Ухвала

від 27.12.2022 по справі 532/1443/22

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1443/22

2/532/382/2022

Ухвала

Іменем України

27 грудня 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом адвоката Фесенко Юлії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, Пришибської об`єднаної сільської територіальної громади та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсними та скасування рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування запису у Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

Встановив:

05 вересня 2022 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла справа за позовом адвоката Фесенко Юлії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, Пришибської об`єднаної сільської територіальної громади та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсними та скасування рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування запису у Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В позовній заяві, представником позивача зазначено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486, яка розташована в с. Кишеньки Полтавського району Полтавської області.

Разом з тим, на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку незаконно, на підставі неіснуючих документів.

В квітні 2022 року ОСОБА_2 подано позовну заяву про встановлення земельного сервітуту щодо права проїзду до його земельної ділянки, з кадастровим номером 5321886403:03:001:0041 через земельну ділянку ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає дії ОСОБА_2 такими, що безпідставно намагаються обмежити право на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, а тому за захистом свого порушеного права він звернувся із цим позовом і прохає його задовольнити.

Ухвалою суду від 14 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

27 грудня 2022 року представник відповідача, адвокат Галушко С. С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та з відсутнім предметом спору. Так, порушення своїх інтересів позивач ОСОБА_3 обґрунтовує обставинами цивільної справи №532/441/22, що розглядалася Кобеляцьким районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. На його думку, у цій справі ОСОБА_2 намагався обмежити його право на володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486. Однак, позиваючись до ОСОБА_1 з вимогою про встановлення земельного сервітуту відносно належної йому земельної ділянки, позивач ОСОБА_2 не ставив вимог про позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486, не ставив під сумнів законність набуття ним права власності на неї, не вимагав обмежити ОСОБА_1 у праві володіння, користування та розпорядження цією земельною ділянкою. А навпаки, повністю визнаючи право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, ОСОБА_2 лише просив визнати за ним право сервітуту як обмежене для нього право користування чужою земельною ділянкою. У цивільній справі №532/441/22 розгляд справи по суті не здійснювався, на стадії підготовчого засідання ухвалою суду від 12.10.2022 за заявою ОСОБА_2 його позов залишено без розгляду. Сам факт наявності справи в суді за позовом ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту не порушило і не могло порушити жодних прав та інтересів ОСОБА_1 . Право власності відповідача ОСОБА_2 на дачний будинок та земельну ділянку під ним жодним чином не порушує майнових чи будь-яких інших прав та інтересів позивача ОСОБА_1 . Відтак, останньому не може належати право вимоги про позбавлення права власності ОСОБА_2 на дачний будинок та земельну ділянку для дачного будівництва. Відтак, ні предмету спору, ні підстав самого позову, які могли б свідчити про наявність обставин порушення майнових прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 , на момент пред`явлення позову не існували та не існують на цей час. Крім цього, сторона позивача не довела існування предмету спору як на час пред`явлення позову до суду, так і на час судового розгляду справи. Стороною позивача не надано суду жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 якимось чином обмежував права позивача ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486. На цей час позовну заяву, на яку посилається позивач як на підставу наявності спору по справі залишено без розгляду. Враховуючи викладене, прохає закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутності предмету спору.

Адвокат Галушко С. С. у судовому засіданні прохав задовольнити клопотання.

Представники позивача, адвокати Фесенко Ю. О. та Стасовський М. В. у судовому засіданні заперечували проти закриття провадження у справі та зазначили, що на момент подачі позову до суду предмет спору існував. Крім цього, на цей час спір не вирішено, оскільки після залишення позову без розгляду ОСОБА_2 не позбавлений права повторно подати позов до суду про встановлення сервітуту. Разом з тим, іншим чином вирішити спір про користування земельною ділянкою як установлення сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_1 не існує, тому предмет спору існує по цей час.

Суд, заслухавши учасників процесу, розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання недійсними та скасувати рішення Світлогірської сільської ради, рішення державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про державну реєстрацію земельної ділянки та рішення державного реєстратора Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,03 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5321886403:03:001:0041 та дачного будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18, від 27 жовтня 2022 року у справі № 606/1427/19.

Також судом встановлено, що у провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № 532/441/22 (2/532/225/2022) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_2 позов про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду.

Згідно вимог ст. 98 ЗК України власник земельної ділянки не обмежений у праві володіння, користування та розпорядження нею у зв`язку з встановленням сервітуту.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 98 ЗК України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту по суті є правом обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника цієї (слугуючої) земельної ділянки для обслуговування своєї (панівної) земельної ділянки. Однак не слід не ототож¬нювати з позбавленням прав власника (користувача) земельної ділянки, обтяженої сервітутом. Встановлення сервітуту не позбавляє власника права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Вста¬новлення сервітуту не повинно унеможливлювати використання влас¬ником (землекористувачем) ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, вставлення земельного сервітуту не позбавляє ОСОБА_1 як законного власника земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486, прав володіння, користування та розпорядження нею, тому з огляду на положення ч. 1 ст. 4 ЦПК України, а також враховуючи той факт, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі № 532/441/22 (2/532/225/2022) про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду, суд не вбачає порушення майновий прав позивача ОСОБА_6 з боку відповідача ОСОБА_2 , оскільки право власності ОСОБА_7 на дачний будинок та земельну ділянку під ним жодним чином не порушує майнових чи будь-яких інших прав та інтересів позивача ОСОБА_1 .

Крім цього, суд не приймає до уваги посилання представників позивача на те, що на цей час спір існує, так як ОСОБА_2 не позбавлений права вернутися до суду повторно та іншим чином вирішити своє право на користування земельною ділянкою як установлення сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_1 не має змоги. Таке твердження представників позивача є припущенням і не підтверджено жодними доказами по справі, зокрема суду не надано доказів про відсутність інших суміжних користувачів із земельною ділянкою ОСОБА_2 аніж ОСОБА_1 .

Згідно з позицією Верховного Суду у постанові № 638/37/92/20 від 20.09.2021 року, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань».

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цій справі відсутній предмет спору, а тому провадження по справі необхідно закрити.

Керуючись статтею 255 ЦПК України, суд,

Постановив:

Закрити провадження по справі за позовом адвоката Фесенко Юлії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, Пришибської об`єднаної сільської територіальної громади та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсними та скасування рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування запису у Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 роз`яснюється, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення терміну на її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів із моменту її прийняття.

Суддя