Рішення

від 02.09.2022 по справі 675/2468/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/2468/19

Провадження № 2/675/49/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2022 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні Ізяславського районного суду у м. Ізяславі у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА»про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА»(далі ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА») про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Ухвалою від 15 листопада 2019 року вказана заява була прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.

22 червня 2020 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 про зміну підстав позову, у якій позивачка просить позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 03 серпня 2015 року залишити без розгляду; розірвати договір оренди землі без номера від 03 серпня 2015 року, згідно якого державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Ганною Віталіївною зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6822187800:03:008:1006; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА»на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у сумі 33570 грн. та штрафні санкції в розмірі 2608,39 грн. пені за умовами договору оренди землі від 03 серпня 2015 року, 5852,37 грн. інфляційних збитків, 2141,31 грн. 3 % річних.

22 червня 2020 року у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати суд ухвалив прийняти до розгляду ОСОБА_1 про зміну підстав позову.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона являється власницею земельної ділянки площею 1,9998 га, розташованої на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області кадастровий номер 6822187800:03:008:1006. Згідно договору оренди землі від 03 серпня 2015 року було зареєстроване право оренди ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» земельної ділянки кадастровий номер 6822187800:03:008:1006. Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі (не менше 6% оцінки землі) - 5595 грн. за 1 рік або сільськогосподарською продукцією по собівартості. У п. 11 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року зазначено, що орендна плата вноситься до 1 грудня поточного року. Пунктом 14 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року погоджено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивачка стверджує, що орендна плата їй жодного разу не виплачувалася, більше того, їй взагалі не було відомо про те, що її земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача. З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у сумі 33570 грн., штрафні санкції в розмірі 2608,39 грн. пені за умовами договору оренди землі від 03 серпня 2015 року, 5852,37 грн. інфляційних збитків, 2141,31 грн. 3 % річних та судові витрати. У заяві про зміну підстав позову позивачка навела власні розрахунки штрафних санкцій.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити у повному обсязі. В останнє судове засідання позивачка не з`явилась, звернулась до суду з письмовою заявою, у якій просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача адвокат Чернов В. В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні. В останнє судове засідання представник відповідача не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, у якій просив справу розглядати за його відсутності. Крім того представник відповідача у поданій до суду письмовій заяві просив застосувати позовну давність до вимог за 2015-2016 роки.

Відтак, суд вважає за можливе завершити розгляд даної справи по суті за відсутності сторін та їх представників.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,9998 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822187800:03:008:1006, розташованої за межами населеного пункту на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 654747, виданим 17 квітня 2012 року, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001001124.

03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,9998 га, кадастровий номер 6822187800:03:008:1006, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, строком на 10 років. Невід`ємними частинами даного договору є, зокрема, підписані сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 03 серпня 2015 року та акт визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03 серпня 2015 року, а також кадастровий план земельної ділянки.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 42941724 від 28 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Г. В. 25 серпня 2015 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» (номер запису про інше речове право - 10959551).

Умовами укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5595 грн. за 1 рік (не менше 6 % оцінки землі) або сільськогосподарською продукцією по собівартості (пункт 9). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10). Орендна плата вноситься до 01 грудня поточного року (пункт 11). Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладними) (пункт 12). Розмір орендної плати переглядається за взаємною згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку; зміни коефіцієнтів індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13).

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % не сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладання договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 484/3687/16-ц (провадження № 61-33165св18), та зазначив, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове не виконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено йому орендну плату за період з 2015 по 2019 роки.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно приписів ст. 12, ч. ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Отже, відповідач повинен спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати.

У відповідності до наданого представником відповідача видаткового касового ордера від 04 листопада 2019 року позивачка ОСОБА_2 одержала від відповідача ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» 9000 грн. у рахунок орендної плати за землю за 2019 рік.

Сама позивачка жодними належними та допусимими доказами не спростувала факт отримання зазначеної суми. Відомості паспорта отримувача коштів співпадають з даними паспорта позивачки.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт виплати відповідачем позивачці орендної плати за 2019 рік у розмірі 9000 грн.

Разом з тим, надані представником відповідача податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за четвертий квартал 2016 року, третій квартал 2017 року та четвертий квартал 2018 року не є належними доказами, оскільки вони не підтверджують сам факт виплати позивачці орендної плати.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактів виплати відповідачем орендної плати позивачці в 2015-2018 роках матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущення ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» істотного порушення умов договору оренди землі, наслідком якого є його розірвання.

Матеріали справи не містять доказів невикористання відповідачем земельної ділянки в цей період, а тому з моменту укладення спірного правочину відповідач використовував земельну ділянку за призначенням та зобов`язаний був сплачувати за неї орендну плату.

Відтак, позов ОСОБА_1 у частині вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 03 серпня 2015 року підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у сумі 33570 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. п. 5, 9, 10 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі не менше 6 % від грошової оцінки землі, а саме: 5595 грн. за 1 рік або сільськогосподарською продукцією по собівартості. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93 210 грн. 50 коп.

З урахуванням викладеного, обчислення орендної плати у даному випадку слід розраховувати наступним чином: нормативно грошова оцінка земельної ділянки х 6 % = сума орендної плати (ця сума становить 5592,63 грн., однак сторони погодили у договорі орендну плату в розмірі 5595 грн., з якої і будуть проводитися відповідні розрахунки) х індекс інфляції.

Розмір орендної плати за договором від 03 серпня 2015 року за 2015-2019 роки становить 32 635 грн. 61 коп. із наступного розрахунку:

- 2015 рік - 5595 х 143,3 % = 8017,64 грн.;

- 2016 рік - 5595 х 112,4 % = 6288,78 грн.;

- 2017 рік - 5595 х 113,7 % = 6361,52 грн.;

- 2018 рік - 5595 х 109,8 % = 6143,31 грн.;

- 2019 рік - 5595 х 104,1 % = 5824,36 грн.

Разом з тим, згідно з уточненим позовом ОСОБА_1 , позивачка просить стягнути з відповідача оренду плату за 2015-2017 роки в розмірі 5595 грн. за 1 рік, а тому згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених ОСОБА_1 вимог.

Крім того, матеріалами справи підтверджено факт сплати відповідачем позивачу орендної плати за 2019 рік у сумі 9000 грн. Дана сума є більшою від обрахованого судом розміру орендної плати за 2019 рік, однак сам факт її добровільної виплати відповідачем у більшому розмірі, ніж передбачено укладеним між сторонами договором, за відсутності у матеріалах справи будь-яких даних щодо перегляду сторонами розміру орендної плати за землю, не спростовують вищенаведених розрахунків суду.

Водночас, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача адвоката Чернова В. В. щодо наявності законних підстав для застосування судом позовної давності відносно вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» орендної плати за 2015 та 2016 роки, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність (ст. 258 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки орендна плата є щорічним платежем та в силу домовленостей сторін договору оренди вноситься до 01 грудня поточного року (п. 11), про порушене право на отримання орендної плати орендодавцю стало відомо 02 грудня відповідного року, тобто за 2015 рік з 02 грудня 2015 року, а за 2016 рік з 02 грудня 2016 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 49 ЦПК України, 22 червня 2020 року подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій звернулася до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 % річних за період з 2015 по 2020 роки. Первісна позовна заява ОСОБА_1 , яка була подана до суду 15 листопада 2019 року, містить лише позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 03 серпня 2015 року та скасування його державної реєстрації.

Тобто вимоги позивачки про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 2015 по 2016 роки заявлені нею із пропуском строку на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В ході судового розгляду представник відповідача не заперечував наявність у ТОВ «Фармгейт Україна» зобов`язання перед ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 03 серпня 2015 року. ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» не відмовлялось сплатити орендну плату за 2020 рік. Строк сплати орендної плати до 01 грудня поточного року відповідно до пункту 11 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року.

Сама позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що її право на отримання орнедної плати за 2020 рік є невизнаним або порушеним.

У подальшому представник відповідача подав суду підтвердження сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік у сумі 9000 грн. Вказана обставина не була спростована позивачкою у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Відтак суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення орнедної плати за 2020 рік.

Таким чином, з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за період з 2017 року по 2018 рік у розмірі 11 738 грн. 31 коп., де орендна плата за 2017 рік становить 5595 грн. (у межах заявлених позивачем вимог), орендна плата за 2018 рік - 6143 грн. 31 коп.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» пені у сумі 2608 грн. 39 коп., інфляційних збитків у сумі 5852 грн. 37 коп. та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2141 грн. 31 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, визначеного в договорі оренди, не сплативши орендну плату за період з 2017 року по 2018 рік, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості за цей період підлягають задоволенню у сумі 712 грн. 96 коп., виходячи з наступного розрахунку:

- 3 % річних за 2017 рік за період з 02 грудня 2017 року по 19 червня 2020 року становлять 355 грн. 01 коп. (3 % х 930 днів / 365 х 5595 грн. боргу);

- 3 % річних за 2018 рік за період з 02 грудня 2018 року по 19 червня 2020 року становлять 205 грн. 51 коп. (3 % х 565 днів / 365 х 6143,31 грн. боргу).

Відносно визначення розміру пені, то відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 14 договору оренди землі від 03 серпня 2015 року сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 428 грн. 45 коп. пені, виходячи з наступного розрахунку:

- за 2017 рік: з 19 червня 2019 року по 19 червня 2020 року кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 204 грн. 22 коп. (5595 грн. х 0,01% х 365);

- за 2018 рік: з 19 червня 2019 року по 19 червня 2020 року кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 224 грн. 23 коп. (6143,31 грн. х 0,01% х 365).

Втрати від інфляції складають наступну суму:

- за 2017 рік: з 02 грудня 2017 року по 19 червня 2020 року з урахуванням позовних вимог у вказаному періоді перемножений за кожен місяць індекс інфляції становить: 101,0 % х 101,5 % х 100,9 % х 101,1 % х 100,8 % х 100,0 % х 100,0 % х 99,3 % х 100,0 % х 101,9 % х 101,7 % х 101,4 % х 100,8 % х 101,0 % х 100,5 % х 100,9 % х 101,0 % х 100,7 % х 99,5 % х 99,4 % х 99,7 % х 100,7 % х 100,7 % х 100,1 % х 100,2 % х 99,7 % х 100,8 % х 100,8 %= 116,29 %. Відтак, 5595 грн. х 116,29 % = 6506,43 грн. - заборгованість з урахуванням інфляції. Тому сума інфляційних втрат за цей період становить 911 грн. 43 коп. (6506,43 грн. - 5595 грн.);

за 2018 рік: з 02 грудня 2018 року по 19 червня 2020 року з урахуванням позовних вимог у вказаному періоді перемножений за кожен місяць індекс інфляції становить: 100,8 % х 101,0 % х 100,5 % х 100,9 % х 101,0 % х 100,7 % х 99,5 % х 99,4 % х 99,7 % х 100,7 % х 100,7 % х 100,1 % х 100,2 % х 99,7 х 100,8 х 100,8= 106,68 %. Відтак, 6143,31 грн. х 106,68 % = 6553,68 грн. - заборгованість з урахуванням інфляції. Тому сума інфляційних втрат за цей період становить 410 грн. 37 коп. (6553,68 грн. - 6143,31 грн.).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 1321 грн. 80 коп.

Разом з тим, виходячи з того, що до основних вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за 2015 та 2016 роки підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних за прострочення виконання даних грошових зобов`язань до задоволення не підлягають, оскільки відповідно до приписів ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відсутні також законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2019 та 2020 роки, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем даного грошового зобов`язання.

Таким чином, до стягнення з ТОВ «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість з орендної плати за 2017-2018 роки у сумі 11 738 грн. 31 коп., пеня у розмірі 428 грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 712 грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 1321 грн. 80 коп., а всього підлягає стягненню 14 201 грн. 52 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» слід відмовити.

Позивачка просила стягнути з відповідачок судові витрати, які складаються зі сплаченого при подачі позову судового збору.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, які складаються з суми сплаченого позивачкою при подачі позовної заяви судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 494 грн. 08 коп., виходячи з наступного розрахунку:

44173,07 грн./100 = 441,73; 14201,52/441,73 = 32,15; 1536,8/100 х32,15 = 494,08 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 04 грудня 2017 року органом 2625, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА»(місце знаходження с. Васьківці, вул. Шевченка, буд. 2 А Ізяславського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37138877) про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 % річних задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, укладений 03 серпня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА», згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6822187800:03:008:1006 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, загальною площею 1,9998 га, відповідно до якого 25 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Ганною Віталіївною зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» строком на 10 років (номер запису про інше речове право - 10959551).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період з 2017 року по 2018 рік у розмірі 11 738 грн. 31 коп., пеню у розмірі 428 грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 712 грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 1321 грн. 80 коп., а всього 14 201 грн. (чотирнадцять тисяч двісті одну) грн. 52 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. С. Янішевська