Рішення

від 03.01.2023 по справі 917/1156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2023 Справа № 917/1156/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В.., розглянувши справу № 917/1156/22

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ", вул. Симоненка, 21, с. Забір`я, Київська область, 08145

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА", вул. Київська, 64 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 522 496,27 грн.

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

22.09.2022 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "ВІВА" про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій у розмірі 522 496,27 грн за договором поставки №03/08/21 від 03.08.2021 року (вх. № 1257/22).

В прохальній частині позовної заяви позивач також просив стягнути на його користь судовий збір у розмірі 7 837,44 грн.

Ухвалою від 26.09.2022 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

05.10.2022 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 26.09.2022 року про залишення позовної заяви без руху, до якої було додано виправлену позовну заяву і документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви від 16.09.2022 року.

Відповідно до поданих документів позивачем надано обґрунтований розрахунок суми основного боргу, що стягується, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою від 06.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1156/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, копію ухвали суду від 06.10.2022 року отримав 18.10.2022 року, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням (а. с. 75).

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

У зв`язку з перебування судді у відпустці з 21.11.2022 року рішення складено і підписано після виходу з відпустки 02.01.2023 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

03.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" (далі - позивач, покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" (далі - відповідач, постачальник) уклали договір поставки № 03/08/21 (далі - договір) (а. с. 11, 12).

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

-постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар, а саме: контейнери (далі товар) (п. 1.1 договору);

-асортимент, номенклатура товару, його кількість, вартість і строки поставки товару, та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору);

-поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця, яке передається в усній або письмовій формі представнику постачальнику (п. 2.1 договору);

- поставка товару повинна бути здійснена впродовж 60 (шестидесяти) робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця (п. 2.2 договору);

-разом з товаром постачальник повинен передати покупцю видаткову накладну та інші необхідні документи, які належать до передачі разом з товаром згідно вимог чинного законодавства України (п. 2.3 договору);

-право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за накладною (п. 2.4 договору);

-ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.1 договору);

-загальною ціною договору є загальна вартість товару, отриманого протягом строку дії цього договору згідно видаткових накладних (п. 4.2 договору);

-ціна договору на момент його укладання складає 1 685 995,20 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 280999,20 грн (п. 4.3 договору);

-Покупець здійснює оплату товару на підставі цього договору та рахунку фактури у порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 5.1);

-оплата товару проводиться на наступних умовах: передоплата в розмірі 50% від ціни цього договору протягом трьох банківських днів з моменту його підписання, оплата по факту поставки товару в розмірі 50% кожної партії товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки відповідної партії (п. 5.2 договору );

- приймання передача товару оформлюється накладною на товар, який підписується у двох примірниках (п. 6.1 договору);

-датою поставки вважається день передачі товару постачальником покупцю на товар, що відпускається (п. 6.2 договору);

-місце поставки товару: поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (м. Староконстянтинів), згідно Incoterms2010 (п. 6.3 договору);

-поставка здійснюється партіями, під партією сторони розуміють товару на одному транспортному засобі (п. 6.4 договору);

-постачальник зобов`язується: приймати до виконання замовлення на поставку товарів згідно з асортиментом, що є в його розпорядженні; передавати покупцю товар, що відповідає якості; поставляти товар у погоджений сторонами строк (п. 7.1 договору);

-покупець зобов`язується: приймати товар шляхом підписання видаткових накладних на товар; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за товар відповідно до умов договору; у разі виявлення відхилень від умов та вимог договору щодо кількості та (або) якості товару, повідомити про це постачальника у строк не пізніше ніж 3 (три) 3 робочі дні з моменту отримання товару (п. 7.2 договору);

-даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року (п. 8.1 договору);

-закінчення строку дії або розірвання даного договору не звільняє сторони від виконання невиконаних на дату розірвання зобов`язань, взятих на себе за цим договором (п. 8.4 договору)

-за невиконання чи неналежне невиконання умов даного договору винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 9.1 договору);

-у випадку порушення встановлених даним договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків в повному обсязі (п. 9.2 договору);

-у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 11.1);

-у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 11.2 договору);

-всі додатки та додаткові у годи договору, підписані у встановленому порядку сторонами, складають його невід`ємну частину (п. 13.1 договору);

-невід`ємною частиною договору є: додаток №1 «Специфікація», додаток № 2 «Технічне завдання», додаток № 3 «Гарантійні зобов`язання» (п. 13.2 договору).

В специфікації (а. с. 13) сторони узгодили наступне:

-найменування товару контейнер КВ-30-Х-5.3-01 у відповідності до погодженого технічного завдання та габаритних креслень. З чорних металів, товщина днища 5 мм, товщина стінок 3 мм. Фарбований: всередині ґрунт, ззовні ґрунт, емаль. Обладнаний тентом. Одиниця виміру шт. Кількість 1, ціна за одиницю без ПДВ 234 166,00 грн, сума з ПДВ 280 999,20 грн.

- найменування товару контейнер КВ-30-З-4.3-01 у відповідності до погодженого технічного завдання та габаритних креслень. З чорних металів, товщина днища 4 мм, товщина стінок 3 мм, товщина даху 2 мм. Фарбований: всередині ґрунт, ззовні ґрунт, емаль. Одиниця виміру шт. Кількість 5, ціна за одиницю без ПДВ 234 166,00 грн, сума з ПДВ 1 404 996,00 грн. Загальна ціна товару разом з ПДВ 1 685 995,20 грн.

В додатковій угоді від 16.08.2021 року ( а. с. 18) сторони виклали додаток № 2 договору в новій редакції, де змінили габаритні розміри контейнерів, а саме висоту.

В Додатковій угоді № 2 від 04.10.2021 року до договору (а. с. 15) сторони вирішили змінити та зазначити ціну за одиницю без ПДВ відносно обох контейнерів 215 000,00 грн; суму без ПДВ: за контейнер КВ-30-Х-5.3-01(1 шт.) 215 000,00 грн; за контейнер КВ-30-З-4.3-01 (5 шт.) - 1 075 000,00 грн.

Також у додатковій угоді № 2 сторони дійшли згоди та вирішили виключити п. 4.3 до договору поставки № 03/08/21 від 03.08.2021 року.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 1091 від 09.08.2021 року перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" попередню оплату у розмірі 842 997,60 грн.

Відповідно до умов договору відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № В-00000044 від 05.10.2021 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, № В-00000057 від 26.11.2021 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, № В-00000001 від 26.01.2022 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, № В-00000005 від 14.02.2022 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств (а. с. 24 27).

Згідно платіжних доручень, позивачем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" 1 312 998,40 грн (платіжні доручення: №1091 від 09.08.2021 року на суму 842 997,60 грн, №1496 від 18.10.2021 року на суму 58 750,00 грн, № 1494 від 18.10.2021 року на суму 58 750,00 грн, №1730 від 26.11.2021 року на суму 58 750,00 грн, № 1716 від 26.11.2021 року н суму 58750,00 грн, № 88 від 28.01.2022 року на суму 58 750,00 грн, № 87 від 28.01.2022 року на суму 58 750,40 грн, № 185 від 14.02.2022 року на суму 58 750,20 грн, № 163 від 14.02.2022 року на суму 58 750,20 грн) (а. с. 19 23).

Отже, загальна сума перерахованих позивачем коштів відповідно до умов договору поставки № 03/08/21 від 03.08.2021 року становить 1 312 998,40 грн.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив поставку контейнера КВ-30-Х-5.3-01 в строк відповідно до умов договору, тоді як три інших контейнера КВ-30-З-4.3-01 було поставлено з порушенням строку (після спливу 60 (шестидесяти) робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця, саме: 26.11.2021 року, 26.01.2022 року та 14.02.2022 року, тоді як поставка мала бути здійснена до 03.11.2021 року (п. 2.2 договору).

Також, на день подачі позову відповідач поставив не всю кількість контейнерів, передбачену специфікацією (не поставив контейнери КВ-30-З-4.3-01 у кількості 2 шт.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 1 312 998,40 грн, тоді як відповідач поставив товар на суму лише 1 032000,00 грн.

Отже, відповідачем було поставлено лише 4 контейнери із 6, та в свою чергу не було повернуто кошти у розмірі 280 998,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 07/02/013-199 від 08.06.2022 року (а. с. 37), що була направлена відповідачу засобом поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком від 08.06.2022 року та роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення (а. с. 38, 39).

Позивач зазначає, що відповідач відповідь на дану претензію не надав, дві одиниці контейнерів не поставив, суми попередньої оплати в розмірі 280 998,40 грн не повернув.

Вказане стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом, про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 280 998,40 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 100 308,99 грн пені, 17261,26 грн 3% річних від простроченої суми та 123 927,62 грн збитків завданих інфляцією.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): Витяг з ЄДР відносно позивача станом на 02.02.2022 року, договір поставки №03/08/21 від 03.08.2021 року, додаток до договору №2 «Технічне завдання», додаток №1 до договору «Специфікація», додаткова угода №2 від 04.10.2021 року, додаток № 3 до договору «Гарантійні зобов`язання», додаткова угода № 1 до договору від 16.08.2021 року, платіжні доручення: №165 та № 163 від 14.02.2022 року, №88 та № 87 від 28.01.2022 року, № 1730 та № 1716 від 26.11.2021 року, № 1496 та № 1494 від 18.10.2021 року, № 1091 від 09.08.2021 року, видаткові накладні: № В- 00000005 від 14.02.2022 року, № В-00000044 від 05.10.2021 року, № В-00000057 від 26.11.2021 року, № В-00000001 від 26.01.2022 року, договір поставки № 070721ЕА від 07.07.2021 року, специфікація № 1 від 07.07.2021 року, додаток № 1 до специфікації від 07.07.2021 року «Технічні характеристики автомобіля вантажного спеціалізованого, модель DL18-28, технічні характеристики а/м МАЗ-6312С9, технічні характеристики контейнера модернізованого під збір, лист вих. № 07/0/013-199 від 08.06.2022 року, фіскальний чек від 08.06.2022 року, роздруківка із сайту АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення, апеляційна скарга по справі №917/1916/21, роздруківка електронного листа від 08.09.2022 року, лист № 07/02/013- 268 від 31.08.2022 року, фіскальний чек від 01.09.2022 року, комерційна пропозиція вих. № 14/09/2022-102д від 14.09.2022 року, довідка №5-59/211/2022 від 13.09.2022 року, довідка-розрахунок № 07/02/013-281 від 16.09.2022 року.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання розділу 5 договору позивач перерахував на користь відповідача суму передплати за товар у розмірі 842 997,60 грн (платіжне доручення № 1091 від 09.08.2021 року (а. с. 23) та оплатив по факту поставлений товар (платіжні доручення №1496 від 18.10.2021 року на суму 58 750,00 грн, № 1494 від 18.10.2021 року на суму 58 750,00 грн, №1730 від 26.11.2021 року на суму 58 750,00 грн, № 1716 від 26.11.2021 року н суму 58750,00 грн, № 88 від 28.01.2022 року на суму 58 750,00 грн, № 87 від 28.01.2022 року на суму 58 750,40 грн, № 185 від 14.02.2022 року на суму 58 750,20 грн, № 163 від 14.02.2022 року на суму 58 750,20 грн) (а. с. 19 22).

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Питанню строку виконання обов`язку передати товар присвячено ст. 663 ЦК України, а саме продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.2 договору поставка товару повинна бути здійснена впродовж 60 (шестидесяти) робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо передачі товару в термін, погоджений сторонами - 60 (шістдесят) робочих днів з моменту отримання передплати, не виконав.

Кінцевою датою поставки відповідачем всіх шести контейнерів є 02.11.2021 року.

Однак, товар на виконання умов договору та відповідно до специфікації, зазначеної в додатковій угоді № 2 від 04.10.2021 року, не був переданий в повному обсязі (лише чотири з шести), а тому відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про здійснення відповідачем передачу відповідних контейнерів в кількості 6 шт. позивачу у строки та в порядку згідно договору. Доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову в цій частині позовних вимог, відповідач не спростував.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Розділом 6 договору сторони узгодили, що приймання передача товару оформлюється накладною на товар, який підписується у двох примірниках. Датою поставки вважається день передачі товару постачальником покупцю на товар, що відпускається. Місце поставки товару: поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (м. Староконстянтинів), згідно Incoterms2010. Поставка здійснюється партіями, під партією сторони розуміють товару на одному транспортному засобі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар - на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.

При цьому ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 07/02/013-199 від 08.06.2022 року про відвантаження не поставлених 2 (двух) одиниць контейнерів, а у випадку неможливості це зробити повернути отриману передоплату у розмірі 280 998,40 грн. В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача до матеріалів справи долучено фіскальний чек від 08.06.2022 року та роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення.

У зв`язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену претензію, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" попередню оплату у розмірі 280 998,40 грн.

Тобто, позивач правомірно скористався правом вимагати повернення суми попередньої оплати.

Станом на час прийняття рішення у справі (02.01.2023 року) докази поставки товару або повернення суми передплати в матеріалах справи № 917/1156/22 відсутні. Водночас строк виконання зобов`язання відповідача з поставки товару закінчився 03.11.2021 року.

З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім повернення суми попередньої оплати, позивач вимагає стягнення з відповідача пені у розмірі 100 308,99 грн, трьох процентів річних у розмірі 17 261,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 123 927,62 грн, посилається на норми статті 625 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 902/186/21.

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем було здійснено розрахунок на вартість не поставленого в строк товару, а не на суму попередньої оплати, що є помилковим.

Прострочення відповідача з повернення перерахованої передплати почалась 03.11.2021 року (поставка товару повинна бути здійснена впродовж 60 (шестидесяти) робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця).

Як встановлено судом, 09.08.2021 року позивачем було перераховано відповідачеві 842 997,60 грн передплати відповідно до умов договору № 03/08/21 від 03.08.2021 року (платіжне доручення № 1091 від 09.08.2021 року).

Перша поставка товару (контейнер КВ-30-Х-5.3-01 у кількості 1 шт.) відбулась 05.10.2021 року на суму 258 000,00 грн, і позивачем було 18.10.2021 року перераховано відповідачеві, відповідно до п. 5.2 договору 117 500,00 грн (платіжні доручення № 1496 та № 1494 від 18.10.2021 року). Отже в даному випадку, використана частина суми передплати становить 140 500,00 грн. (258 000,00 грн 117 500,00 грн = 140 500,00 грн).

Станом на 03.11.2021 року розмір залишку передплати становив 702 497,60 грн. (842 997,60 140 500,00 грн = 702 497,60).

Наступна поставка товару (контейнер КВ-30-З - 4.3-01 у кількості 1 шт.) відбулась 26.11.2021 року на суму 258 000,00 грн, і позивачем було 26.11.2021 року перераховано відповідачеві 117 500,00 грн (платіжні доручення № 1730 та № 1716 від 26.11.2021 року). Отже в даному випадку, використана частина суми передплати також становить 140 500,00 грн. (258 000,00 грн 117 500,00 грн = 140 500,00 грн).

Станом на 26.11.2021 року розмір залишку передплати становив 561 997,60 грн. ( 702 497,60 140 500,00 грн = 561 997,60).

Третя поставка товару (контейнер КВ-30-З - 4.3-01 у кількості 1 шт.) відбулась 26.01.2022 року на суму 258 000,00 грн, і позивачем було 28.01.2022 року перераховано відповідачеві 117 500,40 грн (платіжні доручення № 88 та № 87 від 28.01.2022 року). Отже в даному випадку, використана частина суми передплати становить 140 499,60 грн. (258 000,00 грн 117 500,40 грн = 140 499,60 грн).

Станом на 26.01.2022 року розмір залишку передплати становив 421 498,00 грн. (561 997,60 140 499,60 грн = 421 498,00 грн).

Остання, четверта поставка товару (контейнер КВ-30-З - 4.3-01 у кількості 1 шт.) відбулась 14.02.2022 року на суму 258 000,00 грн, і позивачем було 14.02.2022 року перераховано відповідачеві 117 500,40 грн (платіжні доручення № 165 та № 163 від 14.02.2022 року). Отже в даному випадку, використана частина суми передплати становить 140 499,60 грн. (258 000,00 грн 117 500,40 грн = 140 499,60 грн).

На 14.02.2022 року розмір залишку передплати становив 280 998,40 грн. (421 498,00 140 499,60 грн = 280 998,40 грн).

Здійснивши розрахунок 3 % річних за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", судом було встановлено, що:

-за період з 03.11.2021 року по 25.11.2021 року (розмір неповернутої передплати - 702 500,00 грн) розмір 3 % становить 1 328,01 грн;

-за період з 26.11.2021 року по 25.01.2022 року (розмір неповернутої передплати - 561 997,60 грн) розмір 3 % становить 2 817,69 грн;

-за період з 26.01.2022 року по 13.02.2022 року (розмір неповернутої передплати - 421 498,00 грн) розмір 3 % становить 658,23 грн;

-за період з 14.02.2022 року по 31.08.2022 року (розмір неповернутої передплати - 280 998,40 грн) розмір 3 % становить 4 596,06 грн.

Таким чином, розмір 3 % річних від прострочених сум за загальний період з 03.11.2021 року по 31.08.2022 року становить 9 399,99 грн.

Відносно інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Позивачем було допущено аналогічну помилку при розрахунку інфляційних нарахувань, а саме: здійснено розрахунок не на суму попередньої оплати, а на вартість не поставленого в строк товару.

Відповідно до розрахунку позивача, період нарахування інфляційних втрат починається з 26.11.2021 року.

Станом на 26.11.2021 року, як зазначалось вище, розмір залишку передплати становив 561 997,60 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", судом було встановлено, що:

-за період з 26.11.2021 року по 25.01.2022 року (розмір неповернутої передплати - 561 997,60 грн) розмір інфляційних нарахувань становить 10 721,79 грн;

-за період з 26.01.2022 року по 13.02.2022 року (розмір неповернутої передплати - 421 498,00 грн) розмір інфляційних нарахувань становить 0,00 грн.

-за період з 14.02.2022 року по 31.08.2022 року (розмір неповернутої передплати - 280 998,40 грн) розмір інфляційних нарахувань становить 50 576,96 грн.

Отже розмір інфляційних нарахувань від прострочених сум за загальний період з 26.11.2021 року по 31.08.2022 року становить 61 298, 75 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частини 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення встановлених даним договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві просив суд не розцінювати суму неустойки, як джерело отримання невиправданих прибутків для позивача, а врахувати те, що фактичне припинення виконання умов договору відповідачем завдало позивачу збитки по трьом напрямкам:

-замовлений у відповідача за договором поставки №03/08/21 від 03.08.2021 року позивач мав поставити до ТОВ «Енселко Агро» по договору поставки №070721 ЕА від 07.07.2021 року з кінцевим терміном поставки 23.11.2021 року. У зв`язку з простроченням виконання умов договору № 070721ЕА до позивача надійшла вимога сплатити штрафні санкції у розмірі 525 484,05 грн;

-для виконання поставки п`ятого та шостого контейнерів позивач звернувся до іншого виробника. Отримана комерційна пропозиція вражає своєю різницею у вартості внаслідок здорожчання вартості металу, паливно-мастильних матеріалів в період з 04.10.2021 року по 14.09.2022 року. Збиток позивача при цьому становитиме 584 000,00 грн;

-позивач, як клієнт АБ «Укргазбанк», користується депозитним продуктом «ОВЕРНАЙТ», на який нараховуються відсотки на щоденні залишки. Позивач зміг би отримати прибуток у розмірі 13 480,22 грн, завдяки нарахуванню відсотків на сплачений аванс у розмірі 280 9898,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 100 308,99 грн, судом встановлено, що такий розрахунок пені є арифметично невірним.

За розрахунком суду:

- за період з 03.11.2021 року по 25.11.2021 року пеня на вартість не поставленого в строк товару (1 290 000, 00 грн (з урахуванням поставки товару 05.10.2021 року) складає 13 818,90 грн;

- за період з 26.11.2021 року по 25.01.2022 року пеня на вартість не поставленого в строк товару (1 032 000,00 грн (з урахуванням поставки товару 26.11.2021 року) складає 30 931,73 грн;

- за період з 26.01.2022 року по 13.02.2022 року пеня на вартість не поставленого в строк товару (774 000,00 грн (з урахуванням поставки товару 26.01.2022 року) складає 8 058,08 грн;

- за період з 14.02.2022 року по 02.05.2022 року пеня на вартість не поставленого в строк товару (516 000,00 грн (з урахуванням поставки товару 14.02.2022 року) складає 22 053,70 грн.

Всього підлягає до стягнення 74 862,41 грн пені за загальний період з 03.11.2021 по 02.05.2022 року.

Отже, всього підлягає до стягнення 74 862,41 грн пені, 61 298, 75 грн інфляційних втрат та 9 399,99 грн 3% річних.

Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 25 446,58 грн пені, 62 628,87 грн інфляційних втрат та 7 861,27 грн 3 % річних у суду відсутні.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного, будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору чи контррозрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості відповідач суду не надав.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ( ч.2 ст. 2 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Натомість згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 280 998,40 грн основного боргу, 74 862,41 грн пені, 9 399,99 грн 3% річних та 61 298, 75 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не спростовані, не заперечуються (контррозрахунку не надано), підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 25 446,58 грн, 3% річних у розмірі 7 861,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 62 628,87 грн слід відмовити.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 232-233, 237-238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" (вул. Київська, 64 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 38842827, ІПН 388428216032, IBAN НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" (вул. Симоненка, 21, с. Забір`я, Київська область, 08145, код ЄДРПОУ 37474578, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 380805) заборгованість за договором (попередню оплату) 280998,40 грн., пеню - 74 862,41 грн., 3% річних від простроченої суми - 9 399,99 грн., збитки завдані інфляцією - 61 298, 75 грн., судовий збір 6 398,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення складено та підписано 03.01.2023 р., після виходу судді з відпустки.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко