Постанова

від 30.05.2023 по справі 914/4111/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа №914/4111/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

cекретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури за вих. № 15/1-60 вих. 23 від 19.01.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/224/23 від 23.01.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 (суддя Запотічняк О.Д.) повний текст рішення складено 02.01.2023

у справі № 914/4111/22

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави

в особі позивача: Львівської обласної державної адміністрації (надалі Львівська ОДА), м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит - 007"</a> (надалів ТзОВ "Лазурит - 007"), м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр" (надалі ДП Львівський СНЦ», смт. Брюховичі, Львівська обл.,

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення

за участю учасників справи:

від прокуратури: Винницька Л.М.

від позивача: Брильовська О.Р.

від відповідача: Гелемей Ю.М.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит - 007"</a> про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що на підставі рішень Брюховицької селищної ради було вилучено земельну ділянку лісового фонду 1 групи, власником якої на той момент був Кабінет Міністрів України, і яка перебувала на балансі Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно насіннєвий центр». В подальшому земельна ділянка була відчужена на користь третіх осіб, в т.ч. відповідачу. ТзОВ «Лазурит-007» 27.01.2009 зареєструвало за собою право власності на земельну ділянку площею 1,1248 га та оформило Державний акт на право власності на земельну ділянку .На переконання прокурора, земельна ділянка незаконно вибула з державної власності земель лісового фонд. Спірна земельна ділянка надалі перебуває в державній власності і повноваженням розпоряджатися нею, вилучати її з чи надавати в постійне користування з 27.05.2021 наділена Львівська ОДА. Прокурор покликається на ст. 391 ЦК України у відповідності до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Як зазначає прокурор зайняття відповідачем земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням вимог чинного законодавства треба розглядати як негаторний позов, оскільки відповідне зайняття не пов`язане з позбавленням держави володіння нею.

Таким чином, прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні ЛОДА права розпорядження та користування спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі ЛОДА із приватної власності ТОВ «Лазурит-007».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2022 у справі № 914/4111/21.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові №359/3373/16-ц прийшов до висновку, що прокурором в даній справі обрано неналежний спосіб захисту прав позивача. Належним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Проте, як встановлено вище, у справі, що розглядається, заявлено негаторний позов.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення. Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано, що відповідач не міг набути статусу добросовісного володільця, оскільки станом на час подачі позову будь-яких рішень уповноважених органів щодо вилучення та надання спірної земельної ділянки третім особам не існувало. Відсутність згоди уповноваженого органу на вилучення земель лісогосподарського призначення, незаконні рішення про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, які скасовані, не дають змоги вважати ТзОВ «Лазурит 007» титульним володільцем спірної земельної ділянки. Тому, обгрунтовуючи обраний спосіб захисту порушених прав держави (усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення), прокурор виходив з положень ч. 1 ст. 15 , ст. ст. 16, 328, 330, 373, 387, 391 та 658 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України. Така позиція, на думку прокурора, повністю узгоджується з положеннями ст. ст. 330, 387, 658 ЦК України про те, що право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою майна, а тому за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця. Прокурор також зазначив, що аналіз ст. 398 ЦК України свідчить про те, що титульним володінням слід вважати лише те володіння, яке має відповідну правову підставу: договір з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Об?єктом титульного володіння, на відміну від фактичного володіння, може бути будь-яке майно (у тому числі й нерухоме), не вилучене з цивільного обороту, яке може бути об?єктом приватної власності. Отже, якщо чинним законодавством не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку.

Прокурор ствердив, що законодавством України не передбачено підстав для отримання статусу титульного володільця приватної особи на землі лісогосподарського призначення, крім випадків, передбачених, зокрема ст. 56 ЗК України, ст. 12 ЛК України.

Отже, на думку прокурора, за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця.

Враховуючи наведене, прокурор просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі № 914/4111/21 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

14.02.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1030/23), в якому, зокрема, відповідач зазначає, що, розмежовуючи негаторний і віндикаційний способи захисту прав, суд врахував останню позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. Апеляційна скарга, на думку відповідача, не містить інших правових позицій, які були прийняті після 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. З позовом про витребування у відповідача спірної земельної ділянки прокурор звертався ще в 2011 році. Однак, рішеннями апеляційного та касаційного господарського суду у справі №5015/3541/12 було відмовлено в такому витребуванні, оскільки відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. На думку відповідача, прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, представник відповідача зазначає, особа за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно є його володільцем (принцип реєстраційного підтвердження володіння), а тому вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку ст. 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на ці категорії земель. Беручи до уваги обставини, встановлені судом першої інстанції, на думку представника відповідача, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права , зокрема ст. ст. 387, 391 ЦК України та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі № 914/4111/21 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 справу № 914/4111/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 у справі № 914/4111/21. Розгляд справи призначено на 28.02.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 розгляд справи відкладено на 28.03.2023.

28.03.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкладено розгляд справи на 30.05.2023.

В судовому засіданні 30.05.2023 прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі № 914/4111/22 скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.

30.05.2023 представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі № 914/4111/22 залишити без змін.

Представник третьої особи 30.05.2023 в судове засіданні не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2008, укладеного між ТзОВ «Новобуддизайн» (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем 1) ТзОВ «Самгородок» (покупцем 2), ТзОВ «Лазурит-007» (покупцем 3) та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.01.2009 ТзОВ «Лазурит-007» є власником земельної ділянки № 4610166300:04:003:0066, площею 1,1248 га, що розташована в смт. Брюховичі, вул. Ряснянська, Львівської області, цільове призначення земельної ділянки - будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

ТзОВ «Лазурит-007» набуло право власності на вказану земельну ділянку за наступних обставин.

25.03.2004 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 271 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської», яким надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 9 га, яку пропонується надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської, яка надається з земель запасу селища.

01.04.2004 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 280 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської», яким надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі вулиці Ряснянської, яка надається з земель запасу селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради № 318 від 24.06.2004 «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського - житлового призначення в районі вул. Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)» затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Надано вищевказану земельну ділянку Приватному підприємству «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

Рішенням Брюховицької селищної ради № 328 від 01.07.2004 «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного спортивно - навчально центру з об`єктами житлового призначення в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТзОВ «Новобуддизайн» вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки в смт. Брюховичі на вул. Ряснянській, площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно - навчального центру та надати в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

За твердженнями позивача, між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області по справі №2-3327/04 від 15.11.2004 за позовом Луцьо В.А. до ТзОВ «Новобуддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Даним рішенням зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га з яких 1,8 га. під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі №2-3327/04» вирішено виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі №2-3327/04 та вирішено продати ТзОВ «Новобуддизайн» земельну ділянку, площею 8.8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно - навчального центру, в смт. Брюховичі. Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТзОВ «Новобуддизайн». Рішенням також зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі - продажу земельної ділянки до 01.09.2009.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3326/04» вирішено виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 у справі №2-3326/04 та продати ПП «Буддизайн» земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянська - Незалежності України. Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8, 9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн». Цим рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням до 01.09.2009.

26.12.2008 ТзОВ «Новобуддизайн» (продавець) та ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Самгородок» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазурит-007» (покупці) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки стосовно земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:1606, загальною площею 6,3611 га. Вказану земельну ділянку поділено на три частини.

Відтак, ТзОВ «Лазурит-007» отримало у власність земельну ділянку площею 1,1248 га, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку.

Також відповідно до матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 у справі №2-38/2005, яке набрало законної сили, за позовом прокурора Львівської області скасовані рішення Брюховицької селищної ради № 245 та № 263 від 11.03.2004 та 18.03.2004, що були передумовою набуття ТзОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» у власність земельних ділянок, а також встановлено такі обставини.

Вилучені земельні ділянки площею 9,8 га знаходяться в кварталі 44 Брюховицького лісництва Львівського ДЛГ, який віднесений до 1 групи лісів, категорія захисності - ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій (ст. 36 Лісового кодексу України). Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського ДЛГ (параграф 3.4.2), затвердженого Держкомітетом лісового господарства України за функціональним зонуванням лісопарку, квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 за № 1391 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних» селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12.01.1978 № 14 зазначені вище землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Окрім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі № 5015/3541/12 позов прокурора Шевченківського району м. Львова задоволено частково, скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №2-3327/04», визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907035 від 27.01.2009 року, виданий ТОВ «Лазурит-007», витребувано у ТОВ «Лазурит-007» земельну ділянку площею 1,1248 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0066, та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Буддизайн» припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, 07.06.2013 Львівський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі № 5015/3541/12 скасував у частині задоволених позовних вимог, постановив нове рішення, яким відмовлено прокурору Шевченківського району м. Львова в задоволенні заявлених позовних вимог.

Вищий господарський суд України постановою від 04.09.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 залишив без змін.

Зокрема, відмовляючи прокурору в задоволенні позовних вимог, суди апеляційної та касаційної інстанції вказали, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн», знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, відтак, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пп. «а» ст. 12, ст. ст.83,122,127,128, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Також суд касаційної інстанції визнав обґрунтованою обставину, встановлену апеляційним судом про те, що ТзОВ «Лазурит-007» є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки, так як придбало земельну ділянку у ТзОВ «Новобуддизайн» за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008, і йому не було відомо і не могло бути відомо, що відчужувач не має права продавати відповідне майно.

Вищанаведені обставини стали підставою звернення прокурора і інтересаї Львівської обласної адміністрації з відповідним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1,3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст.53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Львівську обласну державну адміністрацію.

Судом встановлено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації є неправомірне вибуття земельних ділянок із державної власності та з користування постійного лісокористувача - Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр", що призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, Львівською обласною державною адміністрацією, як уповноваженим суб`єктом з 27 травня 2021 року, не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо їх повернення у державну власність.

Прокурор зазначає, що вибуття з державної власності спірних земельних ділянок порушує право Українського народу на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах землями лісового фонду та лісами, що є загальнонаціональним багатством, ослаблює економічні інтереси держави. При цьому, Львівська обласна державна адміністрація, як власник спірних земельних ділянок, володіючи інформацією про незаконність вибуття спірних земельних ділянок з державної власності, не вживала та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Так, звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає можливість відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення (листи №14.50/105-3914вих-21 від 09 липня 2021 року, №14.50/105-5425вих-21 від 01 вересня 2021 року), однак, позивач не вчинив відповідних дій, спрямованих на захист інтересів держави, натомість повідомив прокурора, що не заперечує про вжиття заходів реагування позовного характеру.

З огляду на наведене, прокурором надано достатньо часу для здійснення позивачем будь-яких дій на захист порушених інтересів держави.

3 метою уточнення позиції Львівської обласної державної адміністрації, щодо вжиття заходів представницького характеру за даним фактом Галицькою окружною прокуратурою м. Львова повторно 01.09.2021 скеровано лист №14.50/105-5425BИX-21, на який 24.09.2021 за N№5/29-11243/0/2-21/1-16 отримано відповідь про те, що Львівська обласна державна адміністрація не заперечує щодо заявлення Галицькою окружною прокуратурою м. Львова позовної заяви про усунення перешкод у здійсненні Львівською ОДА права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0066 шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «ЛЛСНЦ» із приватної власності ТЗОВ «Лазурит-007».

В даному випадку вбачається, що Львівська обласна державна адміністрація, як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність вибуття вказаної ділянки з державної власності, не вживала та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Відтак, позивач достовірно знаючи про порушення своїх інтересів самостійно з позовом до суду не звертався..

Зважаючи на все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0066 площею 1,1248 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ТзОВ « Лазурит-007» .

При цьому, прокурор, заявляючи негаторний позов, посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 07.04.2020 у справі №372/1684/14.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 звернула увагу на неможливість одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння). Тобто визначальною є обставина володіння майном.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги останню позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц щодо критеріїв розмежування негаторного та віндикаційного способів захисту прав.

У вказаній постанові зокрема зазначено наступне:

"68. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

69. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

70. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

71. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: "Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок". Водночас використання у першому реченні слів "(тимчасовим володільцем)" може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово "права" у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

72. Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.".

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

У п.56 постанови від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

При цьому, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

З врахуванням викладеного, належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є саме віндикаційний позов, в той час, як прокурор звернувся до суду із негаторним позовом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Окрім того, як зазначалося вище, за результатами розгляду справи № 5015/3541/12 Львівський апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції визнали обґрунтованою обставину про те, що ТзОВ «Лазурит-007» є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки, так як придбало земельну ділянку в ТзОВ «Новобуддзайн» за відплатним договором купівлі -продажу земельної ділянки від 26.12.2008, і йому не було відомо і не могло бути відомо, що відчужував не має права продавати відповідне майно.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, невід`ємним елементом та органічною складовою якого є принцип правової визначеності.

Вказаний принцип, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії", №28342/95).

В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (остаточності рішень), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Як зазначив ЄСПЛ в пункті 46 рішення у справі №32053/13 "Устименко проти України", згідно принципу res judicata жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/4111/22- залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/4111/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2023 .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т.Кордюк

Б.Д. Плотніцький