Рішення

від 22.12.2022 по справі 915/304/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року Справа № 915/304/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Дмитрашко С.В. (в режимі ВКЗ в судовому засіданні 21.12.2022),

представника відповідача: Берестовенко О.М. (в судовому засіданні 21.12.2022),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (69068, м.Запоріжжя, вул.Кругова, буд.73; ідент.код 38839589; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; адреса ел.пошти представника - Дмитрашко С.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661)

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, промзона; код ЄДРПОУ ВП 20915546; адреса ел.пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; адреса ел.пошти представника - Берестовенко О.М.: ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

про: стягнення 4202281,87 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 4202281,87 грн, з яких: 3646627,92 грн - основний борг за поставлений по договору №53-123-01-21-07254 від 09.11.2021 товар, 42260,92 грн - 3% річних, 513393,03 грн - втрати від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений позивачем товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та нарахованих сум 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідно до положень ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Господарським судом Одеської області за супровідним листом №01-11/3337/2022 від 16.08.2022 направлено на адресу Господарського суду Миколаївської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4202281,87 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2022.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 22.09.2022, не спростовує наявність заявленої до стягнення суми заборгованості та вказує, що у зв`язку із зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни вартості поставленого товару, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня.

До того ж, 22.09.2022 від відповідача до суду надійшли клопотання, в яких останній просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 99%, а також зменшити до 1000,0 грн витати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач у письмових поясненнях, які надійшли до суду 29.09.2022, звертає увагу суду на ті обставини, що станом на 20.09.2022 стан взаєморозрахунків сторін по спірному договору на постачання товару не змінився, за відповідачем продовжує обліковуватися сума основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 3646627,92 грн. Відповідач з моменту пред`явлення позову не усунув порушення положень договору щодо здійснення оплати поставленого товару (підшипників). Спроб врегулювати спір, відповідач не здійснив. Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б спростовували викладені у позові обставини щодо прийняття товару або вказували на своєчасну оплату товару.

Також, 03.10.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що невиконання відповідачем зобов`язання в укладеному з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення заборгованості за одержаний товар, а також штрафних санкцій. Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України, умов договору, взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, на думку позивача, його вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, 03.10.2022 до суду надійшли письмові заперечення позивача проти клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені.

Клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені та заперечення позивача проти такого клопотання судом не розглядаються, оскільки позивачем вимоги про стягнення пені в позові не заявлялися.

У судовому засіданні 03.10.2022 судом оголошено перерву до 17.10.2022, яке в подальшому за клопотанням відповідача було відкладено на 31.10.2022.

31.10.2022 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 31.10.2022 розгляд справи призначено на 04.11.2022.

Ухвалою суду від 04.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2022.

Представник відповідача в усному порядку у судовому засіданні 25.11.2022, та в подальшому у письмових поясненнях від 07.12.2022 відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:

- товар який постачався позивачем, згідно видаткових накладних №№39, 40, 41, 42 від 15.11.2022 по спірному договору, має походження країни агресора РФ, а тому відповідач вважає, що в цій частині стягнення повинно бути відмовлено, тому що введено обмежувальні заходи (санкції) до всього, що має походження з РФ;

- відповідач вказує, що дана позиція закріплена в Законі України «Про санкції», постановах Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, №426 від 09.04.2022 та №1178 від 12.10.2022;

- відповідач вважає, що законодавством України на даний час діє заборона на будь які видаткові операції, як з контрагентами так і в частині розрахунків за товар країна походження якого є РФ.

Позивач у письмових поясненнях від 28.11.2022 та додаткових письмових поясненнях від 05.12.2022 на спростування вказаних доводів відповідача вказує наступне:

- укладення спірного договору між позивачем і відповідачем було здійснено e 2021 році за наслідком процедури публічної закупівлі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-09-07-010463-c;

- відповідачу було достовірно відомо про постачання підшипників російського походження, ще на стадії обрання партнера для взаємовідносин, оскільки тендерна пропозиція позивача (документ «Зведений перелік», зміст якого в подальшому повністю відповідав Специфікації №1 до спірного договору) відображала походження запропонованих до постачання підшипників та, до того ж, тендерна документація на закупівлю не передбачала обмежень у частині виробника або країни походження запропонованого товару;

- позивач, ані на теперішній час, ані на час укладення спірного договору не мав прямих взаємовідносин із російськими компаніями - виробниками підшипників «ЕПК»; закупівля підшипників для їх постачання відповідачу була здійснена у резидента України - компанії ТОВ «ЄПК Україна», що також вбачалося із процедури публічної закупівлі - до складу тендерної позиції було подано документ під назвою «ЕПК», який роз`яснював ланцюг постачання. Розрахунок між позивачем та ТОВ «ЄПК Україна» був проведений у 2021 році, в свою чергу, за інформацією наданою позивачу, ТОВ «ЄПК Україна» також розрахувалася із власним постачальником у 2021 році;

- тобто, позивач не має ділових зв`язків з нерезидентами України із російської федерації; кошти передбачені до сплати відповідачем позивачу залишаться у розпорядженні позивача - такі кошти не передбачені до виплати будь-яким нерезидентам та/або третім особам;

- таким чином, норми постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 у жодній мірі не поширюються на взаємовідносини сторін спірного договору, тим більше, що строк оплати товару був прострочений до моменту введення в дію такого рішення уряду.

Також, на спростування зазначених вище доводів відповідача, позивач просить звернути увагу на наступне:

- позивач створений та зареєстрований відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником якого є громадянин України, інших вигодоодержувачів та/або бенефіціарів позивач не має;

- виконання відповідачем власного зобов`язання із оплати вартості одержаного товару, ані прямо, ані опосередковано не відноситься до виконання грошових зобов`язань перед російською федерацією або його особами;

- ані під час процедури закупівлі, ані під час дії договору, невідповідності підшипників виробництва «ЕПК» будь-яким технічним вимогам чи встановленим в Україні стандартам відповідачем не виявлено;

- відповідач не заперечує проходження технічного контролю поставленої продукції;

- жодних претензій до якості підшипників відповідачем не висувалося;

- відповідач не надавав доказів повернення позивачу підшипників;

- із жодного документу чи пояснення відповідача не вбачається, що підшипники не можливо використовувати за призначенням, або що підшипники поставлені позивачем досі не використовуються за призначенням;

- у господарській діяльності відповідач використовує складові і компоненти різних країн походження, в тому числі російські; доказів зворотнього відповідачем не надано;

- жодним нормативно-правовим актом України не встановлювалося обмежень на оплату резидентом України - резиденту України товару російського походження;

- статус державного підприємства відповідача та/або ціна позову, не впливають на взаємовідносини сторін, і не надають жодних преференцій чи переваг відповідачу у договірних взаємовідносинах.

25.11.2022, 06.12.2022 та 07.12.2022 у судовому засіданні оголошувались перерви відповідно до 28.11.2022, 07.12.2022 та 21.12.2022, а також 28.11.2022 відкладався розгляд справи на 06.12.2022 за відповідним клопотанням відповідача.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 21.12.2022 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 21.12.2022 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 22.12.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За результатами проведеної процедури публічної закупівлі UA-2021-09-07-010463-c (код CPV 44440000-6 по ДК 021:2015 - Вальниці (Вальниці). (РПЗ-9.38), 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервісгруп», як постачальником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як покупцем, було укладено договір №53-123-01-21-07254 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити товар - код CPV 44440000-6 по ДК 021:2015 - Вальниці (далі - Товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартістю товару є твердою та складає 3646627,92 грн з ПДВ (п.п.1.1, 2.1 Договору).

На підставі наказу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 21.04.2022 №01-228-н Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було перейменовано у Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно Специфікації №1, та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю, зокрема:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН);

- паспорт або сертифікат якості на продукцію.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно п.6.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".

Того ж дня, між сторонами Договору складено та підписано Специфікацію №1 до такого договору на загальну суму 3646627,92 грн з ПДВ.

У період з 15.11.2021 по 15.12.2021 позивач відвантажив відповідачу визначений спірним договором товар (підшипники) на загальну суму 3646627,92 грн, що підтверджується видатковими накладними №39, 40, 41, 42 від 15.11.2021, №45, 46, 47 від 29.11.2021, №52 від 15.12.2021.

Суд погоджується з доводами позивача, що враховуючи строки оплати вартості поставленого товару, встановлені п.2.2 Договору (45 робочих днів), а також, з урахуванням положень п.п.3.2, 6.1 Договору, дату вхідного контролю останньої видаткової накладної (24.12.2021) та дату реєстрації податкової накладної за такою поставкою в ЄРПН (21.12.2021), відповідний обов`язок мав бути виконаний відповідачем не пізніше 01.03.2022 (45 робочих днів після 24.12.2021).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з 02.03.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання по Договору на суму основного боргу 3646627,92 грн.

Позивач вказує, що вартість поставленого за Договором товару в загальній сумі 3646627,92 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 3646627,92 грн.

Що стосується доводів відповідача про те, що відповідно до положень чинного законодавства України на даний час діє заборона на будь які видаткові операції, як з контрагентами, які є резидентами країни-агресора, так і в частині розрахунків за товар країна походження якого є РФ, а тому у стягненні вартості товару, який постачався позивачем за видатковими накладними №№39, 40, 41, 42 від 15.11.2022 по спірному договору та має походження країни-агресора, повинно бути відмовлено, суд дійшов наступних висновків.

Відповідач обґрунтовує свою правову позицію посиланням на дію в сукупності положень Закону України «Про санкції» та Постанов Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, №426 від 09.04.2022 та №1178 від 12.10.2022.

Слід зауважити, що представник відповідача під час розгляду справи жодним чином не обґрунтував свої заперечення з посиланням на конкретні пункти чи статті вказаних нормативно-правових актів, а лише зазначив, що загалом, в сукупності, такі нормативні акти містять заборону на будь-які видаткові операції, як з контрагентами з РФ, так і в частині розрахунків за товар країна походження якого є РФ.

За таких обставин, суд вважає за необхідне надати оцінку положенням кожного з таких нормативно-правових актів у розрізі спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами по справі, що товар - підшипники, які поставлено позивачем за видатковими накладними №№39, 40, 41, 42 від 15.11.2022 по спірному договору №53-123-01-21-07254 від 09.11.2021, дійсно виготовлені АО «ЕПК Саратов», тобто мають походження з російської федерації, однак виготовлені у 2019-2021 роках, що підтверджується паспортами виробника - АО «ЕПК Саратов».

За приписами п.п.5) та 10) ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції», в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами №114-IX від 19.09.2019 та №808-IX від 17.07.2020, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.

Судом прийнято до уваги, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022.

Пунктом 2 такої постанови Уряду встановлено, що:

- замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб -підприємців) - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою;

- звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою;

закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено між сторонами 09.11.2021 за результатами вже проведеної процедури публічної закупівлі UA-2021-09-07-010463-c (код CPV 44440000-6 по ДК 021:2015 - Вальниці (Вальниці). (РПЗ-9.38), тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, а тому положення такої постанови та п.п.5), 10) ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, навіть приймаючи до уваги його приписи, слід зазначити, що положення вказаного рішення Уряду встановлює виняток для продажу товарів необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою.

Відповідачем підтверджено під час розгляду справи, що всі придбані у позивача підшипники використовуються за призначенням у господарській діяльності, а саме для ремонту та обслуговування власних виробничих агрегатів.

Враховуючи, що Південноукраїнська АЕС збудована за радянських часів (у 1975-1982 роках), встановлені на ній реактори типу ВВЕР, які за проєктом підлаштовані під російське паливо, та інше устаткування розроблені також за радянських часів, то цілком логічним є те, що їх ремонт та підтримання у робочому стані потребувало складових, які мали своїм походженням РФ. При цьому сторонами не заперечено та є загальновідомим, що протягом всього часу існування АЕС, комплектуючі частини для підтримання роботи енергоблоків та ремонту устаткування закуповувалось, у тому числі, і в РФ. Саме для забезпечення сталого розвитку економіки та енергетики держави, зокрема, безпечної експлуатації АЕС, спрямовано рішення Уряду щодо встановлення винятків для продажу товарів необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності Постановою №1178.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (ідент.код 38839589) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, єдиним кінцевим бенефіціарним власником з часткою 100%, якої є громадянка України - ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи позивачем були надані суду докази придбання спірного товару у двох контрагентів: ТОВ «Запоріжінвестторг» (ідент. код 41033603) по видатковій накладній №07 від 11.11.2021 та у ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» (ідент. код 43302923) по видаткових накладних №15 від 22.09.2021 та №16 від 27.10.2021.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжінвестторг» (ідент. код 41033603) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, єдиним кінцевим бенефіціарним власником з часткою 100% якої є громадянин України - ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТРЗ РЕММАШ» (ідент. код 43302923) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, кінцевими бенефіціарними власниками з частками по 50% якої є громадяни України - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За такого, мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, не підлягає до застосування до спірних правовідносин та до позивача.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» №426 від 09.04.2022, яка набрала законної сили з 09.04.2022, встановлено заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

При цьому, судом враховано, що такою постановою передбачено, що товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний товар був ввезений в Україну до 24.02.2022, оскільки його поставлено відповідачу по спірним видатковим накладним 15.11.2021.

За такого, суд вважає, що посилання відповідача на вказані нормативні акти не спростовують його обов`язку зі сплати грошових коштів за придбаний у позивача товар.

Відповідач також не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 3646627,92 грн, чи відсутності у нього обов`язку зі сплати суми боргу з якихось інших підстав.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 42260,92 грн - 3% річних та 513393,03 грн втрат від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42260,92 грн - 3% річних, які нараховані на суму основного боргу 3646627,92 грн за період з 02.03.2022 по 20.07.2022 включно, та 513393,03 грн втрат від інфляції, які нараховані на суму основного боргу 3646627,92 грн за період: березень - липень 2022 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд звертає увагу позивача, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Це означає, що незалежно від дати виникнення заборгованості індекс інфляції буде застосовуватися тільки з наступного місяця. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу коли мала місце дефляція.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою комп`ютерної програми «IpLex», на суму основного боргу 3646627,92 грн за період: квітень - червень 2022 року, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 334253,37 грн інфляційних втрат.

За такого, у задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 179139,66 грн інфляційних втрат, - слід відмовити.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі позивачем сплачено 63034,24 грн судового збору за майнові вимоги у розмірі 4202281,87 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60347,14 грн судового збору із розрахунку: 3646627,92 грн основного боргу + 42260,92 грн - 3% річних + 334253,37 грн інфляційних втрат = 4023142,21 грн х 63034,24 грн / 4202281,87 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (61003, м.Харків, просп.Московський, буд.10/12; ідент.код 14078902) 3646627,92 грн основного боргу, 42260,92 грн - 3% річних, 334253,37 грн інфляційних втрат та 60347,14 грн судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 02.01.2023 року.

Суддя М.В.Мавродієва