Постанова

від 18.04.2023 по справі 917/1156/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Харків Справа № 917/1156/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

представники учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" (вх. № 237 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22, повний текст якого складеного та підписано 03.01.2023 у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М.

за позовною заявою ТОВ "УкрЄвроМАЗ", вул. Симоненка, 21, с. Забір`я, Київська область, 08145

до ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА", вул. Київська, 64 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 522 496,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.09.2022 до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ "УкрЄвроМАЗ" до відповідача ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій у розмірі 522 496,27 грн за договором поставки №03/08/21 від 03.08.2021 (вх. № 1257/22).

В прохальній частині позовної заяви позивач також просив стягнути на його користь судовий збір у розмірі 7 837,44 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" (вул. Київська, 64 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 38842827, ІПН 388428216032, IBAN НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк») на користь ТОВ "УкрЄвроМАЗ" (вул. Симоненка, 21, с. Забір`я, Київська область, 08145, код ЄДРПОУ 37474578, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 380805) заборгованість за договором (попередню оплату) 280998,40 грн., пеню - 74 862,41 грн., 3% річних від простроченої суми - 9 399,99 грн., збитки завдані інфляцією - 61 298, 75 грн., судовий збір 6 398,39 грн.

В решті позову відмовлено.

ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішенням господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22 в частині стягнення з ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, встановивши їх на наступному рівні: пеня в сумі 7 486,24 грн., 3% річних в сумі 940,00 грн., інфляційних втрат в сумі 6 129, 88 грн. Судові витрати покласти на позивача.

В апеляційній скарзі відповідача зазначає, що не заперечує факту наявності заборгованості перед позивачем та її суми, але не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій та їх розміру, оскільки порушення умов договору № 03/08/21 від 03.08.2021 склалось за обставини, що на його думку, можуть бути охарактеризовані як форс-мажор, а отже відповідач, не заперечуючи факт прострочення виконання зобов`язань, просить зменшити їх розмір до 10% від суми, нарахованої позивачем.

Так, в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій посилається на положення ст. 218 ГК України, якою визначено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Виходячи з наведеного, апелянт зазначає, що не може нести відповідальність за будь-які порушення господарської дисципліни, що сталось не з його вини, а виключно в наслідок обставин, що від нього не залежали. Зокрема, такими обставинами на час виникнення порушення зобов`язання, на думку апелянта, є запроваджений на всій території України карантину, введеного у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", що унеможливив належне виконання зобов`язання (в добровільному порядку), в тому числі і під час розгляду справи судами є воєнний стан, введений на всій території України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22, розгляд справи призначено на 18.04.2023.

В судове засідання, призначене на 18.04.2023, представники учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про свідчать відомості з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта».

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2021 ТОВ "УкрЄвроМАЗ" (далі - позивач, покупець) та ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" (далі - відповідач, постачальник) уклали договір поставки № 03/08/21 (далі - договір) (а. с. 11, 12).

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

-постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар, а саме: контейнери (далі товар) (п. 1.1 договору);

-асортимент, номенклатура товару, його кількість, вартість і строки поставки товару, та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору);

-поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця, яке передається в усній або письмовій формі представнику постачальнику (п. 2.1 договору);

- поставка товару повинна бути здійснена впродовж 60 (шестидесяти) робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця (п. 2.2 договору);

-разом з товаром постачальник повинен передати покупцю видаткову накладну та інші необхідні документи, які належать до передачі разом з товаром згідно вимог чинного законодавства України (п. 2.3 договору);

-право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за накладною (п. 2.4 договору);

-ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.1 договору);

-загальною ціною договору є загальна вартість товару, отриманого протягом строку дії цього договору згідно видаткових накладних (п. 4.2 договору);

-ціна договору на момент його укладання складає 1 685 995,20 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 280999,20 грн (п. 4.3 договору);

-Покупець здійснює оплату товару на підставі цього договору та рахунку фактури у порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 5.1);

-оплата товару проводиться на наступних умовах: передоплата в розмірі 50% від ціни цього договору протягом трьох банківських днів з моменту його підписання, оплата по факту поставки товару в розмірі 50% кожної партії товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки відповідної партії (п. 5.2 договору );

- приймання передача товару оформлюється накладною на товар, який підписується у двох примірниках (п. 6.1 договору);

-датою поставки вважається день передачі товару постачальником покупцю на товар, що відпускається (п. 6.2 договору);

-місце поставки товару: поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (м. Староконстянтинів), згідно Incoterms2010 (п. 6.3 договору);

-поставка здійснюється партіями, під партією сторони розуміють товару на одному транспортному засобі (п. 6.4 договору);

-постачальник зобов`язується: приймати до виконання замовлення на поставку товарів згідно з асортиментом, що є в його розпорядженні; передавати покупцю товар, що відповідає якості; поставляти товар у погоджений сторонами строк (п. 7.1 договору);

-покупець зобов`язується: приймати товар шляхом підписання видаткових накладних на товар; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за товар відповідно до умов договору; у разі виявлення відхилень від умов та вимог договору щодо кількості та (або) якості товару, повідомити про це постачальника у строк не пізніше ніж 3 (три) 3 робочі дні з моменту отримання товару (п. 7.2 договору);

-даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року (п. 8.1 договору);

-закінчення строку дії або розірвання даного договору не звільняє сторони від виконання невиконаних на дату розірвання зобов`язань, взятих на себе за цим договором (п. 8.4 договору)

-за невиконання чи неналежне невиконання умов даного договору винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 9.1 договору);

-у випадку порушення встановлених даним договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків в повному обсязі (п. 9.2 договору);

-у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 11.1);

-у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 11.2 договору);

-всі додатки та додаткові у годи договору, підписані у встановленому порядку сторонами, складають його невід`ємну частину (п. 13.1 договору);

-невід`ємною частиною договору є: додаток №1 «Специфікація», додаток № 2 «Технічне завдання», додаток № 3 «Гарантійні зобов`язання» (п. 13.2 договору).

В специфікації (а. с. 13) сторони узгодили наступне:

-найменування товару контейнер КВ-30-Х-5.3-01 у відповідності до погодженого технічного завдання та габаритних креслень. З чорних металів, товщина днища 5 мм, товщина стінок 3 мм. Фарбований: всередині ґрунт, ззовні ґрунт, емаль. Обладнаний тентом. Одиниця виміру шт. Кількість 1, ціна за одиницю без ПДВ 234 166,00 грн, сума з ПДВ 280 999,20 грн.

- найменування товару контейнер КВ-30-З-4.3-01 у відповідності до погодженого технічного завдання та габаритних креслень. З чорних металів, товщина днища 4 мм, товщина стінок 3 мм, товщина даху 2 мм. Фарбований: всередині ґрунт, ззовні ґрунт, емаль. Одиниця виміру шт. Кількість 5, ціна за одиницю без ПДВ 234 166,00 грн, сума з ПДВ 1 404 996,00 грн. Загальна ціна товару разом з ПДВ 1 685 995,20 грн.

В додатковій угоді від 16.08.2021 року ( а. с. 18) сторони виклали додаток № 2 договору в новій редакції, де змінили габаритні розміри контейнерів, а саме висоту.

В Додатковій угоді № 2 від 04.10.2021 року до договору (а. с. 15) сторони вирішили змінити та зазначити ціну за одиницю без ПДВ відносно обох контейнерів 215 000,00 грн; суму без ПДВ: за контейнер КВ-30-Х-5.3-01(1 шт.) 215 000,00 грн; за контейнер КВ-30-З-4.3-01 (5 шт.) - 1 075 000,00 грн.

Також у додатковій угоді № 2 сторони дійшли згоди та вирішили виключити п. 4.3 до договору поставки № 03/08/21 від 03.08.2021 року.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 1091 від 09.08.2021 року перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" попередню оплату у розмірі 842 997,60 грн.

Відповідно до умов договору відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № В-00000044 від 05.10.2021 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, № В-00000057 від 26.11.2021 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, № В-00000001 від 26.01.2022 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, № В-00000005 від 14.02.2022 року на суму з ПДВ 258000,00 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств (а. с. 24 27).

Згідно платіжних доручень, позивачем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" 1 312 998,40 грн (платіжні доручення: №1091 від 09.08.2021 року на суму 842 997,60 грн, №1496 від 18.10.2021 на суму 58 750,00 грн, № 1494 від 18.10.2021 року на суму 58 750,00 грн, №1730 від 26.11.2021 року на суму 58 750,00 грн, № 1716 від 26.11.2021 року н суму 58750,00 грн, № 88 від 28.01.2022 року на суму 58 750,00 грн, № 87 від 28.01.2022 року на суму 58 750,40 грн, № 185 від 14.02.2022 року на суму 58 750,20 грн, № 163 від 14.02.2022 року на суму 58 750,20 грн) (а. с. 19 23).

Отже, загальна сума перерахованих позивачем коштів відповідно до умов договору поставки № 03/08/21 від 03.08.2021 року становить 1 312 998,40 грн.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив поставку контейнера КВ-30-Х-5.3-01 в строк відповідно до умов договору, тоді як три інших контейнера КВ-30-З-4.3-01 було поставлено з порушенням строку (після спливу 60 (шестидесяти) робочих днів після отримання попередньої оплати від покупця, саме: 26.11.2021 року, 26.01.2022 року та 14.02.2022 року, тоді як поставка мала бути здійснена до 03.11.2021 року (п. 2.2 договору).

Також, на день подачі позову відповідач поставив не всю кількість контейнерів, передбачену специфікацією (не поставив контейнери КВ-30-З-4.3-01 у кількості 2 шт.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 1 312 998,40 грн, тоді як відповідач поставив товар на суму лише 1 032 000,00 грн.

Отже, відповідачем було поставлено лише 4 контейнери із 6, та в свою чергу не було повернуто кошти у розмірі 280 998,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 07/02/013-199 від 08.06.2022 року (а. с. 37), що була направлена відповідачу засобом поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком від 08.06.2022 року та роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення (а. с. 38, 39).

Позивач зазначає, що відповідач відповідь на дану претензію не надав, дві одиниці контейнерів не поставив, суми попередньої оплати в розмірі 280 998,40 грн не повернув.

Вказане стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом, про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 280 998,40 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 100 308,99 грн пені, 17261,26 грн 3% річних від простроченої суми та 123 927,62 грн збитків завданих інфляцією.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): Витяг з ЄДР відносно позивача станом на 02.02.2022 року, договір поставки №03/08/21 від 03.08.2021 року, додаток до договору №2 «Технічне завдання», додаток №1 до договору «Специфікація», додаткова угода №2 від 04.10.2021 року, додаток № 3 до договору «Гарантійні зобов`язання», додаткова угода № 1 до договору від 16.08.2021 року, платіжні доручення: №165 та № 163 від 14.02.2022 року, №88 та № 87 від 28.01.2022 року, № 1730 та № 1716 від 26.11.2021 року, № 1496 та № 1494 від 18.10.2021 року, № 1091 від 09.08.2021 року, видаткові накладні: № В- 00000005 від 14.02.2022 року, № В-00000044 від 05.10.2021 року, № В-00000057 від 26.11.2021 року, № В-00000001 від 26.01.2022 року, договір поставки № 070721ЕА від 07.07.2021 року, специфікація № 1 від 07.07.2021 року, додаток № 1 до специфікації від 07.07.2021 року «Технічні характеристики автомобіля вантажного спеціалізованого, модель DL18-28, технічні характеристики а/м МАЗ-6312С9, технічні характеристики контейнера модернізованого під збір, лист вих. № 07/0/013-199 від 08.06.2022 року, фіскальний чек від 08.06.2022 року, роздруківка із сайту АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення, апеляційна скарга по справі №917/1916/21, роздруківка електронного листа від 08.09.2022 року, лист № 07/02/013- 268 від 31.08.2022 року, фіскальний чек від 01.09.2022 року, комерційна пропозиція вих. № 14/09/2022-102д від 14.09.2022 року, довідка №5-59/211/2022 від 13.09.2022 року, довідка-розрахунок № 07/02/013-281 від 16.09.2022 року.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 280 998,40 грн основного боргу, 74 862,41 грн пені, 9 399,99 грн 3% річних та 61 298,75 грн інфляційних втрат господарський суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та того, що вони підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат не оскаржується в апеляційному порядку, колегія суддів рішення в цій частині не переглядає.

Так, в апеляційній скарзі, апелянт не заперечує правомірність стягнення з нього суми основного боргу та нарахованих сум пені, інфляційних та 3% річних, але просить зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 10% від суми, встановленої рішення суду першої інстанції.

Надаючи оцінку доводам відповідача, як підставам для зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині 1 ст. 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій із наданням доказів та обґрунтувань (посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не отримував копії ухвали господарського суду від 06.10.2022 спростовуються матеріалами справи). В суді апеляційної інстанції апелянт також не надав доказів в підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафу, зокрема таких, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності, тяжке фінансове становище боржника та значну кількість зобов`язань перед третіми особами, неприбутковість боржника, тощо.

Відповідач не навів обґрунтованих обставин та не подав жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні повернення коштів, сплачених йому позивачем в якості попередньої оплати за товар, який він не поставив всупереч взятому на себе по договору обов`язку.

Також відповідачем не наведено підстав та не надано відповідних доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків повернення ним отриманої попередньої оплати; не надано жодних документів, які б підтверджувати відсутність у нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати зобов`язання перед позивачем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що штрафна санкції (пеня, 3%річних, інфляційні втрати) нараховані відповідачу не за непоставку товару по договору, а за прострочення зобов`язання з повернення сум попередньої оплати. Тобто відповідач не лише не поставив обсяг товару, але відмовляється повернути кошти, які були йому перераховані позивачем в якості передплати.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ним не було виконано зобов`язання із поставки товару за договором внаслідок форс-мажорних обставин (оголошення в країні карантину), суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення викладені у ч. 2 ст. 218 ГК України.

У ч. 4 ст. 219 ГК України вказано, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, виходячи з тесту закону, зазначені поняття розглядаються як синонімічні та комплексно охоплюють обставини, що знаходяться поза контролем учасників правовідносин.

Повноваженнями щодо видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" наділені Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі №913/785/17, від 20.04.2021 р. у справі № 922/2453/20, від 11.05.2021 р. у справі № 922/2452/20, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, виходячи з того, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення не тільки факту настання таких обставин, а й факту того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов`язання, наслідком дії яких є неможливість виконання стороною зазначеного зобов`язання, відповідач зобов`язаний був надати відповідні докази під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Однак, відповідачем жодних доказів на підтвердження форс-мажорних, які унеможливили виконання ним своїх зобов`язань за договором (неможливість поставки товару через запровадження карантину та через впровадження 24.02.2023 воєнного стану в Україні), не було подано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Також суд враховує те, що посилання відповідача на непоставку товару через запровадження карантину спростовується тим, що договір поставки № 03/08/21 був укладений 03.08.2021, а карантин на території України запроваджено з 12.03.2020, тобто задовго до моменту укладення договору.

Крім того, п. 10.2 договору передбачено, що сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3-х календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідач вказану умову договору не виконав, жодних повідомлень про неможливість виконання зобов`язань за договором поставки відповідач не надсилав позивачу.

Крім того, як вбачається з тексту апеляційної скарги, апелянт просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

На думку суду стягнення 74 862,41 грн пені є не надмірним, при цьому, суд приймає до уваги те, що неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 03.08.2021 мало негативний вплив на позивача, оскільки позивач замовлений у відповідача товар мав поставити до ТОВ «Енселко Агро» по договору поставки № 070721ЕА від 07.07.2021 з кінцевим строком поставки 23.11.2021, за вказаним договором у позивача передбачена відповідальність за порушення строків поставки, а саме 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Суд апеляційної інстанції враховує п. 9.2 договору поставки від 03.08.2021, яким сторони добровільно, на власний розсуд, визначили, що у випадку порушення встановлених даним договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі, як підставу для зменшення штрафу на те, що ним не здійснюється в повній мірі господарська діяльність, що вплинуло на виконання зобов`язань за договором, то суд вказує, що відповідачем не надані суду докази в підтвердження таких обставин (неможливість здійснення господарської діяльності); також не надано жодного доказу настання у відповідача фінансових труднощів у зв`язку з виконанням ним зобов`язань по договору. Судом також враховується, що відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов`язання.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом встановлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Крім того, колегія суддів зазначає, що залишаючи без руху апеляційну скаргу ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22 у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору, апеляційний суд зазначив, що для усунення вказаного недоліку апелянту необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2947,61 грн., що не відповідає встановленому ЗУ «Про судовий збір» розміру, виходячи з наступного.

Так, пунктами 2.1., 2.2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, з викладеного вбачається, що розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду здійснюється залежно від того, в якій частині апелянт не погоджується з прийнятим рішенням.

Апелянт не згоден з рішенням в частині нарахування пені в розмірі 67376,17 грн., 3% річних в розмірі 8459,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 61298,75 грн. (разом 131 005,03 грн.)

Відтак, виходячи із опорюваної апелянтом суми у розмірі 131005,31 грн., при поданні позову в цій частині ставка судового збору складала би 2481,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на момент подання позовної заяви).

Отже, апелянт, оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку та фактично не погоджуючись із присудженою до стягнення сумою, мав сплатити 3 721,50 грн. (2481,00 грн. х 150%), а не 2947,61 грн.

З урахуванням наведеного, наявні підстави для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 773,89 грн. з апелянта на користь державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Виробнича компанія "ВІВА" на рішення господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.01.2023 у справі № 917/1156/22 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВІВА" (вул. Київська, 64 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 38842827, ІПН 388428216032, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Укрексімбанк») на користь державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 773,89 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 25.04.23.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк