Постанова

від 14.12.2022 по справі 931/653/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 931/653/20

провадження № 61-9821св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарство «Сім`ї Янчинських»,

відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сидун Оленою Степанівною, на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року у складі судді Масляної С. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Селянське фермерське господарство «Сім`ї Янчинських» (далі - СФГ «Сім`ї Янчинських») звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастра у Волинській області), ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-4930/15-20 - СГ від 01 червня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області 19 червня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:1129.

Наказ про затвердження документації із землеустрою та реєстрація за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку здійснені з порушенням законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів СФГ «Сім`ї Янчинських».

02 листопада 1992 року СФГ «Сім`ї Янчинських зареєстроване як юридична особа, і для здійснення своєї діяльності господарство з 1994 року на праві постійного користування володіє земельною ділянкою, площею 50,04 га (далі - спірна земельна ділянка), яка на підставі рішення Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року №15/11 була надана засновнику СФГ «Сім`ї Янчинських» - ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, та видано державний акт на право постійного користування від 30 травня 1994 року, серія ВЛ № 20, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 17 та є чинним.

ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, з порушенням вимог закону, оскільки законом не передбачено право фізичної особи використовувати земельну ділянку, надану в користування для ведення селянського фермерського господарства без створення такого господарства, а тому, незважаючи на те, що учасник (засновник) СФГ «Сім`ї Янчинських» - ОСОБА_2 помер у 2009 році, саме фермерське господарство продовжує користуватися земельною ділянкою, площею 50,04 га, яка розташована на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області.

Без погодження із СФГ «Сім`ї Янчинських був проведений частковий поділ земельної ділянки, площею 50,04 га, на земельні ділянки, кадастрові номери: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793 га, 0722485200:04:000:0940 - 25,4208 га, 0722485200:04:000:0935 - 6,2874 га, а в частині земельної ділянки, площею 14,5793 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:0941 - на земельні ділянки, кадастрові номери: 0722485200:04:000:1129 - 2,0 га, 0722485200:04:000:1135 - 2,0 га, 0722485200:04:000:1132 - 2,0 га, 0722485200:04:000:1136 - 2,0 га, 0722485200:04:000:1130 - 2,0 га, 0722485200:04:000:1133 - 2,0 га, 0722485200:04:000:1134 - 2,0 га ,0722485200:04:000:1131 - 0,579 га.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області своїм листом від 1 липня 2020 року повідомило СФГ «Сім`ї Янчинських про наказ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», згідно з яким земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:1129, надана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:1129, для ведення особистого селянського господарства.

СФГ «Сім`ї Янчинських просило суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 01 червня 2020 року та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, за ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління у Волинській області від 01 червня 2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 0722485200:04:00:1129 площею 2,0000 га для ведення особистого селенського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 210529778007224. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, із земель, які перебувають у постійному користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських» на підставі державного акта на право постійного користування землею, що суперечить вимогам закону.

Відповідачка не спростувала в суді право постійного користування СФГ «Сім`ї Янчинських» на спірну земельну ділянку, яка була включена Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою є чинним.

Видання Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області оспорюваного наказу про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, що входить у межі земельної ділянки, площею 50,04 га, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських і з користування позивача у встановленому законом порядку не вилучалась, право постійного користування СФГ «Сім`ї Янчинських» на земельну ділянку, площею 50,04 га, що знаходиться на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району, не припинено, порушує права позивача через те, що інвентаризація і надання у власність вказаної земельної ділянки відбулись без врахування правовстановлюючих документів на земельну ділянку СФГ «Сім`ї Янчинських».

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог СФГ «Сім`ї Янчинських» про визнання недійсним наказу та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки надання земельної ділянки площею 2,0 га у власність ОСОБА_1 без вилучення цієї земельної ділянки у СФГ «Сім`ї Янчинських», яке користується цією земельною ділянкою на підставі державного актра на право постійного користування землею, порушує право фермерського господарства на користування цією землею.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи, що розпорядженням Локачинської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року № 214 «Про припинення права користування частиною земельної ділянки селянським (фермерським) господарством «Сім`ї Янчинських» (далі - Розпорядження № 214) припинено право користування СФГ «Сім`ї Янчинських» частиною земельної ділянки, площею 23,7 га, та цю частину земельної ділянки передано в землі запасу Старозагорівської сільської ради.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, яка перебуває у постійному користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських», і вказана земельна ділянка не була належно вилучена у нього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Сидун О. С. засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які креслення земельної ділянки площею 50,04 га, яка перебуває у постійному користуванні позивача, відсутня технічна документація до державного акта на право постійного користування, яка б встановлювала межі зазначеної земельної ділянки в натурі на місцевості та вказувала на інші характеристики цієї земельної ділянки.

Згідно з державним актом на право постійного користування, на який посилаються суди, сусідніми землекористувачами у графі «опис меж» вказано: від А до Б землі КСП «Дружба», від Б до А - землі КСП «Перше Травня». Вказані КСП «Дружба» та «Перше Травня» ліквідовані ще у 2000 роках, на даний час інформація про їх правонаступників невідома.

Не доведено порушення прав та законних інтересів СФГ «Сім`ї Янчинських» ОСОБА_1 , оскільки спірна земельна ділянка вибула з користування позивача ще у 2013 році під час проведення інвентаризації земель Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області.

Помилкове невнесення змін до державного акту на право постійного користування на земельну ділянку СФГ «Сім`ї Янчніїських» після прийняття Розпорядження № 214 не є підставою для скасування право власності ОСОБА_1 .

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській областівідповідає вимогам законодавства, вичерпав свою дію, не підлягає скасуванню.

Податкова декларація СФГ «Сім`ї Янчинських» за 2020 рік та звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, на підставі яких підприємством розраховано суму земельного податку, не доводять факт користування земельною ділянкою та сплати податку у період з 1994 року до 2020 року.

У суді першої та апеляційної інстанцій під час судових засідань позивачі не надали для огляду оригінал державною акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Існують підстави для відступлення від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18.

СФГ «Сім`ї Янчинських» зареєстроване 02 листопада 1992 року, а державний акт на право постійного користування ОСОБА_2 виданий 30 травня 1994 року, тобто вже після реєстрації фермерського господарства.

Доводи інших учасників справи

Пояснення ГУ Держгеокадастра у Волинській областімотивоване тим, що позивач не надав документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки в судові засідання судів попередніх інстанцій оригінал державного акта на право постійного користування не надано.

Державний акт, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою, серія ВЛ № 20, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування від 30 травня 1994 року № 17, втратив чинність після смерті ОСОБА_2 .

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-3113цс-16, Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 908/232/18, від 24 січня 2018 року у справі №908/799/17, від 13 серпня 2019 року у справі №908/1393/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 920/840/17.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року зупинено виконання рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в частині стягнення судових витрат у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно зі статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 листопада 1992 року СФГ «Сім`ї Янчинських» зареєстровано як юридичну особу з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, серія А00 № 399409 (т. 1, а. с. 24 - зворот).

Засновником і головою СФГ «Сім`ї Янчинських» був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 червня 2011 року по 24 жовтня 2014 року зазначену посаду займав син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який є членом цього господарства, а з 26 жовтня 2014 року і на час звернення до суду головою СФГ «Сім`ї Янчинських» є ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 15-18).

Згідно з пунктом 6.1.1. розділу 6 Статуту СФГ «Сім`ї Янчинських» до земель фермерського господарства належать, зокрема, землі, передані фермерському господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім`я голови господарства (т. 1, а. с. 21).

Для здійснення своєї діяльності СФГ «Сім`ї Янчинських» з 1994 року використовує на праві постійного користування земельну ділянку, площею 50,04 га, яка рішенням Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року № 15/11 надана учаснику (засновнику) СФГ «Сім`ї Янчинських» - ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі якого був виданий державний акт на право постійного користування, серія ВЛ №20, який 30 травня 1994 року зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею у Локачинській районній раді за № 17 (т. 1, а. с. 25).

14 жовтня 2009 року голова СФГ «Сім`ї Янчинських» - ОСОБА_2 , на ім`я якого було видано державний акт на право постійного користування землею, помер (т. 1, а. с. 33).

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Старозагорівської сільської ради, Локачинської районної державної адміністрації про визнання права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування право на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 50,04 га, яка розташована на території Старозагорівської сільської ради. Право власності на вказану земельну ділянку не було зареєстровано за ОСОБА_3 у встановленому законом порядку (т. 1, а. с. 36-37, 29-32, 40-41).

Постановою Волинського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року скасоване, ухвалене нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 151-157).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з інформацією відділу Держземагенства у Локачинському районі станом на 08 квітня 2015 року, станом на 01 січня 2016 року, станом на 01 січня 2017 року в постійному користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських» знаходилася земля, площею 50,04 га ріллі, на території Старозагорівської сільської ради (т. 1, а. с. 34, 35).

Згідно з податковою декларацією за 2020 рік та звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у власності та у користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських» знаходяться сільськогосподарські угіддя, площею 50 га, зокрема, 50 га ріллі. СФГ «Сім`ї Янчинських» за користування земельною ділянкою, загальною площею 50,04 га у 2020 році розраховано суму земельного податку у розмірі 21 823,44 грн (т. 1, а. с. 26-28).

Відповідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 червня 2020 року № 4654/0-50/0/95-20 (далі - лист Держгеокадастру № 4654/0-50/0/95-20) для наповнення Державного земельного кадастру із земельної ділянки, орієнтовною площею 50,04 га, під час проведення робіт з інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793 га, 0722485200:04:000:0940 - 25,4208 га, 0722485200:04:000:0935 - 6,2874 га, які внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з інвентаризації земель, проведеної у 2013 році. За зверненнями громадян на ці земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення їх у власність для ведення особистого селянського господарства (1 т., а. с. 42).

Згідно зі схемою поділу земельної ділянки, земельну ділянку, кадастровий номер 0722485200:04:000:0941, площа 14,5793 га, поділено на кілька земельних ділянок, зокрема, земельну ділянку, площею 2 га, яку виділено ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 01 червня 2020 року № 3-4930/15-20-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:1129, зокрема, рілля, площею 2,0 га, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району без зміни цільового призначення (т. 1, а. с. 13).

На підставі вказаного наказу 19 червня 2020 року державний реєстратор Затурцівської сільської ради Адамчук Р. Є. зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722485200:04:000:1129, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 15 серпня 2020 року (т 1., а. с. 11, 12).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (у редакції чинній на час створення СФГ «Сім`ї Янчинських») (далі - ЗК України 1990 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 51 ЗК України 1990 року).

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

З огляду на вказане, і на сьогодні, і на час реєстрації позивача можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства( постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, провадження № 14-533цс18).

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Тому право постійного користування земельною ділянкою через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц).

Отже, перехід до фермерського господарства права на користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 904/284/19.

Верховний Суд зауважує, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, зокрема, на конкурентних засадах після 2015 року.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Щодо доводів касаційної скарги, що суди належно не дослідили докази у справі, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Дійшовши висновку, що відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га із земель, які на підставі державного акта на право постійного користування перебувають у користуванні селянського фермерського господарства, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставини справи та не надали оцінку доказам у справі, з огляду на їх розбіжність щодо права СФГ «Сім`ї Янчинських» на користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з Розпорядженням № 214 на підставі клопотання голови СФГ «Сім`ї Янчинських» ОСОБА_2 припинено право фермерського господарства на користування частиною земельної ділянки, площею 23,7 га та передано її у запас Старозагорівської сільської ради (т. 1, а. с. 66).

Відповідно до листа Держгеокадастру № 4654/0-50/0/95-20 для наповнення Державного земельного кадастру із земельної ділянки орієнтовною площею 50,04 га, під час проведення робіт з інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення, було сформовано земельні ділянки, площею 14,5793 га, 25,4208 га та 6,2874 га, які внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з інвентаризації земель, проведеної у 2013 році, і саме із земельної ділянки площею 14,5793 га, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, площею 2,0 га (т. 1, а. с. 42).

Згідно з відповіддю Старозагорівської сільської ради на запит Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06 листопада 2019 року № 18-3-0.32-7504/2-19, сільська рада не погоджувала бажане місце розташування земельної ділянки для відведення у власність ОСОБА_1 , оскільки вона накладалась на земельну ділянку, площею 50,0 га, яка належить СФГ «Сім`ї Янчинських» на праві постійного користування (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до відповіді відділу Держгеокадастру у Локачинському районі Волинської області від 16 грудня 2020 року № 97-3-0.192-1276/165-20 частина спірної земельної ділянки, площею 23,7 га, право на яку припинене згідно з Розпорядженням № 214, накладається на земельні ділянки, які сформовані при проведені робіт з інвентаризації земель державної власності у 2013 році, зокрема, земельну ділянку, площею 14,5793 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:0941, з якої ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, площею 2,0 га.

Водночас, відділ Держгеокадастру у Локачинському районі Волинської області вказує, що згідно з матеріалами викопіювання із плану землекористування Старозагорівської сільської ради запроєктованої земельної ділянки сільська рада розробляла проєкт вилучення із господарського обігу земельної ділянки, площею 23, 7 га як малопродуктивної, але не здійснила робіт із її вилучення, а місце її розташування відповідає місцю розташування земельної ділянки, площею 23, 7 га пасовищ, СФГ «Сім`ї Янчинських» (т. 1, а. с. 183).

Відповідно до інформаційних довідок відділу Держземагенства у Локачинському районі, відділу Держгеокадастру у Локачинському районі Волинської області, податкової декларації СФГ «Сім`ї Янчинських» за 2020 рік, станом на 08 квітня 2015 року, на 01 січня 2016 року, на 01 січня 2017 року, на 19 лютого 2020 року в постійному користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських» знаходилось 50,04 га ріллі на території Старозагорівської сільської ради (т. 1, а. с.34,35).

Згідно з матеріалами справи державний акт на право постійного користування на спірну земельну ділянку від 30 травня 1994 року, серія ВЛ № 20, є чинним та не скасований.

Верховний Суд звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що сторони не заперечують, що земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровий номер 0722485200:04:000:1129, надана у власність ОСОБА_1 , входить у межі земельної ділянки, площею 50,04 га, наданої у постійне користування ОСОБА_2 , що не узгоджується з матеріалами справи.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що надані органами державної влади і місцевого самоврядування документи містять різну інформацію про те, чи перебувала у користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських» земельна ділянка, площею 50, 04 га, в період з 1994 року до 2010 року, чи вибувала частина земельної ділянки, площею 23, 7 га, із користування СФГ «Сім`ї Янчинських» та була повернена у власність Старозагорівської сільської ради, чи не вибувала і накладалась на землі державної власності, сформовані в процесі інвентаризації 2013 року та виділені у приватну власність громадянам, а тому висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є необґрунтованими та такими, що сформульовані без встановлення усіх істотних обставин справи.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд переглядав судові рішення в інших справах за позовом СФГ «Сім`ї Янчинських» до фізичних осіб, яким було надано у власність земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, площею 50,04 га, надану на праві постійного користування ОСОБА_2 , зокрема, справу № 931/651/20, провадження № 61-10380св21, справу № 931/652/20, провадження № 61-8072св21 та інші.

У вказаних справах суд апеляційної інстанції досліджував архівний витяг з рішення Локачинської районної ради народних депутатів від 25 квітня 1991 року № 5/17, згідно з яким сім`ї ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку, загальною площею 10,00 га, на підставі рішення районної комісії по земельній реформі (протокол від 11 квітня 1991 року № 1) з площ районного земельного запасу в межах колгоспу «Слава », зокрема, 4,8 га ріллі за рахунок поля і грунтозахисної сівозміни та покращення пасовищ - 5,2 га, та Статут СФГ «Сім`ї Янчинських» , затверджений розпорядженням Локачинської РДА від 02 лютого 1993 року № 23, відповідно до якого фермерському господарству виділено у довічне успадковане володіння 10,00 га сільськогосподарських угідь.

У справі, що переглядається суди не встановили чи користувалося СФГ «Сім`ї Янчинських» спірною земельною ділянкою у період з 1994 року до 2020 року, зокрема, з 2008 року (з моменту прийняття Розпорядження № 214) до 2013 (до моменту проведення інвентаризації земель) року та з 2013 року (після проведення інвентаризації земель) до 2020 року, чи після припинення права користування частиною земельної ділянки площею 23,7 га СФГ «Сім`ї Янчинських» (з серпня 2008 року) вчинило дії щодо оформлення відповідних документів (виготовлення технічної документації), визначення площі та меж земельної ділянки, яка залишилася у постійному користуванні селянського фермерського господарства. Отже, не встановили, чи передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,0 га входить у межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ «Сім`ї Янчинських», чи порушені права позивача як користувача земельної ділянки.

З огляду на викладені вище мотиви про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, відсутні підстави для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, про що просить відповідачка у касаційній скарзі.

Враховуючи вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, статтю 89, частину п`яту статті 263 ЦПК України, не дослідили належним чином докази у справі та не встановили обставини, необхідні для ухвалення обґрунтованого та законного рішення, а оскільки Верховний Суд позбавлений можливості оцінювати та збирати докази, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що Верховний Суд скасував судові рішення у справі і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відсутні підстави для поновлення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сидун Оленою Степанівною, задовольнити частково.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко