Постанова

від 02.01.2023 по справі 924/63/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2023 року Справа № 924/63/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Cкай Проект" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року, повний текст рішення складено 19 вересня 2022 року у справі №924/63/22 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Проект"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 151 724 грн 13 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада (надалі Позивач) звернулася в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Проект" (надалі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 151724 грн 13 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає про Відповідач є власником АЗС, площею 40, 2 кв.м., що по вул. Садовій, 1/2, в м. Хмельницькому. Користуючись даним майном Відповідач права на землю (на якій перебуває майно) не оформив, таке користування здійснюється без правовстановлюючих документів. Відповідно, плату за користування землею Відповідач не проводить. Внаслідок цього, Позивач позбавлений можливості отримати дохід від здачі землі в оренду. При цьому, Позивач зазначає, що користування землею в Україні є платним, плата за землю справляється згідно чинного законодавства, яке також передбачає, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати відповідне право на земельну ділянку під таким майном. Позивач наголошує, що Відповідач правомірно володіє лише майном по вул. Садовій, 14. Однак, будь-яких прав на земельну ділянку за цією адресою Відповідач немає (не зареєстровано).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року позов задоволено. Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з витягу з техдокументації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 липня 2019 року; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 0007070362021 від 29 червня 2021 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 квітня 2019 року номер НВ 6808574802019 - земельна ділянка за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 (на якій перебуває АЗС Відповідача) отримала кадастровий номер 6810100000:17:006:0184. Дата державної реєстрації земельної ділянки- 16 квітня 2019 року.

Таким чином місцевим господарським судом зазначено, що нерухоме майно Відповідача - АЗС в м. Хмельницький по вул. Садова,1/2 перебуває на земельній ділянці по вул. Садова, 1/2 в м. Хмельницькому, кадастровий номер 6810100000:17:006:0184. Користування Відповідачем нерухомим майном, а саме АЗС, на переконання суду першої інстанції, об`єктивно свідчить також і про використання ним земельної ділянки на якій таке майно перебуває.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що 30 жовтня 2019 року сторони уклали договір номер 407/01 згідно якого Позивач (орендодавець) надає, а орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:17:006:0184, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 площею 2436 м.кв.. Фактична передача землі згідно означеного договору здійснена по акту прийому-передачі, який підписано сторонами та скріплено їх печатками. 31 жовтня 2019 року за земельною ділянкою кадастровий № 6810100000:17:006:0184 зареєстровано право оренди за Відповідачем (довідка держгеокадастру від 2 1 лютого 2022 року). З даного судом першої інстанції зроблено висновок, що лише після укладення договору № 407/01 від 30 жовтня 2019 року відносини між сторонами щодо користування земельною ділянкою номер 6810100000:17:006:0184 у м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 почали здійснюватись на законних підставах - умовах оренди.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд прийшов до висновку, що враховуючи наявність в спірних відносинах обставин, які є підставою до застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти, що є предметом спору підлягають поверненню Позивачу. Сума позову є обґрунтованою, оскільки вона розрахована як орендна плата, відносини за якою (орендою) є єдино можливими у даному випадку, при умові належного їх (відносин) оформлення. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 114-115), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач зазначає, що оплата за користування землею можлива лише при наявності земельної ділянки, сформованої у визначений законом спосіб. Тому, на переконання Відповідача, враховуючи, що право власності на земельну ділянку в м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 за територіальною громадою міста Хмельницький в особі Позивача зареєстровано в Держреєстрі речових прав на нерухома майно лише 31 жовтня 2019 року, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав лише з вказаної дати. Тому, нарахуваня суми позову за період з 16 квітня 2019 року по 29 жовтня 2019 року є неправомірним.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року справу №924/63/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 2 травня 2022 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Прокурора, в котрому Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що в даному випадку зазначений в позові розрахунок не обгрунтований та не містить правового належного та допустимого підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на підставі якого проводився розрахунок, оскільки відсутні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019- 2020 роки та не надано рішень Позивача про встановлення ставок 13 сплати земельного податку на 2019-2020 роки. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що законодавством передбачено, що земельна ділянка будучи зареєстрованою в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» є об`єктом цивільних прав протягом року, а тому твердження Відповідача, що земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав так як не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не заслуговують на увагу і спростовуються даною нормою. Земельна ділянка по вул. Садовій, 1/2 в м. Хмельницькому сформована була та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 квітня 2019 року, а в Державному реєстрі речових прав та обмежень була зареєстрована 31 жовтня 2019 року. Таким чином, протягом року дана земельна ділянка була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав та обмежень, а відповідно з 14 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року земельна ділянка вже була сформована як об`єкт цивільних прав, а відповідно Позивач правомірно заявив позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 151724 грн 13 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Садовій, 1/2 в м. Хмельницькому за період з 16 квітня 2019 року по 31 жовтня 2019 року.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/63/22 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2481 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 етап і 270 2 ГПК України складає 248000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 14 листопада 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/63/22 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 13 січня 2022 року включно. Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 квітня НВ-6808574802019 земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:17:006:0184, площею 0, 2493 га перебуває за адресою м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2. Дата державної реєстрації землі - 16 квітня 2019 року (а.с. 27-28).

24 квітня 2019 року Відповідач подав клопотання Позивачу в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для обслуговування АЗС), площею 0,2493 га, кадастровий номер 6810100000:17:006:0184, що розташована в м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 (а.с. 88).

Рішенням Хмельницької міської ради від 26 червня 2019 року № 55 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду фізичним та юридичним особам, зокрема Відповідачу щодо земельної ділянки по вул. Садовій, 1/2 в м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:17:006:0184 площею 2493 м.кв. (а.с. 24).

30 жовтня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди землі № 40-7/01. Відповідно до договору Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) на підставі рішення тридцять другої сесії міської ради від 26 червня 2019 року № 55 з земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з кадастровим номером (кадастровими номерами) 6810100000:17:006:0184, яка розташована (які розташовані) в м. Хмельницькому, по вул. Садовій, 1/2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2493 м.кв. Додатком до договору є розрахунок орендної плати (а.с. 20-22).

Також надано: план землекористування Відповідача для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для обслуговування АЗС) відносно земельної ділянки площею 0, 2493 га; кадастровий план земельної ділянки 6810100000:17:006:0184; акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийому-передачі земельної ділянки за яким Позивач передав, а Відповідач прийняв на підставі договору оренди землі № 407/01 від 30 жовтня 2019 року земельну ділянку площею 2493 кв.м., кадастровий номер 6810100000:17:006:0184, яка перебуває за адресою: м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 (а.с. 23-25).

У листі від 5 квітня 2021 року за № 959/02-13, адресованому ГУ ДПС у Хмельницькій області Позивач просив надати інформацію щодо сплачених сум орендної плати/земельного податку, в тому числі Відповідача щодо земельної ділянки по вул. Садова, ХА кадастровий номер 6810100000:17:006:0184. Листом від 22 квітня 2021 року № 7/5/22-01-12-03-20 ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомлено, що Відповідач за період з 1 липня 2019 року по 1 листопада 2019 року сплатив орендну плату в розмірі 52040 грн 20 коп..

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 червня 2021 року № НВ-0007070362021 земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:17:006:0184 у Хмельницькій області, м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 перебуває в комунальній власності. Також подано кадастровий план вказаної земельної ділянки (а.с. 27).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 вересня 2021 року номер 27460721 З за Відповідачем зареєстровано право приватної власності на АЗС, площею 40, 2 кв.м., за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Садова,1/2 (а.с. 15).

Згідно інформації ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 21 лютого 2022 року земельна ділянка 6810100000:17:006:0184 у м. Хмельницькому, вул. Садова, 1/2 перебуває у комунальній власності. Відомості про суб`єкта права власності на землю - територіальна громада міста Хмельницького в особі Позивача - 31 жовтня 2019 року.

Таким чином, Позивач зважаючи на те, що Відповідач зберіг у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 151724 грн 13 коп..

Суд констатує, що конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В силу дії статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу У країни тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такі висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі N 629/4628/16-ц (провадження N 14-77цс 1 8), від 20 листопада 2018 року в справі N 922/3412/17 (провадження N 12-182гс18).

Відповідно до правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року в справі № 922/3617/19 та від 10 лютого 2020 року в справі № 922/981/18, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Розглядаючи позовні вимоги Позивача та зважаючи на заперечення наведені в апеляційній скарзі щодо того, що земельна ділянка на яких знаходиться нерухоме майно Відповідачів є несформованою за період нарахування орендної плати, колегія суддів зауважує наступне. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності. Відтак, колегія судців констатує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий № 6810100000:17:006:0184, площею 0, 2493 га у м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 комунальної власності зареєстрована у в ДЗК 16 квітня 2019 року (а.с. 27).

Відтак, враховуючи, що спірній земельній ділянці станом на 16 квітня 2019 року вже було присвоєно кадастровий номер, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що саме з вказаної дати така земельна ділянка є сформованою, як об`єкт цивільних прав. Тому, дата початку розрахункового періоду позовних вимог 16 квітня 2019 року є правомірною. Кінцева дата вказаного періоду 29 жовтня 2019 року також правильна, оскільки з укладенням договору оренди від 30 жовтня 2019 року № 407/01 відносини сторін щодо користування спірною землею перейшли у стан договірних, які не регулюються нормами статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відносини після 29 жовтня 2019 року не є предметом дослідження, враховуючи межі підстав і предмет позову.

Тому, враховуючи встановлений факт користування Відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 6810100000:17:006:0184 з 16 квітня 2019 року по 29 жовтня 2019 року без правовстановлюючих документів та оформленого права користування (докази відсутні), позовні вимоги з точки зору застосування статті 212 Цивільного кодексу України є обгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач є власником АЗС, площею 40, 2 м.кв., розташованої у м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2. Право власності зареєстровано з 14 квітня 2017 року (інформаційна довідка від 14 вересня 2021 року № 274607021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

Доказами долученими до матеріалів справи (а саме: витяг з техдокументації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 липня 2019 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 0007070362021 від 29 червня 2021 року та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 квітня 2019 року номер НВ 6808574802019 - земельна ділянка за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 (на якій перебуває АЗС Відповідача)) підтверджується, що спірна земельна ділянка отримала кадастровий номер 6810100000:17:006:0184, а датою державної реєстрації земельної ділянки- є 16 квітня 2019 року.

Таким чином нерухоме майно Відповідача (АЗС в м. Хмельницький по вул. Садова, Л) перебуває на земельній ділянці по вул. Садова, 1/2 в м. Хмельницькому, кадастровий номер 6810100000:17:006:0184. Користування Відповідачем нерухомим майном, а саме АЗС об`єктивно свідчить також і про використання ним земельної ділянки на якій таке майно перебуває.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі чи споруди відомий ще з часів Давнього Риму (superficiessolo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатись як єдиний об`єкт права власності. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Дана правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року в справі номер 200/606/18. При цьому, колегія суддів констатує, що користування земельною ділянкою має відбуватись у спосіб, передбачений законодавством. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності (за витягом з ДЗК про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:17:006:0184 в м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 перебуває в комунальній власності) за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування чи право оренди.

Положення глави 15, статтей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України містять нормативно правове регулювання, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів в вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

В той же час, колегія суддів констатує, що дії Відповідача щодо оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Садова, 1/2 в м. Хмельницькому, кадастровий номер 6810100000:17:006:0184, як вбачається із матеріалів справи, розпочато 24 квітня 2019 року, а саме - Відповідач подав Позивачу клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (площею 0, 2493 га, кадастровий номер 6810100000:17:006:0814) в оренду для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для обслуговування АЗС), яка (ділянка) знаходиться у м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2. Дана інформація стосовно земельної ділянки міститься у самому клопотанні. При цьому, клопотання підписано директором Відповідача і скріплено печаткою Відповідача (а.с. 88).

Пізніше, 26 червня 2019 року під № 55 Позивачем прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду, зокрема - Відповідачу відносно земельної ділянки: м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2, кадастровий номер 6810100000:17:006:0184, для обслуговування АЗС (а.с. 24).

30 жовтня 2019 року сторони уклали договір номер 407/01 згідно якого Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:17:006:0184, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 площею 2436 м.кв. Фактична передача землі згідно означеного договору здійснена по акту прийому-передачі, який підписано сторонами та скріплено їх печатками. 31 жовтня 2019 року за земельною ділянкою кадастровий номер 6810100000:17:006:0184 зареєстровано право оренди за Відповідачем (а.с. 15-16). Відтак, лише після укладення договору № 407/01 від 30 жовтня 2019 року відносини між сторонами щодо користування земельною ділянкою номер 6810100000:17:006:0184 у м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2 почали здійснюватись на законних підставах - на умовах оренди.

Проте, як встановлено вище на підставі долучених доказів, фактичне користування земельною ділянкою в м. Хмельницький, вул. Садова, 1/2, у зв`язку з знаходженням на ній АЗС, Відповідач здійснює з моменту отримання у власність цієї АЗС (14 квітня 2017 року).

Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Враховуючи вказане законодавче положення сам факт користування земельною ділянкою є підставою для оплати. Користування землею на умовах оренди встановлює обов`язок оплати оренди.

Саме тому будучи користувачем земельною ділянкою на якій перебуває АЗС, у Відповідача, в правовому полі вищеописаних норм діючого законодавства України, виник обов`язок щодо оплати такого користування на користь Позивача, оскільки земля, у відповідності до інформації з ДЗК від 21 лютого 2022 року перебуває у його власності. Безпосередньо користування землею в силу закону, має бути належним чином оформлене (у випадку спірних відносин це оренда). Не оформлення такого користування призвело до не оплати оренди землі за заявлений період, оскільки: не оплачуючи користування землею Відповідач фактично зберіг суму оплати за собою за рахунок Позивача, саме йому сума оплати мала б бути передана; збереження оплати Відповідачем відбулось за відсутності правової підстави (в наслідок не оформлено право користування).

Таким чином, враховуючи наявність в спірних відносинах обставин, які є підставою до застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти, що є предметом спору підлягають поверненню Позивачу. Сума позову є обґрунтованою, оскільки вона розрахована як орендна плата, відносини за якою (орендою) є єдино можливими у даному випадку, при умові належного їх (відносин) оформлення.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абзацом 1 пункту 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частиною 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року в даній справі, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі.

Колегія суддів зазначає, що Позивачем долучено до матеріалів справи витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, дата формування витягу є 8 липня 2019 року (період розрахунку з 16 квітня 2019 року до 29 жовтня 2021 року) в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки та її нормативно грошова оцінка (а.с. 22), що повністю відповідає вимогам до даних витягів, саме як до доказів на підтвердження обставин про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Крім того, відхиляються і твердження Відповідача про те, що спірну земельну ділянку надано в оренду Відповідачу згідно рішення Позивача №55 від 26 червня 2019 року, оскільки таке рішення Позивача є лише підставою до передачі землі в оренду, саме ж право оренди реалізується шляхом укладення договору (укладення котрого до 30 жовтня 2019 року не було).

Колегія суддів розглядаючи позовні вимоги в правовому полі статті 79-1 Земельного кодексу України (котра регулює момент формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав) приходить до висновку, що зважаючи на те, що земельна ділянка сформована 16 квітня 2019 року, в розрізі періоду за яким заявлено до стягнення недоотримані доходи за використання земельної ділянки (за період з 16 квітня 2019 року до 29 жовтня 2021 року), підставними та обгрунтованими є позовні вимоги Позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 151724 грн 13 коп..

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам законодавства.

З огляду на все вищевказане апеляційний господарський суд задовільняє позов про стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 151724 грн 13 коп..

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що жодний довід апеляційної скарги не спростовує законність такого рішення, і ці доводи спростовуються усім вищевказаним у даній постанові.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що і місцевим господарським судом повністю задоволено даний позов, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін (а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення), з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного судового рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, апеляційний господарський суд, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Cкай Проект" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року по справі № 924/63/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/63/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.