Рішення

від 20.12.2022 по справі 461/7479/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7479/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю

секретаря судових засідань Бобик Д.Л.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Саміло Б.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул.Стефаника,3) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького, в якому просила суд:

1.Визнати незаконним та скасувати наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 04.08.2021 №83-к про звільнення ОСОБА_3 .

2.Поновити ОСОБА_3 на попередній роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

3.Стягнути з відповідача на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.08.2021 року.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_3 , працювала у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (м.Львів, вул. Стефаника, 3) з 1979 року. У 2004 році прийнята на посаду молодшого наукового працівника Галереї, підстава - наказ від 22.09.2004 №145. 01.01.2010 переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Європейського мистецтва 14-18 ст., підстава - наказ від 30.12.2009 №199, 01.10.2015 переведена на посаду наукового співробітника відділу Європейського мистецтва 14-18 ст., 01.08.2016 переведена на посаду старшого наукового співробітника відділу європейського мистецтва 14-18 ст. Галереї. Відтак в розумінні КЗпП України зі мною укладено трудовий договір на невизначений строк.

11.01.2018 звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1.ст.40 КЗпП України, на підставі наказу №05-к від 11.01.2018 року.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 у справі №461/1011/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2020, позов ОСОБА_3 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно з наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 11 січня 2018 року № 05-к, поновлено ОСОБА_3 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2018 року.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.05.2021 відкрито виконавче провадження №65504362 з примусового виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 у справі №461/1011/18.

Наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького від 28.05.2021 №53-к, ОСОБА_3 поновлено на посаді старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.». При цьому, із зазначеним наказом ОСОБА_3 ознайомлена 07.06.2021 року.

08.06.2021 Львівською національною галереєю мистецтв імені Б.Г. Возницького попереджено ОСОБА_3 , що посада, яку остання займає підлягає скороченню на підставі наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 29.05.2020 №71.

10.06.2021 ОСОБА_3 ознайомлена з посадовою інструкцією старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.».

09.08.2021 наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 04.08.2021 №83-к ОСОБА_3 звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1.ст.40 КЗпП України.

Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, чим порушено її трудові права ОСОБА_3 , і у зв`язку з чим такий підлягає скасуванню.

Також зазначає, що у попередженні про скорочення штату працівників від 08.06.2021 зазначено, що посада, на якій поновлено ОСОБА_3 , підлягає скороченню відповідно до наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 29.05.2020 №71 «Про проведення організаційно-штатних заходів у зв`язку із введенням в дію штатного розпису ЛНГМ ім.Б.Г.Возницького (з 02.06.2020)».

Проте, ОСОБА_3 поновлено 10.06.2021 на роботі, якою займалася раніше та яку втратила у зв`язку зі звільненням без законних підстав, а саме з моменту фактичного допуску до роботи, який визначається днем ознайомлення з посадовою інструкцією.

Тобто, наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 29.05.2020 №71, щодо скорочення посади ОСОБА_3 , видано за один рік до того, як поновлено на роботі ОСОБА_3 .

Наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про скорочення посади ОСОБА_3 після її поновлення на роботі - відсутній.

Таким чином, наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 04.08.2021 №83-к про звільнення ОСОБА_3 у зв`язку із скороченням штату працівників є безпідставним та порушує трудові права позивача, а звільнення ОСОБА_3 відбулося всупереч вимогам трудового законодавства України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, з роботодавця на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислення якого розпочинається з дня її звільнення.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.11.2021 року на адресу суду від відповідача Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач стверджує, що ОСОБА_3 працювала у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького з 1979 р. 11.01.2018р., ОСОБА_3 була звiльнена у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького №05-к вiд 11.01.2018р. Рiшенням Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018р., у справі №461/1011/18, позов ОСОБА_3 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 , згiдно наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького вiд 11.01.2018р. №05-к. Даним рішенням ОСОБА_3 поновлено на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.», стягнуто з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.2018р. у розмірі 22 279,25грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, в межах платежу за один місяць, допущено до негайного виконання. Дане рішення залишено без змiн постановою Львівського апеляційного суду вiд 27.02.2019р. та постановою Верховного суду у складі колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду вiд 18.02.2020р. у м.Львові Західного Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.05.2021р. вiдкрито виконавче провадження № 65504362 з примусового виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018р. по справі № 461/1011/18.

Наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 28.05.2021р., № 53-к. ОСОБА_3 поновлено на посаді, вказаній у рішенні Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018р. по справі №461/1011/18, а саме старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.». Із вказаним наказом ОСОБА_3 ознайомлена 07.06.2021 р., в день свого фактичного виходу на роботу. 08.06.2021p., ОСОБА_4 була попереджена, що посада, яку вона займає, скорочена на підставі наказу Львівської національноi галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького 29.05.2020р. №71. Одночасно ОСОБА_3 була ознайомлена з переліком вакантних посад у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького. 09.08.2021 p.. згідно наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького № 83-к від 04.08.2021 р., ОСОБА_3 була звiльнена у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Перед звільненням ОСОБА_3 була ознайомлена з переліком вакантних посад у Львiвськiй національнiй галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького. Зазначає, що і з наказом про поновлення на роботі у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького, і з попередженням про скорочення штату працівників, і з переліками вакантних посад у Львівськiй національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького, i з наказом про звільнення ОСОБА_3 ознайомлювалась особисто, зауважень та заперечень до них вона не мала. Під час перебування на посаді не виявила наміру продовжувати працювати на інших посадах, які їй були запропоновані. Підставою для проведення заходів, що призвели до звільнення ОСОБА_3 були змiни структури організації, тобто реструктуризація Львівської національноi галереї мистецтв імені Б.Г.ВОЗНИЦЬКОГО, щодо оптимізації чисельності працівників. Статтею 64 Господарського Кодексу України, встановлено, що підприємство, установа, органiзацiя самостійно встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Вказанi змiни були проведені в 2020 році у вiдповiдності до наказів Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького №64 від 20.05.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Львівської національноi галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (з 01.05.2020)» та № 71 від 29.05.2020р. «Про проведення організаційно штатних заходів у зв`язку із введенням в дію штатного розпису ЛНГМ iм.Б.Г.Возницького (з 02.06.2020)». Поновлення на роботі ОСОБА_3 відбулося на підставі рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018р., у справі № 461/1011/18. При цьому зміни в штатний розпис Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького не вносились, накази про внесення змін в структуру Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького не видавались. Таким чином Львівська національна галерея мистецтв iменi Б.Г.Возницького виконала рiшення Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018р., у справі №461/1011/18. Однак, вказаним рішенням непередбачено внесення змін в штатний розпис Львівської національноi галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького і, відповiдно, в накази, що вводили структурнi змiни згідно штатного розпису. Отже, заява Позивача про необхiднiсть повторного наказу про скорочення посади на якій вона перебувала є безпідставною і необгрунтованою. Тому вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Вівчарівський В.П. позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовлити повінстю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (м. Львів, вул. Стефаника, 3) з 1979 року.

Наказом №145 від 22.09.2004 прийнята на посаду молодшого наукового працівника Галереї.

Наказом №199 від 30.12.2009 переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Європейського мистецтва 14-18 ст.

01.10.2015 переведена на посаду наукового співробітника відділу Європейського мистецтва 14-18 ст., 01.08.2016 переведена на посаду старшого наукового співробітника відділу європейського мистецтва 14-18 ст. Галереї. Відтак в розумінні КЗпП України зі мною укладено трудовий договір на невизначений строк.

11.01.2018 звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1.ст.40 КЗпП України, на підставі наказу №05-к від 11.01.2018 року.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 у справі №461/1011/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2020, позов ОСОБА_3 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно з наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 11 січня 2018 року № 05-к, поновлено ОСОБА_3 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2018 року.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.05.2021 відкрито виконавче провадження №65504362 з примусового виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 у справі №461/1011/18.

Наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 28.05.2021 №53-к, ОСОБА_3 поновлено на посаді старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.». При цьому, із зазначеним наказом ОСОБА_3 ознайомлена 07.06.2021 року.

08.06.2021 Львівською національною галереєю мистецтв імені Б. Г. Возницького попереджено ОСОБА_3 , що посада, яку остання займає підлягає скороченню на підставі наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 29.05.2020 №71.

10.06.2021 ОСОБА_3 ознайомлена з посадовою інструкцією старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.».

09.08.2021 наказом Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 04.08.2021 №83-к ОСОБА_3 звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1.ст.40 КЗпП України.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийняті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Нормою пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У статті 23 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Згідно зі статтею 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

У законодавстві України право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яка вільно обирається або на яку вільно погоджується особа, гарантоване статтею 43 Конституції України, Кодексом законів про працю України, іншими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері захисту трудових прав.

У трудові правовідносини працівник і роботодавець вступають на підставі трудового договору, під яким розуміється угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Стаття 29 КЗпП України до обов`язків власника або уповноваженого ним органу відносить інструктаж працівника і визначення йому робочого місця, а також забезпечення його необхідними для роботи засобами.

Права громадян на працю захищаються державними гарантіями, до яких стаття 5-1 КЗпП України відносить, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16 (провадження №61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 (провадження №61- 12857св18).

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18 (провадження №61-39740св18).

11.01.2018 позивачка звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1.ст.40 КЗпП України, на підставі наказу №05-к від 11.01.2018 року.

Проте, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 у справі №461/1011/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2020, визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно з наказом Галереї від 11 січня 2018 року № 05-к, поновлено ОСОБА_3 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Наказом Галереї від 28.05.2021 №53-к, ОСОБА_3 поновлено на посаді старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.», проте фактично вона допущена до виконання посадових обов`язків 10.06.2021, з дня ознайомлення з посадовою інструкцією.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16 зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником».

Ця позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 лютого 2021 року у справі №569/13347/18, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 11 серпня 2021 року у справі №821/549/17, 23 вересня 2021 року у справі №807/2322/15, від 08 вересня 2021 року у справі №721/910/19, від 20 жовтня 2021 року у справі №727/2765/20.

Таким чином, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен був поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду, що і було би належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Однак, на момент поновлення ОСОБА_3 на роботі 10.06.2021 в штатному розписі Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького на 2021 рік посади старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» не було.

За відсутності в штатному розписі Галереї посади, на яку поновлено позивача, така не могла в подальшому бути скорочена.

З попередженні про скорочення штату працівників від 08.06.2021 вбачається, що посада, на якій поновлено ОСОБА_3 , підлягає скороченню відповідно до наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 29.05.2020 №71 «Про проведення організаційно-штатних заходів у зв`язку із введенням в дію штатного розпису ЛНГМ ім.Б.Г.Возницького (з 02.06.2020)».

Проте, ОСОБА_3 поновлено 10.06.2021 на роботі, якою займалася раніше та яку втратила у зв`язку зі звільненням без законних підстав, а саме з моменту фактичного допуску до роботи, який визначається днем ознайомлення з посадовою інструкцією.

Тобто, наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 29.05.2020 №71, щодо скорочення посади ОСОБА_3 , видано за один рік до того, як поновлено на роботі ОСОБА_3 .

При цьому, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.

Однак, наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького про скорочення посади ОСОБА_3 після її поновлення на роботі - відсутній.

Таким чином, наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 04.08.2021 №83-к про звільнення ОСОБА_3 у зв`язку із скороченням штату працівників є безпідставним та порушує трудові права позивача, а звільнення ОСОБА_3 відбулося всупереч вимогам трудового законодавства України.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від №83-к про звільнення ОСОБА_3 від 04.08.2021 року є незаконним, необґрунтованим, прийнятий всупереч вимогам трудового законодавства України.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Положеннями статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., такий порядок застосовується, крім іншого, у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Представник позивача надав суду розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якого ОСОБА_3 поновлена на роботі 08.06.2021 та звільнена 09.08.2021 року.

Заробітна плата: за червень 2021 року - 13 597,41 грн. та за липень 2021 року - 18 129,89 грн.

Середньоденна зарплата: 31 727,30 грн. (13 597,41 грн. + 18 129,89 грн.) / 37 днів = 857,49 грн.

Кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем: у червні 2021 року - 15 днів, у липні - 22 дні, разом - 37 днів.

Кількість робочих днів за період з 09.08.2021 до 20.12.2022 року:

-серпень 2021 року - 16 днів;

-вересень 2021 року - 22 дні;

-жовтень 2021 року - 20 днів;

-листопад 2021 року - 22 дні;

-грудень 2021 року - 22 дні;

-січень 2022 року - 19 днів;

-лютий 2022 року - 20 днів;

-березень 2022 року - 23 дні;

-квітень 2022 року - 21 днів;

-травень 2022 року - 22 дні;

-червень 2022 року - 22 дні;

-липень 2022 року - 21 дні;

-серпень 2022 року - 23 дні;

-вересень 2022 року - 22 дні;

-жовтень 2022 року - 21 день;

-листопад 2022 року - 22 дні;

-грудень 2021 року - 14 днів;

Загальна кількість становить: 352 дні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 20.12.2022 становить: 857,49 грн. х 352 дні = 301 836,48 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 301 836,48 грн.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул.Стефаника,3) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 04.08.2021 №83-к про звільнення ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на попередній роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Стягнути з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул.Стефаника,3) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.08.2021 року по 20.12.2022 року у розмірі 301 836,48 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького та в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є.Радченко