Ухвала

від 03.01.2023 по справі 380/18037/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/18037/22

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03 січня 2023 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.П. Хома, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі відповідач, виконком ЛМР), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 15.03.2019 №230 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 » (далі рішення від 15.03.2019 №230).

Ухвалою від 15.12.2022 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 123 та 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), залишена без руху.

Позивачем 02.01.2022 (вх. № 221) на виконання вимог ухвали від 15.12.2022 подано позовну заяву про поновлення пропущеного строку.

Поважність підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує тим, що про існування спору та рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19, а також рішення від 15.03.2019 №230 дізналася 15.07.2022, після того, як повідомлення керівника ТІП «Ксення-Т» про відкрите виконавче провадження №62980539 з вимогою про звільнення приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Стверджує про те, що дані обставини встановлені Західним апеляційним судом у справі №914/1561/19 в ухвалі про відкриття провадження у справі від 19.07.2022. Враховуючи наведені обставини, просить поновити строк звернення до суду.

Розглядаючи заяву позивача та вирішуючи питання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз вказаних вимог КАС України зумовлює висновок про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Предметом оскарження є рішення відповідача «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 » від 15.03.2019 №230.

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою 13.12.2022 шляхом подання такої поштовим зв`язком, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Як на поважність пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що про оскаржуване рішення від 15.03.2019 №230 вона дізналася 15.07.2022 після повідомлення керівника ТІП «Ксення-Т» про відкрите виконавче провадження №62980539, не долучивши при цьому копію відповідної постанови ані до позовної заяви, ані до заяви про поновлення строку звернення до суду.

Крім цього, позивач також посилається на те, що про існування спору та оскаржуваного рішення дізналася з рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19, на яке подавала апеляційну скаргу від 18.07.2022.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про поважність причин пропуску звернення до суду із цим позовом,

Суд зазначає, що такі доводи позивача є необґрунтованим та безпідставними, виходячи з такого.

Оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19 шляхом подання апеляційної скарги від 18.07.2022 свідчить про час, коли позивач почала вчиняти дії, спрямовані, на її думку, для захисту порушених прав.

Натомість такі дії жодним чином не є доказом того, що саме у липні 2022 року ОСОБА_1 дізналася про рішення від 15.03.2019 №230.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскаржуючи у липні 2022 року судове рішення, позивач у той же час не звернулася до суду з позовом про оскарження рішення від 15.03.2019 №230.

Судом встановлено, що ухвалою від 24.10.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 18.07.2022 на рішення від 05.12.2019 у справі №914/1561/19 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28.05.2021.

Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як слідує із змісту позовної заяви та долучених до неї документів, Господарським судом Львівської області розглядалась справа №914/1561/19 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської організації «Товариство індивідуальних підприємців «Ксеня-Т» про зобов`язання звільнити самовільно зайняті нежитлові приміщення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19 зобов`язано Громадську організацію «Товариство індивідуальних підприємців «Ксеня-Т» звільнити самовільно зайняті нежитлові приміщення під індексами « 2-1», « 2-2», « 2-3», « 2-4», « 2-5», загальною площею 64,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Львів, вул. Зелена, буд. 7.

Підставою задоволення позову стало рішення від 15.03.2019 №230, яке є предметом оскарження у адміністративному суді у цій справі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство індивідуальних підприємців «Ксеня-Т» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19 без змін.

Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про те, що зміст вказаних позивачем та встановлених при розгляді клопотання обставин, хронології та послідовності дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль позивача і належної старанності, особливо з огляду на її реальну обізнаність з оскаржуваним рішенням у зв`язку із перебуванням справи №914/1561/19 в Господарському суді Львівської області, де відповідачем у справі була Громадська організація «Товариство індивідуальних підприємців «Ксеня-Т», учасником якої є ОСОБА_1 з 1996 року.

Ураховуючи викладене та встановлені фактичні обставини в сукупності, а також виходячи із принципу пропорційності та юридичної визначеності, суддею не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Вказане зумовлює повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї матеріалів згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

На підтвердження сплати судового збору, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено квитанцію №0.0.2735920677.1 від 10.11.2022 про сплату судового збору у розмірі 992 грн 40 к., який підлягає поверненню у зв`язку із поверненням позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 к., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.2735920677.1 від 10.11.2022.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.П. Хома