Рішення

від 21.12.2022 по справі 472/1277/17

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/1277/17

Провадження №2/472/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретарів

судового засідання - Крамарчук Л.Б., Горбаненка А.О., Ставніченко А.П., Камашевої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний інспектор - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Березівському, Веселинівському, Миколаївському, Очаківському районах, містах Миколаєві та Очакові управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Вєч Альона Андріївна, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування та про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2017 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява від позивача ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування та про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, з кадастровим номером: 4821780600:01:000:0635, проте відповідачі, які є власники суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638, знищили встановлені на його ділянці межові знаки та самовільно зайняли її частину, однак відмовляються добровільно усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою. В зв`язку з цим просить усунути відповідачами перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування у відповідності з даними земельно-кадастрової документації. Крім того, просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та стягнути судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

В судове засідання 21 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином 22 листопада 2022 року, що підтверджується його розпискою від 22 листопада 2022 року (Т.3. а.с. 14). Про причини неявки не повідомив суд, будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи чи слухання справи без його участі до суду не подав. В судовому засіданні 22 листопада 2022 року позивачем було надано суду вступне слово та розпочато дослідження письмових доказів, однак судове засідання було відкладено на 21 грудня 2022 року в зв`язку із слуханням судом іншої справи та з метою надання позивачу часу для замовлення в спеціалізованій землевпорядній організації технічної документації щодо виносу в натурі межових знаків використання земельних ділянок та геодезичної зйомки. Однак, позивач без поважних причин не прибув в судове засідання, заяв не подав. Варто зазначити, що 21 грудня 2022 року до суду надійшло письмове пояснення позивача ОСОБА_1 , в якому він посилається на те, що суд 4 роки розглядає його справу і не витребував всіх необхідних документів, які необхідні для її вирішення, однак будь-яких вимог чи прохань до суду в цьому поясненні позивач не ставить, не просить відкласти розгляд та не просить слухати справу у його відсутність. При цьому, якщо позивач мав змогу подати до суду дане письмове пояснення, то суд вважає, що він мав і змогу подати заяву, в якій повідомити причини неможливості своєї явки в судове засідання 21 грудня 2022 року, однак цього не зробив, проявивши таким чином байдужість до власної справи та неповагу до суду. Крім того, суд зазначає, що в судове засідання 19 жовтня 2022 року позивач також не з`явився без поважних причин, причини неявки не повідомив, в телефонному режимі повідомив, що: "...оскільки судовий експерт повернув матеріали справи без висновку, то який сенс йому прибувати в судове засідання...". Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою від 27 вересня 2022 року (Т.2 а.с. 165).

В судове засідання 21 грудня 2022 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином 22 листопада 2022 року, що підтверджується їх розписками від 22 листопада 2022 року (Т.3. а.с. 15-16). До суду 21 грудня 2022 року подали заяви про завершення розгляду справи у їх відсутність.

В судове засідання 21 грудня 2022 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний інспектор - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Березівському, Веселинівському, Миколаївському, Очаківському районах, містах Миколаєві та Очакові управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Вєч Альона Андріївна не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином 23 листопада 2022 року, що підтверджується витягом з електронної пошти про отримання судової повістки на електронну адресу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Т.3 а.с. 18-19).

За таких обставин, враховуючи положення ст. 223 ЦПК України, беручи до уваги те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідачів, і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В судовому засіданні 22 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, і з урахуванням відповіді на відзив відповідачів від 01 березня 2018 року (Т.1 а.с. 175-177), зокрема зазначив, що він є власником земельної ділянки, з кадастровим номером: 4821780600:01:000:0635, проте відповідачі, які є власники суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638, знищили встановлені на його ділянці межові знаки та самовільно зайняли її частину, однак відмовляються добровільно усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою. Самовільне зайняття відповідачами частини його земельної ділянки та знищення ними межових знаків підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актами обстеження земельної ділянки, які складені державним інспектором Вєч А.А., відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, просив усунути відповідачами перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування у відповідності з даними земельно-кадастрової документації. Крім того, просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, та стягнути судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 22 листопада 2022 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали повністю, та з урахуванням своїх відзивів від 02 лютого 2022 року (Т.1 а.с. 80-82) та від 07 лютого 2022 року (Т.1 а.с. 112-115), які є ідентичними за своїм змістом, зокрема зазначили, що дійсно їхні земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 межують із земельною ділянкою позивача з кадастровим номером: 4821780600:01:000:0635. Зазначили, що ними з метою підтвердження відповідності фактичного розташування належних їм земельних ділянок у відповідності з даними розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою, було замовлено здійснення робіт по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок. Дані роботи були виконані ДП "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". 23 лютого 2017 року спеціалістами вказаного інституту здійснено виїзд на місце розташування земельних ділянок та в натурі були встановлені (відновлені) межі земельних ділянок, після чого було виготовлено технічні документації із землеустрою, дані яких повністю збігаються із даними первісних технічних документацій, а тому зі сторони відповідачів відсутнє захоплення частини земельної ділянки позивача, як стверджує останній. Крім того, вважають, що акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акти обстеження земельної ділянки, які складені державним інспектором Вєч А.А,. не можуть буди доказом того, що вони знищили межові знаки та самовільно зайняли частину земельної ділянки позивача, оскільки до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП їх не притягували, адміністративне стягування не накладали, матеріали справи таких доказів не містять, тобто після складання державним інспектором зазначених актів не було прийнято жодного рішення. Крім того, вказали, що судом призначались двічі судові експертизи, однак вони так і не були проведені з вини позивача.

Суд, заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 4821780600:01:000:0635, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, рілля, яка розташована в межах Катеринівської (нині Степівської) сільської ради Веселинівського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іоптек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №70867947 від 19 жовтня 2016 року (Т.1 а.с. 8).

Відповідач ОСОБА_3 є власником суміжньої земельної ділянки з кадастровим номером: 4821780600:01:000:0638, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, рілля, яка розташована в межах Катеринівської (нині Степівської) сільської ради Веселинівського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності №78223448 від 17 січня 2017 року (Т.1 а.с. 86).

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжньої земельної ділянки з кадастровим номером: 4821780600:01:000:0636, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, рілля, яка розташована в межах Катеринівської (нині Степівської) сільської ради Веселинівського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності №70185811 від 11 жовтня 2016 року (Т.1 а.с. 121).

Як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, позивач послався на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - власники земельних ділянок, які межують з його земельною ділянкою, знищили межові знаки та самовільно зайняли частину його земельної ділянки.

Для того, щоб встановити, чи дійсно право позивача було порушене, тобто, що відповідачі дійсно самовільно зайняли частину його земельної ділянки, судом за клопотанням позивача у справі 24 квітня 2018 року була призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Регіональної торгово-промислової палати у Миколаївській області. На вирішення експертів було поставлено наступні питання:

1) Чи відповідає фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 правовстановлюючим документам на ці земельні ділянки та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування?;

2) Чи відповідає фактичне розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?;

3) Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів?.

24 травня 2018 року до суду від судового експерта Лесків С.А. надійшло клопотання, в якому вона просила надати додаткові матеріали, необхідні для дачі висновку, а саме: геодезичну зйомку земельних ділянок з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638, з планом та розмірами фактичних меж та фактичною площею станом на даний час з накладенням розмірів та конфігурації земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів. Дане клопотання 06 червня 2018 року було вручено представнику позивача ОСОБА_6 . Однак, не виконуючи дане клопотання експерта Лесків С.А., позивач ОСОБА_1 06 червня 2018 року подав до суду нове клопотання про призначення експертизи (Т.2 а.с. 9), в якому просив в зв`язку з великою та неспівмірною вартістю проведення вказаної експертизи (9000 грн.) скасувати ухвалу суду від 24 квітня 2018 року про призначення експертизи та призначити в справі іншу судову земельно-технічну експертизу.

26 липня 2018 року судовий експерт Лесків С.А. повернула матеріали цивільної справи (Т.2 а.с. 11-12) без проведення експертизи, оскільки позивачем не було виконане її клопотання від 24 травня 2018 року.

16 листопада 2018 року за повторним клопотанням позивача у справі була призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам ТОВ "Миколаївський центр судової експертизи". На вирішення експертів було поставлено наступні питання:

1) Чи відповідає фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 правовстановлюючим документам на ці земельні ділянки та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування?;

2) Чи відповідає фактичне розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?;

3) Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів?.

30 січня 2020 року за клопотанням експерта судом було витребувано додаткові документи та 25 лютого 2020 року надано документи експерту, а саме: копії кадастрових планів (в двох примірниках) земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638.

Вартість даної експертизи склала 9009 грн., яку позивач без коливань сплатив, що підтверджується квитанцією від 12 березня 2019 року та рахунком на оплату від 12 березня 2019 року (Т.2 а.с. 49-51). Тобто, вартість цієї експертизи (9009 грн.) була більшою за вартість попередньої експертизи (9000 грн.), від виконання якої позивач відмовився, і не забажав виконувати клопотання експерта саме через "велику та неспівмірну вартістю проведення вказаної експертизи". Тобто вказане свідчить про те, що перша експертиза була не проведена саме з вини позивача, і саме через його дії це призвело до безпідставного затягування розгляду справи.

08 серпня 2022 року ТОВ "Миколаївський центр судової експертизи" повернуло до суду матеріали справи без надання висновку експерта, та експертом було зазначено, що для того, щоб провести дану експертизу необхідно виконати спеціалізованій землевпорядній організації винос в натурі межових знаків використання земельних ділянок, оскільки без наявності вказаних документів провести земельно-технічну експертизу неможливо, тобто неможливо встановити, чи були порушені межі земельної ділянки позивача (Т.2 а.с. 139-145).

Судом встановлено, що позивачу до подання позову до суду, ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області також роз`яснювало, що для встановлення (відновлення) меж земельних ділянок йому слід звернутись до проектних організацій, що розробляли землевпорядну документацію, що підтверджується відповідними листами управління від 28 жовтня 2016 року, 04 листопада 2016 року, 25 листопада 2016 року (Т.1 а.с. 33-35).

Після ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі і з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи (Т.2. а.с. 139-145), що підтверджується розпискою позивача про ознайомлення з матеріалами справи від 26 жовтня 2022 року (Т.3 а.с. 1), 18 листопада 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло вже третє клопотання про призначення експертизи, при цьому за змістом воно повністю ідентичне попереднім клопотанням, по яким суд вже призначав експертизи (позивач лише змінює установу, якій просить доручити проведення експертизи).

Однак, позивачем так і не було виконано клопотання експерта Лесків С.А. при першій експертизі, а саме: не було проведено геодезичну зйомку земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821780600:01:000:0635, 4821780600:01:000:0636 та 4821780600:01:000:0638, з планом та розмірами фактичних меж та фактичною площею станом на даний час з накладенням розмірів та конфігурації земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів. Крім того, позивачем не було усунуто недоліки, через які судовий експерт Луговська Л.І. повернула матеріали справи без надання висновку, при другій експертизі, а саме, позивач так і не замовив в спеціалізованій землевпорядній організації винос в натурі межових знаків використання земельних ділянок.

Тобто, без усунення позивачем вищевказаних недоліків призначення нової (третьої) експертизи призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи та самої експертизи, оскільки як вбачається з поведінки позивача він свідомо ігнорує та не виконує клопотання судових експертів.

В судовому засіданні 22 листопада 2022 року суд роз`яснив позивачу вищевказані недоліки, через які не були проведені попередні експертизи, та повідомив, які йому необхідно подати до суду документи, для того щоб в справі можливо було призначити третю судову експертизу. Після чого, суд відклав судове засідання та надав позивачу час, щоб зібрати вказані документи. Однак, в судове засідання 21 грудня 2022 року позивач без поважних причин не з`явився, про причини неявки не повідомив суд, документи, які необхідні експерту для проведення експертизи, не подав.

Позивачу достеменно було відомо про причини неможливості проведення попередніх судових експертиз, однак він не забажав подавати до суду документи, які необхідні експерту для проведення судової земельно-технічної експертизи.

Така поведінка позивача, на думку суду, має ознаки ухилення від проведення експертизи (ст. 109 ЦПК України: у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні).

Зазначене свідчить про небажання позивача ОСОБА_1 виконувати свої процесуальні обов`язки, а саме обов`язок доказування, оскільки збирання та подання доказів - це обов`язок позивача (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), а суд не може збирати докази, які стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Крім того, варто зазначити, що винесення в натурі межових знаків використання земельних ділянок та геодезична зйомка земельних ділянок виконується на замовлення власника земельної ділянки в спеціалізованій землевпорядній організації. Тобто, в даному випадку суд позбавлений можливості самостійно зібрати вказані документи, які необхідні експерту для проведення експертизи.

Таким чином, ухвалою суду від 21 грудня 2022 року позивачу було відмовлено в призначенні третьої судової земельно-технічної експертизи, оскільки дві попередні судові експертизи не були проведені з його вини та він так і не надав суду документи, які просили судові експерти.

Слід зазначити, що суд неодноразово сприяв позивачу, надаючи останньому можливість реалізувати свої права та виконати свої процесуальні обов`язки, зокрема:

1) позивач заявив вперше про призначення судової експертизи вже під час судового розгляду, тоді як в підготовчому засідані таких клопотань не заявляв, однак, суд, враховуючи, що висновок експерта в даній справі може мати вирішальне значення, посприяв позивачеві, і призначив в справі судову земельно-технічну експертизу;

2) після того, як перша судова експертиза не була проведена з вини позивача, суд також пішов на зустріч позивачу, і за його клопотанням призначив у справі повторну судову земельно-технічну експертизу (хоча мав права цього не робити, з урахуванням положень ст. 109 ЦПК України), яка також не була виконана з вини позивача;

3) коли позивач втретє подав до суду клопотання про призначення судової експертизи, суд знову ж таки посприяв позивачеві у зборі і поданні до суду доказів та відклав судове засідання, надаючи таким чином позивачу можливість зібрати всі необхідні документи, які просили судові експерти, однак позивач даним право не скористався та в наступне судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, документів, які необхідні експертам, до суду не подав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 статті 107 ЗК України встановлено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повідомлення судового експерта Луговської Л.І. без висновку №2007/2022-1 від 20 липня 2022 року не містить чіткої відповіді про порушення прав позивача відповідачами.

Зокрема, судовий експерт не зміг надати відповідь на питання, чи є порушення меж земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, оскільки для того, щоб дати відповідь на вказане питання, позивачу необхідно замовити у спеціалізованій землевпорядній організації винос в натурі межових знаків використання земельних ділянок.

Винос меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фактично означає фіксацію точок поворотних кутів ділянки на місцевості. Під час виносу меж інженер-геодезист закріплює на земельній ділянці межові знаки встановленого зразка.

Межовий знак - це спеціальний знак, зразок якого затверджується уповноваженим органом державної влади у визначеному законодавством порядку та який фіксує місцезнаходження точок поворотних кутів меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

На практиці інженер-геодезист закріплює поворотні точки підручними матеріалами власника/користувача земельної ділянки. Три види межових знаків, що передбачені вищевказаною Інструкцією на практиці не популярні, оскільки часто невиправдано підвищують вартість самої процедури виносу меж земельної ділянки.

Винос меж земельної ділянки проводиться вже після кадастрової зйомки, складання проекту землеустрою, чи технічної документації на земельну ділянку та після реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі. Для виносу меж необхідно, щоб земельна ділянка вже була зареєстрована в кадастрі, оскільки сама процедура закріплення меж за своєю суттю є перенесенням координат поворотних точок ділянки з кадастру на місцевість за допомогою спеціального обладнання.

Тобто, для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її меж необхідно виконати процедуру виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач ОСОБА_1 зазначену процедуру виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не виконав, а тому за даної обставини усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її меж не вбачається за можливе.

Позивач просить суд відновити межі земельної ділянки, проте позивачем не надано належних доказів, до яких саме меж, які існували до порушення його права, відповідачі повинні відновити межі земельної ділянки, належної позивачу.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази, якими позивач обґрунтоває свої позовні вимоги, а саме Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та Акти обстеження земельної ділянки від 25 липня 2017 року (Т.1 а.с. 37-44, далі - акти), складені державним інспектором Вєч А.А., в яких зазначано, що земельна ділянка позивача частково захоплена шляхом обробітку відповідачами своїх земельних ділянок, та те, що відповідачами знищено межові знаки земельної ділянки позивача, суд не може прийняти як беззаперечний доказ порушення права позивача, оскільки в даних актах не зазначено, на підставі чого Вєч А.А. встановлювала, що відповідачі частково захопили земельну ділянку позивача та знищили межові знаки. В даних актах також не зазначено, де конкретно захоплена частина земельної ділянки позивача (в яких межах) відповідачами, що має суттєве значення, так як відновити межі земельної ділянки можливо лише після того, як буде встановлено, в яких межах існує порушення та накладення земельних ділянок.

Тобто, вказані акти не є доказами, які безсумнівно підтверджують перетин меж (накладення) земельних ділянок (вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 вересня 2021 року в справі №444/2308/18).

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що по вказаним актам приймались якісь рішення, тобто не має доказів того: чи скаладались протоколи про адміністративні правопорушення відносно відповідачів, чи виносились постанови про притягнення їх до адміністративної відповідальності. Також, в актах зазначено, що до них додається план-схема земельної ділянки, однак матеріали справи не містять вказаних план-схем земельної ділянки до Актів.

Виходячи з предмета спору (зокрема основної позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою), а також з урахуванням вищенаведених обставин, основним предметом доказування у даній справі є та обставина, що відповідачами самовільно зайнята частина земельної ділянки позивача.

Безспірним є те, що встановлення вищезгаданої обставини вимагає необхідних спеціальних знань у сфері землевпорядкування і належним та допустимим доказом по встановленню цієї обставини може бути лише висновок судової земельно-технічної експертизи. Однак, позивачем такого висновку експертизи до суду подано не було, а експертизи, які призначались судом, не були проведені з вини позивача.

Вказані висновки щодо засобів доказування у подібних справах узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка належить позивачу, де проходить її межа, чи порушена межа цієї земельної ділянки відповідачами.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для вирішення справи, в зв`язку із ухиленням позивача від проведення судових експертиз (невиконання клопотань судових експертів), оскільки порушення меж земельної ділянки, яка належить позивачу, не встановлено висновком судової земельно-технічної експертизи, суд вважає, що позовна вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не підлягає задоволенню (вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 травня 2021 року в справі №278/3370/19).

Оскільки, позовна заява про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є похідною вимогою від позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в задоволенні якої відмовлено, то позовна вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів, що його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, витрат на правову допомогу та витрат на проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний інспектор - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Березівському, Веселинівському, Миколаївському, Очаківському районах, містах Миколаєві та Очакові управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Вєч Альона Андріївна, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування та про стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко