Постанова

від 30.12.2022 по справі 922/3036/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/3036/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі № 922/3036/21,

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехконтроль", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 95 723,54грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехконтроль", м. Харків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ, в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар Запорізької області стягнення 171 075,45грн.ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча комапанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехконтроль" (далі - Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача 95 723,54 грн, з яких: 50 238,88 грн пені та 45 484,66 грн штрафу.

Відповідач, в свою чергу, 09.09.2021 року звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Позивача про стягнення з останнього 171 075,45 грн, з яких: 20 835,34 грн заборгованості, 12 363,32 грн 3% річних, 64 375,94 грн інфляційних втрат, 402,99 грн пені та 73 097,86 грн штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі №922/3036/21 первісний позов задоволено повністю, а зустрічний позов задоволено в частині стягнення з Позивача на користь Відповідача 43 374,48 грн інфляційних втрат та 11 160,92 грн 3% річних. В задоволенні зустрічних позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням в частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення 43 374,48 грн інфляційних втрат, 11 160,92 грн 3% річних, Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив оспорюване рішення скасувати в означеній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення інфляційних втрат у розмірі 37 273, 39 грн та 9 929,69 грн 3% річних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає наступне:

- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин між сторонами принцип свободи договору за ст. 627 ЦК України, на підставі якого сторони передбачили в п. 4.2. договору поставки право Позивача в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1. на суму ПДВ, на яку не було зареєстровано податкову накладну;

- враховуючи факт несвоєчасної реєстрації Відповідачем в ЄРПН податкових накладних за видатковими накладними №32 від 16.09.2022 року, №33 від 18.09.2020 року, №34 від 21.09.2020 року, №43 від 26.10.2020 року, №45 від 30.10.2020 року, №51 від 10.11.2020 року, №61 від 23.11.2020 року, №4 від 19.01.2021 року, а також факт відсутності реєстрації податкових накладних №69 від 10.12.2020 року, №82 від 17.12.2020 року, Позивач правомірно здійснив зменшення ціни (загальної суми) договору на суму несвоєчасно зареєстрованих (незареєстрованих) податкових накладних шляхом несплати ПДВ за такими податковими накладними;

- Позивачем наголошено, що відсутність реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН фактично спричиняє йому збитки, а тому, задля їх уникнення, договір містить умову, яка дає право Позивачу не сплачувати суму ПДВ на поставлену продукцію до реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН та отримання Позивачем права на податковий кредит;

- у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних обов`язок з оплати ПДВ на поставлену продукцію виникає тільки після їх реєстрації в ЄРПН, що узгоджується з висновками викладеними у Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, рішенні господарського суду Харківської області від 26.04.2021 року у справі №922/158/21, від 22.11.2021 року у справі №922/309/21.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 року та від 22.07.2022 року у справі №922/3036/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене рішення суду та повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

Між сторонами 26.05.2020 року було укладено договір поставки №20/05/99 (далі- Договір), за умовами якого постачальник (Відповідач) зобов`язується поставити в передбачені даним договором покупцю (Позивач) продукцію, перелік якої наведено у пункті 1.1 Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію, ціна Договору складає 1 088 698,76 грн (з ПДВ) (п.3.1).

В подальшому сторони підписали Додаткові угоди №1 від 23.07.2020 та №2 від 11.01.2021 до Договору, якими змінили кількість, загальну вартість продукції та продовжили строк поставки до 01.09.2020 року

Відповідач, 16.09.2020 року надіслав на електронну адресу Позивача листа вих.№1-209, про те, що виробники кріпильних виробів, які є нестандартними, не в змозі виготовити їх у короткий термін, а тому Відповідач просив погодити заміну на аналогічні метизи, на що Позивачем у листі вих.№1-209 від 16.09.2020 року надано відповідну згоду.

На виконання зобов`язань за Договором, Відповідачем була здійснена поставка товару за наступними видатковими накладними: №18 від 12.06.2020 на суму 26241,90грн., №20 від 16.07.2020 на суму 12950,40грн., №23 від 16.07.2020 на суму 11896,66грн., №28 від 14.08.2020 на суму 944,16грн., №32 від 16.09.2020 на суму 164757,01грн., №33 від 18.09.2020 на суму 105274,07грн., №34 від 21.09.2020 на суму 72538,58грн., №39 від 01.10.2020 на суму 24356,39грн., №40 від 16.10.2020 на суму 44679,60грн., №41 від 22.10.2020 на суму 57733,42грн., №44 від 29.10.2020 на суму 1206,24грн., №45 від 30.10.2020 на суму 214115,58грн., №51 від 10.11.2020 на суму 200730,74грн., №52 від 12.11.2020 на суму 22359,58грн., №59 від 23.11.2020 на суму 13719,23грн., №61 від 23.11.2020 на суму 8640,83грн., №64 від 30.11.2020 на суму 26010,61грн., №69 від 10.12.2020 на суму 23043,06грн., №82 від 17.12.2020 на суму 12549,60грн., №4 від 19.01.2021 на суму 636,12грн.

Проте, поставка товару була здійснена Відповідачем з порушенням строків такої поставки за видатковими накладними: №32, №33, №34, №39, №40, №41, №44, №45, №51, №52, №59, №61, №64, №69, №82,№4.

З метою оплати поставленої продукції на адресу Позивача було виставлено наступні рахунки: №5 від 12.06.2020 на суму 26 241,90 грн; №7 від 16.07.2020 на суму 12 950,40 грн.; №8 від 16.07.2020 на суму 11 896,66 грн.; №12 від 14.08.2020 на суму 944,16 грн.; №16 від 16.09.2020 на суму 164 757,01 грн.; №19 від 18.09.2020 на суму 105 274,07 грн.; №17 від 21.09.2020 на суму 72 538,58 грн.; №20 від 01.10.2020 на суму 24 356,39 грн.; №21 від 16.10.2020 на суму 44 679,60 грн.; №22 від 22.10.2020 на суму 57 733,42 грн.; №24 від 29.10.2020 на суму 1 206,24 грн.; №25 від 30.10.2020 на суму 214 115,58 грн.; №30 від 10.11.2020 на суму 200 730,74 грн.; №31 від 12.11.2020 на суму 22 359,58 грн.; №38 від 23.11.2020 на суму 13 719,23 грн.; №40 від 23.11.2020 на суму 8 640,83 грн.; №45 від 30.11.2020 на суму 26 010,61 грн.; №50 від 10.12.2020 на суму 23 043,06 грн.; №58 від 17.12.2020 на суму 12 549,60 грн.; №2 від 19.01.2021 на суму 636,12грн.

Позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором, здійснив оплату поставленої продукції за наступними платіжними дорученнями: №2688 від 02.10.2020 на суму 10 638,00 грн.; №2694 від 02.10.2020 на суму 15 603,90 грн.; №2685 від 02.10.2020 на суму 2 613,20 грн.; №2684 від 02.10.2020 на суму 2 152,80 грн.; №2683 від 02.10.2020 на суму 2 033,88 грн.; №3405 від 25.11.2020 на суму 5 774,40 грн.; №3367 від 25.11.2020 на суму 944,16 грн.; №3348 від 25.11.2020 на суму 526,24 грн.; №3347 від 25.11.2020 на суму 430,65 грн.; №3345 від 25.11.2020 на суму 406,78 грн.; №3418 від 25.11.2020 на суму 9 456,00грн.; №1957 від 07.05.2021 на суму 11 391,00 грн.; №1958 від 07.05.2021 на суму 1361,92грн.; №1959 від 07.05.2021 на суму 23 505,60 грн.; №1960 від 07.05.2021 на суму 13 493,07 грн.; №1969 від 07.05.2021 на суму 11 167,07 грн.; №1970 від 07.05.2021 на суму 295,20 грн.; №1971 від 07.05.2021 на суму 4 449,84 грн.; №1972 від 07.05.2021 на суму 4 817,80 грн.; №1973 від 07.05.2021 на суму 1 282,50 грн.; №1974 від 07.05.2021 на суму 8 894,95 грн.; №1975 від 07.05.2021 на суму 12 612,80 грн.; №1976 від 07.05.2021 на суму 291,60 грн.; №1977 від 07.05.2021 на суму 2 250,00 грн.; №1978 від 07.05.2021 на суму 3 427,20 грн.; №1979 від 07.05.2021 на суму 327,00 грн.; №1980 від 07.05.2021 на суму 2 026,75 грн.; №1981 від 07.05.2021 на суму 418,32 грн.; №1982 від 07.05.2021 на суму 21511,20 грн.; №1983 від 07.05.2021 на суму 1046,40грн.; №1984 від 07.05.2021 на суму 983,50 грн.; №1985 від 07.05.2021 на суму 477,90 грн.; №1986 від 07.05.2021 на суму 4 511,40 грн.; №1987 від 07.05.2021 на суму 1180,20 грн.; №1988 від 07.05.2021 на суму 1 213,20 грн.; №1989 від 07.05.2021 на суму 393,40 грн.; №1990 від 07.05.2021 на суму 5 996,92 грн.; №1991 від 07.05.2021 на суму 807,00 грн.; №1996 від 07.05.2021 на суму 37 233,00 грн.; №1997 від 07.05.2021 на суму 9 514,50 грн.; №1984 від 07.05.2021 на суму 990,48 грн.; №1985 від 07.05.2021 на суму 34,86 грн.; №1986 від 11.05.2021 на суму 9,65 грн.; №1987 від 07.05.2021 на суму 529,18 грн.; №1956 від 07.05.2021 на суму 1 435,20 грн.; №1988 від 11.05.2021 на суму 40,26 грн.; №1989 від 11.05.2021 на суму 3 237,86 грн.; №1990 від 11.05.2021 на суму 321,15 грн.; №1991 від 11.05.2021 на суму 266,03 грн.; №1992 від 11.05.2021 на суму 213,39 грн.; №1993 від 11.05.2021 на суму 156,91 грн.; №1994 від 11.05.2021 на суму 125,49 грн.; №1995 від 11.05.2021 на суму 60,06 грн.; №1996 від 11.05.2021 на суму 203,18 грн.; №1997 від 11.05.2021 на суму 33,04 грн.; №1998 від 11.05.2021 на суму 419,97 грн.; №1999 від 11.05.2021 на суму 519,97 грн.; №2000 від 11.05.2021 на суму 156,14 грн.; №2001 від 11.05.2021 на суму 31,65 грн.; №2002 від 11.05.2021 на суму 137,32 грн.; №2003 від 11.05.2021 на суму 147,65 грн.; №2004 від 11.05.2021 на суму 15,44 грн.; №2005 від 11.05.2021 на суму 67,05 грн.; №2006 від 11.05.2021 на суму 15 647,78 грн.; №2007 від 11.05.2021 на суму 5 975,17 грн., №2008 від 11.05.2021 на суму 2 172,79 грн., №2009 від 11.05.2021 на суму 1 207,10 грн.; №2010 від 11.05.2021 на суму 3 362,04 грн.; №2011 від 11.05.2021 на суму 1 494,24 грн., №2012 від 11.05.2021 на суму 1 005,20 грн.; №1964 від 11.05.2021 на суму 4 285,60 грн.; №1965 від 11.05.2021 на суму 905,76 грн.; №1966 від 11.05.2021 на суму 33243,48грн.; №1967 від 11.05.2021 на суму 67 802,52 грн.; №1968 від 11.05.2021 на суму 16537,20грн.; №1969 від 11.05.2021 на суму 4 007,70 грн.; №1970 від 11.05.2021 на суму 1 056,13 грн.; №1971 від 11.05.2021 на суму 143,87 грн.; №1972 від 11.05.2021 на суму 192,30 грн.; №1973 від 11.05.2021 на суму 1 311,07 грн.; №1974 від 11.05.2021 на суму 19,52 грн.; №1975 від 11.05.2021 на суму 6 253,20 грн.; №1976 від 11.05.2021 на суму 72,98 грн.; №1977 від 11.05.2021 на суму 99,13 грн.; №1978 від 11.05.2021 на суму 880,08грн.; №1979 від 11.05.2021 на суму 1043,31грн.; №1980 від 11.05.2021 на суму 7,72грн.; №1981 від 11.05.2021 на суму 3860,00грн.; №1982 від 11.05.2021 на суму 368,92 грн.; №1983 від 11.05.2021 на суму 1 283,38 грн.; №2031 від 11.05.2021 на суму 2 571,25 грн.; №2030 від 11.05.2021 на суму 13 760,00 грн.; №2029 від 11.05.2021 на суму 176,64 грн.; №2028 від 11.05.2021 на суму 207,14 грн.; №2027 від 11.05.2021 на суму 23 258,00 грн.; №2026 від 11.05.2021 на суму 616,80 грн.; №2025 від 11.05.2021 на суму 470,42 грн.; №2024 від 11.05.2021 на суму 2 556,32 грн.; №2023 від 11.05.2021 на суму 29 142,81 грн.; №2022 від 11.05.2021 на суму 6 396,44 грн.; №2021 від 11.05.2021 на суму 820,23 грн.; №2020 від 11.05.2021 на суму 18 308,66 грн.; №2070 від 11.05.2021 на суму 1 448,40 грн.; №2069 від 11.05.2021 на суму 446,08 грн.; №2068 від 11.05.2021 на суму 241,40 грн.; №2067 від 11.05.2021 на суму 147,60 грн.; №2066 від 11.05.2021 на суму 250,92 грн.; №2065 від 11.05.2021 на суму 3 321,12 грн.; №2064 від 11.05.2021 на суму 89,76 грн.; №2063 від 11.05.2021 на суму 25,49 грн.; №2062 від 11.05.2021 на суму 1 050,56 грн.; №2061 від 11.05.2021 на суму 179,36 грн.; №2060 від 11.05.2021 на суму 26 010,61 грн.; №2059 від 11.05.2021 на суму 574,08грн.; №2058 від 11.05.2021 на суму 13 145,15 грн.; №2032 від 11.05.2021 на суму 13,00 грн.; №2033 від 11.05.2021 на суму 7 147,04 грн.; №2034 від 11.05.2021 на суму 10 756,80 грн.; №2035 від 11.05.2021 на суму 13 819,60 грн.; №2036 від 11.05.2021 на суму 9 749,52 грн.; №2037 від 11.05.2021 на суму 839,36 грн.; №2038 від 11.05.2021 на суму 2 458,30 грн.; №2039 від 11.05.2021 на суму 9 015,73 грн.; №2043 від 11.05.2021 на суму 10 604,39 грн.; №2044 від 11.05.2021 на суму 212,22 грн.; №2045 від 11.05.2021 на суму 1 346,08 грн.; №2046 від 11.05.2021 на суму 159,01 грн.; №2047 від 11.05.2021 на суму 5 417,52 грн.; №2048 від 11.05.2021 на суму 1143,53грн.; №2014 від 11.05.2021 на суму 5 230,20 грн.; №2015 від 11.05.2021 на суму 39100,65грн.; №2016 від 11.05.2021 на суму 1 382,40 грн.; №2017 від 11.05.2021 на суму 777,73 грн.; №2018 від 11.05.2021 на суму 46 732,32 грн.; №2019 від 11.05.2021 на суму 3 254,89 грн.; №2049 від 11.05.2021 на суму 355,92грн.; №2050 від 1І.05.2021 на суму 479,20 грн.; №2051 від 11.05.2021 на суму 292,82 грн.; №2052 від 11.05.2021 на суму 178,74 грн.; №2053 від 11.05.2021 на суму 345,30 грн.; №2054 від 11.05.2021 на суму 527,83 грн.; №2055 від 11.05.2021 на суму 345,30 грн.; №2056 від 11.05.2021 на суму 912,00 грн.; №2057 від 11.05.2021 на суму 39,72 грн.; №2075 від 12.05.2021 на суму 22 881,92 грн.; №2076 від 12.05.2021 на суму 4 864,48 грн.; №2077 від 12.05.2021 на суму 2 206,61 грн.; №2078 від 12.05.2021 на суму 382,89 грн.; №2079 від 12.09.2021 на суму 8,00 грн.; №2080 від 12.05.2021 на суму 78,25 грн.; №2081 від 12.05.2021 на суму 25 972,48 грн.; №2082 від 12.05.2021 на суму 2 509,93 грн.; №2083 від 12.05.2021 на суму 1 350,00 грн.; №2084 від 12.05.2021 на суму 8,00 грн.; №2074 від 12.05.2021 на суму 5 046,17 грн.; №2122 від 14.05.2021 на суму 898,77 грн.; №2123 від 14.05.2021 на суму 30 937,50 грн.; №2124 від 14.05.2021 на суму 8 028,48 грн.; №4639 від 14.05.2021 на суму 23 212,93 грн. №3214 від 10.08.2021 на суму 5582,53грн.; №3202 від 10.08.2021 на суму 1 067,23 грн.; №3205 від 10.08.2021 на суму 1 864,07 грн.; №3206 від 10.08.2021 на суму 2 003,04 грн.; №3209 від 10.08.2021 на суму 2 563,20 грн.; №3211 від 10.08.2021 на суму 3 500,28 грн.; №3213 від 10.08.2021 на суму 4 059,40 грн.; №3197 від 10.08.2021 на суму 201,04 грн.; №3198 від 10.08.2021 на суму 488,49 грн.; №3215 від 10.08.2021 на суму 7 380,03 грн.; №3203 від 10.08.2021 на суму 1 103,87 грн.; №3208 від 10.08.2021 на суму 2 489,40 грн.; №3194 від 10.08.2021 на суму 36,90 грн.; №3195 від 10.08.2021 на суму 36,90 грн.; №3196 від 10.08.2021 на суму 172,21 грн.

Позивач в суді першої інстанції обґрунтовував заявлені позовні вимоги фактом порушенням Відповідачем строків поставки за видатковими накладними: №32, №33, №34, №39, №40, №41, №44, №45, №51, №52, №59, №61, №64, №69, №82,№4, що стало наслідком нарахування останньому 50 238,88 грн пені та 45 484,66 грн штрафу на підставі п. 7.2 Договору.

Відповідач з вищезазначеними вимогами не погодився та надав до суду зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якої посилався на неналежне виконанням Позивачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної оплати товару та строків такої оплати. Так, Відповідач зазначає, що Позивач станом на 09.09.2021 року не розрахувався за поставлену продукцію на загальну суму 20 835,34 грн, зокрема, на суму 1 864,00 грн за видатковою накладною №40 від 16.10.2020 року, на суму 7 983,24 грн за видатковою накладною №69 від 10.12.2020 року, на суму 10 458,00 грн за видатковою накладною №82 від 17.12.2020 року та на суму 530,10 грн за видатковою накладною №4 від 19.01.2021 року. Означене стало підставою нарахування Відповідачем Позивачу 20 835,34 грн заборгованості, 12 363,32 грн 3% річних, 64 375,94 грн інфляційних втрат, 402,99 грн пені та 73 097,86 грн штрафу.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про доведеність Позивачем належним чином з наданням відповідних доказів та не спростування Відповідачем факту прострочення останнім поставки товару за Договором на загальну суму 95723,54 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог, судом зазначено, що станом на 09.09.2021 року (день подачі зустрічного позову) Позивачем не в повному обсязі здійснено оплату товару на суму 7 983,24 грн за видатковою накладною №69 від 10.12.2020, на суму 10 458,00 грн за видатковою накладною №82 від 17.12.2020 року і на суму 530,10 грн за видатковою накладною №4 від 19.01.2021 року, проте, з розрахунку заборгованості за Договором, який було надано Відповідачем 11.01.2022 року, вбачається, що означені грошові суми щодо основної заборгованості були погашені Позивачем під час розгляду даної справи. Означене стало підставою закриття провадження у відповідній частині.

Вимогу Відповідача про стягнення з Позивача 1 864,00 грн основного боргу судом визнана такою, що не підлягає задоволенню, так як означена грошова сума була фактично сплачена Позивачем за платіжним дорученням №3205 від 10.08.2021 року, тобто до дати подання зустрічного позову.

Щодо стягнення з Позивача заявлених Відповідачем 12 363,32 грн 3% річних та 64 375,94 грн інфляційних втрат, судом зазначено, що розрахунок цих грошових сум суперечить умова укладеного між сторонами спірного Договору та вимогам чинного законодавства, а тому господарським судом було здійснено власний розрахунок заявлених сум та зазначено, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення з Позивача 43 374,48 грн інфляційних втрат та 11 160,92 грн 3% річних.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що означене судове рішення господарського суду оскаржується Позивачем лише в частині стягнення з нього на користь Відповідача 43 374,48 грн інфляційних втрат, 11 160,92 грн 3% річних, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оспорюваній частині обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Судом зазначено, що на момент поставки та прийняття спірної продукції у ВП АЕМ діяло "Положення про організацію вхідного контролю продукції" ПЛ-Д.43.19.001-18 (далі - Положення), відповідно до якого вхідному контролю (далі - ВК) підлягає вся продукція, яка надходить до ВП АЕМ, з метою недопущення у виробництво продукції, що не відповідає умовам договорів на закупівлю, технічним вимогам та умовам постачання, КД, вимогам діючих правил, норм та стандартів з ядерної і радіаційної безпеки (п. 1.4 Положення).

За результатами вхідного контролю складається документ "Ярлик на придатну продукцію", який підтверджує, що продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені при проведенні ВК та який є (з моменту його складання) невід`ємною частиною супровідної документації на продукцію (розділ "Терміни та визначення понять" Положення).

Роботи з проведення ВК повинні плануватися і включати наступні етапи: підготовчий етап - ВК-П; перший етап - ВК-1; другий етап - ВК-2; контроль продукції перед видачею у виробництво - ВК-3 (п. 5.1.1 Положення).

При проведенні ВК-2 операції контролю включають, зокрема: перевірку наявності документів, підтверджуючих якість продукції (сертифікатів, свідоцтв, паспортів та інших) та відповідності сертифікатних даних вимогам НД; контроль комплектності постачання, наявності маркування та його відповідності сертифікатним даним; контроль якості поверхні та її відповідність вимогам НД; контроль геометричних розмірів та їх відповідності вимогам НД та сертифікатним даним; підтвердження сертифікатних або паспортних даних, або проведення додаткового контролю (на вимогу відповідної процедури ВК) (п.5.4.11 Положення).

"Ярлик на придатну продукцію" або "Акт на невідповідну продукцію" є остаточними документами за результатами ВК, до яких додаються всі проміжні документи (п.7.10 Положення).

За таких обставин, датою проходження вхідного контролю слід вважати саме дату проведення ВК, проставлену у відповідних Ярликах на придатну продукцію.

З наданих Позивачем ярликів на придатну продукцію вбачається, що відповідні дати ВК-1 або ВК-2 проставлені при здійсненні всіх поставок за спірними видатковими накладними.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З наведеного вбачається, що перебіг строку для здійснення покупцем оплати за Договором розпочинається з наступного дня після завершення приймання продукції в межах процедури проходження вхідного контролю, а не з дати отримання товару, на чому помилково наполягав Відповідач.

При цьому, обов`язково слід враховувати, що відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Господарський суд погодився з зауваженнями Позивача щодо помилкового включення Відповідачем до періоду заборгованості дати здійснення оплати товару, оскільки це суперечить п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року.

Судом першої інстанції правомірно зазначено з посиланням на висновки щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання викладених в постанові Верховного Суду 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 про необґрунтованість здійснення Відповідачем нарахування індексу інфляції в ті місяці, в яких заборгованість існувала протягом періоду, меншого ніж 15 днів.

Вищезазначені висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не охоплюються.

Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції здійснив власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат дійшовши висновку, що задоволенню підлягають вимоги за зустрічним позовом про стягнення 43 374,48 грн інфляційних втрат та 11 160,92 грн 3% річних.

Заперечення Позивача, що у випадку, якщо постачальником в ЄРПН не буде зареєстрована податкова накладна у порядку та строк, що визначені чинною редакцією Податкового кодексу України, покупець має право в односторонньому порядку тимчасово зменшити свій обов`язок щодо сплати повної вартості отриманої продукції, отриманої за відповідною видатковою накладною, на суму ПДВ судом першої інстанції відхилені за наступних підстав.

Пунктом 4.2 укладеного між сторонами Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати замовнику електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН. У випадку, якщо постачальником податкова накладна не буде зареєстрована в ЄРПН у порядку та строк, визначені чинною редакцією ПКУ, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 3.1 цього Договору, на суму ПДВ, на яку не було зареєстровано податкову накладну.

За умовами пункту 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 18.01.2021) загальна сума договору складає 1 044 383,77 грн (з ПДВ).

Судом наголошено, що в п. 4.2. Договору йдеться лише про можливість зменшення саме загальної суми договору, передбаченої пунктом 3.1 цього Договору. Однак зменшення такої ціни договору, жодним чином не впливає на обов`язок покупця оплатити суму ПДВ у складі вартості конкретного товару, який вже отримано від постачальника за відповідною видатковою накладною. Зміна даної умови Договору не впиває ані на визначення вартості відповідної одиниці товару, ані порядку здійснення оплати, зокрема, шляхом тимчасового утримання суми ПДВ.

Судова колегія вважає зазначені висновки суду обґрунтованими та такими, що базуються на вимогах діючого законодавства, оскільки за означених обставин покупець зобов`язаний сплачувати узгоджену вартість отриманого товару, у тому числі, з урахуванням суми ПДВ.

Ціна спірного Договору, що передбачена пунктом 3.1, на думку суду, лише обмежує загальну вартість товару, який може бути поставлений в ході виконання Договору. Таким чином, зменшення ціни договору призведе до відповідного обмеження здійснення подальших господарських операцій з передачі товару за Договором, у випадку досягнення граничного розміру. Разом із тим, сторони за наслідками виконання Договору можуть взагалі не досягнути загальної ціни договору, зокрема, у разі якщо загальна сума всіх поставок буде меншою за визначений у пункті 3.1 розмір.

Судова колегія погоджується з вищенаведеним аналізом судом першої інстанції означеної умови Договору, на яку посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог.

Крім того, за змістом вимог діючого цивільно-господарського законодавства з урахуванням принципу свободи договору, сторони мали право та можливість безпосередньо в договорі чітко визначити наслідки порушення стороною узгоджених обов`язків, зокрема, й у вигляді сплати збитків, або застосування певно визначених оперативно-господарських санкцій. Проте, такі умови договору повинні бути чітко визначені та не допускати двоякого трактування, оскільки стосуються відповідальності особи та порушення її майнових інтересів.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в цій частині означених висновків господарського суду не спростовують та є аналогічними вищезазначеним запереченням Позивача, що вже були викладені останнім в суді першої інстанції та досліджені судом.

Заперечення Позивача про незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин передбаченого статтею 627 ЦК України принципу свободи договору, колегія вважає необґрунтованими, оскільки по - перше - господарським судом в повній мірі досліджено фактичні обставини справи та умови укладеного між сторонами Договору, по друге означені заперечення базуються на довільному тлумаченні Позивачем пункту 4.2 спірного Договору.

Щодо посилання Позивача на висновки викладені в Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, колегія суддів зазначає наступне.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому у справі №917/877/17 було встановлено факт надання послуг за договором оренди, та, відповідно, виникнення у відповідача податкового зобов`язання з ПДВ за операціями з поставки послуг з оренди у розумінні податкового законодавства та виконання обов`язку зі складення згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, в справі, що переглядається, мають місце інші обставини справи ніж у справі №917/877/17, оскільки йдеться не про обов`язок відшкодувати збитки, а про виконання обов`язку за Договором щодо оплати поставленого товару.

Посилання Позивача на неврахування господарським судом при ухваленні означеного рішення висновків, викладених в рішеннях судів першої інстанції по іншим справам, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі висновки не є обов`язковими для суду при розгляді даної справи.

Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів в межах даної справи та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача 43 374,48 грн інфляційних втрат та 11 160,92 грн 3% річних.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній Позивачем частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції у відповідній частині.

В іншій частині законність та обґрунтованість означеного судового рішення, судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої Позивачем апеляційної скарги.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі № 922/3036/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі №922/3036/21 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі №922/3036/21 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднести на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков