Постанова

від 08.12.2022 по справі 914/2075/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. Справа №914/2075/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нова Територія» б/н 23.06.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 (повний текст складено 23.05.2022, суддя Коссак С.М.)

у справі № 914/2075/21

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства «Нова Територія», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірини Львівни, м. Львів

про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача Наконечна О.М.,

від відповідача Білан П.В.,

від третьої особи не з`явився.

9 липня 2021 Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Приватного підприємства «Нова Територія», відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», відповідача-3 Приватного підприємства «Мадич» про:

скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м на вул. Сихівській, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м на вул. Сихівській,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501);

скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м на вул. Сихівській,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівській, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501);

скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501);

визнання недійним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 за №346, укладеного між ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем;

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 за №2188, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною;

зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», Приватне підприємство «Мадич», Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 року позовну заяву Львівської міської ради залишено без руху та встановлено позивачу строк для виправлення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали місцевого господарського суду, Львівська міська рада 21.07.2021 року подала клопотання, в якому серед іншого, просила суд виключити з числа відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» і Приватне підприємство «Мадич», оскільки такі припинили свою діяльність без правонаступництва та викласти п.8 позовної заяви в такій редакції:

«Зобов`язати Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 у справі № 914/2075/21 позовні вимоги Львівської міської ради задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.05.2012 за №2188 між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною;

скасовано державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м Львів, вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501);

зобов`язано Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська,7.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

-позивач в обґрунтування свого позову покликається на порушення його прав та інтересів тим, що внаслідок укладення договорів купівлі-продажу між ТОВ «Же-О-Зе», ПП «Мадич» та ПП «Нова Територія» будівлі магазину як об`єкта нерухомості і в подальшому реєстрації права власності на цей об`єкт відповідачем, він позбавлений можливості використовувати та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою по вул. Сихівській, 7. На підставі поданих доказів у даній справі, зокрема постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі № 5015/4675/11 та договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що станом на час розгляду даного спору, будівля магазину за адресою: вул. Сихівська, 7 у м. Львові була тимчасовою спорудою, а не об`єктом нерухомості в розумінні ст. 181 ЦК України. З врахуванням наведеного вимога позивача до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною та скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) підлягала задоволенню;

-враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватне підприємство «Мадич» виключені позивачем з числа відповідачів, у зв`язку з припиненням їх діяльності без правонаступників (витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ПП «Мадич» та витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ»), у частині позовних вимог до них про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501); скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 №346, укладеного між «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем суд відмовив;

-суд відхилив доводи про пропуск строку позовної давності, оскільки своїми діями щодо укладення відповідних договорів орнди землі для обслуговування малої архітектурної форми до 2018 року, відповідач констатував факт відсутності саме об`єкта нерухомості на орендованій земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 4610136800:06:001:0015), загальною площею 0,0030га;

- з огляду на визнання судом недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», з врахуванням ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої, ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), суд дійшов до висновку, що вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна підлягає задоволенню. В частині інших вимог про скасування державної реєстрації відмовлено, позаяк Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватне підприємство «Мадич» були виключені позивачем з числа відповідачів, у зв`язку з припиненням їх діяльності без правонаступників;

-відповідач набув право власності на нерухомість, розташовану на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, який судом визнаний недійсним, і закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права Львівської міської ради як власника землі на користування нею. Отже, позов в частині вимоги про зобов`язання Приватного підприємства «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська,7 задоволено судом.

Не погодившись із ухваленим рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 у справі № 914/2075/21, відповідач оскаржив його в апеляційному прядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями, в яких, як на підставу для скасування вказаного рішення, покликається на таке:

-на спірній земельній ділянці розташована будівля магазину, яка належить на праві приватної власності ПП «Нова Територія» на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 з ПП «Мадич». Скаржник вважає, що права Львівської міської ради щодо використання та розпорядження земельною ділянкою по вул. Сихівській, 7 не порушуються, адже позивач своїм рішенням, а саме ухвалою Львівської міської ради, передав вищевказану земельну ділянку в оренду, тобто використав своє право на розпорядження майном;

-відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у м. Львові по вул. Сихівській, 7 розміщено будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501, підстава внесення запису: договір купівлі-продажу р.№2188 від 31.05.2012, посвідчений Ющук І.Л., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, власник: ПП «Нова Територія». Апелянт звертає увагу суду на те, що підстав для відмови у державній реєстрації у нотаріуса не було, оскільки право власності ПП «Нова Територія» було набуто 31.05.2012 та зареєстровано 05.10.2012 на момент дії рішення Господарського суду Львівської області, винесеного від 23.12.2011, що набрало законної сили, з дотриманням процедури передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 16.03.2010); підставою для набуття права власності слугував договір купівлі-продажу нерухомого майна; апеляційна скарга була подана до суду 21.12.2012, тобто після завершення всіх реєстраційних дій, вчинених відповідно до норм чинного, на той момент, законодавства; постанова у справі № 5015/4675/11 по задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду була винесена 12.03.2013 та після винесення даного документа ні апелянт, ані Львівська міська рада не вчинили жодних дій щодо виконання постанови про скасування права власності та державної реєстрації речового права;

-відповідач, з покликанням на ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та практику Верховного Суду, зазначає, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності;

-апелянт стверджує, що при ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам апелянта щодо застосування строків позовної давності.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, а також подав письмові пояснення, в яких заперечує доводи апелянта з покликанням на наступне:

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 05.10.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за ПП «Нова Територія» право власності на будівлю площею 37,1 кв. м, яка знаходиться за адресою вул. Сихівська,7. Право власності було зареєстроване за ПП «Нова Територія» на підставі договору купівлі-продажу № 2188 від 31.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л. Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі № 5015/4675/11 щодо визнання права власності та, зокрема, вказаною постановою встановлено, що будівля магазину, площею 37,1 кв.м, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7, є тимчасовою спорудою, а не об`єктом нерухомості в розумінні ст. 181 ЦК України;

- Львівська міська рада є власником земельної ділянки на вул. Сихівській, 7 у м. Львові, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015. Відповідно до ухвал Львівської міської ради вказана земельна ділянка неодноразово надавалась в оренду для обслуговування малої архітектурної форми. Отже, договори оренди землі укладалися сторонами для обслуговування малої архітектурної форми, а не будівлі як нерухомого майна. Відтак, аргументи, що зазначені в апеляційній скарзі, в частині позбавлення права власності шляхом звільнення земельної ділянки, яке набуто відповідно до вимог чинного законодавства, з врахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/4675/11 є необґрунтованими, адже підтверджено, що будівля магазину не є об`єктом нерухомості, а є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою;

- як було уже вказано, споруда, розташована на вул. Сихівській,7 не є об`єктом нерухомості. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Відповідно до ч. 4 ст. 5 вказаного закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення. Отже, з наведеного вбачається, що будівля, розміщена на вул. Сихівській, 7, є тимчасовою спорудою, а відтак, в силу норм вказаного Закону не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зміст договору купівлі-продажу, пов`язаного з предметом спору приміщенням магазину за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 у справі № 5015/4675/11, якою встановлено, що вказана будівля магазину площею 37,1 кв.м є тимчасовою спорудою, а не об`єктом нерухомості в розумінні ст. 181 ЦК України. З огляду на наведене, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу від 31.05.2012 № 2188, укладений між ПП «Мадич» та ПП «Нова Територія» слід визнати недійсним;

- щодо застосування строків позовної давності позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції у справі № 5015/4675/11 підтверджено факт, що нежитлове приміщення магазину загальною площею 37,1 кв.м на вул. Сихівській, 7 у м. Львові , яке в подальшому відчужене ТОВ «Салон «Же-О-Зе» як об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу ПП «Мадич», а далі ПП «Мадич» - ПП «Нова Територія», є тимчасовою спорудою. При цьому, ПП «Нова Територія» цей факт не заперечував, оскільки матеріали справи містять договори оренди землі, закрема, договір № С-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29.12.2017, що укладався з відповідачем до 31.05.2018, також - паспорт прив`язки тимчасової споруди на вул. Сихівська, 7 для провадження підприємницької діяльності, замовником якого є ПП «Нова Територія». Отже, договори оренди земельної ділянки, які належним чином підписані відповідачем без жодних зауважень, укладалися саме на об`єкт тимчасову споруду. Отже, суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки своїми діями про належність приміщення по вул. Сихівській, 7 у м. Львові до тимчасових споруд і, укладаючи та підписуючи відповідні договори до 2018 року, відповідач констатував факт відсутності саме об`єкта нерухомості на орендованій земельній ділянці комунальної форми власності.

Процесуальний хід розгляду даної справи судом апеляційної інстанції відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 12.07.2022, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л. подала пояснення, в яких зазначає, що 31.05.2012 приватним нотаріусом Ющук І.Л. за реєстровим № 2188 посвідчено договір купівлі-продажу, укладений між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія». Для посвідчення даного договору продавцем та покупцем були надані усі необхідні документи, визначені у вичерпному переліку Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України за № 296/5 від 22.02.2012. Оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу був посвідчений відповідно до чинного законодавства, а жодних підстав для відмови у його вчиненні не було.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, висловлені у попередніх судових засіданнях. Третя особа в судові засідання не з`являлася, однак подала суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, відповідач набув право власності на об`єкт - магазин площею 37,1 кв. м на вул. Сихівській,7 у м. Львові на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року з ПП «Мадич», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л. та зареєстровано в реєстрі за №2188. Будівля магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0030 га, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, як зазначено у цьому договорі.

ПП «Мадич» набуло дану споруду 16 лютого 2012 року на підставі укладеного договору купівлі-продажу з ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л. та зареєстрований в реєстрі за №346.

ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ» набуло право власності на будівлю магазину на підставі рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Же-О-Зе» задоволено, зокрема, визнано за ТОВ «Салон «Же-О-Зе» право власності на будівлю магазину, площею 37,1кв.м, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11, в позові відмовлено.

З матеріалів Інвентаризаційної справи щодо будівлі магазину, площею 37,1 кв.м, яка знаходиться за адресою м.Львів, вул.Сихівська, 7, фактів, встановлених у судових рішеннях у справі №5015/2476/11 05.05.2010 року між Львівською міською радою та ФОП Ференц Р.С. укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Сихівській, 7, площею З0 кв.м для обслуговування малої архітектурної форми. Надалі, 21.11.2011 року, між ФОП Ференц Р.С. та позивачем (ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ») було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого, предметом договору є споруда, яка складається «з фундаменту, металевого каркасу, сандвіч панелей, вікон, дверей та розташована за адресою вул. Сихівська, 7 у м. Львові». Споруда на вул. Сихівській, 7 встановлена ФОП Ференц Р.С. на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 03.12.2009 року №3087 «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 18.12.2008 №2311 та змін до ухвали міської ради від 21.05.2009 №2685.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, дата формування 02.07.2021 року, наданої позивачем, право власності на будівлю магазину заг. площею 37,1 кв. м за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7 зареєстровано за ПП «Нова Територія» на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л., дата внесення запису 05.10.2012 року, реєстраційний номер майна 35899501.

Позивач обґрунтовує порушення його прав та інтересів тим, що внаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу будівлі магазину як об`єкта нерухомості і надалі - реєстрації права власності на цей об`єкт відповідачем, він позбавлений можливості використовувати та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою на вул. Сихівській,7, на якій, як зазначає позивач, знаходиться тимчасова споруда, факт наявності якої підтверджується укладеними договорами оренди земельної ділянки. Відтак, просить суд визнати договір купівлі-продажу недійсним, скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» та зобов`язати Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7.

Статтями 15 і 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи, суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України)

Відповідно до статей 16, 203, 215 цього ж Кодексу для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13 та від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Водночас, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Отже, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд перш за все має встановити чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення, а не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Згідно матеріалів справи, відповідач набув право власності на об`єкт - магазин площею 37,1 кв м на вул. Сихівській,7 у м. Львові, на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року з ПП «Мадич», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л. та зареєстрований в реєстрі за №2188. Будівля магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0030 га, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, як зазначено у цьому договорі.

В даному випадку, за встановленими судом обставинами позивач не обгрунтував існування у нього ні речового права, ні законного інтересу щодо спірного майна, мотивуючи своє право на позов виключно незаконністю оспорюваного правочину, оскільки є безпідставним віднесення придбаної позивачем споруди до об`єктів нерухомого майна так як з моменту влаштування такої і до цього часу споруда за адресою м. Львів, вул Сихівська, 7 є малою архітектурною формою, тобто тимчасовою спорудою, а не нерухомим майном, що встановлено в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року у справі №5015/4675/11 (рішення набрало законної сили).

Отже, з наведеного слідує, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року та скасування рішення державного реєстратора не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тому в цій частиині в задоволенні позову слід відмовити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

З врахуванням виключення позивачем з числа відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватного підприємства «Мадич», у зв`язку з припиненням їх діяльності без правонаступників (Витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ПП «Мадич» та Витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ»), судом першоії інстанції правомірно відмовлено у частині задоволення позовних до них про скасування державної реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501); скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 №346, укладеного між «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу будівлі магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 у м. Львові, судова колегія зазначає наступне:

30 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, предметом якого є прийняття в строкове платне користування орендарем ПП «Нова Територія» земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, загальною площею 0,0030 га для обслуговування малої архітектурної форми.

Відповідно до розділу 3 договору його укладено на 2 (два) роки до 18 грудня 2013 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цей договір зареєстрований у Львівській міській раді 30 квітня 2013 року за №С-2542, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-3 вчинено запис.

Відповідно до інформації, наданої Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради 1 вересня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду (договір) до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 30.04.2013 року за №С-2542 із змінами зареєстрованими у Львівській міській раді 27.11.2014 року за №С-2856. Зокрема, продовжено дію договору оренди земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7 до 30.12.2016 року.

Матеріали справи містять договори оренди землі, зокрема, договір № С-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29 грудня 2017 року, що укладався з відповідачем до 31 травня 2018 року, а також паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Сихівська, 7, замовником якого є ПП «Нова Територія».

Отже, договори оренди землі укладалися сторонами для обслуговування малої архітектурної форми, а не будівлі як нерухомого майна.

Як слідує з матеріалів Інвентаризаційної справи щодо будівлі магазину, площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Сихівська, 7 та фактів, встановлених у судових рішеннях у справі №5015/2476/11 05.05.2010 року, між Львівською міською радою та ФОП Ференц Р.С. було укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Сихівській, 7, площею З0 кв. м для обслуговування малої архітектурної форми. 30.03.2011 року укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди, якою змінено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою. В подальшому, 21.11.2011 року між ФОП Ференц Р.С. та ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого предметом договору є споруда, яка складається «з фундаменту, металевого каркасу, сандвіч панелей, вікон, дверей та розташована за адресою вул. Сихівська, 7 у м. Львові». Споруда на вул. Сихівській, 7 встановлена ФОП Ференц Р.С. на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 03.12.2009 року №3087 «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 18.12.2008 №2311 та змін до ухвали міської ради від 21.05.2009 №2685.

Листом від 01.10.2021 №4-2302-35861 управління комунальної власності департаменту економічного розвитку повідомило, що згідно бази даних нарахування орендних платежів обліковується договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29.12.2017 №0-2313-17, укладений з ПП «Нова територія», що знаходиться за адресою м. Львів, вул.Сихівська,7. Термін вказаного договору до 31 травня 2018.

Згідно Інформації, наданої Управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, паспорт прив`язки тимчасової споруди ПП «Нова територія» був виданий управлінням архітектури та урбаністики 12.03.2019р. і дійсний до 31.12.2019р.

Відповідно до правової позиції наведеної у п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, в якому зазначено: « Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень).

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

Львівська міська рада є власником земельної ділянки по вул. Сихівській, 7 у м. Львові, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015. Водночас, Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 12.03.2013 у справі № 5015/4675/11 встановлено, що споруда, яка розташована по вул. Сихівській, 7 та яка набута на праві приватної власності ПП «Нова Територія» є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою. Разом з тим, ПП «Нова Територія» своїми діями не заперечувала вказаного факту, укладаючи з Львівською міською радою договори оренди землі, договір № С-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної форми власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29.12.2017, паспорт прив`язки тимчасової споруди по вул. Сихівська, 7, замовником якого є ПП «Нова Територія», та який діяв до 31.12.2019 і продовжений не був.

Отже, з наведеного слідує, що ПП «Нова Територія» перебуває на спірній земельній ділянці без належних на це правових підстав (укладення договору оренди, тощо). Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЦК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу прозобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Відповідно принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Щодо застосування строку позовної давності, на пропуск якого покликається апелянт, таке відхиляється судовою колегією, оскільки строк позовної давності не пропущено позивачем з огляду на дату закінчення терміну дії паспорту прив`язки тимчасової споруди на вул. Сихівській, 7, а також з врахуванням вимоги позивача, яка розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Відтак, з огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги Львівської міської ради щодо зобов`язання Приватного підприємства «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7. Проте, судова колегія дійшла до висновку про те, що вказана позовна вимога має ознаки негаторного позову, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 у справі № 914/2075/21 слід змінити та викласти його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Судові витрати за розгляд даної справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, керуючись ст. 129, 226, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Нова Територія б/н 23.06.2022 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 у справі № 914/2075/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною та скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м. Львів, вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об`єкт нерухомого майна будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501). В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В частині позовних вимог про зобов`язання Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сихівська,7, рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 у справі № 914/2075/21 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 у справі № 914/2075/21 залишити без змін.

Судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з Львівської міської ради Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Приватного підприємства «Нова Територія» (79018, м. Львів, вул. Городоцька, 153, код ЄДРПОУ 36361393) 1135 грн. судових витрат.

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ

Повний текст складено 02.01.2023

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік