Ухвала

від 30.12.2022 по справі 678/1463/22

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31500, Хмельницька область, Хмельницький район, смт Летичів, пров. Шкільний, 4а

тел. (03857) 2-01-00, 2-02-92, 2-04-90, 9-16-31, 9-17-33, факс 9-11-31

веб-сайт: https://lt.km.court.gov.ua, е-mail: inbox@lt.km.court.gov.ua

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер судової справи №678/1463/22

Номер провадження №2-з-678-18/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року смт Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши без повідомлення учасників справи в залі суду смт Летичів заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. СУТЬ ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЄТЬСЯ СУДОМ

1. 27 грудня 2022 року до суду надійшла позовна заява керівника Летичівської окружної прокуратури за змістом якої громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 в порядку спадкування набув право власності на 1/2 частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 6823085800:04:005:0085 площею 0,5 га, яка знаходиться на території Меджибізької селищної ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області.

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував на земельну ділянку право власності.

В порушення вимог ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на 1/2 частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (з 10 грудня 2019 року по даний час) не виконав обов`язок по її відчуженню і на даний час без перешкод незаконно використовує спірну земельну ділянку на території України, тому на підставі ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, п. 10 ч. 1 ст. 346, ст. 356 ЦК України прокурор просить суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вказану частку земельної ділянки з метою подальшого розпорядження нею.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім того, воєнні дії, які ведуться на території України, вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема, багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

2. 27 грудня 2022 року до суду разом з позовною заявою надійшла заява керівника Летичівської окружної прокуратури про забезпечення позову у якій вказано, що ОСОБА_1 порушив визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 ЗК України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності.

Будь-яке подальше відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки порушуватиме права держави в особі уповноваженого органу на набуття її у власність держави шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дана земельна ділянка має використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України.

Прокурор вважає, що існує можливість відчуження спірної земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

За цих обставин прокурор просить суд застосувати заходи забезпечення позову:

1) накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6823085800:04:005:0085 площею 0,5 га, яка знаходиться на території Меджибізької селищної ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області

2) заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6823085800:04:005:0085 з іншими земельними ділянками.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІІ. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

3. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені у ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною вчиняти певні дії (п. 2).

4. У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Преамбула). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 п. 4).

5. 25 вересня 2019 року у постанові по справі №646/6009/18 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

6. 12 лютого 2020 року у постанові по справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

7. 15 вересня 2020 року у постанові по справі №753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

8. 14 червня 2021 року у постанові по справі №308/8567/20 Верховний Суд зазначив, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

9. 28 липня 2022 року у постанові по справі №640/31850/20 Верховний Суд зазначив, що «заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії».

10. Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

ІІІ. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

11. Із позовної заяви вбачається, що підставою звернення прокурора до суду є те, що ОСОБА_1 , як громадянин Російської Федерації, 10 грудня 2019 року набув у спадщину і зареєстрував право власності на 1/2 частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 6823085800:04:005:0085, площею 0,5 га, яка знаходиться на території Меджибізької селищної ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області.

Однак, вказану 1/2 частки земельної ділянки ОСОБА_1 , як іноземний громадин, упродовж року після набуття права власності не відчужив, на даний час без перешкод її використовує, тому цим порушено вимоги законодавства України.

12. Таким чином, суд переконався у тому, що між сторонами існує спір.

13. Законодавець у ч. 1 ст. 317 ЦК України визначив, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

14. У п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

15. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

16. Отже, враховуючи правомочності власника майна, які визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, прокурор обґрунтовано допускає високу ймовірність відчуження відповідачем, як власником, належної йому 1/2 частки спірної земельної ділянки третім особам, зміни її конфігурації (перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення, тощо).

17. Зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку, що метою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність збереження правового статусу і стану 1/2 частки спірної земельної ділянки у незмінному вигляді, який існує на час виникнення спору.

18. Вчинення дій щодо відчуження 1/2 частки спірної земельної ділянки та зміни її конфігурації може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про її конфіскацію у власність держави у разі задоволення позовних вимог.

19. При вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує положення ст.ст. 317, 321 ЦК України і вважає, що обрані прокурором у заяві про забезпечення позову види забезпечення позову накладення арешту на земельну ділянку та заборона вчинення щодо земельної ділянки реєстраційних дій, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, як власника майна, оскільки це не перешкоджає йому володіти та користуватись земельною ділянкою, лише обмежується можливість нею розпорядитись та вчинити щодо неї певні реєстраційні дії, пов`язані зі зміною її конфігурації.

Враховуючи вимоги п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, такі заходи забезпечення позову є співмірними та адекватними у контексті заявлених прокурором позовних вимог.

20. Вжиття судом вказаних у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення не є тотожними з позовною вимогою про конфіскацію 1/2 частки спірної земельної ділянки у власність держави, оскільки такі заходи є тимчасовими і застосовуються з метою надання можливості прокурору довести у суді факт порушення прав та законних інтересів держави і їх поновлення в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

21. Суд погоджується з доводами прокурора у заяві про забезпечення позову, що у випадку відмови прокурору у позові про повернення (конфіскацію) 1/2 частки спірної земельної ділянки на користь держави ОСОБА_1 не може бути завдано значних збитків в силу того, що запропоновані заходи забезпечення позову не перешкоджають йому володіти та користуватись земельною ділянкою, такі заходи забезпечення не створять жодних перешкод у їх відшкодуванні.

22. Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити заяву прокурора про забезпечення позову частково з таких підстав.

23. 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Романюк Н.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом згідно з яким спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1933 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 на 1/2 частку. Спадщина, на яку в указаній частці видано вказане свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,5000 га, яка розташована на території Требуховецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 6823085800:04:005:0085.

Нотаріус вказала, що свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкової земельної ділянки видано ОСОБА_1 , а свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна ще не видано. Право власності на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 листопада 2022 року вбачається, що 10 грудня 2019 року зареєстровано право власності в порядку спадкування на 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 6823085800:04:005:0085 за громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , форма власності приватна, вид спільної власності спільна часткова, розмір частки 1/2.

24. Отже, 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом Слащуку В.Г. видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом і проведено державну реєстрацію за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6823085800:04:005:0085.

Водночас, станом на 10 грудня 2019 року інша 1/2 частки цієї земельної ділянки залишилась неуспадкована, адже свідоцтво про право на спадщину (за законом або за заповітом) не видавалось.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те кому саме належить інша 1/2 частка земельної ділянки з кадастровим номером 6823085800:04:005:0085.

25. Із позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що прокурором заявлені вимоги щодо конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 1/2 частки земельної ділянки ОСОБА_1 .

Водночас, у заяві про забезпечення позову прокурор просить накласти арешт та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо усієї земельної ділянки із кадастровим номером 6823085800:04:005:0085.

Тобто, заявлені у позовній заяві вимоги є меншими, ніж вимоги, які вказані у заяві про забезпечення позову, що є неприпустимим.

26. Прокурором у заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано необхідність накладення арешту на усю земельну ділянку, при цьому предметом позову є конфіскація саме 1/2 частки земельної ділянки, належної громадянину іншої держави.

27. У зв`язку з тим, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частки земельної ділянки, тому вказана 1/2 частки є окремим об`єктом цивільних прав.

28. За таких обставин заява про забезпечення позову є обґрунтованою, однак підлягає задоволенню частково.

29. Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1). Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ч. 2).

У п. «в» ч. 1 ст. 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

У зв`язку із цим суд зауважує, що оскільки право приватної власності на 1/2 частки земельної ділянки є зареєстрованим за ОСОБА_1 , вказана частка приватним нотаріусом під час державної реєстрації визначена як така, що є видом спільної часткової власності, однак відомості про власника іншої 1/2 частки земельної ділянки відсутні, прокурору слід вжити заходів для встановлення суб`єкта, права та законні інтереси якого можуть бути порушені внаслідок ухвалення судом рішення у даній справі, та у разі встановлення заявити клопотання про його залучення до участі у справі.

Керуючись ст.ст. 1-2, 149-153, 157, 247, 258-261, 353-354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково заяву керівника Летичівської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Накласти арешт на 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6823085800:04:005:0085, площею 0,5 га, яка знаходиться на території Меджибізької селищної ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області і належить на праві власності громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

Заборонити громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної йому на праві власності 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6823085800:04:005:0085, площею 0,5 га, яка знаходиться на території Меджибізької селищної ради Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області, з іншими земельними ділянками.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Копію ухвали для негайного виконання направити до Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Юрія Савіцького, буд. 14/1 смт Летичів Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. (03857) 2 02 14, (03857) 9 13 31, електронна адреса: info@lt.km.dvs.gov.ua).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ:

Керівник Летичівської окружної прокуратури, вул. Чорновола, 3 смт Летичів Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. (03857) 2 05 39, e-mail: let_oprok@khmel.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, вул. Інститутська, 4/1 м. Хмельницький, поштовий індекс 29016, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39767479, e-mail: khmelnytskyi@land.gov.ua, тел. НОМЕР_1 .

ВІДПОВІДАЧ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 з 27 серпня 2013 року відповідно посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , поштовий індекс 31533, засоби зв`язку невідомі.

Суддя підпис І.Б. Ходоровський

Суддя І.Б. Ходоровський