Рішення

від 20.12.2022 по справі 903/650/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2022 року Справа № 903/650/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ринок"

до Фізичної особи - підприємця Якобчук Олени Миколаївни

про стягнення 52 991,17 грн.,

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін:

від позивача: Веремчук В.В., адвокат

від відповідача: н/з

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький ринок" в позовній заяві від 26.08.2022 просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Якобчук Олени Миколаївни 52 991,17 грн. основного боргу та судових витрат у справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті наданих згідно з договором №17 оз від 01.01.2022 .

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.09.2022 від Фізичної особи - підприємця Якобчук Олени Миколаївни на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними .

Ухвалою суду від 01.11.2022 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/650/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "22" листопада 2022 р. на 12:10 год.

22.11.2022 на адресу суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив.

Відповідач в судове засідання 22.11.2022 не з`явився, уповноваженого представника не направив, додаткових пояснень, заяв, клопотань на адресу суду станом на 22.11.2022 не надходило.

В судовому засіданні 22.11.2022 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2022.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2022 під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав повністю, зазначив, що за заборгованість по орендній платі відповідачем за вказаний у позові період не погашена.

Відповідач в судове засідання 20.12.2022 не з`явився. Водночас, на адресу суд 15.12.2022 від ФОП Якобчук О.М. надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначає, що ТзОВ "Луцький ринок" не надано доказів щодо користування відповідачем приміщенням - Будівлею магазину П-1 (маг. Жіночий одяг) загальною площею 63,1 кв.м., який розташований на Центральному ринку за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1 після 24.02.2022 року у зв`язку зчим просить суд відмовити у заявлених позовних вимогах повністю. Додатково в поясненнях зазначає, що у зв`язку з введенням воєнного стану, орендоване приміщення ФОП Якобчук О.М. з 24.02.2022 зачинено, підприємницька діяльність не здійснюється, договірні відносини припинено.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 20.12.2022, судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке

встановив:

01.01.2022 між ТзОВ «Луцький ринок» (Позивач, Орендар) та ФОП Якобчук О.М. (Відповідач, Орендодавець) було укладено договір оренди № 17 оз (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування Будівлю магазин П-1 (маг. Жіночий одяг) загальною площею 63,1 кв.м., який розташований на Центральному ринку за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкту оренди від 01.01.2022 ТзОВ «Луцький ринок» передав ФОП Якобчук О.М. будівлю магазину загальною площею 63.1 кв. м., який розташований на Центральному ринку у м. Луцьк, вул. Глушець, 1.

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати складає 13 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.2. Договору до розміру орендної плати не включається комунальні послуги (електроенергія, водовідведення, водопостачання), що розраховуються відповідно до показників лічильника, розміщеного на об`єкті торгівлі та сплачується Орендодавцю до 10-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч.1, 2 ст. 763 ЦК України).

Згідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

08.07.2022 року ТзОВ «Луцький ринок» направлено на адресу ФОП Якобчук О.М. претензію про стягнення заборгованості в сумі 52 991,17 грн., рахунки на оплату та акти надання послуг (а.с. 17-19).

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що 19.08.2022 на адресу ТзОВ "Луцький ринок" надійшов лист від ФОП Якобчук О.М., яким відповідач вказує, що заборгованість за договором оренди № 17 оз відсутня, оскільки, Договір є припиненим з 24.02.2022.

Суд зауважує, що зміни щодо умов Договору сторони не вносили. У судовому порядку Договір недійсним не визнавався.

Згідно п. 9.2 Договору сторони узгодили, що сторона, для якої настав форс- мажор, зобов`язується негайно повідомити іншу сторону та надати форс - мажорні документи.

Відповідно до п.12.2 Договору, сторони передбачили, що Договір може бути достроково розірваний лише за взаємною згодою сторін.

Щодо посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин, що безпосередньо вплинули на зайнятість, як на обставину щодо виникнення ймовірної заборгованості за оренду майна, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Додатково відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В свою чергу, саме на особу, яка порушила зобов`язання покладається обов`язок доведення того факту, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Втім, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення факту, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Суд зауважує, що предметом спору є стягнення заборгованості по оренді за період з березня по червень 2022, саме за той період, протягом якого Центральний ринок (м. Луцьк, вул. Глушець, 1) не припиняв своєї діяльності.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Крім зазначеного вище, відповідно до п. 12.4 Договору сторони узгодили, що дія Договору припиняється достроково у випадку: - загибелі предмету; - несплати орендної плати більш як за три місяці підряд; - за згодою сторін; - за рішенням суду; - у разі ліквідації сторін Договору.

Відповідачем не надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором в частині повернення об`єкта оренди орендодавцю як передбачено п. 7 Договору, та не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не сплачував у встановлені строки орендну плату, з останнього підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ринок" борг в сумі 52 991,17 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Якобчук Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ринок" (м. Луцьк, вул. Глушець, 1 код ЄДРПОУ 44297658) 52 991,17 грн. основного боргу та 2 481.00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно- західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

30.12.2022

Суддя М. С. Шум