Ухвала

від 29.12.2022 по справі 456/5604/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 456/5604/21

провадження № 61-12979ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Загадка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільним майном та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

23 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у вказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Указана касаційна скарга надіслана засобами поштового зв'язку 20 грудня 2022 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанову апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року вона не отримувала та відповідно вважає, що строк на касаційне оскарження нею не пропущений. Поряд з цим вказує, що у випадку, якщо суд буде вважати протилежне, то просить поновити строк на звернення з касаційною скаргою.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Заявником ОСОБА_1 не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, а із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.

У зв`язку з тим, що наведені підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а заявнику ОСОБА_1 надати строк для усунення недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (супровідний лист про надсилання кореспонденції апеляційним судом, поштовий конверт, довідку апеляційного суду щодо надіслання та щодо отримання/неотримання ОСОБА_1 копії повного тексту постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року тощо).

Крім того, заявник ОСОБА_2 взагалі не подає до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, не вказує, коли саме він дізнався про ухвалення оскаржуваного судового рішення та не зазначає дату його отримання.

Отже, ОСОБА_2 також слід надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести належні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.

Також згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

ОСОБА_1 просить суд звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Посилається на те, що у неї відсутні доходи, на підтвердження чого надає довідку Стрийського міськрайонного центру зайнятості від 20 грудня 2022 року № 2263.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Разом з тим, зі змісту вказаної вище статті вбачається, що питання щодо можливості звільнення від сплати судового збору стосується тільки особи позивача у справі. Оскільки заявник ОСОБА_1 є відповідачем у справі, вона не є суб'єктом, на якого поширюється дія частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи, те що ОСОБА_1 є відповідачем за позовом про усунення перешкод у користуванні спільним майном та зобов'язання вчинити дії, у задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду юридичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.

Ураховуючи наявність у цій справі двох позовних вимог немайнового характеру (про зобов'язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спільною власністю та про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні спільною власністю), а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 9 080, 00 грн (2 270, 00 грн * 1 * 2 * 200 %).

Отже, заявнику ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 9 080, 00 грн.

Крім того, заявнику ОСОБА_2 також необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 9 080, 00 грн (2 270, 00 грн * 1 * 2 * 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосуваннясудом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на таке.

У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було досліджено всі докази та обставини справи. Також з посиланням на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України вказано, що суд ухвалив рішення про права та інтереси ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі.

При цьомузаявники не визначають підставами касаційного оскарження судового рішення пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, натомість у скарзі є лише посилання на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України, яким передбачено підставу для скасування судових рішень, а не підставу касаційного оскарження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Окрім цього, згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

У прохальній частині касаційної скарги заявники просять скасувати «постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2022 року». У тексті касаційної скарги заявники також вказують назву суду апеляційної інстанції - «Апеляційний суд Львівської області».

Проте заявники неправильно вказують назву апеляційного суду, оскільки суду з таким найменуванням не існує, натомість є Львівський апеляційний суд, яким і була винесена оскаржувана постанова від 17 жовтня 2022 року.

Ураховуючи наведене, особам, які подали касаційну скаргу, необхідно уточнити зміст та прохальну частину скарги, конкретизувати, які саме судові рішення яких саме судів підлягають касаційному перегляду.

З огляду на викладене, заявникам необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням змісту та прохальної частини касаційної скарги, із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), подати до суду заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в яких навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяв про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов