Рішення

від 02.01.2023 по справі 922/2018/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2018/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Будтранс-груп", м.Харків (адреса: 61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького,8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП", м.Харків (адреса:61030, м.Харків, вул.Диканівська,50) про стягнення 193934,47 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

31.10.2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Будтранс-груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" про стягнення 193934,47 грн заборгованості за договором поставки № 0410/2П від 04.02.2021, з яких: 167143,30 грн основного боргу; 21369,01грн інфляційних втрат; 3750,73 грн 3% річних; 1671,43 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2022 року відкрито провадження у справі №922/2018/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м.Харків, вул.Диканівська,50, проте дана ухвала суду повернулась на адресу суду 14.12.2022 року без вручення адресату, з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.02.2021 року між Приватним підприємством "Будтранс-груп" (Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" (Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 0410/2П (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити Товар.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування, ціна, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Товар поставляється партіями, за рахунок та транспортом Продавця (на умовах DDP - ІНКОТЕРМС у редакції 2020 р.) на склад Покупця. Поставка товару здійснюється після отримання повної вартості товару Постачальником (п.2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що оплата по цьому Договору здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі до цього договору.

Згідно з п.3.3 Договору оплата товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту виставлення рахунку, шляхом 100 % передплати вартості відповідної партії поставки товару. За погодженням з постачальником оплата може здійснюватися на умовах пост оплати з відстроченням платежу впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з п.4.2 Договору за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати за товар покупець виплачує продавцю, за вимогою останнього, штраф у розмірі 1% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився.

На виконання умов Договору ПП "Будтранс-груп" поставило товар на користь ТОВ "БЕТОН ХАБ ГРУП", що підтверджується видатковими накладними № 8242 від 29 грудня 2021 року, № 8209 від 27 грудня 2021 року, № 8188 від 24 грудня 2021 року, № 8006 від 07 грудня 2021 року, № 78 від 13 січня 2022 року, № 119 від 17 січня 2022 року, № 170 від 20 січня 2022 року, № 453 від 11 лютого 2022 року, які підписані та скріплені печаткою відповідача.

Позивач зазначає, що загальна заборгованість Відповідача за Товар, поставлений Позивачем відповідно до видаткових накладних № 8242 від 29 грудня 2021 року, № 8209 від 27 грудня 2021 року, № 8188 від 24 грудня 2021 року, № 8006 від 07 грудня 2021 року, № 78 від 13 січня 2022 року, № 119 від 17 січня 2022 року, №170 від 20 січня 2022 року, № 453 від 11 лютого 2022 рок на виконання умов Договору поставки № 0410/2П від 04.02.2021 року, складає 167143,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, проте оплату за отриманий товар не здійснив.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість відповідно до видаткових накладних № 8242 від 29 грудня 2021 року, № 8209 від 27 грудня 2021 року, № 8188 від 24 грудня 2021 року, № 8006 від 07 грудня 2021 року, № 78 від 13 січня 2022 року, № 119 від 17 січня 2022 року, № 170 від 20 січня 2022 року, № 453 від 11 лютого 2022 рок у загальній сумі 167143,30 грн.

Отже враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 167143,30 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування штрафу, 3% річних, інфляційних.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування штрафу, 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Щодо штрафу.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.4.2 Договору за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати за товар покупець виплачує продавцю, за вимогою останнього, штраф у розмірі 1% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1671,43 грн підлягають задоволенню.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.

Судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних є невірними, з огляду на наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.3 Договору оплата товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту виставлення рахунку, шляхом 100 % передплати вартості відповідної партії поставки товару. За погодженням з постачальником оплата може здійснюватися на умовах пост оплати з відстроченням платежу впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.

Враховуючи, що передплати за товар сплачено не було, відповідач повинен був оплатити товар протягом 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивач по деяким накладним визначив помилково строк оплати з урахуванням 2-х календарних днів замість 2-х банківських днів, як передбачено п.3.3. Договору.

Таким чином позивачем невірно визначений початок виникнення заборгованості за накладними: №8188 від 24.12.21 (раніше на 3 дні); №№78 від 13.01.22, 170 від 20.01.22, 453 від 11.02.22 - раніше на 2 дні (а.с.4).

При цьому в розрахунку 3% річних (а.с.5) позивач зазначив початок нарахування по накладним №№8242, 8209, 8188, 8006 - 01.01.2022.

Отже по накладній №8188 від 24.12.21 розрахунок 3% річних зроблено без врахування невірно визначеного періоду початку виникнення заборгованості.

Однак, по накладним №№78 від 13.01.22, 170 від 20.01.22, 453 від 11.02.22 - 3% річних нараховані невірно, з помилковим початком нарахування (раніше на 2 дні).

Перерахувавши відповідні розрахунки позивача, з урахуванням вірних періодів нарахування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3732,86 грн 3% річних.

В частині стягнення 17,87 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з невірно визначеними періодами нарахування.

Перевіривши розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх часткову невідповідність вимогам чинного законодавства України та арифметичну невірність, з огляду на наступне.

В розрахунках інфляційних позивач визначає періоди нарахування, де кінцевим періодом вказано по вісім накладним - 27.10.2022 (а.с.2-3), однак безпосередньо в розрахунку сум інфляційних втрат по всім накладним кінцевим періодом прострочення визначено - травень 2022 (а.с.3-4).

Отже суд перевіряє суми інфляційних нарахувань, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду нарахування та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Судом встановлено, що позивач невірно визначив початок виникнення заборгованості за накладною №453 від 11.02.22, без врахування 2-х банківських днів на оплату, зазначивши початком виникнення заборгованості - 14.02.22 замість вірної дати - 16.02.22, відповідно до п.3.3. договору.

Отже враховуючи роз`яснення Верховного суду щодо нарахування інфляційних за неповний місяць, встановивши, що прострочена заборгованість за накладною №453 від 11.02.22 виникла з 16.02.22, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних по цій накладній зроблений позивачем невірно, з помилковим нарахуванням за лютий 2022.

Отже здійснивши перевірку розрахунку інфляційних відповідно до норм законодавства та умов договору, враховуючи визначені позивачем дати нарахування, та з урахуванням вірного періоду початку нарахування по накладній №453 від 11.02.2022, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 19870,26 грн інфляційних

В частині стягнення 1498,75 грн інфляційних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, однак, у зв`язку з невірними розрахунками 3% річних та інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 17,87 грн 3% річних та 1498,75 грн інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 2886,27 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТОН ХАБ ГРУП" (адреса: 61007, м.Харків, вул.Диканівська, буд.50; код ЄДРПОУ 43589149) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "БУДТРАНС-ГРУП" (61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд.8; код ЄДРПОУ 36815278) 192417,85 грн, з яких: 167143,30 грн - борг; 19870,26 грн - інфляційні збитки; 3732,86 грн - 3% річних; 1671,43 грн - штраф, а також 2886,27 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" січня 2023 р.

Суддя К.В. Аріт