Рішення

від 23.12.2022 по справі 914/4111/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 Справа № 914/4111/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазурит - 007», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», смт. Брюховичі, Львівська обл.,

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення

за участю представників сторін:

прокурор: Леонтьєва Н.Т.;

від позивача: Брильовська О.Р.;

від відповідача: Гелемей Ю.М.;

від третьої особи: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Позивача: Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазурит - 007» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Ухвалою від 05.01.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 08.02.2022.

28.01.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача (Вх. № 2462/22).

07.02.2022 через відділ документообігу прокурором надіслано заперечення на відзив відповідача (Вх. № 3200/22).

10.02.2022 представником відповідача надіслано клопотання про обєднання справ в одне провадження (Вх. № 3940/22).

У зв`язку з перебуванням судді О.Д. Запотічняк на лікарняному, судове засідання 08.02.2022 не відбулось.

Ухвалою від 15.02.2022 суд призначив розгляд справи на 15.03.2022.

Ухвалою від 11.03.2022 суд частково задоволив клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою від 15.03.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження, залучив у справу третю особу - ДП « Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» та відклав розгляд справи на 03.05.2022.

02.05.2022 Відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі (вх. №8956/22) та клопотання про витребування доказів (Вх. № 8958/22).

В судовому засіданні 03.05.2022 суд протокольною ухвалою задоволив клопотання про витребування справи № 5015/3541/12 та відклав розгляд справи на 12.05.2022.

Ухвалами від 03.05.2022 суд повернув без розгляду заяву представника Відповідача щодо закриття провадження у справі та відклав розгляд справи на 12.05.2022.

09.05.2022 Відповідачем повторно подано клопотання про закриття провадження у справі (Вх. № 9501/22) та (Вх. № 9482/22).

Ухвалою від 12.05.2021 суд відклав розгляд справи на 23.05.2022.

Ухвалою від 23.05.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 28.06.2022.

Ухвалами від 28.06.2022, 02.08.2022 суд відклав розгляд справи на 02.08.2022 та 15.08.2022 відповідно.

У зв`язку з перебуванням судді Запотічняк О.Д. на лікарняному, судове засідання 15.08.2022 не відбулось.

Ухвалою від 22.08.2022 суд призначив розгляд справи на 20.09.2022.

Ухвалами від 20.09.2022, 25.10.2022 та 22.11.2022 суд відкладав розгляд справи на 25.10.2022, 22.11.2022 та 23.12.2022 відповідно.

В судове засіданні 23.12.2022 з`явився прокурор, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити. Представник ЛОДА позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити. Представник відповідача заперечив проти позову, просив у задоволенні такого відмовити. Представник третьої особи не з`явився, причин не явки не вказав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом, та не з`явились в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

В судовому засіданні 23.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 27.01.2009 ТОВ «Лазурит-007» зареєструвало право власності на земельну ділянку площею 1,1248 га (кадастровий № 4610166300:04:003:0066), оформивши державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907035 від 27.01.2009. Станом на момент подання позовної заяви вказана земельна ділянка перебувала у власності ТОВ «Лазурит - 007».

На переконання прокурора, земельна ділянка незаконно вибула з державної власності земель лісового фонду, адже земельні ділянки, які були вилучені з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу рішеннями Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 та № 263 від 18.03.2004, включені до земель держлісфонду Брюховицького лісництва ДП «ЛЛСНЦ». Також відповідно до Планшетів лісовпорядкування (картографічні матеріали), які наявні у ДП «ЛЛСНЦ», встановлено, що зазначена земельна ділянка знаходяться на лісовкритій площі у районі вулиці Ряснянської в смт. Брюховичі, розташовані у державному лісовому фонді, жодних погоджень щодо меж як суміжним землекористувачем чи вилучення вказаних земель із лісового фонду ДП «ЛЛСНЦ» підприємство не надавало. Крім цього, в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №42013150090000215 проведено накладку планшетів планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування на публічну кадастрову карту, відповідно до якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0066 входить в межі земель державного лісового фонду.

А тому, спірна земельна ділянка надалі перебуває в державній власності і повноваженням розпоряджатися нею, вилучати її з чи надавати в постійне користування з 27.05.2021 наділена ЛОДА. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Як зазначає прокурор зайняття відповідачем земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням вимог чинного законодавства треба розглядати як негаторний позов, оскільки відповідне зайняття не пов`язане з позбавленням держави володіння нею.

Таким чином, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні ЛОДА права розпорядження та користування спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі ЛОДА із приватної власності ТОВ «Лазурит-007».

Правова позиція позивача.

Позивач письмової позиції по суті справи не надав, в усних поясненнях підтримує позовні вимоги.

Правова позиція Відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні з таких підстав:

З позовом про витребування у відповідача спірної земельної ділянки прокурор звертався ще в 2011 році. Однак рішеннями апеляційного та касаційного господарського суду у справі №5015/3541/12 було відмовлено в такому витребуванні, оскільки відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

ЛОДА є неналежним позивачем в даній справі, оскільки згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або в користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів. Водночас, спірна земельна ділянка знаходиться в межах селища Брюховичі.

Прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові. Зокрема, відповідно до правової позиції ВПВС викладеної в постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц особа за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно є його володільцем (принцип реєстраційного підтвердження володіння), а тому вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку ст. 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на ці категорії земель.

Правова позиція третьої особи.

ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» своїм правом на надання пояснень у справі не скористалося. Участі в підготовчих засіданнях та при розгляді справи по суті не приймало.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 27.01.2009 ТОВ «Лазурит-007» на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2008, є власником земельної ділянки № 4610166300:04:003:0066, площею 1,1248 га, що розташована в смт. Брюховичі, вул. Ряснянська, Львівської області, цільове призначення земельної ділянки - будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

Набуттю права власності на вказані земельні ділянки передували такі обставини.

Рішенням Брюховицької селищної ради № 271 від 25.03.2004 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської» надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 9 га, яку пропонується надати Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської, яка надається з земель запасу селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради № 280 від 01.04.2004 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської» надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської, яка надається з земель запасу селища.

Надалі рішенням Брюховицької селищної ради № 318 від 24.06.2004 «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського - житлового призначення в районі вул. Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)» затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Надано вищевказану земельну ділянку Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

Рішенням Брюховицької селищної ради № 328 від 01.07.2004 «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного спортивно - навчально центру з об`єктами житлового призначення в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТзОВ «Новобуддизайн» вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки в смт. Брюховичі на вул. Ряснянській, площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно - навчального центру та надати в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

Між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області по справі №2-3327/04 від 15.11.2004 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Новобуддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішив зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Даним рішенням зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га з яких 1,8 га. під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі №2-3327/04» вирішено виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі №2-3327/04 та вирішено продати ТзОВ «Новобуддизайн» земельну ділянку, площею 8.8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно - навчального центру, в смт. Брюховичі. Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТзОВ «Новобуддизайн». Рішенням також зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі - продажу земельної ділянки до 01.09.2009.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3326/04» вирішено виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 у справі №2-3326/04 та продати ПП «Буддизайн» земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянська - Незалежності України. Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8, 9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн». Цим рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням до 01.09.2009.

26.12.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» (продавець) та ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Самгородок» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазурит-007» (покупці) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки стосовно земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:1606, загальною площею 6,3611 га. Вказану земельну ділянку поділено на три частини.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазурит-007» отримало у власність земельну ділянку площею 1,1248 га, що підтверджується описаними вище актами державними актами на право власності на земельну ділянку.

Також відповідно до матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 у справі №2-38/2005, яке набрало законної сили, за позовом прокурора Львівської області скасовані рішення Брюховицької селищної ради № 245 та № 263 від 11.03.2004 та 18.03.2004, що були передумовою набуття ТОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» у власність земельних ділянок, а також встановлено такі обставини.

Вилучені земельні ділянки площею 9,8 га знаходяться в кварталі 44 Брюховицького лісництва Львівського ДЛГ, який віднесений до 1 групи лісів, категорія захисності - ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій (ст. 36 Лісового кодексу України). Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського ДЛГ (параграф 3.4.2), затвердженого Держкомітетом лісового господарства України за функціональним зонуванням лісопарку, квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 за № 1391 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних» селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12.01.1978 № 14 зазначені вище землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Також відповідно до обставин справи вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі № 5015/3541/12 позов прокурора Шевченківського району м. Львова задоволено частково, скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №2-3327/04», визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907035 від 27.01.2009 року, виданий ТОВ «Лазурит-007», витребувано у ТОВ «Лазурит-007» земельну ділянку площею 1,1248 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0066, та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Буддизайн» припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, 07.06.2013 Львівський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі № 5015/3541/12 скасував у частині задоволених позовних вимог, постановив нове рішення, яким відмовлено прокурору Шевченківського району м. Львова в задоволенні заявлених позовних вимог.

Вищий господарський суд України постановою від 04.09.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 залишив без змін.

Зокрема, відмовляючи прокурору в задоволенні позовних вимог, суди апеляційної та касаційної інстанції ствердили, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн», знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, відтак відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пп. «а» ст. 12, ст. ст. 83, 122, 127, 128, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Також суд касаційної інстанції визнав обґрунтованою обставину, встановлену апеляційним судом про те, що ТОВ «Лазурит-007» є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки, так як придбало земельну ділянку в ТОВ «Новобуддизайн» за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008, і йому не було відомо і не могло бути відомо, що відчужувач не має права продавати відповідне майно.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, доказами не спростовувались.

Оцінка суду.

Щодо представництва прокурором інтересів позивача.

Згідно з положеннями ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи наведене, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, як уповноважені органи державної влади чи органи місцевого самоврядування самостійно, так і прокурори в їх інтересах, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації шляхом подання позову є неправомірне вибуття земельної ділянки із державної власності та з користування постійного лісокористувача, що і доводить заявник позовної заяви, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, Львівською обласною державною адміністрацією, як уповноваженим суб`єктом не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо їх повернення у державну власність. Тобто, як стверджує прокурор, вибуття з державної власності спірних земельних ділянок порушує право Українського народу на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах землями лісового фонду та лісами, що є загальнонаціональним багатством, ослаблює економічні інтереси держави.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

У даному випадку вбачається, що Львівська обласна державна адміністрація, як власник спірних земельних ділянок, володіючи інформацією про незаконність вибуття вказаної ділянки з державної власності, не вживала та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів. Відтак, позивач, знаючи про порушення інтересів держави, не вжив жодних заходів до їх поновлення. За таких умов заявлення позову керівником Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації є обґрунтованим.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, захищаючи інтереси держави, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0066 площею 1,1248 га шляхом їх повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ТОВ «Лазурит-007».

В позадоговірних відносинах, які мають місце в даній справі, особа чиї права та інтереси порушені має право захистити їх, зокрема, шляхом подання віндикаційного або негаторного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (пункт 114 постанови ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Водночас, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Розмежовуючи негаторний і віндикаційний способи захисту прав, суд враховує останню позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 69).

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (п. 70).

З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками (п. 71).

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (п. 72).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц вказала, що особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні (п. 66 постанови).

Враховуючи наведене, суд робить висновок про те, що прокурором у даній справі заявлено негаторний позов (позов про повернення земельних ділянок від фактичного володільця, що не є пов`язаним із позбавленням власника (позивача) його володіння (як складової права власності) цими ділянками).

Реалізуючи визначене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

У п.56 постанови від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

При цьому, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Відтак, належним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Проте, як встановлено вище, у справі, що розглядається, заявлено негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Як стверджує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на зазначене вище, враховуючи правову позицію ВПВС викладену в постанові №359/3373/16-ц суд доходить висновку, що прокурором в даній справі обрано неналежний спосіб захисту прав позивача. Відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Належним (вендикаційним ) позовом про захист прав держави щодо спірної земельної ділянки повинно бути її витребування , однак не усунення перешкод в корисуванні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо скасування заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 11.03.2022 частково задоволено заяву прокурора про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку відповідача з кадастровим № 4610166300:04:003:0066 площею 1,1248 га.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, суд зазначає про необхідність скасування заходів забезпечення позову.

Судові витрати.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір залишається за Львівською обласною прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 145, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2022 у справі № 914/4111/21.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.01.2023.

Суддя Запотічняк О.Д.