Ухвала

від 23.12.2022 по справі 366/863/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 366/863/21

провадження № 61-12658ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної Академії Наук України, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

у Київській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення допомоги з тимчасової непрацездатності,

що сплачується за рахунок коштів роботодавця, та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної Академії Наук України (далі - Інститут проблем безпеки атомних електростанцій

НАН України), треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - УВЛ ФССУ

у Київській області), Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

(далі - ФОП ОСОБА_2 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- стягнути з відповідача на його користь матеріальну допомогу з тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності в сумі 37 304,11 грн;

- поновити позивачу строк звернення за призначенням матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АДЧ № 121527

від 30 квітня 2020 року, серії АДЯ № 227067 від 30 листопада 2020 року після набрання рішенням законної сили;

- зобов`язати відповідача прийняти на оплату та сплатити матеріальне забезпечення за листами непрацездатності серії АДЧ № 121527

від 30 квітня 2020 року, серії АДЯ № 227067 від 30 листопада 2020 року;

- стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Іванівський районний суд Київської області своїм рішенням від 08 лютого 2022 року (у складі судді Ткаченка Ю. В.) позов ОСОБА_3 задовольнив частково.

Стягнув з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу з тимчасової непрацездатності за листами непрацездатності (серії АДЮ № 942144

за період з 22 по 30 квітня 2020 року, серії АДЧ № 121527 за період

з 01 по 28 травня 2020 року, серії АДЯ № 227067 за період з 30 листопада по 11 грудня 2020 року, серії АДЯ № 158738 за період з 14 по 31 грудня

2020 року, серії АДЯ № 159071 за період з 01 січня по 04 лютого 2021 року, серії АДЯ № 159754 за період з 08 по 26 лютого 2021 року,

серії АДЯ № 159929 за період з 27 лютого по 05 березня 2021 року)

в сумі 16 718,98 грн.

Стягнув з Інституту проблем безпеки атомних НАН України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 16 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України на користь держави судовий збір в розмірі 1 816 грн.

Київський апеляційний суд своєю постановою від 10 листопада 2022 року (у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.) рішення Іванівського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року змінив.

Стягнув з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу з тимчасової непрацездатності в сумі 5 536,30 грн.

Стягнув з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Стягнув з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України на користь держави судовий збір в розмірі 306,90 грн.

12 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду

від 10 листопада 2022 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права

на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги:

- майнового характеру: про стягнення матеріальної допомоги з тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності в сумі 37 304,11 грн

та моральної шкоди - 25 000 грн;

- немайнового характеру: про поновлення строку звернення

за призначенням матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АДЧ № 121527 від 30 квітня 2020 року,

серії АДЯ № 227067 від 30 листопада 2020 року після набрання рішенням законної сили; зобов`язання відповідача прийняти на оплату та сплатити матеріальне забезпечення за листами непрацездатності серії

АДЧ № 121527 від 30 квітня 2020 року, серії АДЯ № 227067 від 30 листопада 2020 року.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди

є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову майнового характеру у загальному розмірі становить

62 304,11 грн (37 304,11 грн + 25 000 грн), яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн).

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру, є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики та зводяться до його незгоди з оцінкою зібраних судами у справі доказів та встановлених обставин із одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами.

Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин заявником не обґрунтовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для заявника внаслідок прийняття такого судового рішення.

Також ОСОБА_1 зазначив, що дана справа становить значний суспільний інтерес.

Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Аргументів які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв заявником не наведено.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної Академії Наук України, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення допомоги з тимчасової непрацездатності, що сплачується за рахунок коштів роботодавця, та моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк