Постанова

від 25.12.2024 по справі 679/715/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 679/715/22

провадження № 61-6119св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року у складі судді Безкровного І. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (далі - ВП «Хмельницька АЕС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що в користуванні ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Хмельницька АЕС» перебуває земельна ділянка площею 56,8 га, що підтверджується державним актом серії ЯЯ №334553 від 12 грудня 2008 року, виданим на підставі рішення Нетішинської міської ради від 30 вересня 2008 року № 32. Ця земельна ділянка була надана для здійснення заходів щодо побудови інфраструктури, які необхідні для будівництва нових блоків Хмельницької АЕС.

В місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС встановлено санітарно-захисну зонурадіусом 2,7 км,однак на земельнійділянці розташована будівля (база) промислового типу, що не належить позивачу, не використовується ним у господарській діяльності та не задіяна у виробничому процесі.

Власником зазначеної будівлі є ОСОБА_1 , який використовує будівлю (базу) у власних цілях на території земельної ділянки позивача, чим створив для позивача перешкоди у реалізації права повноцінного користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Хмельницька АЕС» просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, що знаходиться на території будівельного майданчика ВП «Хмельницька АЕС», звільнивши вказану земельну ділянку шляхом знесення розташованої на ній господарської споруди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року у задоволенні позову ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС» відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірна будівля (база) промислового типу: 1) належить відповідачу; 2) знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача; 3) знаходиться в межах санітарно-захисної зони в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС; 4) будь-яким чином створює перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою; 5) використовується відповідачем у власних цілях і він займається будь-яким видом підприємницької або іншої діяльності.

Відповідно до наданих стороною відповідача документів, а саме протоколу № 1 про проведення аукціону на товарній біржі «Подільська» від 13 вересня 2013 року разом із додатком до нього, договору від 13 вересня 2013 року № 6533 відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, а також технічного паспорта від 05 липня 2010 року ОСОБА_1 був визнаний переможцем аукціону щодо придбання лота № 2, а саме виробничої бази у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв. м (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728 кв. м (незавершена будівництвом), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Нетішин, «Будівельний двір ХАЕС».

Однак із наданих стороною відповідача документів також неможливо встановити обставини, на які посилається позивач.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС» залишено без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в цій справі позивач просив зобов`язати відповідача знести набуті ним у власність об`єкти незавершеного будівництва, посилаючись на те, що вони знаходяться у санітарно-захисній зоні Хмельницької АЕС, на земельній ділянці, яка була передана у постійне користування позивачу. Однак позивач не навів правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, про що також підтвердили в апеляційному суді представники ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС», підприємство жодним чином не оспорило і не оспорює правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на нерухомі об`єкти нежитлової забудови, вважаючи його законним власником цієї нерухомості.

Однак, задоволення позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС» про знесення цих будівель, призведе до порушення права власника ОСОБА_1 на мирне володіння своєю власністю, яке було набуте ним на законних підставах.

Та обставина, що земельна ділянка площею 56,8 га, на якій розташовано спірні об`єкти нерухомості, які на праві приватної власності належать відповідачу, на праві постійного користування належить позивачу, що, підтверджується і постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, державним актом на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 334553 від 12 грудня 2008 року з план-схемою, картографічними матеріалами, не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Оскільки ОСОБА_1 правомірно набув у власність об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС», тому згідно з положеннями статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) він набув право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування відповідних об`єктів нерухомості.

Посилання ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС» на скасування державного акта І-ХМ № 000466 від 09 червня 2000 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5 га, що розташована в межах відділу обладнання Хмельницької АЕС, виданого МП «АРС» для будівництва виробничої бази, майно якого було придбано відповідачем на прилюдних торгах, на законність ухваленого рішення не впливає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/4032/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19), від 16 лютого 2022 року у справі № 813/3081/18 (провадження № К/9901/3678/20), від 26 лютого 2020 року у справі № 914/1658/15, від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 (провадження № К/9901/23063/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19 (провадження №К/9901/3655/20), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_2., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Яремко В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В. від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Нетішинського міського суду Хмельницької області.

30 травня 2023 року справа № 679/715/22 надійшла до Верховного Суду.

У січні 2024 року акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом») подало до Верховного Суду клопотання, в якому просило замінити сторону позивача у справі - ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником - АТ «НАЕК «Енергоатом».

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

За протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року клопотання АТ «НАЕК «Енергоатом» про заміну сторони у справі задоволено, залучено АТ «НАЕК «Енергоатом» як правонаступника ДП «НАЕК «Енергоатом» до участі в цій справі.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно і необґрунтовано застосували до спірних правовідносин в цій справі приписи частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частин першої, другої статті 120 ЗК України, пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України, натомість не застосували частину третю статті 331, статтю 376 ЦК України ЦК України.

Спірна будівля (база) промислового типу є незавершеним будівництвом і судами попередніх інстанцій не було встановлено, а також матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що попередній власник цього незавершеного будівництва (МП «АРС») на момент його продажу мав оформлені в установленому законом порядку дозвільні документи на будівництво цього об`єкта, або докази оформлення (переоформлення) таких документів відповідачем після набуття права власності на вказане незавершене будівництво.

Відповідач, або попередній власник (МП «АРС») спірного незавершеного будівництва у порядку, визначеному законом, не здійснили державну реєстрацію права власності на такий об`єкт незавершеного будівництва, що відповідно до положень статті 120 ЗК України є обов`язковою умовою для переходу до відповідача і набуття ним прав на земельну ділянку у разі набуття ним права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

За відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

При цьому суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відсутність у попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою підтверджено постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року у справі № 2-а/679/158/2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року.

Доводи особи, яка подала письмові пояснення на касаційну скаргу

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крутень І. В. подав до Верховного Суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, в яких зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Хмельницька АЕС» є постійним користувачем земельної ділянки площею 56,8 га, цільовим призначенням якої є обслуговування земельної ділянки № НОМЕР_1 «Будівельний двір», що підтверджується державним актом серії ЯЯ №334553 від 12 грудня 2008 року, виданим на підставі рішення Нетішинської міської ради від 30 вересня 2008 року № 32 (т.1 а.с.11-12).

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 72553038 від 08 листопада 2016 року вищевказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6810500000:03:003:0099, вона належить до державної форми власності, а її цільовим призначенням є розміщення, будівництво, експлуатація та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ організацій (т.1 а.с.13-14).

ДП «НАЕК «Енергоатом» є державним комерційним підприємством, що утворене з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки (т.1 а.с.15-30).

ДП «НАЕК «Енергоатом» має ВП «Хмельницька АЕС», що підтверджується Положенням про ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом»ПЛ-П.4.10.028-20, затвердженим т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» 01 жовтня 2000 року (т.1 а.с.31-49).

Рішенням ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» «Про розміри та межі» були встановлені розмір та межі санітарно-захисної зони в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС радіусом 2,7 км згідно з планом.

Вказане рішення було затверджене рішеннями Нетішинської міської ради Хмельницької області від 25 лютого 2011 року № 7/139, Ізяславської районної ради Хмельницької області від 29 жовтня 2009 року № 18 та Славутської районної ради Хмельницької області від 21 жовтня 2009 року № 4, а також погоджене Міністерством охорони здоров`я України згідно з листом від 11 вересня 2009 року № 7.04-41 (т.1 а.с.54-62).

Згідно з протоколом № 1 про проведення аукціону на товарній біржі «Подільська» від 13 вересня 2013 року разом із додатком до нього, договором № 6533 відчуження майна, що перебуває у податковій заставі від 13 вересня 2013 року, а також технічного паспорта від 05 липня 2010 року, ОСОБА_1 був визнаний переможцем аукціону щодо придбання лота № 2, а саме, виробничої бази у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв. м (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728 кв. м (незавершена будівництвом), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Нетішин, «Будівельний двір ХАЕС», які раніше належали МП «АРС» (т.1 а.с.106-107, 108, 109-116).

Відповідач визнав, що йому належать на праві власності відповідні приміщення на території «Будівельний двір ХАЕС».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об`єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об`єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом випадків розміщення таких об`єктів на землях іншого цільового призначення.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі атомної енергетики та космічної системи (частина перша, пункт «а» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» визначає правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об`єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об`єктів енергетики з метою забезпечення безперебійного функціонування цих об`єктів, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об`єктів від впливу можливих аварій.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, зокрема санітарно-захисні зони атомних електростанцій.

Санітарно-захисні зони атомних електростанцій встановлюються навколо їх території для забезпечення захисту населення та навколишнього середовища від можливого перевищення ліміту дози іонізуючого опромінення (частина перша статті 19 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Статтею 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» встановлено обмеження на використання земель у спеціальних зонах об`єктів енергетики, зокрема вказано, що у межах санітарно-захисних зон атомних електростанцій забороняється розміщення житлових будинків, громадських будівель, дитячих лікувально-оздоровчих закладів, об`єктів господарсько-питного водопостачання, промислових і підсобних (допоміжних) споруд, що не належать до атомних електростанцій.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» у санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об`єктів громадського харчування, допоміжних та інших споруд, не пов`язаних з діяльністю ядерної установки або об`єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно зі статтею 377 ЦК України в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом (стаття 378 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, чинні на час проведення аукціону на товарній біржі «Подільська» від 13 вересня 2013 року та укладення договору № 6533 відчуження майна, що перебуває у податковій заставі від 13 вересня 2013 року, редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», передбачали автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Статтею 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Аналіз статті 120 ЗК України та статті 378 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. Отже, законодавець допускає припинення права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти за попереднім власником.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17 зазначено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою, четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що ОСОБА_1 правомірно набув у власність виробничу базу у складі будівлі виробничого корпусу загальною площею 323,2 кв. м (незавершена будівництвом) та будівлі гаражного боксу загальною площею 728 кв. м (незавершена будівництвом), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Нетішин, «Будівельний двір ХАЕС», і відповідно до положень статті 120 ЗК України набув право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих об`єктів нерухомості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволення позову.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, оскільки певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі земельної ділянки, що належать іншій фізичній особі, може призвести до позбавлення особи, яка першою набула право власності на земельну ділянку, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє особу загалом правомочностей власника землі, а отже, є втручанням у право на мирне володіння майном.

Враховуючи викладене, оскільки в цій справі позивач не оспорював та не заперечував правомірності набуття відповідачем у власність спірних об`єктів нежитлової забудови, тому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що задоволення позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», та зобов`язання відповідача, який є добросовісним набувачем спірних об`єктів нерухомого майна, знести ці об`єкти нерухомого майна, призведе до непропорційного втручання в його право на мирне володіння майном та, відповідно, буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/4032/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19), від 16 лютого 2022 року у справі № 813/3081/18 (провадження № К/9901/3678/20), від 26 лютого 2020 року у справі № 914/1658/15, від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 (провадження № К/9901/23063/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19 (провадження №К/9901/3655/20), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21), є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Крутня І. В. про закриття касаційного провадження.

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крутень І. В. подав до Верховного Суду заяву, в якій просив закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої 396 ЦПК України у зв`язку з тим, що наведені заявником правові висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин в цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» вказало, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/4032/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19), від 16 лютого 2022 року у справі № 813/3081/18 (провадження № К/9901/3678/20), від 26 лютого 2020 року у справі № 914/1658/15, від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 (провадження № К/9901/23063/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19 (провадження №К/9901/3655/20), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21). Тобто, ДП «НАЕК «Енергоатом» подало касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Оскільки касаційна скарга ДП «НАЕК «Енергоатом» була подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містила підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відкриття касаційного провадження.

В постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/4032/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 914/1658/15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21), на які послався заявник в касаційній скарзі, викладено правові висновки щодо застосування норм права, які регулюють: набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва (стаття 331 ЦК України); самочинне будівництво (стаття 376 ЦК України); перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній (стаття 377 ЦК України, стаття 120 ЗК України).

При цьому правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19), від 16 лютого 2022 року у справі № 813/3081/18 (провадження № К/9901/3678/20), від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 (провадження № К/9901/23063/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19 (провадження №К/9901/3655/20), стосуються питання знесення об`єкта будівництва у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Тобто правові висновки щодо застосування норм права, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які є подібними до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається.

За таких обставин підстави закриття касаційного провадження, передбачені пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України, відсутні. Тому в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Крутня І. В. про закриття касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Крутня Івана Володимировича про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович