Постанова

від 21.12.2022 по справі 924/929/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 924/929/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співласників багатоквартирного будинку "Курчатова 6 Нетішин" на рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/929/20 (суддя Грамчук І.В.)

час та місце ухвалення рішення: 27 липня 2022 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 15:17 год; повний текст рішення складено 28 липня 2022 року

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Курчатова 6 Нетішин"

до Приватного акціонерного товариства "Об`єднання "Прогрес"

про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Приватним акціонерним товариством «Об`єднання «ПРОГРЕС» на приміщення магазину, загальною площею 1411,7 кв.м.; припинення права власності Приватного акціонерного товариства «Об`єднання «Прогрес» на підвальні приміщення, площею 500 кв.м.; зобов`язання припинити користуватися підвальними приміщенням, площею 500 кв.м..

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Мельник О.Д..

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курчатова 6 Нетішин» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Об`єднання "Прогрес» (надалі - Відповідач) про:

зобов`язання Відповідача припинити користуватися підвальними приміщенням, площею 527,6 кв.м., що знаходиться під приміщеннями магазину «Руслан» в будинку № 6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин Хмельницької області, шляхом звільнення вище вказаного займаного приміщення від Відповідача та будь-яких інших осіб;

зобов`язання Відповідача не чинити перешкоди співвласникам багатоквартирного будинку № 6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин Хмельницької області у користуванні підвальним приміщенням, площею 527,6 кв.м., що знаходиться під приміщеннями магазину «Руслан» в будинку № 6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин Хмельницької області;

20 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Хмельницької області від Позивача надійшла заяв про збільшення та уточнення позовних вимог. Відповідно до якої Відповідач просив суд:

скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Славутської міської ради Іванова Миколи Івановича від 19 жовтня 2020 року про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на приміщення магазину, загальною площею 1411,7 кв.м., який розташований в будинку №6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин Хмельницької області;

припинити право власності Відповідача на підвальні приміщення, площею 500 кв.м., що знаходиться під приміщеннями магазину «Руслан» в будинку № 6 по проспекту Курчатова в м.Нетішин Хмельницької області, яке зареєстроване як одне ціле із об`єктом нерухомого майна - магазином, із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1405941268000;

зобов`язати Відповідача припинити користуватися підвальними приміщенням, площею 500 кв.м., що знаходиться під приміщеннями магазину «Руслан» в будинку № 6 по проспекту Курчатова Нетішин Хмельницької області, шляхом звільнення вище вказаного займаної приміщення від Відповідача та будь-яких інших осіб ті чинити перешкоди співвласникам багатоквартирного будинку № 6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин Хмельницької області у користуванні вказаним підвальними приміщенням.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 3 грудня 2021 року заяву Позивача (вх. № 05-08/2557/20 від 20.11.2020) про збільшення та уточнення позовних вимог задоволено.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що нежитлові приміщення магазину «РУСЛАН» площею 911,7 кв.м. були збудовані на першому поверсі багатоквартирного будинку, як нежитлові приміщення, при проектуванні та будівництві даного будинку, за замовленням Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція». В 1998 році майно державної форми власності, яке мало важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади міста та перебували в управлінні ВП «Хмельницька АЕС» ДІЇ ПАЕК «Енергоатом» передано у комунальну власність територіальної громади міста Нетішин. Позивач зазначає, що 22 вересня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (Продавець) та Відповідачем укладено договір купівлі продажу приміщення магазину „Руслан" вбудованого в житловий будинок за адресою м. Нетішин, пр. Курчатова, 6.

Позивач вважає, що Відповідач неправомірно зайняв та користується вищезазначеним приміщенням, тому що спірне приміщення є допоміжним приміщенням, а тому належить усім власникам будинку №6 по просп. Курчатова в м.Нетішин на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, а користування Відповідачем спірним приміщенням перешкоджає доступу співвласників будинку до своєї власності, а тому таке користування Відповідачем спільним приміщенням необхідно припинити та звільнити приміщення від Відповідача та будь-яких інших осіб.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок експертів від 20 серпня 2021 року у якому встановлено, що підвальне приміщення під магазином «Руслан» є прибудованим приміщенням та у підвальному приміщенні під магазином «Руслан» відсутні інженерні комунікації, що забезпечують функціонування житлового будинку, але влаштовані інженерні комунікації, що 1 забезпечують функціонування магазину «Руслан». Підвальні приміщення багатоквартирного житлового будинку, розташованого по проспекту Курчатова, 6 в м.Нетішин і підвальне приміщення під магазином «Руслан» не з`єднані спільним проходом, забезпечення в ходу в підвальні приміщення житлового будинку та в підвальне приміщення магазину «Руслан» влаштовано окремо.

В рішенні вказано, що місцевим господарським судом не встановлено обставин того, що в акті приймання-передачі, підписаному членами комісії між комісією ІШДТ^Р «ЖКО» та Відповідачем відсутні відомості про розмір площі допоміжних приміщень, у тому числі сходових клітин, вестибюлів (тамбурів), позаквартирних коридорів, колясочних, комор, сміттєкамер, горищ, підвалів, шахт та машинних відділень ліфтів, інших приміщень), які були передані на баланс Відповідача.

Також, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що в матеріалах справи подано докази, які підтверджують реєстрацію за Відповідачем права власності на приміщення магазину «Руслан» площею 911,7кв.м., а також докази на підтвердження того, що внаслідок того, що спірне приміщення було створене в результаті реконструкції магазину з перебудовою техпідпілля під підвальні приміщення, про що свідчить Декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 16 жовтня 2020 року ЖХМ1012010, а також запис у Державному реєстрі речових прав, відповідно до якого за Відповідачем зареєстроване право власності на реконструйований об`єкт нерухомості площею 1411,7 кв.м.. Суд наголосив, що Позивачем не доведено, зокрема, що техпідпілля магазину «Руслан» згідно з проектною документацією будувалося як допоміжне приміщення багатоквартирного житлового будинку.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги (том 2, а.с. 200-202).

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Відповідач неправомірно зайняв та користується вищезазначеним приміщенням, тому що спірне приміщення є допоміжним приміщенням, а тому належить усім власникам будинку № 6 по просп. Курчатова в м.Нетішин на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, а користування Відповідачем спірним приміщенням перешкоджає доступу співвласників будинку до своєї власності, а тому таке користування Відповідачем спільним приміщенням необхідно припинити та звільнити приміщення від Відповідача та будь-яких інших осіб.

В той же час, апелянт зазначив, що допитаний в судовому засіданні експерт вказав, що висновок щодо використання спірного приміщення як комерційного та складського зроблений ним за фактичним його використанням на дату обстеження, а не за проектною документацією на будівництво багатоквартирного будинку. Апелянт вважає при цьому, що суд першої інстанції не надав вказаним обставинам належної правової оцінки, через що дійшов до помилкового висновку про відмову у позові. Також, Позивач в апеляційній скарзі вказав, що Відповідач не створював (не будував) спірного підвального приміщення розташованого під магазином «Руслан», адже згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 19 жовтня 2020 року Відповідач нібито розпочав проведення реконструкції «технічного підпілля» у підвал 12 жовтня 2020 року по 16 жовтня 2020 року, тобто після пред`явлення позову в даній справі, що вказує на те, що спірні підвальні приміщення вже існували. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року поновлено строк на оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій Відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Також, Відповідач вказав, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі прим і щсння. як и манать окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо). Відповідач при цьому наголошує на тому, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. На час придбання Магазину «Руслан» він не мав підвалу, а лише технічне підпілля, тобто розташоване у підземній частині Магазину «Руслан» приміщення призначене виключно для розміщення обладнання і комунікацій, що забезпечували функціонування магазину. 26 червня 2020 року між Відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Інжинірінг» укладено договір №25/06, на підставі якого останнім було розроблено проектну документацію «Реконструкція техпідпілля приміщення магазину під підвальні приміщення по проспекту Курчатова, б, в м.Нетішин Хмельницької області». Окрім того Відповідач зазначив, що розробці зазначеної проектної документації передувало обстеження вказаною проектною організацією Магазину «Руслан» і оцінка його технічного стану. Також, Відповідач вказав, що зміст висновку експертів дозволяє Відповідачу стверджувати, що підвальне приміщення під приміщенням Магазин «Руслан», не є частиною багатоквартирного житлового будинку №6 по проспекту Курчатова у м.Нетішин, не призначене для забезпечення експлуатації цього багатоквартирного будинку, не використовується та ніколи не використовувалось для задоволення побутових потреб співвласників зазначеного житлового будинку, відтак не є допоміжним, у розумінні норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а тому не є спільним майном цього багатоквартирного будинку, оскільки призначене для забезпечення функціонування прибудованого нежитлового приміщення Магазину «Руслан», а не житлового будинку (том 2, а.с.222- 225).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року призначено розгляд справи на 21 грудня 2022 року об 14:00 хв..

В судове засідання від 21 грудня 2022 року представник Позивача не з`явився.

Згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 13 грудня 2022 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Вказана ухвала була направлена судом на електронний адрес Позивача, вказаний в апеляційній скарзі (том 2, а.с. 229).

Водночас, в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановления ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Окрім того, колегія суду констатує факт закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, та констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 етапі 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі. З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Позивача, в котрій викладена позиція Позивача щодо винесеного рішення.

В судовому засіданні від 21 грудня 2022 року, представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказавши при цьому, що на час придбання Магазину «Руслан» він не мав підвалу, а лише технічне підпілля, тобто розташоване у підземній частині Магазину «Руслан» приміщення, призначене виключно для розміщення обладнання і комунікацій, що забезпечували функціонування магазину. 26 червня 2020 року між Відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю З «Дельта-Інжинірінг» укладено договір №25/06, на підставі якого останнім було розроблено проектну документацію «Реконструкція техпідпілля приміщення магазину під підвальні (технічні) приміщення по проспекту Курчатова, б, в м.Нетішин Хмельницької області». Також, представник Відповідача зазначив, що зміст висновку експертів дозволяє Відповідачу стверджувати, що підвальне приміщення під приміщенням Магазин «Руслан», не є частиною багатоквартирного житлового будинку №6 по проспекту Курчатова у м.Нетішин, не призначене для забезпечення експлуатації цього багатоквартирного будинку, не використовується та ніколи не використовувалось для задоволення побутових потреб співвласників зазначеного житлового будинку, відтак не є допоміжним, у розумінні норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а тому не є спільним майном цього багатоквартирного будинку, оскільки призначене для забезпечення функціонування прибудованого нежитлового приміщення Магазину «Руслан», а не житлового будинку.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2018 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 6 по проспекту Курчатова в м.Нетішин Хмельницької області^ у відповідності до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Курчатова 6 Нетішин, яке згідно чинного законодавства 6 серпня 2018 року зареєстроване, як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного номеру юридичної особи 42363189. Запис про державну реєстрацію ОСББ «Курчатова 6 Нетішин», як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №167210200000,00803.

Нежитлові приміщення магазину «Руслан» площею 911,7 кв.м. збудовані на першому поверсі багатоквартирного будинку, як нежитлові приміщення, при проектуванні та будівництві даного будинку, за замовленням Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція».

В 1998 році майно державної форми власності, яке мало важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади міста та перебували в управлінні ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» були передані у комунальну власність територіальної громади міста Нетішин, що підтверджується рішенням Нетішинської міської ради від 18 вересня 1998 року №1 та свідоцтвом про право власності від 8 червня 2000 року (том 1, а.с. 28-31). Відповідно до Угоди від 21 лютого 2000 року № 1 Нетішинська міська рада доручила Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області провести приватизацію об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста. Дана приватизація визначена Програмою приватизації об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста на 2000 рік, яка затверджена рішенням Нетішинської міської ради від 29 лютого 2000 року №5 (том 1, а.с. 32-34).

На підставі вказаного вище рішення Нетішинської міської ради - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області видано Наказ від 25 квітня 2000 року № 172 про приватизацію комунального майна шляхом продажу на аукціоні вбудованого приміщення магазину «Руслан», яке знаходиться на балансі торгівельно-виробничого підприємства «Міськторг» м. Нетішин (том 1, а.с. 35).

Протоколом №2 від 18 вересня 2000 року складеним РВ ФДМ, переможцем аукціону по приватизації вбудованого приміщення магазину «Руслан» визначено ЗАТ «Об`єднання прогрес». На підставі вказаного протоколу РВ ФДМ видало наказ від 19 вересня 2000 року №393 «Про укладення договору купівлі-продажу приміщення магазину «Руслан», яке знаходиться на балансі тогово-виробничого підприємства «Міськторг» м. Нетішин» (том 1, а.с. 36-37).

22 вересня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (надалі - Продавець) та Відповідачем укладено договір купівлі продажу приміщення магазину «Руслан» вбудованого в житловий будинок за адресою м. Нетішин, пр. Курчатова, 6 (надалі - Договір; том 1, а.с. 38-39).

За умовами пункту 1.1 Договору, Продавець зобов`язався передати у власність Відповідача комунальне майно, приміщення магазину «Руслан», загальною площею 1024,5кв.м., яке знаходилось на балансі торгово-виробничого підприємства «Міськторг» за адресою Хмельницька обл., м. Нетішин, пр. Курчатова, 6, а Відповідач зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього ціну, що визначена в Договорі.

За умовами пунктів 8.1-8.2 Договору: цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його нотаріальною посвідчення державної реєстрації; строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у пункті 8.1 Договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами. Договір підписано представниками сторін та посвідчено приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Ковальчук Л.Я.. Згідно акту приймання-передачі комунального майна від 26 вересня 2000 року, регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало, а Відповідач прийняв приватизоване майно шляхом продажу на аукціоні 18 вересня 2000 року приміщення магазину «Руслан», яке знаходиться за адресою Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Курчатова, 6, вартістю 110000 грн. Площа приміщення визначена 1024,5кв.м.» У акті зазначено, що передача вищезгаданого майна проводиться згідно з договором купівлі-продажу №268 посвідченого нотаріально 22 вересня 2000 року (том 1, а.с. 40).

17 листопада 2000 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області видано Відповідачу свідоцтво про право власності на приміщення магазину «Руслан» (том 1, а.с. 41). Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N7/5 від 7 лютого 2002 року, право власності Відповідача на приміщення зареєстровано комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» (м. Нетішин). 18 березня 2008 року КП «Бюро технічної інвентаризації» (м. Нетішин) здійснено за Позивачем реєстрацію права власності на Приміщення в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року в справі №15/59 позов Позивача до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» м. Нетішин про зміну пункту 1.1 договору купівлі-продажу приміщення магазину задоволено. Змінено пункт 1.1 договору купівлі-продажу приміщення магазину «Руслан» вбудованого в житловий будинок за адресою м. Негішин, пр. Курчатова, 6, укладеного 22 вересня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Відповідачем, замінивши загальну площу приміщення магазину «Руслан» з « 1024,5кв.м.» на « 911,7кв.м.» (том 1, а.с. 44-45).

Як вбачається з позовної заяви підставою позовної вимоги Позивача є неможливість користування співвласникам багатоквартирного будинку № 6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин підвалом площею 500 км.м., що стало підставою для звернення Позивача з відповідним позовом до суду за захистом порушеного, на його думку права, про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Славутської міської ради Іванова Миколи Івановича від 19 жовтня 2020 року про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на приміщення магазину, загальною площею 1411,7 кв.м., який розташований в будинку № 6 по проспекту Курчатова в м. Нетішин Хмельницької області; про припинення права власності Відповідача на підвальні приміщення, площею 500 кв.м., та про зобов`язання Відповідача припинити користуватися підвальними приміщенням, площею 500 кв.м..

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно із частиною 2 статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного 5 обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 2 березня 2004 року в справі №1-2/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до частини 3 статті 4 Житлового кодексу до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб нежитлового характеру.

В силу дії частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою та другою статті 368 Цивільного кодексу України визначено, що: спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільно сумісною власністю; суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 369 Цивільного кодексу Кодексу України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В той же час, частиною 2 статті 369 Цивільного кодексу України визначено, що: розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх власників; співвласник має право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використанням відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України: усі власники квартир га нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Розглядаючи позовні вимоги Позивача щодо припинення права власності на підвальне приміщення площею 500 кв.м. колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

При цьому, судова колегія констатує, що частина 2 статті 382 Цивільного кодексу України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку, зокрема допоміжне приміщення, не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому реалізація таких прав щодо спільного майна не може порушувати права інших співвласників.

Також на співвласників покладається відповідні зобов`язання стосовно спільного майна: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства.

Колегія суддів зауважує, що допоміжні приміщення на відміну від нежитлових є спільним майно багатоквартирного будинку, яке не може бути поділено між співвласниками, а тому вони не мають права на виділення в натурі частки із цього спільного майна та не можуть оформити право власності окремо на цей об`єкт.

З метою встановлення виду приміщення - допоміжне чи нежитлове - необхідним є встановлення технічних характеристик такого приміщення та його значення для експлуатації всього будинку. Відтак необхідно встановити статус спірного нежитлового приміщення, наявність/відсутність у приміщенні технічного обладнання будинку, вид його попереднього використання.

Так, приміщення для отримання статусу допоміжного має слугувати для: забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку; забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Для визначення приміщення допоміжним, необхідним є доведення того факту, що без доступу до спірних об`єктів неможлива експлуатація будинку.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької суду від 12 січня 2021 року в справі №924/929/20 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського НДІСЕ.

Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок експертів від 20 серпня 2021 року (том 1, а.с. 224-230) в якому встановлено наступне:

підвальне приміщення під магазином «Руслан» є прибудованим приміщенням;

у підвальному приміщенні під магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відсутні інженерні комунікації, що забезпечують функціонування житлового будинку по АДРЕСА_1 , але влаштовані інженерні комунікації, що забезпечують функціонування магазину «Руслан»;

у підвальному приміщенні влаштовані мережі холодного та теплого водопостачання та теплопостачання, що забезпечують функціонування магазину «Руслан»;

підвальні приміщення багатоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 і підвальне приміщення під магазином «Руслан» не з`єднані спільним проходом, забезпечення в ходу в підвальні приміщення житлового будинку та в підвальне приміщення магазину «Руслан» влаштовано окремо;

функціональне призначення підвальних приміщень під приміщеннями магазину «Руслан» є комерційне та складське.

В матеріалах справи міститься лист №72 від 15 вересня 2020 року ТОВ ««Дельта-Інжинірінг» (том 1,а.с. 76), у якому повідомлено проте, що:

Магазин «Руслан» та, відповідно, розташоване під ним техпідпілля є прибудованим до багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться по проспекту Курчатова, 6 у м.Нетішин, та розміщений на окремій земельній ділянці з кадастровим номером: 6810500000:02:006:0197;

згідно Технічного звіту з обстеження будівлі в техпідпіллі Магазину «Руслан» відсутні мережі та комунікації багатоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ;

у техпідпіллі Магазину «Руслан» знаходяться лише мережі електропостачання, водопостачання та каналізації, які забезпечують функціонування Магазину «Руслан»;

підвальні приміщення багатоквартирного житлового будинку, розташованого по проспекту Курчатова, бум. Нетішин і техпідпілля Магазину «Руслан» не з`єднані між собою;

техпідпілля належного магазину «Руслан» не забезпечує експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, розташованого по проспекту Курчатова, 6 у м.Нетішин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в Акті приймання-передачі, підписаному членами комісії між комісією КПНМР «ЖКО» та Позивачем, відсутні відомості про розмір площі допоміжних приміщень, у тому числі сходових клітин, вестибюлів (тамбурів), позаквартирних коридорів, колясочних, комор, сміттєкамер, горищ, підвалів, шахт та машинних відділень ліфтів, інших приміщень), які були передані на баланс Позивача (том 1, а.с. 213-214).

З усього вищевказаного колегія сулу приходить до висновку, що спірне приміщення є допоміжним, якщо таке приміщення передавалося Позивачу у справі за актом прийняття-передачі житлового будинку на баланс ОСББ, у якому вказується площа допоміжних приміщень будинку, що були передані ОСББ.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №461/4181/18.

В той же час, при вирішенні такого спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є приміщення нежитловими в структурі житлового будинку. Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічна позиція наведена Верховним Судом у постановах від 8 квітня 2020 року в справі 915/1096/18, від 18 липня 2018 року в справі N 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року в справі №904/1040/18, від 15 травня 2019 року в справі №906/1169/17, від 6 серпня 2019 року в справі №914/843/17.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували на наявність будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудоване майно або за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень), які б підтверджували набуття речових прав на спірне приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав саме за Позивачем. В той же час, в матеріалах справи подано докази, які підтверджують реєстрацію саме за Відповідачем права власності на приміщення магазину «Руслан» площею 911,7кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Славутський р-н., м.Нетішин, пр. Курчатова, 6, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №103546733 від 13 листопада 2017 року, а також докази на підтвердження того, що спірне приміщення створене в результаті реконструкції магазину з перебудовою техпідпілля під підвальні приміщення, про що свідчить Декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 16 жовтня 2020 року №ХМ 1012010, а також запис у Державному реєстрі речових прав, відповідно до якого за Відповідачем зареєстроване право власності на реконструйований об`єкт нерухомості площею 1411,7кв.м. (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 9 листопада 2020 року реєстраційний номер об`єкта 1405941268000).

Підсумовуючи усе вищевстановлене колегія суддів зазначає, що доказами долученими до матеріалів справи підтверджено, що спірне приміщення не є допоміжним приміщенням (котре в силу імперативних норм закону, має належати на праві спільної сумісної власності усім мешканцям будинку), котре відокремлене окремим входом, не має відносних характеристик, котрі б мали значення дня експлуатації всього будинку, та першопочатково будувалося як відокремлене приміщення із функціональним призначенням під магазин (том 1, а.с. 28-32).

Відтак, при зверненні до суду з вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на приміщення магазину, загальною площею 1411,7 кв.м., припинення права власності на підвальні приміщення, площею 500 кв.м., що знаходиться під приміщеннями магазину «Руслан» та зобов`язання припинити користуватися підвальними приміщенням, площею 500 кв.м., шляхом звільнення вище вказаного займаного приміщення, Позивачем не доведено, зокрема, що техпідпілля магазину «Руслан» згідно з проектною документацією будувалося саме як допоміжне приміщення багатоквартирного житлового будинку. Крім того, колегія судців зауважує, що Позивач не заперечуючи проти права власності Відповідача на саме приміщення магазину «Руслан», розташоване на першому поверху багатоквартирного будинку, а заперечуючи лише право власності Відповідача на підвальними приміщенням, площею 500 кв.м, ставить першу позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на все приміщення магазину, загальною площею 1411,7 кв.м. (включаючи у свою вимогу і право власності Відповідача на магазин 8 і на підвальне приміщення), що у разі задоволення такої позовної вимоги призвело б до скасування права власності Відповідача в цілому на все нерухоме майно (що свідчило б про втручання в мирне володіння майном Відповідачем, а саме приміщення магазину, зважаючи на доведення та не заперечення Позивачем права власності Відповідача на таке майно).

Зважаючи на все вищеописане в даній постанові колегія суддів констатує, що частина друга статті 382 Цивільного кодексу України визначає правовий режим допоміжних приміщень ї приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням. Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Такий правовий висновок наведено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №461/9578/15-0.

В той же час, Відповідач є балансоутримувачем, тобто організацією (підприємством), на балансі якого обліковується майно.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Особа вправі звернутися з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

З огляду на усе вищеописане колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на приміщення магазину, загальною площею 1411,7 кв.м., припинення права власності на підвальні приміщення, площею 500 кв.м., що знаходиться під приміщеннями магазину «Руслан» та зобов`язання припинити користуватися підвальними приміщенням, площею 500 кв.м., шляхом звільнення вище вказаного займаного приміщення.

Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необгрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співласників багатоквартирного будинку "Курчатова 6 Нетішин" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року в справі №924/929/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року в справі №924/929/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/929/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 2 січня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.