Постанова

від 21.06.2023 по справі 914/2075/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2075/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Нова Територія»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.01.2023; колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 (суддя Коссак С. М.)

за позовом Львівської міської ради

до Приватного підприємства «Нова Територія»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірини Львівни,

про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1 Короткий зміст позовних вимог

1.1 Львівська міська рада (далі - Рада), звернувшись з позовом (з урахуванням клопотання про усунення недоліків позовної заяви) до Приватного підприємства «Нова Територія» (далі - Підприємство), просила: скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» (далі - ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ») на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 37,1 м2, по вул. Сихівській, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899501; далі - будівля магазину) з припиненням права власності ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на цей об`єкт; скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» (далі - ПП «Мадич») на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину з припиненням права власності ПП «Мадич» цей на об`єкт; скасувати державну реєстрацію права приватної власності Підприємства на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину з припиненням права власності Підприємства на цей об`єкт; визнати недійним договір купівлі-продажу від 16.02.2012 за № 346, укладений між ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та ПП «Мадич»; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.05.2012 за № 2188, укладений між ПП «Мадич» та Підприємством; зобов`язати Підприємство звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030 га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення договорів купівлі-продажу будівлі магазину як об`єкта нерухомості та в подальшому реєстрації права власності на цей об`єкт відповідачем, позивач позбавлений можливості використовувати та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою по вул. Сихівській, 7.

2 Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.05.2012 за № 2188, укладений між ПП «Мадич» та Підприємством; скасовано державну реєстрацію права приватної власності Підприємства на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину з припиненням права власності Підприємства на цей об`єкт; зобов`язано Підприємство звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030 га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину. В решті позовних вимог відмовлено.

2.2 Рішення мотивовано тим, що на час розгляду даного спору будівля магазину по вул. Сихівська, 7 у м. Львові була тимчасовою спорудою, а не об`єктом нерухомості в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що виключає принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. Враховуючи, що ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та ПП «Мадич» виключені позивачем з числа відповідачів у зв`язку з припиненням їх діяльності без правонаступників суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

2.3 Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 рішення Господарського суду Львівської від 12.05.2022 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 та скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (будівлю магазину) з припиненням права власності відповідача на цей об`єкт скасовано і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину рішення Господарського суду Львівської області змінено з викладенням мотивувальної частини в редакції постанови. В решті рішення залишено без змін.

2.4 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 та скасування рішення державного реєстратора не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; відповідач перебуває на спірній земельній ділянці без належних на це правових підстав (укладення договору оренди, тощо); позовна вимога щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку має ознаки негаторного позову, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, у зв`язку з чим суд відхилив доводи відповідача про застосування строку позовної давності.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2 В обґрунтування касаційної скарги Підприємство зазначає про те, що постанова апеляційного суду в частині вирішення вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку ухвалена апеляційним судом з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

3.3 Рада у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4 Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що відповідач набув право власності на об`єкт - магазин, площею 37,1 м2 по вул. Сихівській, 7 у м. Львові, на підставі укладеного з ПП «Мадич» договору купівлі-продажу від 31.05.2012, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2188. Будівля магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0030 га, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, як зазначено у цьому договорі.

4.2 Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, дата формування 02.07.2021, право власності на будівлю магазину зареєстровано за Підприємством на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012.

4.3 Між Радою (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено договір оренди землі від 30.04.2013, предметом якого є прийняття в строкове платне користування орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, загальною площею 0,0030 га для обслуговування малої архітектурної форми.

4.4 Відповідно до розділу 3 договору його укладено на 2 роки до 18.12.2013. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Цей договір зареєстрований у Львівській міській раді 30.04.2013 за №С-2542.

4.5 Додатковою угодою (договір) від 01.09.2015 до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Раді 30.04.2013 за №С-2542 із змінами, зареєстрованими у Раді 27.11.2014 за №С-2856, зокрема, продовжено дію договору оренди земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди по вул. Сихівській, 7 у м. Львові до 30.12.2016.

4.6 Також суди встановили, що листом від 01.10.2021 № 4-2302-35861 Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку повідомило, що згідно бази даних нарахування орендних платежів обліковується укладений з Підприємством договір від 29.12.2017 № 0-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7. Термін вказаного договору до 31.05.2018.

4.7 Згідно Інформації, наданої Управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Ради, паспорт прив`язки тимчасової споруди відповідача був виданий цим Управлінням 12.03.2019 і дійсний до 31.12.2019.

4.8 Отже, за висновком судів, договори оренди землі укладалися сторонами для обслуговування малої архітектурної форми, а не будівлі як нерухомого майна.

4.9 За таких обставин позивач звернувся з позовом до суду, обґрунтовуючи порушення його прав та інтересів тим, що внаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу будівлі магазину як об`єкта нерухомості і надалі - реєстрації права власності на цей об`єкт відповідачем, Рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою по вул. Сихівській, 7. Водночас відповідач просив застосувати строки позовної давності.

4.10 Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: Рада є власником земельної ділянки по вул. Сихівській, 7 у м. Львові, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015; Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 12.03.2013 у справі № 5015/4675/11 встановлено, що споруда, яка розташована по вул. Сихівській, 7 та яка набута на праві приватної власності Підприємством, є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою; Підприємство своїми діями не заперечувало вказаного факту, укладаючи з Радою договори оренди землі, договір від 29.12.2017 № С-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної форми власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, паспорт прив`язки тимчасової споруди по вул. Сихівська, 7, замовником якого є відповідач, та який діяв до 31.12.2019 і продовжений не був.

4.11 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.12 У касаційній скарзі заявник хоч і просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю, однак в своїх обґрунтуваннях касаційної скарги наводить лише доводи в частині вирішення вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, посилаючись на ухвалення апеляційним господарським судом постанови в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права. Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, правові підстави для перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права згідно наведених вище положень частини 1 статті 300 ГПК України відсутні.

4.13 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.14 Стаття 16 ЦК України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

4.15 Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

4.16 При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

4.17 Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

4.18 Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

4.19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц виклала висновок про те, що враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

4.20 Водночас у пункті 71 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим.

4.21 У справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову виходив з того, що споруда, яка розташована по вул. Сихівській, 7, є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою, тому у таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України; відповідач перебуває на спірній земельній ділянці без належних на це правових підстав (укладення договору оренди, тощо) і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку має ознаки негаторного позову.

4.22 Ураховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, а також встановлені обставини справи щодо фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою без установлених законом підстав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є саме негаторний позов, який у даному випадку було вірно задоволено.

4.23 Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до положень частини 2 статі 300 ГПК України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

4.24 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.25 За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

4.26 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

4.27 Постанову прийнято у порядку, передбаченому частиною 4 статті 240 ГПК України.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Нова Територія» залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.01.2023) у справі № 914/2075/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов