Ухвала

від 20.12.2022 по справі 367/1293/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1293/21

Провадження №1-кс/367/833/2022

УХВАЛА

Іменем України

20 грудня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

ОСОБА_4 вказує, що 22.04.2020 слідчим суддею Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_5 у справі № 367/1597/20 розглянуто клопотання слідчого СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020110040000146. Вищевказаною ухвалою слідчого судді, клопотання слідчого задоволено та накладено арешт у вигляді заборони розпоряджання, відчуження та користування, на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0077 площею 0,1 га власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0134 площею 0,0614 га власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 . 10.06.2020 ухвалою Ірпінського міського суду Київської області арешт накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2020 року по справі № 367/1597/20 на речові докази у кримінальному провадженні № 12020110040000146 від 28.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0077 площею 0,1 га власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0134 площею 0,0614 га власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 , в частині розпорядження та користування даним майном - скасовано, в частині скасування арешту шляхом відчуження відмовлено.

Отже, з урахуванням частково скасованого арешту, відповідно до ухвали слідчого судді у справі № 367/1597/20, накладено арешт шляхом заборони відчуження на земельну ділянку 3210900000:01:075:0077 площею 0,1 га та земельну ділянку 3210900000:01:075:0134 площею 0,0614 га власником яких є ОСОБА_8 та користувачем є ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_3 , просить скасувати арешт шляхом заборони відчуження об`єктами вищевказаного нерухомого майна.

Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, таким, що не відповідає засадам і завданням кримінального судочинства, грубо порушує права та охоронювані законом інтереси заявника як добросовісного набувача, базується на належним чином не вмотивованому та складеному без повного з`ясування всіх юридично значущих обставин справи клопотанні прокурора. ОСОБА_8 є належним власником земельних ділянок. Право власності на вказані земельні ділянки підтверджується наступними документами: витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:075:0077 площею 0,1 га, за адреса: АДРЕСА_1 ; витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:075:0134 площею 0,0614 га, за адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 у відповідності до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019, являється землекористувачем земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 : 3210900000:01:075:0077 (площею 0,1 га) та 32109000-00:01:075:0134 (площею 0,0614 га).

Відповідно до пп.1.2 п.1 Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019, метою надання в користування земельних ділянок є здійснення землекористувачем будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

В ухвалі слідчого судді, відсутні будь-які дані, які б підтверджували відношення ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та наявність повідомлення будь - якій особі, в тому числі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про підозру. У клопотанні та ухвалі слідчого судді відсутня інформація, яким конкретно суб`єктом, передбаченим ст. 356 КК України, оспорюються будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134, кому саме заподіяна шкода внаслідок будівництва будинку та її розмір. Стороною обвинувачення не доведено ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

За таких підстав, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134 не є об`єктом кримінально-протиправних дій та не відповідають критеріям ст. 98 КПК України, в зв`язку з чим не є речовим доказом.

Оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134 не відповідають критеріям ст. 98 КПК України та не є речовим доказом у кримінальному провадженні, а також те, що у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлений, отже у клопотанні не доведено підстав та мети для арешту майна, передбачених ст. 170 КПК України.

Як вбачається з ухвали Ірпінського міського суду Київської області, порушенням на думку заявника є невідповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки для будівництва. Однак, жодного документального підтвердження думки заявника до клопотання про накладення арешту на майно не долучено.

Більш того, ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/2500/20 скасовано арешт на заборону користування та розпорядження. Таким чином мета накладення арешту є невиправданою.

Слідчий в клопотанні наголошує на необхідність збереження речових доказів - земельних ділянок та посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. При цьому в клопотанні не зазначено в який спосіб власник майна намагається або може приховати, пошкодити, зіпсувати, перетворити чи знищити земельні ділянки.

Отже, ч. 4 ст. 170 КПК України застосовується з метою забезпечення спеціальної конфіскації. В силу положень ст. ст. 96-1,96-2 КК України, застосування спеціальної санкції у кримінальному провадженні №12020110040000146 не передбачено кримінальним законом.

ОСОБА_4 зазначає, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Зокрема, будь- яких даних щодо діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , та доказів причетності їх до вчинення кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, в ухвалі слідчого судді не міститься. Враховуючи зазначене, а також те, що відсутні докази, що об`єкти нерухомого майна, набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів відсутня. В даному випадку встановлено, що нерухоме майно, яке визначено речовими доказами, не відповідає критеріям речових доказів, у кримінальному провадженні №12020110040000146. Крім того, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, а ні прокурор, а ні слідчий суддя не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для ОСОБА_8 та третіх осіб. У даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки відсутні допустимі докази на підтвердження обставин щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а тому такі твердження є передчасними та такими, що ґрунтується на припущеннях.

Також звертає увагу суду на законність, як отримання дозвільних документів для здійснення будівництва, так і будівництва користувачем земельних ділянок ОСОБА_3 .

12.07.2021 Київським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі № 320/5782/21, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 95/8 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , наданих гр. ОСОБА_3 ». 04.12.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №320/5782/21 апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області, залишено без задоволення а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 без змін. У відповідності до відповіді виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 14.01.2022 №К-5192 рішення Київського окружного адміністративного суду від 12-07.2021 виконане.

20.07.2022 рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/1293/20 за позовом ОСОБА_9 до Ірпінської міської ради, виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю Ірпінської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання нечинними та скасування містобудівних умов та обмежень, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

09.11.2022 Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №320/1293/20 апеляційну скаргу ОСОБА_9 , залишено без задоволення а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 без змін.

У зв`язку з чим просить скасувати арешт в частині заборони відчуження накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22.04.2020 року у справі №367/1597/20 на: земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0077 площею 0,1 га власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0134 площею 0,0614 га власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 .

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі та просив задовольнити клопотання.

Представник Бучанської окружної прокуратури Київської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи представника власника майна, вивчивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали справи №367/1597/20 (провадження №1-кс/367/494/2020), матеріали кримінального провадження №12020110040000146 від 28.01.2020, слідчий суддя прийшов до висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання Відділу поліції № 2 Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110040000146 від 28.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2020 року, клопотання слідчого СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110040000146 від 28.01.2020 - задоволено, накладено арешт у вигляді заборони розпорядження, відчуження та користування, на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0077, площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0134, площею 0,0614 га, власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 .

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2020 року, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволено частково, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2020 року по справі №367/1597/20 на речові докази у кримінальному провадженні №12020110040000146 від 28.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0077, площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0134, площею 0,0614 га, власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 , в частині розпорядження та користування даним майном.

16.08.2019 між ОСОБА_8 (далі - власник) та ОСОБА_3 (далі - землекористувач) було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), відповідно до якого власник надає, а землекористувач приймає в строкове користування земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:075:0077, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Присадибна ділянка)» та земельну ділянку площею 0,0614 га, кадастровий номер 3210900000:01:075:0134, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - «Для ведення особистого селянського господарства» (п. 1.1. Договору). Метою надання в користування земельних ділянок є здійснення землекористувачем будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 . Договору).

08.04.2020 в рамках кримінального провадження № 12020110040000146 від 28.01.2020 було призначено будівельно-технічну експертизу.

30.06.2020 було складено висновок експерта № 24/151 від 30.06.2020 на виконання постанови про призначення будівельно-технічної експертизи.

Як видно з ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2020 року, арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134, власником яких є ОСОБА_8 , був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів у зв`язку із відповідністю вказаних земельних ділянок критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба, або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

При вирішенні питання про наявність достатніх підстав вважати, чи існує потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на земельну ділянку в ході розгляду клопотання заявника про скасування арешту з майна, слідчий суддя має враховувати підстави, визначені ст.ст. 170, 173 КПК України. Зокрема, слідчий суддя повинен брати до уваги необхідність такого арешту з огляду на завдання кримінального провадження, наслідки арешту для особи, відносно майна якої застосовується відповідний арешт.

Слідчий суддя враховує, що на даний час будівельно-технічна експертиза проведена, власникам, користувачам арештованих земельних ділянок, чи іншим особам у даному кримінальному провадженні про підозру не повідомлено, а сам лише факт наявності кримінального провадження та здійснення досудового розслідування не є безумовною підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що прокурор та представник відділу поліції в судове засідання не з`явилися і не довели на підставі матеріалів кримінального провадження необхідність подальшого застосування арешту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.170, 172, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт в частині заборони відчуження, накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2020 року (справа № 367/1597/20; провадження № 1-кс/367/494/2020) на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0077, площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:075:0134, площею 0,0614 га, власником якої є ОСОБА_8 , а право користування якої для забудови належить ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1