Рішення

від 27.04.2010 по справі 30/75-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.10р.

Справа № 30/75-10

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, сел. Дослідне  Дніпропетровського району Дніпропетровської області 

до  державного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України", м. Дніпропетровськ 

про визнання договору оренди №15.А.-2009 від 26.03.2009 року продовженим

Суддя:  Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:  юрист Бобиль В.В., довіреність від 15.03.2010 року №04/05/10

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом, яким просить визнати договір оренди №15.А.-2009, укладений 26.03.2009 року між державним підприємством "Експериментально-виробниче підприємство Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, продовженим до 31.12.2010 року; судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 26.03.2009 року укладений договір оренди нерухомого майна на строк з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року. У листопаді 2009 року позивач направив орендодавцю лист про продовження терміну дії договору, але відповіді не отримав. Листи про продовження строку дії договору направлялись на адресу відповідача також у грудні 2009 року та січні 2010 року. Позивач вважає, що, оскільки відповідач не заперечував проти продовження строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне:

- орендодавець не отримував від орендаря (позивача) листів про продовження строку дії договору оренди №15А-2009 від 26.03.2009 року, навпаки, відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення №78 від 31.08.2009 року про дострокове припинення дії договору;

- позивачем порушувалися умови договору оренди №15А-2009 від 26.03.2009 року в частині своєчасної та повної сплати орендної плати;

- в порушення умов договору без згоди орендодавця з вини орендаря відбулося погіршення стану орендованого майна у зв'язку з будівництвом об'єктів на орендованому майданчику;

- продовження строку оренди згідно ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності НАН України, галузевих академій і статусу їх майнового комплексу" оформляється на підставі відповідного дозволу Бюро президії НАН України, однак такого дозволу на продовження дії договору оренди не отримано.

Розгляд справи було відкладено з 08.04.2010 року на 27.04.2010 року.

В судове засідання 27.04.2010 року позивач не з'явився.

27.04.2010 року до господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою його представника.

В судовому засіданні 27.04.2010 року за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2009 року між Державним підприємством "Експериментально - виробниче підприємство Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України", як орендодавцем, та Суб'єктом  підприємницької діяльності - ОСОБА_1, як орендарем, укладено Договір оренди № 15а-2009, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно -  відкритий (асфальтований) майданчик біля будинку експериментального корпусу ЕВП-1, загальною площею 2 300 кв. м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова, 1, з метою використання як склад за спеціалізацією орендаря.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2009 р. ( п.10.1 договору ).

Умови зміни та припинення договору оренди врегульовані ст.10 договору оренди № 15а-2009 від 26.03.2009 року.

Згідно п.10.4 договору строк дії даного договору не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії договору не є продовженням договору на новий строк. Продовження строку оренди згідно ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності НАН України, галузевих академій і статусу їх майнового комплексу" оформляється на підставі відповідного дозволу Бюро президії НАН України.

Підстави припинення договору оренди передбачені п.10.6 Договору. Чинність цього договору припиняється внаслідок:

-          закінчення строку, на який його було укладено;

-          достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін зобов’язань за цим договором у тому числі несплати орендних платежів протягом трьох місяців, створення перешкод для вступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій та інше, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря;

-          банкрутства орендаря;

-          ліквідації орендаря (якщо орендарем є юридична особа);

-          у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

          Попередження про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання договору орендар зобов’язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за цим договором.

          Позивач просить визнати договір оренди №15.А.-2009, укладений 26.03.2009 року між державним підприємством "Експериментально-виробниче підприємство Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, продовженим до 31.12.2010 року, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається, заявлена позивачем вимога про визнання договору оренди продовженим на новий строк, не відповідає засобам захисту цивільних прав, які здійснюються в установленому порядку судом, передбаченому ст. 16 ЦК України.

Вимога про встановлення факту того, що договір оренди є продовженим на новий строк, не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі.

Вказана вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Ці факти можуть встановлюватись судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 20.02.2007 р. у справі № 24/174).

Спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.

Отже, встановлення такого факту, як визнання договору оренди продовженим, може бути здійснено господарським судом у спорі, пов'язаним з розірванням договору оренди або стягнення заборгованості за цим договором.

Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

З урахуванням вищенаведених норм права, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на новий строк не відповідає положенням чинного законодавства, не призведе до поновлення порушеного права позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що про час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.1,33,34,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову відмовити.

          Судові витрати по справі віднести на позивача.

          Суддя                                                                      Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення - 27.04.2010 року)