Постанова

від 12.04.2023 по справі 380/18037/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18037/22 пров. № А/857/1754/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) у справі №380/18037/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство індивідуальних підприємців "Ксеня-Т" про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 13.12.22 звернулася в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 15.03.2019 №230 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обгрунтуванням причин пропуску строку та доказів, що підтверджують причини пропуску, а також подання належним чином засвідчених копій документів, долучених до позовної заяви для відповідача та третьої особи.

02 січня 2023 року позивач направила на адресу суду заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій навела причини пропуску строку та додала засвідчені копії додатків до позовної заяви для відповідача та третьої особи.

Заяву про поновлення строку обґрунтовувала тим, що про існування спору та рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19, а також про оскаржуване рішення від 15.03.2019 №230 дізналася 15.07.2022, після повідомлення керівника ТІП «Ксеня-Т», учасником якого вона є, про відкрите виконавче провадження №62980539 з вимогою про звільнення приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , співвласником якого вона є і яке використовується нею для здійснення підприємницької діяльності . Вказує, що обставини ознайомлення її з оскаржуваним рішенням встановлені Західним апеляційним судом у справі №914/1561/19 в ухвалі про відкриття провадження у справі від 19.07.2022, а тому стверджує про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України Львівський окружний адміністративний суд 03 січня 2023 року повернув позивачеві позовну заяву у зв`язку з пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що про порушення своїх прав, як співвласника і користувача спірного приміщення, вона дізналася 15 липня 2022 року близько 12:00 години після повідомлення керівника ТІП «Ксеня-Т», учасником якого вона є, про відкрите виконавче провадження №62980539 з вимогою звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, зазначає, що дані обставини встановлені Західним апеляційним судом у справі №914/1561/19 в ухвалі про відкриття провадження у справі від 19.07.2022, оскільки вона зверталась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2019 у справі №914/1561/19.

Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду. Судом зазначено, що оскарження ОСОБА_1 у липні 2022 року рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19 свідчить про час, коли позивач почала вчиняти дії, спрямовані, на її думку, для захисту порушених прав, натомість наведення позивачем цих обставин не доводить того, що саме у липні 2022 року позивач дізналася про порушення своїх прав.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з`ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов`язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку.

Отже, у даній справі суд надав можливість ОСОБА_1 навести причини пропуску строку, про що винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху.

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити підстави та предмет позову для правильного визначення того, які саме права позивач вважає порушеними і за захистом яких звертається та час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, можуть бути її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Європейський суд з прав людини у Справі Пономарьов проти України зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Зважаючи на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом заявленого позову є визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.03.2019 №230 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 ».

Нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , які вищезазначеним рішенням передано у комунальну власність, як зазначає позивач, були приватизовані шляхом викупу членами трудового колективу ТПДППО «Ксеня-Т», одним з яких була і ОСОБА_1 і у цих приміщеннях вона здійснювала з 1996 року і здійснює на даний час свою підприємницьку діяльність з пошиття одягу.

Отже, позивач, оскаржуючи рішення від 15.03.2019 №230, вважає, що цим рішенням порушується її право власності та користування спірними приміщеннями.

Позивач зазначає, що про оскаржуване рішення вона дізналася 15.07.2022 після повідомлення її керівником ТІП «Ксеня-Т» про відкрите виконавче провадження щодо звільнення приміщення та з рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 у справі №914/1561/19, на яке подала апеляційну скаргу 18.07.2022.

Західним апеляційним господарським судом 19.07.22 ухвалено поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження і відкрити апеляційне провадження.

Як вбачається зі змісту ухвали Західного апеляційного господарського суду від 19.07.22 у справі № 914/1561/19 про оскаржене рішення суду позивач дізналася 15 липня 2022 року від керівника ГО «Товариство індивідуальних підприємців «Ксеня-Т», який повідомив про наявність виконавчого провадження №62980539 про звільнення Товариством приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів наголошує, що перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

З вищенаведених обставин вбачається, що точно встановити день, коли ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права власності і користування спірним приміщенням, неможливо.

Судом першої інстанції не встановлено момент початку перебігу строку на звернення до суду у спірних правовідносинах.

Судом першої інстанції також не встановлено і з матеріалів, доданих до позовної заяви, не вбачається, що позивач до подання апеляційної скарги вчиняла дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскаржувала рішення (дії чи бездіяльність) чи письмово зверталась з цього приводу, а також не здобуто доказів, які свідчать про те, що були створені умови, за яких ОСОБА_1 мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Однак, колегія суддів наголошує, що обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідно до статті 78 КАС України не доказуються при розгляді іншої справи, в якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Тому колегія суддів вважає, що моментом початку перебігу строку на звернення до суду ОСОБА_1 щодо оскаржуваного нею рішення виконкому є дата, яка зазначена в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 19.07.22 у справі № 914/1561/19, а саме 15.07.22.

Оскільки з позовом ОСОБА_2 звернулась 13.12.22, то строк на звернення до суду нею не пропущений.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що суд першої інстанції неналежно дослідив предмет, підстави позову та визначив зміст позовних вимог, внаслідок чого прийшов до передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів наголошує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 4.12.95 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст. 6 конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за встановлених обставин в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, слід передати справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №380/18037/22 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар