Рішення

від 22.12.2022 по справі 173/1793/21

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1793/21

Провадження №2/173/53/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Салтиковій С.І.

За участю: представника позивача - адвоката Деркунського К.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в прядку спадкування і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в прядку спадкування .

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 року до суду звернувся позивач ОСОБА_3 , з позовом про продовження строку для прийняття спадщини до відповідача Верхньодніпровської міської ради

10.09.2021 ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 17.11.2021 року.

07.10.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.10.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.11.2021 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва за клопотанням представника позивача до 27.01.2022 року.

27.01.2022 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва за клопотанням представника позивача до 22.03.2022 року.

22.03.2022 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений за клопотанням представника позивача до 06.06.2022 року.

06.06.2022 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи до 18.07.2022 року.

18.07.2022 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи до 12.10.2022 року.

12.10.2022 року позивачем надана заява про зміну предмету позову, яка прийнята судом. Проведено заміну відповідача Верхньодніпровську міську раду на ОСОБА_2 . В підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 09.11.2022 року.

09.11.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява яка ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області прийнята до спільного розгляду із первісною позовною заявою.

09.11.2022 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 22.12.2022 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

22.12.2022 року в підготовчому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно поданої первісної позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 3,4500 га (кадастровий номер 1221055400:01:023:0017); та визнати за нею право власності на 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 11,0900 га (кадастровий номер 1221055400:01:018:0001);

В обґрунтування позовних вимог за первісною позовною заявою позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності земельну ділянку площею 21,100 гектарів, розташовану на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (передана для ведення сільськогосподарського товарного виробництва). Земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Ш-ДП №115816, виданого Дніпровською селищною радою народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 06.12.2001 на підставі рішення №112/2-22/ХХІІІ від 15.06.2001 р.

Безпосередньо земельна ділянка, загальною площею 21,100 га (згідно інформації наведеної у державному акті) складалася з 3 окремо розташованих земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки 1, площею 3,450 га;

- земельної ділянки 2, площею 6,560 га;

- земельної ділянки 3, площею 11,090 га.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були:

- чоловік - ОСОБА_5 ; донька - ОСОБА_6 ; і донька - ОСОБА_2 ;

02.04.2002 р. ОСОБА_5 звернувся до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 . У своїй заяві він повідомив неправдиві дані, зокрема, що інших спадкоємців передбачених ст.529 ЦК України немає.

На підставі поданої ним заяви була відкрита спадкова справа №246/2002.

06.10.2003 р. державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на 1/3 спадщини на ім`я ОСОБА_5 . Майном, яке увійшло до спадщини була земельна ділянка площею 21,100 гектарів, розташована на території Дніпровської селищної Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (передана для ведення сільськогосподарського товарного виробництва). Земельна ділянка належала по ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на серії ІІІ-ДП №115816, виданого Дніпровською селищною радою народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 06.12.2001 на підставі рішення №112/2-22/ХХІІІ від 15.06.2001 року.

Крім того, у самому свідоцтві зазначено, що 2/3 частини спадщини залишаються відкритими для спадкоємців за законом: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1369.

Безпосередньо про спадкову справу я дізналась лише після того, як державним нотаріусом на вимогу суду в межах даної справи було надано копію спадкової справи 246/2002.

Про вищевказані обставини, а саме про земельну ділянку, відкриту спадкову справу так видане свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_5 , вона дізналась у 2022 році від свої сестри ОСОБА_7 , яка у 2021 році знайшла папку з документами, що залишились після смерті матері.

Мати ніколи не розповідала їй, що збирається приватизувати земельні ділянки. А з вітчимом, ОСОБА_5 , у неї були неприязнені стосунки через погане ставлення до неї.

На момент смерті матері вона вже тривалий час мешкала окремо від неї. Сам Державний акт був складений через 2 дні після смерті матері. Після смерті матері вітчим не повідомляв ні їй ні її сестрі про приватизовані матір`ю земельні ділянки.

Вона жодним чином ніде і ні в який спосіб не відмовлялась від свого законного права на належну їй спадщину ( зокрема, заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавала).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом і смерть

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 , стали його рідні діти:

- ОСОБА_8 (1978 р.н.);

- ОСОБА_9 (1964 р.н ).

Після смерті ОСОБА_5 , між його спадкоємцями було складено договір про розподіл спадкового майна від 08.08.2011 року. Згідно вказаного договору:

- ОСОБА_8 переходить право власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_9 переходить право власності на земельну ділянку, що знаходиться на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №026739, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.12.2003 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за №1369 від 06.10.2003 р.; кадастровий номер 1221055400:01:024:0050, площею 6,560 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані вище обставини підтверджуються Договором про розподіл спадкового майна від 04.08.2011 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , посвідченим державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрований в реєстрі за №3312.

Отже, дві інші земельні ділянки (які також складали земельну ділянку, загально площею 21,100 га), а саме:

- земельна ділянка для ведення товарного розташована на території Дніпровської селищної Дніпропетровської області, загальною площею 3,4500 га (кадастровий номер 1221055400:01:023:0017);

- земельна ділянка для ведення товарного розташовану на території Дніпровської селищної Дніпропетровської області, загальною площею 11,900 (кадастровий номер 1221055400:01:018:0001);

на сьогоднішній день ніким не успадковані. Право власності на вказані земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_4 .

У 2022 році через свого представника вона звернулась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/3 земельної ділянки загальною площею 21,100 га, яка належала мої матері.

16.09.2022 р. державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотарі контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що відсутній факт прийняття спадщини та пропущений шестимісячний строк для її прийняття також правовстановлюючі документи не приведені у відповідність із даними, містяться у Державному земельному кадастрі.

На сьогоднішній день вона не має жодних претензій до спадкоємців ОСОБА_5 (і безпосередньо до ОСОБА_9 , яка є власником земельної ділянки, площею 6,560 га). Дані обставини і стали підставою звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_2 , звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно якої просить визнати за нею право власності на 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 3,4500 га (кадастровий номер 1221055400:01:023:0017); та визнати за нею право власності на 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 11,0900 га (кадастровий номер 1221055400:01:018:0001);

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовує аналогічно позовним вимогам наведених у первісній позовній заяві ОСОБА_1 .

Також зазначає, що вона жодним чином ніде і ні в який спосіб не відмовлялась від свого законного права на належну їй спадщину ( зокрема, заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавала). Також повідомляє, що вона не має жодних претензій до спадкоємців ОСОБА_5 (і безпосередньо до ОСОБА_9 , яка є власником земельної ділянки, площею 6,560 га). На підставі чого просить заявлені нею вимоги задовольнити.

Представник позивача, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги за первісною позовною заявою підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично викладені в позовній заяві. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки від08.11.2022 року. Зустрічну позовну заяву не відкликала. Згідно наданого відзиву на первісну позовну заяву проти задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою не заперечує.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів за первісною і зустрічною позовною заявою, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Факт родинних відносин між померлою та позивачами за первісною і зустрічною позовною заявою, підтверджується копіями свідоцтв про народження та копіями свідоцтв про у кладення шлюбів.

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності земельну ділянку площею 21,100 гектарів, розташовану на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (передана для ведення сільськогосподарського товарного виробництва). Земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Ш-ДП №115816, виданого Дніпровською селищною радою народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 06.12.2001 на підставі рішення №112/2-22/ХХІІІ від 15.06.2001 р, що підтверджується копією державного акту.

Судом також встановлено, земельна ділянка, загальною площею 21,100 га (згідно інформації наведеної у державному акті) складалася з 3 окремо розташованих земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки 1, площею 3,450 га;

- земельної ділянки 2, площею 6,560 га;

- земельної ділянки 3, площею 11,090 га.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були:

- чоловік - ОСОБА_5 ; донька - ОСОБА_6 ; і донька - ОСОБА_2 ;

02.04.2002 р. ОСОБА_5 звернувся до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 . У своїй заяві він повідомив неправдиві дані, зокрема, що інших спадкоємців передбачених ст.529 ЦК України немає.

На підставі поданої ним заяви була відкрита спадкова справа №246/2002.

06.10.2003 р. державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на 1/3 спадщини на ім`я ОСОБА_5 . Майном, яке увійшло до спадщини була земельна ділянка площею 21,100 гектарів, розташована на території Дніпровської селищної Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (передана для ведення сільськогосподарського товарного виробництва). Земельна ділянка належала по ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на серії ІІІ-ДП №115816, виданого Дніпровською селищною радою народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 06.12.2001 на підставі рішення №112/2-22/ХХІІІ від 15.06.2001 року.

Крім того, у самому свідоцтві зазначено, що 2/3 частини спадщини залишаються відкритими для спадкоємців за законом: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1369. Зазначені обставини підтверджуються копіями матеріалів спадкової справи.

Позивачі посилаються на те, що про наявність спадкової справи вони дізнались лише після того, як державним нотаріусом на вимогу суду в межах даної справи було надано копію спадкової справи 246/2002.

Також позивачі посилаються на те, що про спадкову земельну ділянку, відкриту спадкову справу так видане свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_5 ,. вони дізналась у 2021 та 2022 році, оскільки лише у 2021 році знайшли папку з документами, що залишились після смерті матері.

За доводами позивачів мати ніколи не розповідала їм, що збирається приватизувати земельні ділянки. А з вітчимом, ОСОБА_5 ,. у них були неприязні стосунки через погане ставлення до них.

На момент смерті матері вони вже тривалий час мешкали окремо від матері. Сам Державний акт про право приватної власності на землю був складений через 2 дні після смерті матері. Після смерті матері вітчим не повідомляв позивачок про приватизовані матір`ю земельні ділянки, тобто про наявне спадкове майно.

Позивачі також вказують, що жодним чином ніде і ні в який спосіб не відмовлялись від свого законного права на належну їм спадщину ( зокрема, заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавали).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 , стали його рідні діти:

- ОСОБА_8 (1978 р.н.);

- ОСОБА_9 (1964 р.н ).

Після смерті ОСОБА_5 , між його спадкоємцями було складено договір про розподіл спадкового майна від 04.08.2011 року. Згідно вказаного договору:

- ОСОБА_8 переходить право власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_9 переходить право власності на земельну ділянку, що знаходиться на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №026739, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.12.2003 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за №1369 від 06.10.2003 р.; кадастровий номер 1221055400:01:024:0050, площею 6,560 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані вище обставини підтверджуються Договором про розподіл спадкового майна від 04.08.2011 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , посвідченим державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрований в реєстрі за №3312, що підтверджується копією договору про розподіл спадкового майна .

Таким чином судом встановлено, що дві інші земельні ділянки (які також складали земельну ділянку, загально площею 21,100 га), а саме:

- земельна ділянка для ведення товарного розташована на території Дніпровської селищної Дніпропетровської області, загальною площею 3,4500 га (кадастровий номер 1221055400:01:023:0017);

- земельна ділянка для ведення товарного розташовану на території Дніпровської селищної Дніпропетровської області, загальною площею 11,900 (кадастровий номер 1221055400:01:018:0001);

на сьогоднішній день ніким не успадковані. Право власності на вказані земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_4 , а в свідоцтві про право на спадщину, яке видане ОСОБА_5 , зазначено, що 2/3 частини зазначеної земельної ділянки залишаються відкритими для спадкоємців за законом ОСОБА_10 ,.і ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 06.10.2003 року..

У 2022 році ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , звернулись до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 21,100 га, яка належала їх матері, померлій ОСОБА_4

16.09.2022 р. державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотарі контори винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що відсутній факт прийняття спадщини та пропущений шестимісячний строк для її прийняття також правовстановлюючі документи не приведені у відповідність із даними, містяться у Державному земельному кадастрі, що підтверджується копіями постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_4 померла в 2001 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, який набрав чинності 01.01.2004 року, спадкування після смерті ОСОБА_4 , здійснюється за нормами Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року.

Згідно абзаців 2, 3 п. 1 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» - Відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК ( 435-15 ) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК передбачено, що Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Верховний Суд України в ухвалі від 06.07.2011 року справа № 6-6028св10 зазначив, що за змістом п. 1, 24 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», ст. 1272 ЦК України 2003 року частиною 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини застосовуються лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР - Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦУ Української РСР - Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Позивачки за первісною та зустрічною позовною заявою посилаються на те, що їм не було відомо про наявність спадкового майна їх матері у вигляді спірної земельної ділянки і про існування цього спадкового майна вони дізнались лише в 2021 році.

Суд погоджується з даними доводами позивачів, оскільки як вбачається із копії Державного акту про право приватної власності на землю серії Ш-ДП №115816, останній був виданий лише 06.12.2001 року тобто після смерті спадкодавця. Позивачки проживали окремо від спадкодавця, ОСОБА_4 , та за їх доводами відносини між ними та вітчимом були складними. Тому вітчим не повідомляв їх про наявність спадщини.

В свою чергу відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину від 06.10.2003 року, виданого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, вбачається, що це свідоцтво про видане ім`я ОСОБА_5 на 1/3 частину спірної земельної ділянки. Інші 2/3 частини спірної земельної ділянки відкриті для спадкування спадкоємцями за законом ОСОБА_10 і ОСОБА_2 .

Тому суд вважає, що позивачки за первісною і зустрічною позовною заявою пропустили строк для прийняття спадщини з поважних причин, скільки не були обізнані про існування спадкового майна. Крім того частина спадщини на, яку вони претендують на даний час залишилась не успадкованою, і у виданому свідоцтві про право на спадщину на ім`я іншого спадкоємця чітко вказуються, що спадщина на яку претендують позивачки залишається відритою для спадкування саме ними.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами ( зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом про право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що позивачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_4 , за законом.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивачі є спадкоємцем за законом першої черги, бажають прийняти спадщину, яка залишилась відкритою для спадкування саме ними. Раніше із заявами про відмову від спадщини, що лишилась після смерті їхньої матері, до нотаріуса не звертались. Постановою держаного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 16.09.2022 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в тому числі і за підставами, що правовстановлюючі документи не приведені у відповідність із даними, містяться у Державному земельному кадастрі

Тому суд погоджується із обраним позивачами способом захисту порушених прав у вигляді визнання за ними права власності на спадкове майно, оскільки він є найбільш ефективним для захисту їх порушеного права. Так як із-за неточностей у правовстановлюючому документі нотаріус позбавлена можливостей видати позивачам свідоцтва про прав на спадщину навіть при наявності рішення про продовження їм строку на прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності , суд приходить до висновку що позовні вимоги за первісною і зустрічною позовними заявами підлягають задоволенню у відповідності із обраним позивачами способом захисту порушених прав, оскільки позивачі просять визнати за ними право власності в порядку спадкування саме на належну їм, як спадкоємцям першої черги, частину спірних земельних ділянок.

Понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору підлягають взаємозарахуванню.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в прядку спадкування і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в прядку спадкування - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221055400:01:023:0017, площею 3.4500 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташована Верхньодніпровської міської ради (раніше Дніпровської селищної ради) Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221055400:01:018:0001, площею 11.0900 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташована Верхньодніпровської міської ради (раніше Дніпровської селищної ради) Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221055400:01:023:0017, площею 3.4500 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташована Верхньодніпровської міської ради (раніше Дніпровської селищної ради) Дніпропетровської області .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221055400:01:018:0001, площею 11.0900 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташована Верхньодніпровської міської ради (раніше Дніпровської селищної ради) Дніпропетровської області.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору взаємозарахувати між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасники справи, яким копія рішення не була вручена у день його проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм відповідної копії повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.12.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 04.01.2023 року

Дата набрання законної сили: 31.01.2023 року