Ухвала

від 29.12.2022 по справі 554/10802/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 554/10802/21

провадження № 61-12839ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Мартєва С. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агенції регіонального розвитку Полтавської області «Офіс євроінтеграції» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Агенції регіонального розвитку Полтавської області «Офіс євроінтеграції» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди в загальному обсязі 20 813,95 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою від 12 жовтня 2022 року Полтавський апеляційний суд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2022 року залишив без змін.

15 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2022 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року 2 481 грн.

Ціна позову у даній справі становить 20 813,95 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

На обґрунтування підстав перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, заявниця посилається на те, що справа має значний суспільний інтерес, оскільки за результатами її касаційного перегляду суд має надати правовий висновок стосовно порядку видачі роботодавцем трудової книжки працівнику після звільнення за умови, що працівник перебував на дистанційному режимі роботи, тобто не в офісі роботодавця.

Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заявником не доведено наявність значного суспільного інтересу, а саме наявність на розгляді судів трудових спорів з аналогічною правовою проблемою, натомість доводи заявника зводяться до ймовірності потреби суспільства у наданні правового висновку за результатами розгляду цієї справи.

Таким чином, заявницею не обґрунтовано належним чином потребу в касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у малозначній справі.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агенції регіонального розвитку Полтавської області «Офіс євроінтеграції» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв