Рішення

від 22.12.2022 по справі 922/5185/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2022м. ХарківСправа № 922/5185/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Аліна" (63002, Харківська область, Валківський район, м. Валки, вул. Торгова,3, кв. 14, код ЄДРПОУ 22721125) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) 3-я, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) про визнання неправомірними дій за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_3

третьої особи ( ОСОБА_2 ) - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання на праві власності земельних ділянок: 6321286000:01:000:0618, 6321286000:01:000:0619, 6321286000:01:000:0620, 6321286000:01:000:0621, 6321286000:01:000:0622, 6321286000:01:000:0623, 6321286000:01:000:0625, 6321286000:01:000:0626, 6321286000:01:000:0627, 6321286000:01:000:0628, 6321286000:01:000:0629, 6321286000:01:000:0630, 6321286000:01:000:0631, 6321286000:01:000:0632, 6321286000:01:000:0633, 6321286000:01:000:0634, 6321286000:01:000:0635, 6321286000:01:000:0636, 6321286000:01:000:0637, 6321286000:01:000:0638 за рахунок на земельної ділянки площею 50,0000 га, розташованої на території земель Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області, право постійного користування на яку належить Селянському (фермерському) господарству "АЛІНА" (код ЄДРПОУ 22721125) на підставі державного акту на право постійного користування землею від 23.06.1993 року серії Б № 074158, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 50.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, вчиняючи ряд дій щодо надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації, її затвердження, передачі права власності на земельні ділянки у кількості 21 за рахунок спірної земельної ділянки, право користування на яку належить позивачу, порушує права позивача та унеможливлює вільне використання вказаної земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.02.2022 розгляд справи відкладено на 01.03.2022.

Судове засідання у справі, призначене на 01.03.2022, не відбулося у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні та активні боєві дії на території міста Харкова.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 10.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.11.2022.

За клопотанням відповідача розгляд справи по суті 08.11.2022 відкладено на 22.12.2022, про що постановлено протокольну ухвалу.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2022 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позові.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, проте 13.12.2022 на адресу суду від його представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник просить відкласти судове засідання у справі до закінчення воєнного стану та не розглядати справу без участі його представника.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, працівники Головного управління перебувають у простої та працюють дистанційно, не мають змоги взяти безпосередню участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. На думку відповідача, судовий спір не може бути вирішений без подання відповідачем письмових пояснень представником Управління.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", повноваження судів не можуть бути припинені.

Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конкретні відомості про час закінчення воєнного стану на даний момент суду не відомі, а тому відкладення справи на невизначений строк може спричинити порушення прав позивача на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Також суд звертає увагу, що жодних змін стосовно меж процесуального строку розгляду господарських справ чи підстав відкладення розгляду справ у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні законодавство наразі не передбачає.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зауважує, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась. Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання, або поданням якихось нових доказів у справі.

Обізнаність представника відповідача про судовий розгляд, факт подання ним клопотання, зокрема, про відкладення розгляду справи вказує на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб`єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

Суд зазначає, що наразі Господарським судом Харківської області здійснено всі можливі необхідні заходи задля забезпечення безпеки учасників судового провадження та запобігання створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист.

Зокрема, відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалах про відкладення розгляду справи.

Так, у Господарського суду Харківської області станом на сьогоднішній день є можливість забезпечення проведення судових засідань дистанційно за допомогою спеціального програмного забезпечення - Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (vkz.court.gov.ua).

Отже, представника відповідача не позбавлено права приймати участь в судових засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Оскільки на даний час Господарський суд Харківської області здійснює правосуддя в умовах воєнного стану, відповідно до Конституції України та розглядає справи в межах розумних строків, розгляд справи здійснюється потягом тривалого часу, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області знаходиться на підконтрольній території України, враховуючи що у даній справі явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалася та сторони у судове засідання не викликаються, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, в якому останній заперечуючи проти позову, зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували те, що сформовані земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами є іншими об`єктами, аніж земельна ділянка площею 50,0000га, розташована на території земель Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області, право постійного користування на яку визнано судами за Селянським (фермерським) господарством "АЛІНА" на підставі державного акту на право постійного користування землею від 23.06.1993 № 074158.

На підставі зазначеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, не підтвердженими нормами матеріального права, а також відповідними доказами, тому, на думку відповідача, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на те, 22.07.2021 в ході здійснення землевпорядних робіт із присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці яка знаходиться в постійному користуванні позивача, Державним кадастровим реєстратором Відділу у Катеринопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за результатами розгляду заяви про присвоєння кадастрового номеру, було повідомлено про те, що такого роду реєстрація та присвоєння кадастрового номеру є неможливим, оскільки в межах вказаної земельної ділянки, вже є інша зареєстрована земельна ділянка із іншим кадастровим номером - 6321286000:01:000:0663. В ході звернення із запитом до Валківського відділу ГУ Держгеокадастру в Харківській області, позивачу надано копії землевпорядної документації, із якої витікає, що земельна ділянка № 6321286000:01:000:0663, була сформована за рахунок об`єднання інших земельних ділянок, а саме земельних ділянок, які є предметом розгляду у даній справі.

Як зазначає позивач, ці земельні ділянки в свою чергу були сформовані за рішенням відповідача у справі - ГУ Держгеокадастру в Харківській області. Всі наведені обставини підтверджуються відповідними документальними доказами, наявними у справі та, на думку позивача, дозволяють в належний спосіб та належними і допустимими доказами підтвердити факт того, що спірні земельні ділянки сформовані за рахунок земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні СФГ "АЛІНА" і тим самим позбавляє позивача можливості вільно користуватись її земельною ділянкою.

Представник третьої особи Хворостяного Романа Вікторовича у письмових поясненнях та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, що у свою в чергу, є підставою для відмови у позові. Як зазначає третя особа, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. У даному ж випадку, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та таким, що сприятиме відновленню його прав.

Також, на думку третьої особи, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, внаслідок яких надано земельні ділянки у власність фізичній особі, тому такий спір є приватно-правовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи.

Позивач у запереченнях на письмові пояснення третьої особи посилається на неправильне тлумачення змісту позовних вимог з боку третьої особи при формуванні тексту своїх письмових пояснень, що призвело до того, що всі обставини та позиція викладені третьою особою не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки не стосуються предмету спору, а наведені з приводу зовсім іншої категорії спорів. Тобто такі письмові пояснення є безпідставними. Ті вимоги, які ставить позивач, визначені неможливістю реалізувати право постійного землекористувача щодо внесення до Державного кадастру України відомостей про належну земельну ділянку і жодним чином не пов`язані із поверненням такої ділянки із чужого незаконного володіння

Що стосується посилання третьої особи на висновки Верховного Суду, позивач вважає, що жодне із судових рішень і правових позицій, які в них містяться не є подібним ні за змістом позовних вимог, ні за підставами позову, ні за встановленими фактичними обставинами і через це не можуть бути використані судом при розгляді позовних вимог в межах справи № 922/5185/21. Наведена третьою особою судова практика, стосується захисту права власності, в той час коли у позивача відсутнє право власності на земельну ділянку, яка належить позивачу, ця земельна ділянка належить позивачу на праві постійного користування.

Інших заяв та клопотань по суті спору від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23.06.1993 здійснено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "АЛІНА" (позивач) та передано в його постійне користування земельну ділянку площею 50га, що розташована на землях Перекіпської сільської ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 074158.

Як зазначає позивач, дана земельна ділянка використовувалась ним із 1993 року по 2019 рік.

У восени 2019 року позивачу стало відомо, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (відповідач) земельна ділянка, яка була передана йому на підставі Державного акту на право користування землею № 074158 загальною площею 50,00га для ведення селянського (фермерського) господарства вилучена із його користування.

Представник позивача 30.10.2019 звернувся до відповідача з адвокатським запитом стосовно повідомлення та надання позивачу належним чином завірених копій прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області рішень, розпоряджень щодо Державного акту на право користування земельною ділянкою № 074158 загальною площею 50,0000га для ведення селянського (фермерського) господарства, а також наказів, рішень, розпоряджень щодо наданих дозволів на розроблення проекту землеустрою про відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності громадянам України або інших рішень, щодо розпорядження землями, які входили до Державного акту на право користування землею № 074158.

08.11.2019 позивачем отримано відповідь від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, до якої додано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 6526-СГ від 02.08.2019. Відповідно до даного наказу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вважало припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,0000га, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області, відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 074158, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 50 від 1993 року, у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_5 . Земельну ділянку загальною площею 50,0000га віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області (код КВЦІЗ - 16.00), а Державний акт на право користування землею серії Б № 074158, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 50 від 1993 року, вважається таким, що втратив чинність, у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про визнання недійсним та скасування рішення Відповідача про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання права землекористування.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у справі № 922/4259/19, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції (постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.03.2021), позовні вимоги позивача задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області № 6526-СГ від 02.08.2019 про впорядкування земельно-облікових відомостей та визнано право землекористування за позивачем.

При зверненні позивача до Відділу у Катеринопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру ним було отримано рішення № РВ - 7101472402021 від 22.07.21 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. За результатами проведення перевірки електронного документа було встановлено співпадіння площі земельної ділянки позивача на 83,5892% із ділянкою 6321286000:01:000:0663, про що зазначено у відповідному рішенні (а.с. 66).

Із технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області (а.с. 72-78) судом вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 6321286000:01:000:0663 була утворена в результаті об`єднання земельних ділянок із кадастровими номерами: 6321286000:01:000:0618, 6321286000:01:000:0619, 6321286000:01:000:0620, 6321286000:01:000:0621, 6321286000:01:000:0622, 6321286000:01:000:0623, 6321286000:01:000:0625, 6321286000:01:000:0626, 6321286000:01:000:0627, 6321286000:01:000:0628, 6321286000:01:000:0629, 6321286000:01:000:0630, 6321286000:01:000:0631, 6321286000:01:000:0632, 6321286000:01:000:0633, 6321286000:01:000:0634, 6321286000:01:000:0635, 6321286000:01:000:0636, 6321286000:01:000:0637, 6321286000:01:000:0638.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку державна реєстрація права приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6321286000:01:000:0663 проведена 30.06.21 за ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 27.01.22, права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6321286000:01:000:0663, площею 41га, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2388, виданий 30.06.2021 (а.с. 135).

Позивач просить визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру в Харківській області щодо надання на праві власності земельних ділянок: 6321286000:01:000:0618, 6321286000:01:000:0619, 6321286000:01:000:0620, 6321286000:01:000:0621, 6321286000:01:000:0622, 6321286000:01:000:0623, 6321286000:01:000:0625, 6321286000:01:000:0626, 6321286000:01:000:0627, 6321286000:01:000:0628, 6321286000:01:000:0629, 6321286000:01:000:0630, 6321286000:01:000:0631, 6321286000:01:000:0632, 6321286000:01:000:0633, 6321286000:01:000:0634, 6321286000:01:000:0635, 6321286000:01:000:0636, 6321286000:01:000:0637, 6321286000:01:000:0638, оскільки вважає, що відповідні земельні ділянки утворено за рахунок земельної ділянки, що належить на праві постійного користування позивачу на підставі державного акту на право постійного користування, та право на яку підтверджено судовим рішенням.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1-2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Поряд з цим, за ч.1-2 ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За ч. 1-2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання; такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Однак, в будь-якому випадку, обраний позивачем спосіб захисту повинен бути ефективним.

Ефективність судового захисту передбачає те, що він повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

На підставі викладених правових положень слідує, що право позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав.

Перевіривши предмет позову на відповідність зазначеним критеріям суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Як вже було встановлено судом, рушенням суду у справі № 922/4259/19, за позивачем вже визнано право постійного користування на земельну ділянку, площею 50,0000га, розташованої на території земель Перекіпської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею від 23.06.1993 серії Б № 074158, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 50; визнано недійсним та скасовано наказ відповідача, яким було припинено відповідне право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними дій Головного управління Держгеокадастру в Харківській області щодо надання на праві власності земельних ділянок, які утворені за рахунок земельної ділянки, що належить на праві постійного користування позивачу, в той час як право власності на відповідні ділянки зареєстровано в державному реєстрі речових прав за третьою особою та факт реєстрації відповідного права відбувся до моменту пред`явлення відповідного позову до суду.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права, визнання угоди недійсною, визнання недійсним актів органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів (частини 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Слід відзначити, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

В той же час, сам позивач у позові посилається на факт того, що за рахунок належної йому земельної ділянки, внаслідок її поділу, а згодою об`єднання, було утворено нову земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номеру 6321286000:01:000:0663 та зареєстровано право власності на цю земельну ділянку у державному реєстрі речових прав за ОСОБА_1 . В подальшому ця земельна ділянка була відчужена за договором купівлі-продажу третій особі ОСОБА_2 та відповідне право власності зареєстровано у встановленому законом порядку у реєстрі речових прав.

Суд вважає за необхідне відзначити, що присвоєння кадастрових номерів і формування нових ділянок, зареєстрованих у встановленому законом порядку, шляхом поділу раніше сформованої ділянки свідчить про виникнення нового, з погляду положень закону, об`єкта цивільних прав. В той же час, позовна заява не містить вимог до третьої особи, яка на час подання відповідного позову до суду набула права власності на спірну земельну ділянку і таке право зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

Враховуючи викладене та оскільки позов не містить вимог до дійсного, на час пред`явлення цього позову, власника спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права позивача та, навпаки, буде лише породжувати правову невизначеність та порушувати стабільність суспільних відносин та господарського обороту, а тому відсутні правові підстави для задоволення відповідного позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 ( п. 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 ( п. 76).

Що стосується заперечень третьої особи в частині належної підсудності відповідної справи господарському суду, даний спір, як вірно зазначає третя особа, є приватно-правовим, в той же час, суб`єктами цього спору, якими є учасники справи відповідно до обраного позивачем способу захисту, є юридичні особи, що виключає належність даної справи цивільній юрисдикції, як помилково вважає заявник.

Стосовно інших аргументів та доводів сторін суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п. 23 Рішення ЄСПЛ "Проніна проти України" суд нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не забезпечують ефективного захисту та відновлення порушеного права Селянського (фермерського) господарства "Аліна".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "02" січня 2023 р.

Суддя Т.А. Лавренюк