Постанова

від 04.04.2023 по справі 906/955/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 квітня 2023 року Справа № 906/955/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Ковальчук І.Л.;

позивач 1 - не з`явився;

позивач 2 - не з`явився;

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.2022, повний текст якого складено 05.01.2023, у справі №906/955/21 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у

Житомирській області, Народицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробалтік»

про визнання незаконним та скасування рішення та

зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В серпні 2021 року Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради звернувся до господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробалтік» (надалі в тексті ТзОВ «Агробалтік») про:

- визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання поперед-нього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із реформованого КСП ім.Ватутіна;

- зобов`язання ТзОВ «Агробалтік» повернути земельну ділянку площею 33,60 га, кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді. (арк.справи 1-18).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч приписів земельного законодавства Народицька селищна рада прийняла рішення про передачу Відповідачеві земельної ділянки, яка розташована в зоні радіоактивно забрудненої території, без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.06.2022 закрито провадження у справі №906/955/21 в частині зобов`язання ТзОВ «Агробалтік» повернути земельну ділянку площею 33,60 га кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді.(арк.справи 115).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.12.2022 у справі №906/955/21 в задоволенні позову Прокурора відмовлено. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про визнання недійсним рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 та його скасування є неефективним способом захисту та таким, що сприятиме від-новленню прав Позивача.(арк.справи 143-150).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Прокурор подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.2022 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким позовні вимоги Житомирської обласної прокуратури задоволити визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із реформованого КСП ім.Ватутіна. В іншій частині рішення залишити без змін.(арк.справи 161-171).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, не дослідив всі подані докази та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. На думку Скаржника, судом порушено вимоги ст.ст.13-14, 19, 55, 68, 144 Конституції України, ст.ст. 2, 86, 236, 237 ГПК України, ст.ст. 19, 122, 124, 134, 152 ЗК України, ст.ст. 15-16, 21 ЦК України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». На думку Прокурора, оскільки оскаржуване рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 вичерпало свою дію, то місцевий господарський суд повинен був прийняти рішення про визнання його незаконним, без його скасування. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано чинні норми закону та безпідставно залишено поза увагою пояснення прокурора, що обраний спосіб захисту є ефективним та зможе в подальшому гарантувати державі можливість отримання нею відповідне відшкодування шляхом заявлення вимог, зокрема, про відшкодування завданих збитків (у разі їх наявності) чи/або стягнення коштів, отриманих за недійсним договором, а також може бути підставою для притягнення до відповідальності службових осіб за фактом зловживання ними посадовими обов-язками чи їх перевищення, що стало передумовою укладення недійсного договору. Крім того, Апелянт вважає, що прийняття Народицькою селищною радою рішення 09.12.2021 №476 про припинення договору оренди №7 від 01.01.2021, а також про втрату чинності оскаржуваним рішенням №55 від 22.12.2020, жодним чином не спростовує факт невідповідності оспорюваного рішення вимогам Конституції України та законам України та не може бути підставою для відмови у задоволені позову прокурора. Прокурор зауважує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі №922/443/20 зроблено висновок про те, що вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту право-мірного інтересу власника.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 відкрито провадження у справі №906/955/21, розгляд справи призначено на 07.03.2023. (арк.справи 187).

Оскільки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бучинської Г.Б. з 07.03.2023 по 10.03.2023 включно призначене на 07.03.2023 судове засідання у справі №906/ 955/21 не відбулося, тому розгляд апеляційної скарги призначено на 04.04.2023.(арк.справи 192).

В судовому засіданні 04.04.2023 Прокурор підтримав свою скаргу, просив суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області та прийняти нове про задоволення позову. Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 04.04.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора та Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2020 Народицька селищна рада прийняла рішення №55 про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із земель реформованого КСП ім.Ватутіна (арк.справи 25).

Відповідно до п.1 вказаного рішення, на період виготовлення проекту землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТзОВ «Агробалтік» для ведення товарного сільськогоспо-дарського виробництва загальною площею 33,60 га із земель реформованих КСП ім.Ватутіна, на території Народицької селищної ради.

01.01.2021 Народицька селищна рада та ТзОВ «Агробалтік» підписали попередній договір оренди землі №7 (арк.справи 26-28).

За умовами п.2 попереднього договору, в оренду для ТзОВ «Агробалтік» передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 33,60 га, у тому числі рілля 33,60 га (Додаток викопіювання із плану землекористування Народицької селищної ради, кадастровий номер 1823783400:10:000:0003.

Договір укладено з 01.01.2021 по 01.12.2021 (11 місяців ) (п.7 попереднього договору).

Відповідно до пунктів 15, 16 попереднього договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради).

01.01.2021 Народицька селищна рада та ТзОВ «Агробалтік» склали та підписали акт прийому-передачі земельної ділянки від 01.01.2021, який є додатком до попереднього договору оренди №7, за умовами якого Народицька селищна рада передала, а ТзОВ «Агробалтік» прийняло земельну ділянку площею 33,60 га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради Житомирської області біля населеного пункту с.Залісся та с.Давидки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк.справи 29).

Вважаючи, що в порушення вимог норм Земельного кодексу України Народицька селищна рада передала приватному суб`єкту господарювання земельну ділянку без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території, Прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 09.12.2021 Народицькою селищною радою прийнято рішення №476, яким припинено попередній договір оренди земельної ділянки №7 від 01.01.2021 загальною площею 33,60 га укладений Селищною радою та ТзОВ «Агробалтік», розташованої на території Народицької селищної ради за взаємною згодою сторін, а також визнано таким, що втратило чинність рішення №55 від 22.12.2020 «Про надання ТзОВ «Агро-балтік» в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із земель реформованого КСП ім.Ватуніна».(арк.справи 91).

Також, 09.12.2021 згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, земельну ділянку площею 30,60 га було повернуто до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді. (арк.справи 93).

Матеріалами справи стверджено, що предметом даного позову були вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення від 22.12.2020 №55 про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі площею 33,60 га із реформованого КСП ім.Ватуніна та про зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку площею 33,60 га кадастровий номер 1823783400:10:000:0003, до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді.

Як зазначалося вище, в частині вимог про зобов`язання ТзОВ «Агробалтік» повернути земельну ділянку площею 33,60 га кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.06.2022 провадження у справі №906/955/21 закрито, а рішенням від 09.12.2022 у справі №906/955/21 господарський суд Житомирської області відмовив у задоволенні позову Прокурора.( арк.справи 143-150).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є законність рішення в галузі земельних відносин.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів не вбачає впливу на дотримання прин-ципу рівності сторін через участь прокурора у даній справі з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов-язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж дос-татньо довдення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до час-тини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійнює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повнова-ження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів дер-жави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскар-ження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Матеріалами справи стверджено, що Житомирська обласна прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», надіслала на адресу Народицької селищної ради та на адресу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листи №15/1-623-вих-21 від 22.07.2021 та №15/1-690вих-21 від 05.08.2021 відповідно, з повідомленням про порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх відновлення (арк.справи 38-43).

Листом від 27.07.2021 за №10-6-0.112-3991/2-21 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повідомило прокуратуру про неможливість звернення з позовом до суду через обмежене фінансування та відсутністю коштів для сплати судового збору.(арк.справи 45).

Листом від 18.08.2021 Народицька селищна рада повідомила прокуратуру про винесення питання щодо припинення попереднього договору оренди на розгляд чергової сесії селищної ради (арк.справи 44).

Апеляційний суд приймає до уваги, що Держгеокадастр є органом, уповноваженим дер-жавою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) за дотриманням Народицькою селищною радою встановленого законом порядку передачі земельних ділянок у користування.

З урахуванням змісту визначених Прокурором підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивачів щодо звернення до суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурор мав право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із земель реформованого КСП ім. Ватутіна, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повно-важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передба-чено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невід повід-ності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого само-врядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.155 Земельного Кодексу України (надалі в тексті ЗК України), у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.159 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіаль-ним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 ЗК України).

Згідно ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійсню-ється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.(ч.1 ст.123 ЗК України).

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повно-важень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.(ч.2 ст.123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст.124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.3ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 даного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

За приписами частин 1-5 статті 791ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земель-них ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6 ст.791 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.9, ч.10 ст.791 ЗК України).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, згідно з Інформацією з витягів з Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, площа земельної ділянки кадастро-вий номер 1823783400:10:000:0003 становить 120,3194 га.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що Народицька селищна рада оспорюваним рішенням №55 від 22.12.2020 надала ТзОВ «Агробалтік» в користування земельну ділянку площею 33,60 га.

З огляду на встановлені обставини та письмові докази, підтверджуються доводи прокурора, що оспорюване рішення стосується земельної ділянки яка не сформована як об`єкт цивільних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що місце розташування даної земельної ділянки Житомирська область, Народицький район, Заліська сільська рада; цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Поруч з цим, у розділі «Відомості про обмеження у використання земельної ділянки» зазначено вид обмеження зона радіоактивного забрудненої території, підстава для виникнення обмеження Постанова Кабінету міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію вико-нання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобиль-ської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорно-бильської катастрофи», строк дії обмеження безстроково.

Згідно з п.3 додатку №1 до постанови Кабінету міністрів України від 23.07.1991 №106 села Залісся та Давидки Народицького району Житомирської області віднесено до зони гаран-тованого добровільного відселення.

Як визначено статтею 15 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.13 ЗК України, до повноважень Кабінету міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету міністрів України визначена ст.122 ЗК України, за приписами частини 8 якої Кабінет міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) від-селення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 1823783400:10:000:0003 розташована в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991, тому в їх межах заборонено здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.

Матеріали справи не містять дозволу на здійснення діяльності з метою одержання товарної господарської продукції Державним агентством України з управління зоною відчуження на території Житомирської області.

Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, така форма документа, як попередній договір не містить юридичних підстав для надання в оренду земель сільськогосподарського призначення і порушує приписи Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України.

Також відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Стаття 126 названого Кодексу визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно наявних в матеріалах справи витягів, станом на день пред`явлення позову відсутні дані щодо зареєстрованого права в Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 1823783400:10:000:0003.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, відповідно, рішення Народицької селищної ради від 22.12.2020 №55 «Про надання ТОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 із земель реформованого КСП ім.Ватутіна» суперечить приписам чинного законодавства.

Разом з тим, надаючи оцінку обраному прокурором способу захисту, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Аналогічні приписи містить частина ст.20 ГК України.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Так, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законо-давства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самовряду-вання, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.(ст.21, ч.1 ст.393 ЦК України).

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист, у розумінні закону, це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття «охоронюва-ний законом інтерес» слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Коституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи спір, апеляційний суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпе-чить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі в тексті Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпе-чують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб заходи правового захисту на національному рівні стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, що його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарсь-кого суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 (пункти 8.1-8.5 постанови). Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого само-врядування), Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із земель реформованого КСП ім.Ватутіна є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки адресоване ТзОВ «Агробалтік» та породжує права і обов`язки лише для Відповідача. Ненормативний характер вказаного рішення також виражається у його одноразовому застосуванні, що полягає в укладенні на його виконання попереднього договору оренди землі від 01.01.2021 №7.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що оскільки згідно приписів законодавства селищна рада не вправі скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто актів ненормативного характеру, які є актами одноразо-вого застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання прийняття Народицькою селищною радою рішення від 09.12.2021 №476 «Про припинення договору оренди №7 від 01.01. 2021 земельної ділянки площею 33,60 га укладеного з ТзОВ «Агробалтік», яким зокрема вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення селищної ради №55 від 22.12.2020 «Про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 33,60 га» не свідчить про припинення існування предмета спору (арк.справи 91). Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням ч.2 ст.4 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст.16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після реалізації, може оспорюватися з точки зору законності.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Подібну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.

Однак, разом із цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 «Про надання ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельної ділянки та укладання поперед-нього договору оренди землі загальною площею 33,60 га із земель реформованого КСП ім. Ватутіна» є ненормативним правовим актом разового застосування органу місцевого самоврядну-вання (актом індивідуальної дії), яке стосується відповідача та на підставі якого у останнього виникли права і обов`язки, пов`язані з користуванням переданою йому земельною ділянкою. Указане рішення сторони вже реалізували, відповідно воно вичерпало дію застосуванням.

В свою чергу, попереднім договором оренди землі від 01.01.2021 №7, який був укладений сторонами на виконання рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 передбачалось, що він діє з 01.01.2021 по 01.12.2021, строком 11 місяців (п.7 договору).

Із матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Агробалтік» передало Народицькій селищній раді земельну ділянку площею 33,60 га, яка була предметом попереднього договору оренди землі від 01.01.2021 №7, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2021 (арк.справи 93). Вказане стало підставою для закриття провадження у даній справі в частині вимог про зобов`язання ТзОВ «Агробалтік» повернути земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що закінчення строку дії договору від 01.01.2021 №7 та оформлення між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2021 є наслідком припинення дії вказаного договору, що також свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для користування даною земельною ділянкою.

В матеріалах справи відсутні докази того, що вже після повернення спірної земельної ділянки орендодавцю, Відповідач у будь-який спосіб заперечує проти припинення орендних правовідносин, що виникли у нього в результаті та після реалізації рішення №55 від 22.12.2020, що дає підстави вважати, що вимога про визнання незаконним вказаного рішення селищної ради не може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст.16 ЦК України.

Суд вказує, що судовий захист реально порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача.

У даному випадку, обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним та таким, що сприятиме відновленню прав, оскільки ефективний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обраний прокурором засіб юридичного захисту щодо скасування рішення Народицької селищної ради №55 від 22.12.2020 є неефективним, оскільки задоволення такої вимоги не забезпечить реального відновлення прав та/або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оспорюваним рішенням №55, зокрема, надано ТзОВ «Агробалтік» в оренду земельну ділянку шляхом укладення попереднього договору оренди землі, проте, зважаючи на положення статей 11, 14 ЦК України, з оспорюваного рішення у Відповідача не виникають цивільні права та обов`язки, зокрема, право оренди земельних ділянок, тоді як право оренди, відповідно до статті 11 ЦК України, виникає, у цьому випадку, з договору.

Також, доводи Прокурора, що вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування заявлено з метою захисту інтересів держави у юридичній виз-наченості на майбутнє, суд вважає необґрунтованою через недоведеність того, як скасування даного рішення може в майбутньому убезпечити державу та її органи від неправомірних дій органу місцевого самоврядування чи інших суб`єктів в частині розпорядження даною категорією земель шляхом прийняття подібних управлінських рішень. При цьому, як вже зазначалося, суд враховує неможливість подальшої реалізації такого рішення в майбутньому, оскільки правові дно-сини на виконання оспорюваного рішення між селищною радою та Відповідачем припинилися (рішення №476 від 09.12.21, угода від 09.12.2021 про припинення попереднього договору оренди землі №7 від 01.01.21, акт приймання-передачі від 09.12.2021).

Щодо посилання прокурора на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 колегія суддів зазначає, що як слідує із пункту 83 даної постанови суду: «кінцевий набувач скаржиться на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин приписи статей 257 і 261 ЦК України: оскільки перебіг позовної давності щодо оскарження рішення №10 Коблівської сільради почався через один місяць з дня прийняття цього рішення, така давність спливла 27 січня 2016 року. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Крім того, доводи кінцевого набувача, спрямовані на переоцінку фактів, встановлених судами попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними».

Тобто, в даному випадку, Велика Палата Верховного Суду у справі №469/1044/17, вказаний висновок зробила виходячи з доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин приписи статей 257 і 261 ЦК України: оскільки перебіг позовної давності щодо оскарження рішення №10 Коблівської сільради почався через один місяць з дня прийняття цього рішення, така давність спливла 27.01.2016.

Натомість апеляційни суд вказує, що обставини у справі №906/955/21, яка переглядається, суттєво відрізняється за обставинами справи №469/1044/17, що виключає подібність названих справ, враховуючи критерії подібності справ та встановлення істотно різних обставин справ, а тому посилання прокурора на даний висновок суду є безпідставним.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, а Прокурором не доведено, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції порушено вимоги статей 13-14, 19, 55, 68, 144 Конституції України, ст.ст. 2, 86, 236, 237 ГПК України, ст.ст. 19, 122, 124, 134, 152 ЗК України, ст.ст. 15-16, 21 ЦК України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і тверджен-ня щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.2022 у справі №906/955/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/955/21 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.