Рішення

від 09.12.2022 по справі 906/955/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/955/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Ревелюк Т.О. - посвідчення №058864 від 21.12.2020;

від позивачів: не з`явилися;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах

держави в особі 1. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

2. Народицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробалтік"

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути земельну

ділянку

Заступником керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради подано до Господарського суду Житомирської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробалтік" про:

- визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради № 55 від 22.12.2020 про надання ТОВ "Агробалтік" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із реформованого КСП ім. Ватутіна;

- зобов`язання ТОВ "Агробалтік" повернути земельну ділянку площею 33,60 га, кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді.

Ухвалою суду від 02.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.09.2021 від Житомирської обласної прокуратури до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2021.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.10.2021 відкладено підготовче засідання на 09.12.2021.

08.12.2021 до суду від Народицької селищної ради надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 09.12.2021 відкладено підготовче засідання на 01.02.2022.

01.02.2022 на адресу суду від позивача-2 надійшла заява про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкладено підготовче засідання на 29.03.2022.

Ухвалою суду від 07.04.2022 призначено підготовче засідання на 14.06.2022 з підстав, зазначених у ній.

14.06.2022 до суду від Житомирської обласної прокуратури надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимоги про повернення земельної ділянки та про повернення Житомирській обласній прокуратурі судового збору, сплаченого за вказану позовну вимогу.

Ухвалою суду від 14.06.2022 закрито провадження у справі №906/955/21 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробалтік" повернути земельну ділянку площею 33,60,00 га, кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді; повернуто Житомирській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2270,00грн.

Ухвалою суду від 14.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/955/21 до судового розгляду по суті на 06.09.2022.

Ухвалою суду від 06.09.2022 відкладено розгляд справи по суті на 27.10.2022.

Ухвалою суду від 27.10.2022 розгляд справи по суті призначено на 27.12.2022.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві з урахуванням заяви про закриття провадження у справі від 13.06.2022.

Позивач-1 та відповідач повноважних представників в судове засідання 27.12.2022 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.132,133).

На адресу Господарського суду Житомирської області 11.11.2022 повернулась неврученою копія ухвали суду від 27.10.2022, яка надсилалась на адресу позивача-2, з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано норми Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами позивач-2 не скористався, явку представника в судові засідання не забезпечив.

Враховуючи належне повідомлення позивачів та відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представників позивача-1, позивача-2 та відповідача в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Суд також враховує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 Народицька селищна рада прийняла рішення №55 про надання ТОВ "Агробалтік" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60га із земель реформованого КСП ім.Ватутіна (а.с.25).

Відповідно до п.1 вказаного рішення, на період виготовлення проекту землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Агробалтік" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 33,60га із земель реформованих КСП ім.Ватутіна, на території Народицької селищної ради.

01.01.2021 між Народицькою селищною радою та ТОВ "Агробалтік" підписано попередній договір оренди землі №7 (а.с.26-28).

За умовами п.2 договору, в оренду ТОВ "Агробалтік" передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 33,60га, у тому числі рілля 33,60га (Додаток - викопіювання із плану землекористування Народицької селищної ради, кадастровий номер 1823783400:10:000:0003.

Договір укладено з 01.01.2021 по 01.12.2021 (11 місяців ) (п.7 договору).

01.01.2021 між Народицькою селищною радою та ТОВ "Агробалтік" було складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки від 01.01.2021, який є додатком до попереднього договору оренди №7, за умовами якого Народицька селищна рада передала, а ТОВ "Агробалтік" прийняло земельну ділянку площею 33,60га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради Житомирської області біля населеного пункту с.Залісся та с.Давидки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 29).

Позов пред`явлено в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради. В обґрунтування позовних вимог Житомирська обласна прокуратура у позові вказує, що Народицька селищна рада в порушення вимог норм Земельного кодексу України прийняла рішення та передала приватному суб`єкту господарювання земельну ділянку без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, господарський суд зазначає, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор, серед іншого, має право звертатися до суду з позовом в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ч.5 ст.162 ГПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Зі змісту положень ч.4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Прокурор обґрунтовував позов порушенням інтересів держави, яке полягало в недотриманні Народицькою селищною радою вимог земельного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення та передачі земельної ділянки ТОВ "Агробалтік", зазначивши, що орган місцевого самоврядування неправомірно розпорядився, а суб`єкт господарювання набув право користування на земельні ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України. Доводить, що реалізуючи рішення №55 від 22.12.2020, Народицька селищна рада підписала з підприємством попередній договір оренди землі, але Законом України "Про оренду землі" не передбачено укладення такого договору, який не містить ознаки попереднього договору в розумінні ст.635 ЦК України, а містить ознаки договору оренди. З огляду на викладене, прокурор заявив позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування з метою захисту інтересів держави у юридичній визначеності на майбутнє.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

За приписами Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері; внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності: у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використанням; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям; додержанням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового здійснення заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою; додержанням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; додержанням установленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю (підпункт 33 пункту 4 Положення).

Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналіз вказаного дає підстави стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і яке створено саме з метою реалізації повноважень останньої на території Житомирської області.

Отже, уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Суд також враховує, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор, а також тоді, коли прокурор заявляє вимогу про повернення територіальній громаді в особі сільської ради земельної ділянки, то саме відповідна сільська рада повинна бути в статусі позивача, тому, в силу положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор має звертатися з відповідним позовом в інтересах держави в особі цієї сільської ради, що і мало місце у даному випадку при зверненні прокурора з позовом у даній справі.

Судом встановлено, що Житомирська обласна прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", 22.07.2021 за №15/1-623-вих-21 на адресу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та 05.08.2021 за №15/1-690вих-21 на адресу Народицької селищної ради надіслала повідомлення про порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх відновлення (а.с. 38-43).

Листом від 27.07.2021 за №10-6-0.112-3991/2-21 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повідомило прокуратуру про неможливість звернення з позовом до суду через обмежене фінансування та відсутністю коштів для сплати судового збору (а.с.45).

Листом від 18.08.2021 Народицька селищна рада повідомила прокуратуру про винесення питання щодо припинення попереднього договору оренди на розгляд чергової сесії селищної ради (а.с.44).

Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді. При цьому, Народицька селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області заходів для усунення виявлених порушень шляхом подачі до суду відповідного позову не вжили, про такий намір Житомирську обласну прокуратуру не повідомили, що вказує на їх бездіяльність.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 про надання ТОВ "Агробалтік" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із земель реформованого КСП ім. Ватутіна, судом враховується наступне.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Приписами ст.124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 даного Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Як пояснила прокурор в судовому засіданні, Народицька селищна рада, приймаючи рішення №55 від 22.12.2020, надала ТОВ "Агробалтік" в користування земельну ділянку загальною площею 33,60га із земель реформованого КСП ім.Ватутіна, в той же час, згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що площа земельної ділянки кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 становить 120,3194га.

Відповідно до частин 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.9, ч.10 ст.79-1 ЗК України).

Судом встановлено, що за Інформацією з витягів з Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, площа земельної ділянки кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 становить 120,3194га.

Водночас, Народицька селищна рада оспорюваним рішенням №55 від 22.12.2020 надала ТОВ "Агробалтік" в користування земельну ділянку площею 33,60га.

З огляду на встановлені обставини та письмові докази, підтверджуються доводи прокурора, що оспорюване рішення стосується земельної ділянки яка несформована як об`єкт цивільних правовідносин.

Судом також встановлено, що місце розташування даної земельної ділянки Житомирська область, Народицький район, Заліська сільська рада; цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільського господарського призначення.

При цьому, у розділі відомості про обмеження у використання земельної ділянки зазначено вид обмеження - зона радіоактивного забрудненої території, підстава для виникнення обмеження - Постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", строк дії обмеження - безстроково.

Згідно з п.3 додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с.Залісся та с.Давидки Народицького району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Як визначено ст.15 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.122 Земельного кодексу України, за приписами частини 8 якої Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 розташована в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.12 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991, тому в їх межах заборонено здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення. Матеріали справи не містять дозволу на здійснення діяльності з метою одержання товарної господарської продукції Державним агентством України з управління зоною відчуження на території Житомирської області.

Слід також зазначити, що така форма документа, як попередній договір не містить юридичних підстав для надання в оренду земель сільськогосподарського призначення і порушує приписи Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Стаття 126 Земельного кодексу України визначає що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно наявних в матеріалах справи витягів, станом на день пред`явлення позову відсутні дані щодо зареєстрованого права в Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 1823783400:10:000:0003.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, відповідно, рішення Народицької селищної ради від 22.12.2020 №55 "Про надання ТОВ "Агробалтік"" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60" із земель реформованого КСП ім.Ватутіна" було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Разом з тим, надаючи оцінку обраному прокурором способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 ГК України).

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб заходи правового захисту на національному рівні стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, що його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови). Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд зазначає, що рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 про надання ТОВ "Агробалтік" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60га із земель реформованого КСП ім. Ватутіна є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки адресоване ТОВ "Агробалтік" та породжує права і обов`язки лише для відповідача. Ненормативний характер вказаного рішення також виражається у його одноразовому застосуванні, що полягає в укладенні на його виконання попереднього договору оренди землі від 01.01.2021 №7.

При цьому суд зауважує, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто актів ненормативного характеру, які є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому прийняття Народицькою селищною радою рішення від 09.12.2021 № 476 "Про припинення договору оренди №7 від 01.01.2021 земельної ділянки площею 33,60га укладеного з ТОВ "Агробалтік", яким зокрема вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення селищної ради №55 від 22.12.2020 "Про надання ТОВ "Агробалтік" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60га" (а.с.91), не свідчить про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням ч. 2 ст. 4 ГПК України.

Суд зазначає, що неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст.16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 р. у справі № 916/1979/13, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після реалізації, може оспорюватися з точки зору законності.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Подібну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.

Однак, разом із цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд зазначає, що рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020, як ненормативний акт органу місцевого самоврядування одноразової дії, вичерпало свою дію фактом його виконання - внаслідок укладення попереднього договору оренди землі від 01.01.2021 № 7.

В свою чергу, попереднім договором оренди землі від 01.01.2021 №7, який був укладений сторонами на виконання рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020, було передбачено, що він діє з 01.01.2021 по 01.12.2021, строком 11 місяців (п.7 договору).

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Агробалтік" передало Народицькій селищній раді земельну ділянку площею 33,60 га, яка була предметом попереднього договору оренди землі від 01.01.2021 №7, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2021 (а.с.93). Вказане стало підставою для закриття провадження у даній справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Агробалтік" повернути земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що закінчення строку дії договору від 01.01.2021 №7 та оформлення між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2021 є наслідком припинення дії вказаного договору, що також свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для користування даною земельною ділянкою.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, вже після повернення спірної земельної ділянки орендодавцю, у будь-який спосіб, заперечує проти припинення орендних правовідносин, що виникли у нього в результаті та після реалізації рішення №55 від 22.12.2020, що дає підстави вважати, що вимога про визнання незаконним вказаного рішення селищної ради не може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст. 16 ЦК України.

Суд вказує, що судовий захист реально порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача.

У даному випадку, обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним та таким, що сприятиме відновленню прав, оскільки ефективний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 щодо надання ТОВ "Агробалтік" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60га із земель реформованого КСП ім. Ватутіна, суд відмовляє.

Щодо стягнення судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною, між тим процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Під час розгляду справи судом встановлено порушення, допущені при прийняті селищною радою рішення №55 від 22.12.2020 та укладенні, на його виконання, попереднього договору оренди землі від 01.01.2021 №7, що і призвело до звернення прокурора до суду із вказаним позовом.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки судом встановлено відповідні обставини, з яким пов`язано застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України, як то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, тому суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні позову не є підставою для покладення на прокуратуру судових витрат у даній справі.

А відтак, суд покладає витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви на Народицьку селищну раду та ТОВ "Агробалтік" у рівних частках.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2.Стягнути з Народицької селищної ради (11401, Житомирська обл., Народицький р-н., смт. Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, код ЄДРПОУ 04346480) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 1 135 грн судового збору за розгляд позовної заяви.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"(11452, Житомирська обл., Народицький р-н., с. Базар. вул. Шевченка,98, код ЄДРПОУ 03743894) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 1 135 грн судового збору за розгляд позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.01.23

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-3 позивачам ( рек. з пов)

4- відповідачу на 11524, Житомирська область, Коростенський район, с. Межирічка, вул. Гаврилюки, 17 ( рек. з пов)

5- Жит. обл. прокуратурі (рек.)