Рішення

від 13.02.2023 по справі 922/2018/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2018/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

(без виклику учасників справи)

розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу по справі

за позовом Приватного підприємства "Будтранс-груп", м.Харків (адреса: 61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького,8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП", м.Харків (адреса:61030, м.Харків, вул.Диканівська,50) про стягнення 193934,47 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.01.2023 року у справі №922/2018/22 в позові відмовлено частково, стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БЕТОН ХАБ ГРУП на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДТРАНС-ГРУП 192417,85 грн, з яких: 167143,30 грн - борг; 19870,26 грн - інфляційні збитки; 3732,86 грн - 3% річних; 1671,43 грн - штраф, а також 2886,27 грн судового збору. При постановлені вказаного рішення судом не вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

03.02.2023 року до суду надійшла заява позивача (вх.№2562) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 26880,00 грн витрат на правничу допомогу по справі №922/2018/22 .

Розглянувши надану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, додаткове рішення також ухвалюється в тому самому порядку, без виклику сторін.

Згідно з чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем надано до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу: договір про надання правової допомоги від 25.10.2022 року; додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 року; ордер Серія ХВ №602 від 28.10.2022 року; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1084, видане на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.10.2011 року №29; платіжне доручення №546 від 27.10.2022 року.

Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 25.10.2022 року між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Ріяко Євгеном Олександровичем, укладено договір по надання правової допомоги б/н (а.с.15-16), за змістом якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту, а саме, бути його представником і захищати його права та законні інтереси в Господарському суді Харківської області та усіх установах, підприємствах, організаціях, судових інстанціях України з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп" (п.1.1).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду (гонорар) та компенсувати додаткові витрати, передбачені додатковою угодою до договору.

Розмір та порядок сплати винагороди (гонорару) та додаткових витрат визначаються та узгоджуються клієнтом та адвокатом у додатковій угоді.

25.10.2022 року сторони уклали додаткову угоду №1 (а.с.17), відповідно до п.1 якої клієнт сплачує на користь адвоката грошові кошти у розмірі 26880,00 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят) гривень за представництво інтересів клієнта з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп".

За змістом п.4 додаткової угоди грошові кошти, зазначені у п.1 даної додаткової угоди, сплачуються клієнтом на користь адвоката у наступному порядку:

13440 гривень протягом 10 днів з моменту укладення даної угоди;

13440 гривень протягом 10 днів з моменту ухвалення судового рішення у суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору платіжним дорученням № 546 від 27.10.2022 сплатив на користь адвоката Ріяко Є.О. 13440,00 грн (а.с.18).

З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26880,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс або має понести внаслідок розгляду даної справи.

Суд зазначає, що відповідач в порядку, визначеному ч.6 ст.126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про зменшення таких витрат.

Отже, розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив наступне.

Позивачем в порушення вимог ч.3 ст.126 ГПК України не надано до суду належних доказів для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, а саме, акту виконаних робіт (наданих послуг) чи детального опису робіт, що унеможливлює встановити обсяг та вартість надання послуг з правничої допомоги.

В той же час суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В обґрунтування заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 26880,00 грн позивачем надано до суду додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 року, відповідно до п.1. якої визначено, що клієнт сплачує на користь адвоката грошові кошти у розмірі 268880,00 грн за представництво інтересів клієнта з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар з ТОВ "Бетон Хаб Груп".

Згідно з п.2 додаткової угоди під представництвом інтересів клієнта мається на увазі: консультування клієнта, збирання доказів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви, участь у судових засіданнях, отримання копії судового рішення та інше.

При цьому позивачем до суду не надано акту виконаних адвокатом робіт чи детального опису наданих послуг, що унеможливлює встановити, які саме послуги та на яку суму надав адвокат.

В даному випадку при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне: дана справа за своїм правовим характером не є складною; справа є малозначною, оскільки сума позову становить 193934,47 грн.; обсяг матеріалів справи є незначним та не потребував збирання додаткових доказів; судова практика по розгляду спорів даної категорії є сталою, у зв`язку з чим формування правової позиції по справі не потребувало значного вивчення законодавства; розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; будь-яких заяв по суті спору крім позовної заяви позивачем під час розгляду справи не надавалось.

За таких обставин, з переліку послуг, передбачених п.2 Додаткової угоди, на підставі поданих доказів вбачається лише часткове надання адвокатом зазначених послуг, таких як консультування клієнта та підготовка позовної заяви.

При цьому підготовка позовної заяви не потребувала від адвоката вчинення значного обсягу дій та збирання доказів, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений за 8 накладними товар.

В подальшому адвокат в межах даної справи будь-яких дій не вчиняв, участь у судових засіданнях не брав, копію судового рішення не отримував. Доказів надання адвокатом будь-яких інших послуг у зв`язку з розглядом справи до суду не надано.

За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26880,00грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та наданих адвокатом послуг, оскільки надання послуг на дану суму є непідтвердженим відповідними доказами та недоведеним по відношенню до реально наданих адвокатом послуг під час розгляду даної справи.

З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, суд не присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 26880,00 грн.

В той же час, частина заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13440,00 грн підтверджена складанням адвокатом позовної заяви у справі та оплатою позивачем, отже, є реально понесеною, обґрунтованою та доведеною.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткової відмови в позові, судові витрати в розмірі 13440,00грн розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13334,90грн.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БЕТОН ХАБ ГРУП (адреса: 61007, м.Харків, вул.Диканівська, буд.50; код ЄДРПОУ 43589149) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДТРАНС-ГРУП (адреса: 61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд.8; код ЄДРПОУ 36815278) 13334,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2023

Суддя К.В. Аріт