Рішення

від 28.12.2022 по справі 679/715/22

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/348/2022

Справа № 679/715/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г,

помічника судді Панчук В.О.,

секретаря с/з Волос І.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначається, що позивач володіє земельною ділянкою площею 56,8 га на праві постійного користування, що знаходиться в межах санітарно-захисної зони ВП «ХАЕС» та була надана позивачу для здійснення заходів щодо побудови інфраструктури, необхідних для будівництва нових блоків ХАЕС.

Проте на вказаній земельній ділянці розташована будівля (база) промислового типу, що не належить позивачу, не використовується у його господарській діяльності та не задіяна у виробничому процесі підприємства.

Власником вказаної будівлі є відповідач ОСОБА_3 , який використовує будівлю (базу) у власних цілях на території земельної ділянки позивача, чим створив для останнього перешкоди у реалізації свого права щодо повноцінного користування належної йому земельної ділянки.

Позивач протягом тривалого часу позбавлений можливості використовувати належні йому землі на власний розсуд у відповідності до мети своєї діяльності. Разом із цим вказана земельна ділянка розташована в межах санітарно-захисної зони ВП «Хмельницька АЕС», що встановлена в радіусі 2,7 км навколо території позивача.

Відтак, ВП «ХАЕС», що є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки державно, фактично позбавлене права володіння та користування належною йому земельною ділянкою

З огляду на це позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою площею 56,8 га, що знаходиться на території будівельного майданчика ВП «Хмельницька АЕС», а саме звільнити вказану земельну ділянку шляхом знесення розташованої на ній господарської споруди, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.

20.07.2022 суддею було відкрите провадження у справі та призначено її розгляду в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначене на 15.08.2022 (а.с. 71).

15.08.2022 підготовче засідання було відкладене на 29.08.2022 у зв`язку із неявкою відповідача (а.с. 81-82).

29.08.2022 підготовче засідання було відкладене на 15.09.2022 за клопотанням представника відповідача для надання останньому часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву (а.с. 88).

13.09.2022 представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що не вбачає жодних порушень прав позивача, оскільки останній не зазначив у позові, які саме перешкоди створені відповідачем та в чому вони полягають, а також не надав жодних доказів на підтвердження цих обставин. Водночас відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові. Крім того, зі змісту позовної заяви неможливо ідентифікувати об`єкт нерухомості, про який йде мова у позові, а також на якій земельній ділянці цей об?єкт розташований. Предстаник наголошує у відзиві, що ОСОБА_3 є власником нерухомого майна, а саме виробничої бази у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв.м. (незавершене будівництво) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728 кв.м. (незавершене будівництво), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних доказів того, що вказаний об`єкт розміщено в санітарно-захисній зоні атомної електростанції та на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача, суду не надано, у той час як з огляду на принцип змагальності саме позивач має довести відповідні обставини. Крім того, втручання у мирне володіння майном повинно бути законним, а власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об?єктів енергетики мають право самостійно господарювати на земельних ділянках із дотриманням установлених обмежень та обтяжень. З урахуванням викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 97-103, 123-129).

15.09.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження у зазначеній цивільній справі на 30 днів, а підготовче засідання відкладене на 03.10.2022 за клопотанням представника позивача для надання останньому часу для реалізації права на подання відповіді на відзив (а.с. 91, 92).

03.10.2022 судом було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2022 (а.с. 161).

26.10.2022 судове засідання було відкладене на 15.11.2022 для надання сторонам часу для підготовки до судових дебатів (а.с. 166-168).

15.11.2022 судове засідання було відкладене на 01.12.2022 за клопотанням представника відповідача у зв`язку із участю останнього у розгляді іншої судової справи (а.с. 173).

01.12.2022 судове засідання було відкладене на 14.12.2022 за клопотанням представника відповідача у зв`язку із участю останнього у розгляді іншої судової справи (а.с. 185).

14.12.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку із відсутністю електропостачання в мережі Нетішинського міського суду, а судове засідання було призначене на 27.12.2022 (а.с. 192).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у позові.

Відповідач у судове засідання не з?явився, його представник у судовому засіданні заперечував проти позову та надав пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у відзиві на позов.

Заслухавши представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі державного акту серії ЯЯ № 334553 від 12.12.2008 ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є постійним користувачем земельної ділянки площею 56,8 га, цільовим призначенням якої є обслуговування земельної ділянки № 40 «Будівельний двір». Вказаний державний акт видано на підставі рішення 34 сесії Нетішинської міської ради п?ятого скликання № 32 від 30.09.2008 (а.с. 11-12).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 72553038 від 08.11.2016, вказана земельна ділянка, правокористувачем якої є ДП «НАЕК «Енергоатом», має кадастровий номер 6810500000:03:003:0099 та належить до державної форми власності, а її цільовим призначенням є розміщення, будівництво, експлуатація та обслуговування будівель і споруд об?єктів енергогенеруючих підприємств, установ організацій (а.с. 13-14).

ДП «НАЕК «Енергоатом» є державним комерційним підприємством, що утворене з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки. ДП «НАЕК «Енергоатом» має відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція», що підтверджується Положенням про відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» ДП НАЕК «Енергоатом» ПЛ-П.4.10.028-20, затвердженим т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» 01.10.2000 (а.с. 15, 16-30, 31-49).

Рішенням ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» «Про розміри та межі» були встановлені розмір та межі санітарно-захисної зони в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС радіусом 2,7 км згідно з планом. Вказане рішення було затверджене рішеннями Нетішинської міської ради Хмельницької області № 7/139 від 25.02.2011, Ізяславської районної ради Хмельницької області № 18 від 29.10.2009 та Славутської районної ради Хмельницької області № 4 від 21.10.2009, а також погоджене Міністерством охорони здоров`я України згідно з листом № 7.04-41 від 11.09.2009 (а.с. 54-58, 59, 60, 61, 62).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Статтею 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об?єктів» визначено, що землі енергетики - це земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об?єктів альтернативної енергетики, об?єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об?єктів, необхідних для експлуатації об?єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об?єктів» для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об?єктів і об?єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об?єктів енергетики, зокрема санітарно-захисні зони атомних електростанцій. Санітарно-захисні зони атомних електростанцій встановлюються навколо їх території для забезпечення захисту населення та навколишнього середовища від можливого перевищення ліміту дози іонізуючого опромінення.

У ст. 30 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» наголошується, що власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики мають право самостійно господарювати на земельних ділянках із дотриманням установлених обмежень та обтяжень.

Статтею 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» встановлено обмеження на використання земель у спеціальних зонах об?єктів енергетики. Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону в межах санітарно-захисних зон атомних електростанцій забороняється розміщення житлових будинків, громадських будівель, дитячих лікувально-оздоровчих закладів, об?єктів господарсько-питного водопостачання, промислових і підсобних (допоміжних) споруд, що не належать до атомних електростанцій. Санітарно-захисна зона об?єктів енергетики - це територія вздовж ліній електропередачі, навколо трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, яка встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою, що визначено ч. 1 ст. 1 цього ж Закону.

Згідно зі ст. 45 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» у місцях розташування ядерної установки чи об?єкта, призначених для поводження з радіоактивними відходами, може бути встановлено особливий режим території. Порядок визначення особливого режиму території встановлюється Кабінетом Міністрів України. У місцях розташування ядерної установки чи об?єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, а також узгоджуються з органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. У санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об?єктів громадського харчування, допоміжних та інших споруд, не пов?язаних із діяльністю ядерної установки або об?єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п.п. «б», «д» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом із цим стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що: 1) відповідачу належить будівля (база) промислового типу; 2) ця будівля знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача; 3) ця будівля знаходиться в межах санітарно-захисної зони в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС; 4) ця будівля будь-яким чином створює перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою, про яку йдеться у позові; 5) цю будівлю відповідач використовує у власних цілях (і він займається будь-яким видом підприємницької або іншої діяльності).

Відповідно до документів, наданих представником відповідача, а саме протоколу № 1 про проведення аукціону на товарній біржі «Подільська» від 13.09.2013 разом із додатком до нього, договору № 6533 відчуження майна, що перебуває у податковій заставі від 13.09.2013, а також технічного паспорта від 05.07.2010, ОСОБА_3 був визнаний переможцем аукціону щодо придбання лота № 2, а саме виробничої бази у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв.м. (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728 кв.м. (незавершена будівництвом), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 106-107, 108, 109-116).

Проте встановити обставини, на які посилається позивач, із наданих представником відповідача документів також неможливо, при цьому останній категорично заперечував існування таких обставин та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Аналогічні положення містяться у ч. 5. ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як зазначається у ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Проте відповідних доказів разом із позовною заявою та протягом всього розгляду справи судом стороною позивача надано не було, про неможливість подання таких доказів представником позивача не зазначалося, клопотання про витребування доказів також не заявлялося.

У той же час суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Верховний Суд у своїх постановах: від 07.07.2021 у справі № 420/370/19; від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, - наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Повне рішення складене 04.01.2023.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код 21313677; місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20).

Представник позивача: Шадрін Ігор Олександрович.

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Представник відповідача: адвокат Крутень Іван Володимирович (адреса місця роботи: м. Рівне, вул. Соборна, БОС, 68/6).

Суддя І.Г. Безкровний