Ухвала

від 29.12.2022 по справі 642/2137/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

29.12.2022

Справа № 642/2137/22

Провадження № 1-кс/642/1129/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2022 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,

встановив:

Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.7 ст. 111-1 КК України, вказуючи, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно - територіальний устрій та порядок утворення національно - адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно - правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще

49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН

від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала

в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Порушуючи вказані норми президент російської федерації (далі - рф) путін в.в., а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (дали - зс рф) на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Так, згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.02.2021 № 59 о/с, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 переміщено на посаду дільничного офіцера поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.05.2022 № 233 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 - дільничного офіцера поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області звільнено зі служби в органах Національної поліції України у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Так, ОСОБА_5 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

У статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Після повномасштабного збройного вторгнення збройних сил рф на територію України, з 09.03.2022 збройні сили країни агресора - рф безпосередньо здійснили окупацію смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області та силове захоплення і взяття під контроль будівель та споруд на території даного населеного пункту, що забезпечують діяльність органів державної влади, в тому числі й відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: Харківська область, Куп`янський район,

смт Шевченкове, вул. Центральна, 31, з метою перешкоджання їх нормальній діяльності та створення окупаційної влади, зокрема незаконного правоохоронного органу, та вирішили залучити до співпраці діючих працівників зазначеного районного відділу поліції, в тому числі й ОСОБА_5 .

Так, після окупації смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області, громадянин України ОСОБА_5 , будучи звільненим працівником правоохоронного органу - колишнім поліцейським, обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання - старший лейтенант поліції, перебуваючи у зазначеному населеному пункті, з метою безпосереднього надання допомоги рф, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвий досвід для усвідомлення фактів військової агресії рф проти України, маючи злочинний умисел на вчинення колабораційної діяльності, всупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, усупереч вказівці керівництва районного відділу поліції та ГУНП в Харківській області щодо необхідності здійснення виїзду поліцейських з тимчасово окупованої території та заборони здійснення функціональних обов`язків поліцейськими на тимчасово окупованій території, не здійснив виїзд з смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області на підконтрольну Україні територію, натомість вступив у злочинну змову з невстановленими представниками рф, які здійснили окупацію вказаного населеного пункту, та добровільно, з власної ініціативи, особисто зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному окупаційною владою рф на тимчасово окупованій території Харківської області, за наступних обставин.

Так, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.07.2022, громадянин України ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення колабораційної діяльності, всупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади рф, з метою надання допомоги останнім, перебуваючи на тимчасово окупованій території Куп`янського району Харківської області, добровільно власноруч написав на ім`я « ОСОБА_7 » - голови незаконної окупаційної адміністрації країни-агресора рф під назвою «Военно-гражданская администрация Харьковской области» заяву про прийняття на посаду у незаконному правоохоронному органі, а також подав копії особистих документів, автобіографію, особисті фотокартки із заявою про надання згоди на обробку персональних даних, та підписав «Трудовой договор Военно-гражданской Администрации Харьковской области с работником администрации».

Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення колабораційної діяльності, громадянин України ОСОБА_5 , усупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади рф, з метою надання допомоги останнім, добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», а саме: посаду «исполняющего обязанности участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции», про що 05.07.2022 представниками незаконної окупаційної влади рф винесено наказ № 1-лс за підписом « ОСОБА_8 » - керівника зазначеного незаконного правоохоронного органу.

Далі, 22.07.2022 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення колабораційної діяльності шляхом добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, отримав посвідчення співробітника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», про що власноручно поставив особистий підпис у обліковому документі незаконного правоохоронного органу - «Журнале № 18 учёта удостоверений сотрудников УВД ВГА Харьковской области».

В подальшому, діючи з єдиним злочинним умислом щодо вчинення колабораційної діяльності шляхом добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, для забезпечення роботи незаконного правоохоронного органу окупаційної влади рф - «УВД ВГА Харьковской области» у смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області, всупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, проте не пізніше 05.07.2022, перебуваючи у приміщенні відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, Куп`янський район, смт Шевченкове, вул. Центральна, 31, добровільно приступив до виконання повноважень на зайнятій ним посаді у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», а саме: на посаді «исполняющего обязанности участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции», здійснюючи оформлення документів щодо роботи зазначеного незаконного правоохоронного органу та здійснюючи чергування.

Після цього, у не встановлені в ході досудового розслідування день та час, однак, не пізніше 03.09.2022, діючи з єдиним злочинним умислом щодо вчинення колабораційної діяльності, громадянин України ОСОБА_5 , всупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади рф, з метою надання допомоги останнім, добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», а саме: посаду «начальника пункта полиции № 2 (дислокация пгт. Шевченково)», про що представниками окупаційної влади рф винесено наказ без дати та номеру за підписом « ОСОБА_8 » - керівника зазначеного незаконного правоохоронного органу.

Тобто, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України та зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вступивши у злочинну змову з невстановленими представниками окупаційної влади рф, добровільно обійняв спочатку посаду «исполняющего обязанности участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою « УВД ВГА Харьковской области », а в подальшому, не пізніше 03.09.2022, добровільно обійняв посаду «начальника пункта полиции № 2 (дислокация пгт. Шевченково)» у вказаному незаконному правоохоронному органі, чим створив умови для його функціонування, тим самим забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території смт Шевченкове Куп`янського району Харківської області.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

08.12.2022 із дотриманням норм ст.ст. 40, 135, 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7

ст. 111-1 КК України.

Копію письмового повідомлення про підозру скеровано за останнім місцем роботи ОСОБА_5 , а також опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Одночасно, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 на 14.12.2022, 15.12.2022, 16.12.2022.

Однак, у визначений день та час підозрюваний ОСОБА_5 до слідчого не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно відповіді на доручення на проведення слідчих дій встановлено, що ОСОБА_5 та його близькі родичі проживали та фактично перебували до початку вересня 2022 на тимчасово окупованій частині Харківської області - смт Шевченкове Куп`янського району, а після деокупації Харківської області Збройними Силами України ОСОБА_5 екстрено покинув Куп`янський район Харківської області та виїхав з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» визнано Російську Федерацію державою - агресором.

Зібраними в ході досудового розслідування доказами ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.7 ст. 111-1 КК України.

В обгрунтування клопотання слідчий послався на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний в судове засідання не з`явився, доставлений не був.

Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого, або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті. При цьому, ст. 193 ч. 6 КПК України передбачає що слідчий суддя, суд може розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише в разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, однак будь-які такі відомості у клопотанні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, та з метою недопущень порушень ст.. 5, 6 «Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, оскільки внесене без передбачених діючим законодавством обґрунтувань, прокурором та слідчим не доведено обставин, передбачених ч.6 ст. 193 КПК України, тому клопотання не може бути розглянуто за відсутності особи, щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 193 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її оголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29.12.2022.

Слідчий суддя