Д» «Про повернення коштів», яке вона отримала 12.11.2021р., однак відповідачка у добровільному порядку незаконно отриману допомогу по безробіттю не повернула.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_5 під час постановлення на облік в центрі зайнятості була особою, якій було призначено пенсію за вислугу років і вона такий факт приховала та не повідомила позивача при поданні заяви про надання їй статусу безробітного, а тому вона незаконно отримала статус безробітного та право на виплати допомоги по безробіттю та упродовж перебування на обліку за період з 31.05.2018р.по 26.06.2018р.та 02.07.2018р.по 30.05.2019р. вона незаконно отримала допомогу по безробіттю, яка склала 67884,71 грн., а тому суд вважає, що позовні вимоги Тернопільського обласного центру в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості є підставними до яких слід застосувати заявлений стороною відповідача строк позовної давності, виходячи із наступного.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справах про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю Верховний Суд дійшов правового висновку, що початок перебігу строку позовної давності починається від дня надання особі статусу безробітного і отримання допомоги по безробіттю (постанова від 13 лютого 2020 року у справі № 302/66/17).

Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 343/800/17 (постанова від 15 січня 2020 року), порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. У даному випадку, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Вищевикладене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17.

Відповідно доч.1ст.43Закону України«Про зайнятістьнаселення»,статус безробітногонадається особампрацездатного вікудо призначенняпенсії (зокрема,на пільговихумовах абоза вислугуроків),які черезвідсутність роботине маютьзаробітку.

Положеннями ч.2 абз.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 абз.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (далі Порядок), визначено, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості. Така перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), якщо під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником служби зайнятості.

Пунктом 6 Порядку передбачено, - у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих осіб, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів фонду та зупиняти виплати з фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду, стягувати відповідно до закону кошти фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 (діяв на момент призначення допомоги Відповідачці), страховий стаж для призначення допомоги по безробіттю обчислюється центрами зайнятості за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 7-1 (далі - Порядок № 7-1), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 7-1 перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття не лише у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, про що зазначає позивач у позовній заяві, а й коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (визначає умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю).

Таким чином, у Порядку № 7-1 прямо встановлено обовязок позивача проводити перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної під час її реєстрації у центрі зайнятості, що позивачем зроблено не було.

Крім цього,постановою КабінетуМіністрів Українивід 18.02.2016№ 136, якою затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, запроваджено механізм верифікації соціальних виплат, які здійснюються за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема виплати допомоги по безробіттю, що здійснюється із коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Таким чином, центр зайнятості при взятті на облік відповідачки 02.05.2018 року та 02.07.2018 року з наданням їй статусу безробітного і призначенні допомоги по безробіттю зобов`язаний був перевірити, зокрема, чи особа, яка бажає набути статус безробітного, у д.в. заявниця ОСОБА_5 є одержувачем пенсії, оскільки ці відомості впливають як на отримання заявницею статусу безробітного, так і на одержання допомоги по безробіттю.

Суд вважає, що саме 02.05.2018 року та 02.07.2018 року при прийнятті відповідної заяви та надання відповідачці статусу безробітного, сторона позивача, будучи наділеною законом задля проведення такої перевірки правовими механізмами, мала можливість і зобов`язана була перевірити наявність чи відсутність факту отримання заявницею статусу пенсіонера, тобто можливості отримання нею доходу - пенсії за вислугу років. І лише за умови відсутності в останньої статусу пенсіонера заявниці, було б правомірно надано статус безробітного й похідне від такого статусу, право на грошові виплати у виді допомоги по безробіттю.

Суд критично відноситься до пояснень сторони позивача про те, що при постановленні відповідачки ОСОБА_5 на облік та при наданні їй статусу безробітного та виплаті допомоги по безробіттю працівники центру зайнятості не мали можливості з`ясувати, що відповідачка має статус пенсіонера, та вищевказаний факт був виявлений ними лише у липні 2019 року, коли відповідачка вже була знята з обліку та вже не мала статусу безробітного і її особову справу вже було закрито та продовжили розгляд даного питання лише в листопаді 2021 року, після отримання листа Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 8 листопада 2021 року № 933. Суд вважає дані пояснення не обґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

А так як за заявленими вимогами про стягнення з відповідачки на користь позивача отриманої відповідачкою допомоги по безробіттю в розмірі 67884,71 грн. за період з 31.05.2018р.по 26.06.2018р.та з02.07.2018р.по 30.05.2019р. початок перебігупозовної давностіпочинається віддня наданнявідповідачці статусубезробітного іпризначення їйдопомоги побезробіттю,а саме:з 02.05.2018року таз 02.07.2018року тобтострок позовноїдавності,передбачений ст.257Цивільного кодексуУкраїни,до вказанихпозовних вимогсплив вчервні 2021року тав серпні2021року,а зпозовом простягнення незаконновиплаченої допомогипо безробіттюсторона позивачазвернулася лише23.12.2021рокута проповажність причинпропуску такогостроку сторонапозивача суду не повідомила, та не заявила перед судом клопотання про поновлення такого строку, тому, враховуючи зазначене, суд вважає необхідним клопотання сторони відповідача задоволити та заявлені позивачем позовні вимоги залишити без задоволення у зв`язку із пропуском строку давності до вказаних позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2-5, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст.ст. 253, 256, 261, 257, 267 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення незаконно отриману допомогу по безробіттю,у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Я.М. Музика