Рішення

від 26.12.2022 по справі 320/1246/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2022 року Київ № 320/1246/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне об`єднання "Китайпром" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ "Торгівельне об`єднання "Китайпром" з позовом до Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №326043 від 11.01.2022.

Ухвалою суду від 04.02.2022 позовна заява була залишена без руху, заявникові запропоновано усунути недоліки позову шляхом доплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. за другу вимогу немайнового характеру.

На виконання вимог ухвали суду була подана оновлена позовна заява із виключенням однієї із вимог позову.

Ухвалою КОАС від 29.04.2022 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику сторін для участі у ньому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу №326043 від 11.01.2022 є протиправною, оскільки була винесена без урахування об`єктивних даних показників габаритно-вагових норм транспортного засобу позивача DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом KRONE SDP 27, д.н.з.: НОМЕР_2 , який знаходиться у позивача на праві користування (оренда транспортного засобу). Зокрема, позивач вказує, що він перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Зазначає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Крім того, у контролюючого органу були відсутні документи для здійснення габаритно-вагового контролю, а саме направлення на перевірку, щотижневий графік рейдових перевірок, документи на ваги (повірка), узгоджена та підписана схема габаритно-вагового комплексу, узгоджений графік роботи ГВК, акт комісійного обстеження ГВК. Також, оскаржувана постанова винесена не уповноваженою особою контролюючого органу, акт проведення перевірки №325057 від 16.11.2021 не був наданий водію для ознайомлення та був складений не на місці здійснення перевірки, у зв`язку з чим, на думку позивача, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснено посадовими особами відповідача без дотримання вимог чинного законодавства.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постановою Кабміну України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення). Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабміну України від 08.11.2006 р. № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідач вказує на необгрунтованість посилання позивача на винесення оскаржуваної постанови не уповноваженою особою, оскільки таку постанову винесено в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Київській області, тобто територіальним відділом Укртрансбезпеки, до повноважень якого входить здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень та винесення відповідних рішень про накладення адміністративних стягнень.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Таким чином, 16.11.2021 інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області, відповідно до направлення на рейдову перевірку №012533 від 15.11.2021, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює: автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабміну України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області, був зупинений транспортний засіб марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно ТТН №153 від 16.11.2021 використовувався позивачем та перебував під керуванням водія ОСОБА_1 .

При цьому, факт ненадання водію транспортного засобу направлення на перевірку, щотижневий графік рейдових перевірок, документи на ваги (повірка), узгоджена та підписана схема габаритно-вагового комплексу, узгоджений графік роботи ГВК та інші документи не відповідає дійсності, підтвердженням чого є особисті підписи водія ОСОБА_1 в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №325057 від 16.11.2021, в той час як водій надати пояснення про причини порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відмовився.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабміну від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Разом з цим, відповідно до п. 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабміну України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).

Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,15 т при нормативно допустимому - 11 т. На підставі ч. 4 п. 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №0067444 від 16.11.2021.

На підставі п. 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0070748 від 16.11.2021.

Підпунктом 4 п. 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття "габаритно-ваговий контроль" - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 3 п. 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття "великовагові та великогабаритні транспортні засоби" - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 6 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Зважування транспортного засобу здійснювалось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а отже посилання позивача на неправомірність використання посадовими особами контролюючого органу вагового обладнання чи його невідповідність до зважування даного виду вантажу, несправність є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно п. 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363 у редакції, яка діяла станом на момент спірних правовідносин) для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.

Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу. Дане узгоджується з Висновками Верховного Суду по справам №820/1420/17 та 803/1540/16. Крім того, наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. Згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху при перевезенні подільних вантажів.

Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Згідно із п. 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Листом-повідомленням від 22.12.2021 №107562/19.1/24-21 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що в повній мірі відповідає термінам листування.

Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.

У ч. 8 ст. 262 КАСУ передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 250 КАСУ у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, ураховуючи таке:

судом встановлено, що 16.11.2021 інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області відповідно до направлення на перевірку №012533 від 15.11.2021, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, навантаження та розвантаження транспортних засобів проводилась рейдова перевірка перевізників, які здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Перевірка позивача проводилась на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області у період з 15.11.2021 по 22.11.2021, затвердженого в.о. заступника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 16.11.2021; графіку роботи пересувних пунктів габаритно-вагового контролю у Херсонській області на листопад 2021 р. та направлення на рейдову перевірку від 15.11.2021 №012533.

16.11.2021 працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області було здійснено такий захід як ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля марки DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом KRONE SDP 27, д.н.з.: НОМЕР_2 , який знаходився у позивача на праві користування (оренда транспортного засобу) відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 09.09.2019 №ННН581939.

За результатами зважування автомобіля, яким керував водій ОСОБА_1 , було встановлено, що навантаження на одиночну вісь становило 12,15 т. при нормативно допустимому 11 т. Про виявлені невідповідності при здійсненні габаритно-вагового контролю свідчать дані талону зважування від 16.11.2021, час зважування 20:28 год.

За результатами перевірки співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсонській області 16.11.2021 було складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2021 №325057, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0070748 від 16.11.2021, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0067444 від 16.11.2021 та видано талон зважування.

Позивача, листом-повідомленням від 22.12.2021 №107562/19.1/24-21, було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №325057. Водночас, його уповноважений представник для участі у розгляді справи не з`явився, що не створює перешкод для розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення рішення за результатом розгляду.

11.01.2021, постановою в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №326043 на позивача - ТОВ "Торгівельне об`єднання "Китайпром" було накладено штраф в сумі 17000, 00 грн. за правопорушення передбачене абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку із вищезазначених підстав.

Надаючи правової оцінки даній справі, суд виходив з наступного:

відносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року №3353-XII, Законом України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 року №2862-IV, Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 року №1314-VII, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), Вимогами до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року (далі - вимог №255).

Відповідно до абз.3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека). Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1378-р від 16.12.2015 "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12-13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі-Порядок №1567), рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з п. 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку;

- виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансбезпека; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю;використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Відповідно до п. 17 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Згідно з п. 20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

У позовній заяві позивач стверджує, що акт №325057 від 16.11.2021 було складено без участі водія ОСОБА_1 та не на місці проведення перевірки, у зв`язку з чим останнього було позбавлено можливості надати свої заперечення та зауваження, проте, суд критично ставиться до таких посилань позивача, оскільки матеріали справи містяться копії акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2021 №325057 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0070748 від 16.11.2021, в яких у відповідній графі міститься особистий підпис водія ОСОБА_1 .

Більше того, в акті №325057 від 16.11.2021 у відповідній графі міститься примітка, що водій позивача сам відмовився від будь-яких пояснень причин порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, та не вказав жодних зауважень стосовно порушення процедури здійснення габаритно-вагового контролю.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що водію ОСОБА_1 , не було надано документів щодо результатів зважування транспортного засобу.

Разом з тим, пунктом 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі-Порядок №422), визначено, що у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Матеріали справи свідчать про те, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Херсоніській області за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача були складені акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2021 №325057 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.11.2021 №0070748, в якому зазначено результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача. Зазначений акт підписаний водієм позивача без заперечень та зауважень.

Наведене, у свою чергу, спростовує посилання позивача на те, що йому (його водію) за результатами перевірки не були надані документи щодо результатів зважування та проведення перевірки.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. З Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття "документальний габаритно-ваговий контроль" - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №879 також наведене визначення поняття "великовагові та великогабаритні транспортні засоби" - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 6 Порядку №879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).

На підставі п.6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, як вже встановлено судом, посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку №036858 від 08.04.2021 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.04.2021 №0057017.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила № 30).

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зазначає про те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У ході розгляду справи позивачем не надано до суду доказів наявності такого дозволу, а також доказів того, що в нього відсутній обов`язок отримати такий дозвіл на перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, а лише здійснює власне трактування норм Правил дорожнього руху, який є підзаконним актом, та при цьому ігнорує вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Натомість, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" має чітку вказівку для отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, без розмежування вантажу за специфікою: подільний чи неподільний.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2019 по справі № 803/1540/16.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові у частині визначення розміру застосованої нею санкції, суд зазначає, що Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 внесено ряд змін до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, частину першу статті 60 цього закону доповнено новими абзацами: абзац 14 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; абзац 15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; абзац 16 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вже встановлено судом, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом KRONE SDP 27, д.н.з.: НОМЕР_2 , який знаходиться у позивача на праві користування (оренда транспортного засобу) відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 09.09.2019 №ННН581939, встановлено, що навантаження на одиничну вісь яке складає 12,15 т при дозволених 11 т. Таким чином перевищення становить 10,45%.

Відповідно до п.22.5 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

01.10.2021 набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", яким внесено зміни до абзаців 14 - 16 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарських штрафів за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні, як неподільного вантажу без відповідного дозволу, так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

Тобто, відповідачем правомірно визначено розмір штрафу за допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт - ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, суд відхиляє аргументи позивача щодо винесення оскаржуваної постанови неуповноваженою особою відповідача.

Зокрема, згідно із п.27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п.29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акта, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

Оскільки місцезнаходженням ТОВ "ТО "Китайпром" є с. Білогородка Київської області, справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядалася територіальним органом Укртрансбезпеки у Київській області - відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Укртрансбезпеки, за результатами розгляду справи було винесено постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів керівником даного органу - ОСОБА_2 , який здійснював відповідні повноваження на час винесення оскаржуваної постанови. Доказів відсутності повноважень керівника у зазначеної особи, окрім припущень стосовно того, що на посадову особу не можуть бути покладені відповідні обов`язки на термін більше 3 місяців поспіль, позивачем не надано.

Стосовно посилання позивача на недотримання відповідачем методики зважування транспортного засобу у русі, суд зазначає таке.

В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, суд дійшов висновку, що постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною.

Суд також вважає непереконливими посилання позивача на ненадання відповідачем документів, які б підтверджували відповідність обладнання щодо зважування сипучих вантажів в русі з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

При цьому, пунктами 12, 13 вказаного Порядку не встановлено обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль.

Згідно з пунктом 14 Порядку №879 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Згідно матеріалів справи зважування транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом KRONE SDP 27, д.н.з.: НОМЕР_2 ,здійснювалося за допомогою ваг автомобільних тензометричних поосьового зважування САВПВ-20, зав.№ 0001 , виробник: ПП ОСОБА_3 .

Вказане зважувальне обладнання пройшло оцінку відповідності, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки №1560/М, у якому вказано, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ЕН 45501:2017 "Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів", діапазон зважування маси: max=20000 кг; min=500 кг; ціна поділки: d=50 кг, е=50 кг, клас точності звичайний (ІІІІ).

Вказаний документ, який був чинним до 25.08.2022, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що засіб вимірювання відповідає метрологічним та технічним вимогам.

Крім того, суд наголошує на тому, що діючим законодавством не передбачено обов`язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вимірювальної техніки, за допомогою якої здійснювалось зважування транспортного засобу, у той час як свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить про можливість його використання до 25.08.2022.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 .

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічними засобами, що пройшли відповідні процедури (передбачені чинним законодавством при введенні в експлуатацію зважувального обладнання вперше) з оцінки відповідності.

З урахуванням встановлених в ході рейдової перевірки порушень позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, що знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №326043 від 11.01.2022 є правомірною та обґрунтованою.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, який полягає в тому, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою одержання рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності встановлення бажаного для них рішення.

В адміністративному судочинстві змагальність виявляється в тому, що дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача; суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів; особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду; кожна особа зобов`язана доказати факти, на які вона посилається; у разі невиконання процесуальних обов`язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Основний зміст принципу змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставі своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення прав, про які він стверджує є своєму позові.

Натомість відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне об`єднання "Китайпром" (ЄДРПОУ 34182109; вул. Аграрна, буд. 1, Білогородка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08140) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; пр-т. Перемоги, буд.14, м. Київ, 01135) про скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №326043 від 11.01.2022,- відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.